Дисципліна в армії. Армійські методи підтримки дисципліни і порядку.

Настав час поговорити про те, на чому власне і тримається армія. Про дисципліну. Без неї неможливо було б не те що воювати, а й підтримувати в більш-менш нормальному стані своє військо. І тому придумали її, як альтернативу анархії і впровадили в армію.

В статуті говориться, що військова дисципліна - це суворе і точне дотримання усіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених законами, військовими статутами і наказами командирів.

Передбачається, що дисципліна базується на тому, що ви і ваші товариші усвідомлюєте свій військовий обов'язок і особисту відповідальність за захист Батьківщини і народу, що її населяє.

Що передбачає військова дисципліна? Те, що ваші взаємини з військовослужбовцями будуть відповідати правилам, викладеним у військових статутах, ви будете виказувати повагу командирам і своїм товаришам по службі, дотримуватися правил військового вітання і військової ввічливості. Крім підтримки дисципліни в своєму підрозділі, вважається, що воїн повинен подавати приклад усім цивільним особам і відповідним чином поводитися в громадських місцях, не допускати самому й утримувати інших від недостойних вчинків, сприяти захисту честі і гідності громадян. Тобто бути їх захисником не тільки від зовнішнього супостата, а й від внутрішнього несвідомого елемента.

Крім цього, дисциплінований солдат повинен вміло і мужньо виконувати свій військовий обов'язок, не щадити свого життя для його виконання, сумлінно вивчати військову справу, берегти військове і державне майно, стійко переносити труднощі військової служби, бути вірним Військовій присязі, суворо дотримуватися Конституції і законів України, бути пильним і суворо зберігати військову та державну таємницю.

Основним методом виховання у військовослужбовців високої дисциплінованості є переконання. Однак переконання не виключає застосування примусових заходів до тих, хто недобросовісно ставиться до виконання свого військового обов'язку. 

Для вироблення первинних навичок дисципліни та підтримання їх на достатньому для виконання військового обов'язку рівні армія припускає дати солдатам знання статутів і своїх обов'язків.  Окрім знань у солдатів на заняттях повинні виховувати високі морально-психологічні та бойові якості і свідому покору командирам. Звернули увагу на слово «свідому»? Це означає, що солдати в результаті кропіткої роботи армійських вчителів повинні коритися начальникам не тому, що бояться їх, а тому, що зрозуміли їх настанови і визначили своє місце в лавах захисників Батьківщини.

Наступний крок у зміцненні дисципліни - закріплення навичок. Досягається закріплення вкрай важко: повсякденною вимогливістю командирів до підлеглих, що передбачає контроль виконання.

Солдати мають знати, що начальник зобов'язаний дбати про них, поважати їх особисту гідність, що не повинно заважати йому виховувати солдат вмілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу і громадського впливу колективу.

Як правило, того, хто провинився, хто не хоче і відмовляється працювати в армії, сам сержант не карає, а просто звільняє від цієї роботи. Наприклад, садить на табурет, а все відділення намиває підлогу всю ніч.
 

Ще про один метод виховання колективом. Якщо під час кросу хто-небудь видихається або при команді «спалах праворуч» падає не туди, куди треба, тобто «поранений» або «убитий», решта солдат відділення підхоплюють свого товариша і біжать вже з ним на плечах, так як українці своїх товаришів в бою не кидають. По-перше, це правильно, що не кидають, а по-друге, такий «поранений» отримає пару раз подсумком або автоматом в бік і бажання наступного разу зійти з дистанції або неправильно виконати команду відпаде.

За стан дисципліни у підрозділі відповідають його командир і заступник командира з виховної роботи, які повинні постійно підтримувати високу військову дисципліну, вимагати від підлеглих її дотримання, заохочувати гідних, строго, але справедливо стягувати з недбайливих.

Пам'ятайте, що в армії існує принцип єдиноначальності, за яким у одного підлеглого є тільки один безпосередній начальник, у якого є право віддавати йому накази. Обов'язок підлеглого в цьому випадку - беззаперечно коритися своєму командиру.

У разі відкритої непокори або опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку і дисципліни прийняти всі встановлені законами та військовими статутами заходи. При цьому зброю навіть і в бойовій обстановці застосовувати не варто, а в умовах мирного часу тим більше. 

Потрібно відзначити зросле значення дисципліни в сучасній війні.

В умовах застосування сучасної високоточної і швидкісної військової техніки і зброї бойова обстановка буде різко і несподівано змінюватися, що потребує високої витривалості і маневреності частин і підрозділів. Яке пересування військ має здійснюватися в гранично стислі терміни. Сучасний бій характеризується найсуворішим урахуванням часу, твердої дисципліною, найбільшої організованістю в його розподілі та використанні. Воістину дії в бою кожного воїна повинні розраховуватися по хвилинах і секундах.

Військова дисципліна зобов'язує всіх військовослужбовців строго дотримуватися законів і точно виконувати вимоги військової присяги, військових статутів, накази і накази начальників.

Строго слідувати в бою наказам - це значить виконати їх в точно зазначений час, незважаючи на будь-які перешкоди і труднощі.

У мирних а особливо бойових умовах воїни повинні виробляти у себе звичку до беззаперечної покори начальникам. Без цього не можна забезпечити постійну бойову готовність частин і підрозділів. Тільки за наявності високої дисципліни і військового порядку можна успішно вирішувати завдання підвищення боєздатності військ.

А. Мужній

Без мрій немає досягнень: вийшов офіційний трейлер фільму «Смак Свободи»

  Напередодні Різдвяних свят FILM.UA Distribution представляє трейлер затишної романтичної історії про силу мрії, любов до кулінарії та справжні дива. Дивіться стрічку, створену Ganza Film за підтримки Держкіно з 7 березня 2024 року в усіх кінотеатрах країни!

 «Смак Свободи» – це романтична комедія режисера Олександра Березаня. Вона розповідає про дівчину Варю, яка переїжджає з маленького містечка до Львова, щоби влаштуватися на роботу до елітного ресторану. Попереду чимало перешкод, але якщо бути наполегливим та вірити в дива, мрія може стати реальністю.

 Дивіться трейлер за посиланням: https://youtu.be/bIJm1x2UKe0

 Дорогою до великої мрії Варя зустрічає несподівану знахідку – книжку призабутої легенди української кухні Ольги Франко «Перша українська загально-практична кухня», що відкриває для дівчини світ вишуканої автентичної кулінарії сторічної давнини. Творці фільму додали дещицю магії до історії, щоби підкреслити одну з головних ідей фільму – коли ти насправді чогось хочеш, всесвіт та друзі допомагають здійснити це бажання.

 “Наша історія - це квінтесенція натхнення, любові та віри у найкраще, що може дати життя, коли ти відкритий до див, невипадкових випадковостей та знань, які залишили для нас наші видатні та безмежно талановиті українці. «Смак Свободи» - чудовий світлий фільм для перегляду всією родиною, зустрічаючи весну, а з нею - і новий етап життя!”, - режисер Олександр Березань.

 Візуальний ряд стрічки – зйомки у затишному Львові, витончене оформлення кулінарних шедеврів високої української кухні та елементи анімації також підтримують атмосферу дива. Одним з важливих завдань «Смаку Свободи» є нагадати, що українська кухня – це не лише улюблений мамин борщ та вареники з вишнями від бабусі, а й вишукані ресторанні страви, не менш смачні та автентичні. Адже кухня – це твоя неповторність, унікальний спадок та, зрештою, те, ким ти є.

 Головну роль Варі зіграла актриса Ірина Кудашова, а в образі Ольги Франко постала Ірма Вітовська («Мої думки тихі», «Коза Ностра. Мама їде», «Між нами», «БожеВільні» та ін.). Також у фільмі зіграли Костянтин Темляк («БожеВільні», «І будуть люди»), Томаш Собчак («Скажене весілля 2», «Щедрик»), Тетяна Малкова («Конотопська відьма»), Римма Зюбіна («Гніздо горлиці», «Памфір», «Редакція») та Павло Лі («Мирний-21»). А в камео глядачі побачать модель, телеведучу та блогерку Вікторію Маремуху, «пекельного шефа» Олексія Якутова, співака АСАФАТОV, топ-модель та телеведучу Аллу Костромічову та співачку Джамалу.

 “Ідея фільму народилася зі знайомства з захопливою та дуже неочікуваною кулінарною книгою авторства пані Ольги Франко. Я завжди надихалася нашими традиціями та автентичними особливостями, і дуже хотілося промотувати нашу самобутню багату кулінарну культуру для молоді. У пошуці ідеальної формули аби зробити нашу власну історію цікавою, сучасною та захопливою для глядачів, ми з командою створили кіноісторію з дрібкою магії та за участі наших зірок, гурманів, амбасадорів кулінарної культури, аби ще раз підкреслити, що підтримувати та вивчати власні кулінарні традиції - це шлях до пізнання, цінування та підтримки  самих себе!”, - сценаристка та креативна продюсерка Олена Моренцова-Шулик.

Кінотеатральну дистрибуцію стрічки на території України здійснює FILM.UA Distribution та Kinomania.

 Дивіться «Смак Cвободи» у кіно з 7 березня 2024 року!

 Генеральний медіапартнер фільму – телеканал «Новий канал». 

 Генеральний партнер з технічного забезпечення – SPROF Foodservice solutions.

 Слідкуйте за новинами проєкту на офіційних сторінках в Instagram та Facebook, на сторінках продакшену Ganza Film у Facebook та Instagram, а також на сторінках дистрибутора FILM.UA Distribution в Instaram та Facebook.

ДОВІДКА

Назва: Смак свободи

Жанр: сімейне кіно, кулінарне фентезі

Виробництво: Ganza Film

Дистрибутор в Україні: FILM.UA Distribution та Кіноманія

Сценаристки: Олена Моренцова-Шулик та Олександра Вітязєва

Режисер-постановник: Олександр Березань

Продюсери: Артем Денисов, Віталій Докаленко

Креативна продюсерка: Олена Моренцова-Шулик

Оператор-постановник: Євген Усанов

Композитор: Надія Одесюк

Режисер монтажу: Юрій Чашковський

Художник-постановник: Дмитро Баран

Художники з костюмів: Ольга Дубровська

Художник з гриму: Ольга Ахтарнія

Кастинг-директорка: Олена Артемова

У ролях: Ірина Кудашова, Ірма Вітовська, Костянтин Темляк, Томаш Собчак, Тетяна Малкова, Римма Зюбіна, Віктор Стороженко, Вадим Куценок, Діана Кузьмінова, Світлана Золотько, Павло Лі.

Зіркові камео: Джамала, Алекс Якутов, Вікторія Маремуха, Алла Костромічова, АСАФАТОV

Синопсис:

Молода дівчина – кухар Варя – втрачає роботу, бо її висока кухня нікому не потрібна у придорожньому кафе. Мила, енергійна, дотепна, вона тікає якомога далі від дому у пошуку реалізації! Та неочікувана знахідка – книжка забутої легенди української кухні Ольги Франко – змінює її життя назавжди!

Леонід Коваленко

«Сарсуела. На хвилях іспанської пристрасті»

 8 грудня 2023 року в Національної оперети України відбулася прем’єра україно-іспанського проєкту «Сарсуела. На хвилях іспанської пристрасті», де виступила відома іспанська артистка Беатріс Ланси. 

 Вперше в Україні було представлено іспанську оперетту. Захід відбувся за підтримки Посольства Королівства Іспанії в Україні.

  Посольство Іспанії в Україні в рамках головування Іспанії у Раді ЄС підтримало Україну у її боротьби протии занарбників через мистецький фронт та зробило все можливе, щоб українці відчули іспаньску опперету вживу .Проєкт іспанської сарсуели є актом солідарності іспанців  з українцями таприкладом культурної дипломатії. 

  З вітальним словом перед глядачами виступили художній керівник Київського національного академічного театру оперети, Народний артист України Богдан Струтинський та Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Іспанія в Україні Рікардо Лопес-Аранда Хагу.

 Урочистий концерт відбувся завдяки провідним солістам оперети, артистам балету, хору та симфонічному оркестру Київського національного академічного театру оперети. В рамках заходу глядачі київської оперети почули професійні голоси солістів, почули багато іспанської етнічної музики та побачили пристрасні іспанські танціі у стилі танго та фламенко, які передають темперамент іспанців. А справжнє свято шанувальникам оперети створила відома іспанська артистка Беатріс Ланси, сопранном якої могли насолодитися усі глядачі. До проєкту «Сарсуела. На хвилях іспанської пристрасті» увійшла добірка номерів із найпопулярніших іспанських музичних спектаклів. Це було  щось середнє між оперою та оперетою – щось середнє між драмою та комедією.

Леонід Коваленко

Найочікуваніша подія 2022 року відбудеться в Київській опері! Нові мелодії Різдвяної ночі: зустрічай Різдво по-європейськи Київська опера започаткувала європейські традиції зустрічі Різдва На честь Різдва у Київській опері відбудеться наймасштабніший концерт

8 та 9 січня у Київській опері вже традиційно відбудеться грандіозний концерт «Нові мелодії Різдвяної ночі», основою якого є українські колядки. Це унікальна можливість по-іншому подивитись на українські народні традиції та почути їх зовсім у новому форматі. Давні українські колядки, що увібрали багатовікові звичаї народу, зазвучать у несподіваному прочитанні. 

“Щедрик” Нові мелодії Різдвяної ночі 2020 рік https://www.youtube.com/watch?v=jyZAf5H2U6c 

Київська опера запрошує приєднатись всіх охочих до традицій європейських Різдвяних концертів. Рекомендованим дрес-кодом стануть класичні кольори вечірнього вбрання (black tie).

У концерті «Нові мелодії Різдвяної ночі»  візьмуть участь понад 140 осіб на сцені, серед яких оркестр, хор та зірки оперної сцени: Ніна Матвієнко, Тарас Штонда, Валентин Дитюк, Юрій Годо, Дмитро Тодорюк, Юлія Засімова, Гліб Іванов, Олександр Киреєв, Дар’я Миколенко, Анастасія Поважна, Анастасія Поліщук, Дмитро Фощанка.

Українці — міська нація, і ми колядуємо по-європейськи!

Квитки за посиланням https://widget.kontramarka.ua/uk/widget9site6/widget/show/2514

АФІША https://drive.google.com/drive/folders/12TahfDlFU7w_jAY2VQBZs7AgY3hpMQ4U?usp=sharing 

Владислав Пєсков

Проблеми людського існування. Черствість

Моральне ставлення до людини.  Лише через своє ставлення до іншої людини людина існує як людина.  Правильне ставлення до людини укладено у формулі і в почутті: «Добре, що ви існуєте в світі».  Своє справжнє людське існування людина знаходить коли вона починає існувати для іншої людини.  Необхідне посилення затвердження людського існування даної людини для іншої.  Моральний сенс в тому, що людина знаходить існування для іншої людини.  Це твердження людини в людському існуванні.  Навпаки, акт або почуття ненависті, презирства є відмова у визнанні, повне або часткове перекреслення буття людини, значимості його буття.  Ненависть є ідеальна форма знищення, морального «вбивства» людини.

 Процес виокремлення з сплетення залежностей, цілей і засобів особливої, неповторної істоти - людини. .  Затвердження її існування.  Людина починає існувати для іншої людини в новому, більш повному сенсі як завершена, вчинена в собі істота.  У реальному житті інші люди існують для нас не як «маска», тобто.носій певної функції, який може бути використаний відповідним чином як засіб за своїм призначенням, а як людина в повноті свого буття.

Любити, поважати людину не за той чи інший вчинок, який зустрів схвалення або осуд інших людей, який може бути випадковим, а за неї самої, за її справжню сутність, а не за її заслуги.

Радіти самому існуванню іншої людини, в процесі спілкування з якою загальними у людей стають і радості і печалі кожного.  Виявлення всього хорошого, що є в людині, і породження цього - природного і необхідного - хорошого до неї відношення.

 Платонізм виступив за ототожнення добра тільки з духовним, а зла - з чуттєвим.  Таким чином, добро не проникає в сферу чуттєвої дійсності і зникає диференціація добра і зла в сфері духовного.  Де ж знаходиться розв'язання цієї антиномії?  Не перетворювати людину в маску - така перша заповідь етики, стверджувати існування людини у всій повноті його буття.  Для тих хто не любить людей в ході життя інші люди виступають переважно в своїй функції, яких відповідно їй використовують за своїм призначенням як засіб.

 Важливо при цьому, що мова йде про прояв кращих якостей у всіх планах життя, у всіх сферах людської діяльності.  Етичне ставлення людини до людини переломлюється через свідомість і збагачується, переймається багатством всіх людських відносин до світу, до завдань своєї діяльності, праці.

   Необхідно виховувати здатності до розуміння і співчуття.  Наприклад, якщо порівняти чуйних людей, їх доброту і поблажливість до інших, їх розуміння труднощів, пристрастей і помилок інших людей і «сухих» доброчесних пуританськи настроєних людей, їх сухість, черствість і безжалісність до людей, то перевага явно буде на боці перших.  Як же може бути знайдено вирішення колізії між дією - то позитивною, то руйнівною - природних сил і здатністю людини до радісного ствердження існування іншої людини як такої?

 Це і є проблема «ближнього» і «дальнього» або любові до ближнього і дальнього, любов і проблема індивідуальності та спільності.  Протиставлення любові до ближнього і дальнього дуже багатозначне.  Воно означає, по-перше, розрізнення любові до конкретних людей і абстрактну любов до людей взагалі.  Це є не що інше, як ідеалом прикриті і виправдані байдужість, сухість, черствість і жорсткість по відношенню до всіх людей, з якими людина реально стикається і яким вона могла б реально допомогти.  Це - з висоти дальнього, в майбутнє, в нескінченність і недосяжність ідеалу виправдана безсердечність до людей в сьогоденні, в дійсності.

 Зняття цього протиставлення полягає в тому, щоб в ближньому побачити і викликати до життя дальнього, ідеал людини, але не в його абстрактному, а в його конкретному зломі.  Говорячи іншими словами, це означає в ближньому побачити ідеал в його конкретному вираженні.  При цьому потрібно судити не тільки по явищам як таким, за вчинками, які зазнали схвалення або несхвалення, а від «явища» перейти до суті людини.  Бажання в ближньому, улюбленому, близькому побачити улюблений ідеал і сприяти його створенню є, по суті, повернення до суспільної функції, але тільки дуже високого, благородного порядку, який не принижує до буденних функцій, справ, а підноситься.  Тут з'єднуються, зливаються любов до людини і любов до правої справи, любов до людини як борця за праве діло.  Тут з'єднуються конкретність особистого і загального, суспільне виступає в конкретно-особистісному ламанні і втіленні.  Кожна людина в конкретній ситуації зі своєї позиції бачить світ і ставиться до нього.  Тут ствердження іншої людини, є ствердження конкретної, в людині втіленої істини (добра).

 Необхідне особливе творче ставлення до людини, суб'єкта, оскільки воно сприяє утвердженню буття людини все більш високого плану, все більшого внутрішнього багатства.  У самій загальній формі це взагалі характеризує ставлення до іншої людини: інша людина, будучи даною як об'єкт, викликає до себе ставлення як до суб'єкта, а я для нього - об'єкт, якого він, в свою чергу, приймає як суб'єкта.

 Звідси оборотність етичних людських відносин.  Оскільки людина існує як людина тільки через своє ставлення до іншої людини, оскільки людяність людини проявляється в його відношенні до іншого, ставлення до іншого має бути таким же, як до самого себе.  Точніше кажучи, стався до іншого так, як ти хочеш, щоб він ставився до тебе.  Саме тут в повній мірі виявляється людина як одинична істота, що зберігає свою одиничність і піднімається до рівня загальності.

 Безсердечність, душевна черствість

 Жага наживи часто веде до безсердечності і здійсненню безчесних вчинків

 Душевна черствість людини ускладнює його життя в суспільстві

 Причини безсердечного ставлення до оточуючих криються у вихованні

 Проблема безсердечності, душевної черствості може бути властива не тільки окремої людини, але і суспільству в цілому

 Важкі життєві обставини можуть зробити людину безсердечним

 Часто душевна черствість проявляється по відношенню до моральних, гідним людям

 Людина визнає, що вона була безсердечною, коли вже не можна нічого виправити

 Наслідки безсердечного ставлення до людей часто є незворотними

 Черствість визначається як морально психологічна складова характеру, невміння співпереживати, співчувати, переживати різні емоційні стани. Потенційна жорстокість характеризує черствих людей. 

 Черствість - це психологічна особливість особистості, що складається з безлічі факторів і виявляється як обмежена здатність або повна відсутність емоційного відгуку на біди і переживання соціального характеру.  Душевна черствість має на увазі не тільки зниження реакції на події життя оточуючих, але також і нездатність проявляти власні переживання досить відкрито і в коректній формі.

 Черствість душі багато в чому визначається стилем виховання і перенесеними травмами та іншими життєвими подіями.  Так, хлопчикам навмисно прищеплюють низьку емоційну чуйність, пояснюючи це мужністю і стереотипними поглядами на поняття справжнього чоловіка.  Тим, хто часто потрапляв в ситуації зради, а відносини складалися з точки зору користі, буває складно відкрито проявляти ніжні аспекти тільки через існуючу пам'яті того, що в минулих схожих умовах це призвело до серйозних душевних травм, можливо не проходять до справжнього моменту.

 Черствість у відносинах все більше пояснюється саме підвищеною ранимістю внутрішнього світу, уберегти який можна тільки повністю виключивши взаємодію на глибоких рівнях.  Чим більше людина показує, що невразлива і досить байдужа тим вище шанси, що до не' не захочуть підходити близько в емоційному плані, і вона сама нікому не дасть можливості наблизитися так, щоб знову завдати травму.  У багатьох ситуаціях, коли проходить велика кількість часу черствість може змінитися ненормальним рівнем емоційного реагування, надчутливістю.

 Намагаючись розібратися в тому, що таке черствість, багато хто починає плутати це поняття з жорстокістю, пихою, байдужістю і ще безліччю інших проявів людської особистості.  Проблема в тому, що багато негативних якостей, заснованих на прояві байдужості і відсутності включеності в проблеми оточуючих, залишаються незрозумілими для тих, хто володіє нормальною чутливістю.

 Важливо розуміти, що черствість це протилежність душевної відкритості, хоч і не є її синонімом.  Якщо в стані злості людина бачить тільки свої потреби, то вона все одно продовжує контактувати і яскраво реагувати на іншого, при соціальній ізоляції присутнє яскраве бажання уникати інших, в черствості немає ні того ні іншого.  Коли черствість людей стає тотальною, суспільству загрожує вимирання, оскільки ніхто не здатний піклуватися про інших.  Питання душевної відкритості залишається там же, адже такому чёрствому не те що недоступно розуміння, як можна в себе впустити іншого або ділитися з ним найпотаємнішим, але і в прояві інших людей це викликає здивування на межі нерозуміння.

 Залежність ступеня розвитку такого ставлення до світу має кілька тенденцій, наприклад у чоловіків більше черствості, ніж у жінок.   А ось якщо черствість буде провідною рисою жінки, то потомство ризикує не дожити до самостійного віку.  Чим суворіше умови проживання, тим вище ймовірність перетворення людини в черствого і практично не чутливого індивіда, причому тут неважливо, в чому полягає суворість умов - в соціальній взаємодії, напруженій діяльності або реальній загрозі життю.  Але сучасне суспільство пропагує відкритість, толерантність і оцінює подібні душевні прояви як негативні.

 Основна проблематика черствості полягає в тому, що людство оцінює її за подвійними стандартами.  Згадайте, коли до вас вриваються в незручний час і вимагають допомоги, то здається, що далекий від чутливості і розуміння саме той, хто вимагає участі, це він сприймається, як такий, що порушує кордони, не поважає час іншого і веде себе неналежним бездушним чином.  При цьому коли сама людина потрапляє в таку ситуацію, то черствим йому здасться друг, який відмовив у підтримці і вибрав власні справи.

 У питаннях взаємодії чоловіків і жінок черствість стає каменем спотикання, причому основні претензії звучать саме з боку дам.  Це досить нечесне вимога, оскільки відкритість і чутливість їм необхідно виключно в особистій взаємодії, причому в конкретних ситуаціях зрозумілих тільки їй.  Ніхто не враховує, що якщо людина відкрита, то вона буде такою до всього, а якщо не може проявити строгість або байдужість, деякий спокій і стійкість до подій, то так буде не тільки, коли проблеми стосуються душевного самопочуття дівчини, але і в будь-яких критичних  ситуаціях.

 Байдужість в своїй високій мірі і є черствість, саме тому це сприймається, як соціальна проблема, яка потребує вирішення.  Жити в соціумі, де лікарі не реагують на скарги пацієнтів, водії не стежать за безпекою, люди, що проходять повз можуть штовхнути або не надати першу медичну допомогу при інфаркті стає небезпечно.

 Це не злочин, продуманий з метою вигоди, що здійснюється свідомо, це не дії антисоціальних елементів - це риса особистості, пробитися за яку неможливо.  Там немає каяття, а відповідно і спроб змінити ситуацію, там немає навіть спроб зрозуміти іншого, а значить діалог і конструктивне спілкування неможливі.

 Зараз це стає настільки поширеним явищем, що вимагає вивчення і розробки методів профілактики.  Поки відомо лише, що будь-яка жорстокість, черствість і байдужість виникають на місці високої чутливості, коли стало боляче.  

 Натрапивши на зраду, люди перестають відкривати обійми і все більше переконуються в несправедливості світу.  Ті хто не перебував у близькості і виховувався емоційно холодними батьками не представляє як жити інакше, і не шукає інших шляхів.  Вирішувати проблему скам'яніння власної душі кожен може індивідуально, намагаючись довіряти людям, дивитися на їхні проблеми через власну призму або прямо питати тим, хто живе інакше, як прийти до такого ж.

 Життєві ситуації, де можна побачити прояви черствості, оточують кожного.  Тим, кому пощастило більше - це є тільки на вулиці, робочому місці, за межами будинку, але є ті, хто стикається і з черствістю близьких, це ранить значно сильніше, ніж холодність і байдужість простих перехожих.

 У міжособистісних відносинах черствість може проявлятися, коли вас залишають з вашими проблемами і ідуть, не обговоривши ситуацію, коли переривають на середині фрази, знецінюючи монолог про почуття - це про холодність. Черствість проявляється в дрібницях, звертати увагу, на які здається дурним, робити зауваження марним, однак це і є прояви душевної нечутливості.

  Ставлення до незнайомих також є показником душевної чутливості.  Якщо хтось впав на вулиці, то подадуть йому руку, якщо людина плаче на лавці, то запитають що трапилося, чи запропонують допомогу.  Крайні випадки черствості можуть коштувати людського життя в ситуаціях, коли хтось падає з серцевим нападом, перебуваючи в людному місці, поблизу аптек і лікарень, але вмирає, тому що всі поспішають у своїх справах.

 Черствість дає здатність зберегти свою психіку при перегляді стрічки новин і розумінні, що це стосується інших - тут не буде нічних кошмарів з сотень загиблих, переживань як можна змінити ситуацію і чим допомогти.

 Підготували:

 О. Майстренко

 В. Орел

Вікторія Амеліна – Лауреатка Премії Конрада 2021

Цьогорічною лауреаткою Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського 2021 стала ВІКТОРІЯ АМЕЛІНА

Обрана польсько-українським журі у складі:

Анджей Бєньковський – віце-директор Національного центру культури (Варшава);

Олена Гусейнова – письменниця, журналістка, радіоведуча;

Олександра Коваль – директорка Українського інституту книги;

Катажина Котинська – україністка, літературознавиця, перекладачка;

Роберт Чижевський – директор Польського Інституту у Києві (голова журі);

Володимир Цибулько – письменник, перекладач.

Вікторія Амеліна народилася у Львові. Отримала вищу освіту у сфері IT (НУ «Львівська політехніка») і десять років працювала програмісткою та менеджеркою у міжнародних компаніях. З дитинства мріяла бути письменницею. Наразі завершила кар’єру в IT і присвятила себе сфері літератури. Авторка романів «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (2014), «Дім для дома» (2017), який був відзначений багатьма преміями, зокрема Премією Міста Літератури ЮНЕСКО, Європейською Літературною Премією. У творчому доробку також має книжки для дітей. Вікторія Амеліна – засновниця Нью-Йоркського Літературного Фестивалю у прифронтовому смт Нью-Йорк на Донеччині.

Лауреатка Премії Конрада 2021 отримає 3000 євро (від Польського Інституту у Києві) й піврічну стипендію Gaude Polonia (від Партнера Премії – Національного центру культури).

Премія Конрада заснована Польським Інститутом у Києві 2007 року, вручається раз на два роки. Премія присуджується українському письменникові/письменниці віком до 40 років (вік на момент вручення Премії) за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, універсалізм послання.

Журі, зокрема, звертає увагу на прозову україномовну творчість претендентів, що порушує актуальні теми, змушує до рефлексії, розширює знання про інші культури.

Лауреати Премії: Вікторія Амеліна (2021), Артем Чех (2019), Катерина Калитко (2017), Софія Андрухович (2015), Таня Малярчук (2013), Наталка Сняданко (2011), Сергій Жадан (2009), Тарас Прохасько (2007).

В Національній Академії мистецтв України відкрилась виставка «Italiae. Від братів Алінарі до майстрів сучасної фотографії»

«Я пишаюся тим, що можу представити в Україні унікальну фотовиставку «Italiae. Від братів Алінарі до майстрів сучасної фотографії», нещодавно підготовлену Міністерством закордонних справ і міжнародного співробітництва Італії і престижною Фундацією Алінарі. Ця виставка, організована Італійським інститутом культури у співпраці з Stedley Art Foundation проходить в Національній академії мистецтв України», – прокоментував Посол Італії П’єр Франческо Дзадзо.

«Одним з видатних досягнень Італії є фотографія –­­­ найсучасніший вид мистецтва, що цілком співвідноситься з іконографією. Архів Алінарі – один з найважливіших в Італії, фотоательє Алінарі бере свій початок у1863 році і є одним з найбільших у світі. Від початку ХХ століття і до сьогодення, немає жодного італійського студента, який би не бачив прикрашені світлинами Алінарі сторінки підручників», – продовжив Посол.

Виставка оспівує чарівність і різноманіття Італії у 145 авторських світлинах: її краєвиди, її творчість та її людей.Роботи більше ніж 75 італійських фотомитців окреслюють, за допомогою різних технік і сюжетів, яскраву візуальну розповідь. Напрямком експозиції є саме відтворення зв’язку між історичною та сучасною фотографією, від великих майстрів ХХ століття до експериментальної фотографії. Наші українські друзі побачать дуже відомі світлини, які допомогли створити візуальний образ Італії. Добірка не може відобразити в повному обсязі багатоплановість італійської фотографії, проте вона має на меті дослідити художній вибір і мову світлин, які охоплюють понад 160 років, серед яких студійні фотографії, пікторіалізм, концептуалізм, фоторепортажі та художнє дослідження.

Виставка представлена у трьох розділах: «Пейзажі», «Твори», «Обличчя» – що поєднуються в географічну, історичну та художню подорож, в якій розкривається безперервна низка змін країни з дуже багатою історією: північ і південь, місто і сільська місцевість, робота і відпочинок, традиції та новації, соціальна історія та культурне життя.

З 4 грудня: відкрита для публіки.

В Києві відбувся преспоказ фільму«Чому я живий»

Це епічна історія, знята за мотивами реальних подій від режисера Віллена Новака «Чому я живий». Ця трагікомедія під іншою назвою (“Тепер я турок, що не козак”) замислювалася, як сказав на преспоказі фільму Віллен Новак,  ще в 1990-х, але знята на Одеській кіностудії тільки зараз – після Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно.

Оповідання Митька “Тепер я турок, не козак…” було опубліковано ще в 1989 році, у 12-му номері журналу “Мистецтво кіно”. Вперше Віллен Новак почув про це приблизно тоді ж від Олега Школьник, який переказав режисерові один епізод цього оповідання. Віллен Захарович був вражений. Попросив помічників знайти журнал.

«Прочитав, і моє серце залишилося з цією розповіддю. Євген Митько пережив окупацію і став очевидцем страшних подій, які виклав на папері. У 2000 році бачився з ним в Москві, де він тоді вже проживав. Просиділи разом цілий день … Річ у тім, що раніше він обіцяв цей сценарій своєму другу – кінорежисерові Геннадію Полоці (зняв стрічки “Республіка ШКІД”, “Око за око” та ін.), а тут – я …. Ми проговорили багато годин, пояснював йому, як бачу фільм. І ввечері Митько сказав: «Все! Я відмовляю Полоці, і віддаю сценарій тобі. Нікому більше не дам, бо ти мене правильно розумієш».

«Тоді я зрозумів: обов’язково зніму цей фільм. Повернувся до Одеси, написав режисерський сценарій, і навіть зробив титульний лист, датований 2001 роком. Та майже 20 років фільм не вдавалося втілити на екрані. Справа зрушила з мертвої точки, коли за справу взявся Андрій Олексійович Осіпов. Разом ми боролися, у 2019 році все літо пішло на пітчинг».

Акторів вибирали ретельно. Обговорювався кожен персонаж, включаючи ріст, вагу, очі. Одного з основних персонажів – Фросю – зіграла Анастасія Марків. Побачив її режисер випадково, коли дивився “Х-фактор”. Побачив Настині приголомшливі очі й все – відірватися не міг … Пробував на роль Фросі й інших, але зацікавила режисера саме Настя.

Народний артист України Олексій Горбунов погодився на роль у стрічці, навіть не читаючи сценарій. Він знімався у фільму В.Новака понад 30 років тому, у драмі про штрафбат “Гу-га”. Тож режисер взяв Олексія без проб: просто вирішив – Горбунов і все…

За сюжетом фільму, сімнадцятирічна Фрося та її коханий Льончик мріють одружитися, але батько дівчини категорично проти євреїв в сім’ї. Життя закоханих безповоротно змінюється, коли їхні рідні та мільйони інших людей стають жертвами війни. Героям доведеться пережити окупацію і фашистський терор, щоб зберегти любов та людяність у найтемніші часи.

Роль Женьки виконав юний актор Максим Горай. Одну з головних ролей у фільмі “Чому я живий” зіграв дворазовий володар кінопремії “Золота дзиґа” Віктор Жданов («Захар Беркут», «Додому», «Кіборги. Герої не вмирають»).

У фільмі також зіграли: Артем Вільбік, Ірина Мельник, Ольга Радчук, Анастасія Борисова, Анастасія Марків, Роланд Мішко, Олексій Горбунов, Олена Рєпіна, Георгій Делієв та інші.

Режисер – Вілен Новак, сценарист –  Євген Мітько, оператор-постановник – Данил Дєдков, художник-постановник – Віктор Фомін, композитор – Володимир Гронський. Стрічку створено Одеською кіностудією (продюсери – Андрій Осіпов, Олена Дементьєва) за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

Лесь Подерев'янський презентував виставку свого живопису і свою книгу

Dymchuk Gallery представила проект «OLE!» Леся Подерв’янського. До проєкту увійшли 8 живописних робіт з циклу «Корида», написаних автором протягом цього року. 

Відкриття відбулося 21 жовтня. 

Композиційно сюжети полотен створені наче вірші японської поезії, де драматургія вибудовується на співвідношенні людини й природного оточення, яке умовно передано кольором, з ледь помітними, все вирішуючими деталями: напруженим застгилим рухом, поглядом, шпагою. Фігура матадора демонструє стійкість перед глобальним стиранням ідентичності. 

Також на виставці було презентовано нову книгу Леся Подерв’янського: «Прогулянки забороненими садами Йомасали Хухіса з живописцем і майстром Кунг-Фу», яка є своєрідною антологією живопису автора та збіркою афористичних текстів про шлях самурая, живопис й мистецтво стратегії.

В Києві в кінотеатрі "Оскар" ТРЦ "Гулівер" відбувся преспоказ пригодницької комедії-квесту «ДЕ ГРОШІ»

У кінотеатрі “Оскар” глядачі шукали гроші разом з DZIDZIO

21 жовтня, в усіх кінотеатрах України з широким кінопрокатом стартувала пригодницька комедія-квест “ДЕ ГРОШІ”.

А днями у кінотеатрі “Оскар”, ТРЦ “Gulliver”, відбувся допрем’єрний показ пригодницької комедії-квесту “ДЕ ГРОШІ”, режисером-постановником якої є Михайло Хома (DZIDZIO).

Першими комедію подивилися представники ЗМІ та кінооглядачі, поспілкувалися з творчою командою у складі Михайла Хоми, Ади Роговцевої, Анни Буткевич, Сергія Либи, продюсерів Анатолія Безуха та Діани Юраш, а також Першого заступника Голови Державного агентства України з питань кіно Юлії Шевчук.

Перед сеансом для ЗМІ та вечірньою гала-прем’єрою, DZIDZIO заінтригував присутніх у особливий спосіб - у кожному залі були заховані гроші, тому артист залучив глядачів до їх пошуку, тим самим задавши настрій до перегляду комедії-квесту “ДЕ ГРОШІ”.

Ведучим вечора став Володимир Остапчук.

На гала-прем’єрі були присутні імениті гості, актори та зірки шоу-бізнесу: Ахтем Сеітаблаєв, Олексій Тритенко, Володимир та Христина Остапчук, Віктор Андрієнко, Катя Осадча, Оля Полякова, Єгор Олєсов, Сергій Созановський та Ірина Костюк, Голова Української кіноакадемії Анна Мачух, Перша заступниця Голови Держкіно Юлія Шевчук, директорка ТРК “Україна” Вікторія Корогод, Анатолій Анатоліч, народний депутат Павло Сушко, народний депутат Святослав Юраш, Євген Нищук, Ігор Кондратюк, Юлік, Орест Галицький, Василь Ващук, IVAN NAVI, Гена Вітер, Любомир і Наталя Левицькі, Юлія Магдич, Сергій та Олена Лавренюк, Юрій Король і Катя Царик, представник Секретаріату Кабінету Міністрів Андрій Юраш, Семен Горов, Андре Тан, Монро, Вадим Лисиця, Слава Дьомін, Артем Гагарін, Світлана та Анатолій Долеско та інші.

Творча команда DZIDZIOFILM на чолі з DZIDZIO після Києва планує відвідати зі спеціальними показами фільму кінотеатри у Львові, Тернополі, Дніпрі, Харкові, Одесі, Вінниці та Житомирі за підтримки Державного агентства України з питань кіно

У Києві відкрилось Українське Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва

15 жовтня у медіа галереї ARTAREA відбулось відкриття Української Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва 

Учасники:

Куратор Юрій Лех 

трансдисциплінарний художник, який розвивав свою творчість протягом останніх 30 років у сфері відео-мистецтва, музики та літератури, будучи частиною небагатьох піонерів іспанської електронної та цифрової аудіовізуальної сцени, яка в 80-х роках почала розробляти візуально-звукові виступи та відео-арт. Його відкритий і некласифікований стиль пронизує втомлену авангардну концепцію за допомогою текстур, що приносять живі гіпнотичні візуальні та звукові атмосфери і альтернативний спосіб представити експерименталізм New Media Art. Серед його численних постановок з цих дисциплін слід відзначити: - Кінетичні картини для шедевру відеоартики Dye a V - «Одомашнені домашні демони» (7-канальна відео-інсталяція) - Звукові скульптурні роботи (Sound art) Або його книги: - "Інкапсульоване зображення: відео- мистецтво як спіраль" (2009) - нарис про практику і сучасність дисципліни відео-мистецтва та його антології та перекладу на іспанську мову на українську поезію XX століття “Una iconografía del alma. Poesía ucraniana del siglo XX ”(Litoral / ЮНЕСКО, 1993). Є відомим куратором міжнародного фестивалю медіа-мистецтва МАДТАК (Іспанія), що має дві нагороди EFFE - Remarkable Arts Festival EFFE Label та керівник організації Трансфера медіа артc. Презентував відео-твори та особисто виступав у багатьох місцях і подіях, таких як Ars Electrónica, Art Futura, ISEA, SONAR, Video Festival Videoformes, Festival of New Musics of Madrid and Sevilla, the experimental cycle LEM in Barcelona, the Knitting Factory in New York, the Pop Komm Festival, the Festival Experimenta in Madrid, Festival Osmosis in Taiwán, ART BEIJING, DAFT Festival in Taipei_Taiwan, JMAF in Tokyo, Hong-Gah Museum Taipei. 

Куратор Валерій Коршунов [Україна]

український артист, режисер та громадський діяч, відомий міжнародними культурними проектами на тематику Чорнобиля. Художник активно розвиває сферу медіа -мистецтва в Україні, проводить освітні мистецькі резиденції, створює умови для зростання спільноти медіа -мистецтва та допомагає іншим художникам працювати з новими технологіями. Автор ідеї, організатор та куратор міжнародного проекту презентація робіт 70 українських художників на видатній події Burning Man (США) за підтримки UCF у 2019 році. Також презентував перший арт-проект Burning Man з доповненою реальністю. Це був AR-портал до Чорнобиля. Куратор міжнародної виставки медіа -мистецтва ARTEFACT: Чорнобиль 33 (Київ, Україна), та арт -резиденції, в якій було створено 17 міжнародних експонатів, які потім були представлені у раніше занедбаному просторі Річкового вокзалу в центрі Києва у 2019 році. Є розробником першої міжнародної віртуальна виставка «Чорнобильський АРТЕФАКТ: Чорнобиль 34», представлена ​​в Інтернеті через COVID19, на XI Міжнародному фестивалі MADATAC (Іспанія) у 2020 році за підтримки UCF. Під час віртуальної мистецької резиденції було розроблено понад 50 експонатів українських та зарубіжних художників, зокрема твори Марії Примаченко, Арсена Савадова та Івана Марчука. Є автором проекту «Звуки Чорнобиля», де десять міжнародних та українських музикантів в індивідуальних мистецьких резиденціях з аудіотеки звуків, записаних Валерієм Коршуновим у Чорнобилі у 2018 році, створили 10 музичних композицій з аудіовізуальними творами про переосмислення Чорнобиля за підтримки UCF. Крім того, у художника є проекти в аудіовізуальному напрямку, такі як фільм творчого документального фільму «Артефакт Чорнобиля» та багато інших творів та соціальних проектів, представлених у портфоліо. Є автором медіа-арт проектів Prometheus, Випромінення, проекція українського прапору на АРКУ ЧАЕС, режисером інтерактивного арт-перформансу зі скульптурою з штучного інтелекту в центрі Прип’яті, про який писали Guardian, Vice, Bloomberg, Independent. 

Соліман Лопес [Іспанія]

художник, директор ESAT LAB (Лабораторія досліджень і розробок в Школі мистецтва і технологій - ESAT -) і викладає в галузі образотворчого мистецтва та медіа-арту. Його творчість постійно розвивається, перетинаючи тонку грань, яка відділяє матеріальне від нематеріального. Його робота відображає ідею цифрової неідентичности, розмивання інформаційного перевантаження в соціальних шарах і надмірного розкриття конфіденційності в контексті соціальної поведінки або поведінки пам'яті в XXI столітті. Всі ці поняття пов'язані використанням нових технологій як засобу наближення, маскування і каналу спілкування з аудиторією і самим собою.  

Адольфо Санчес  [Іспанія]

генеральний директор Item Media, компанії з 15-річним досвідом у створенні додатків і мультимедійних пристроїв, розробці цифрових та інтерактивних проектів контенту і розробці інновацій в призначеному для досвіду користувача. Item Media - це дослідження, в ході якого були досягнуті супутні технології та передовий досвід в області аудіовізуального художньої творчості. Після довгого і новаторського подорожі по Андалусії, пов'язаного з комунікацією, поширенням і цифровим мистецтвом, студія зосередилася на проектах інновацій міжнародного рівня, таких як дослідницькі проекти Marie Slodowska-Curie Project, за фінансової підтримки European H2020-MSCA-RISE Warmest і Rrremaker, інструментарію Erasmus + In the City по розробці освітньо-розважальних програм за допомогою нових технологій; або його більш «особисті» проекти, додаток Innex для створення і поширення звукових-візуальних пропозицій за допомогою мобільних пристроїв і інтерактивна інсталяція / ігрове мистецтво «Siamesse». 

ANAIS METDENANCXT [Франція],  

працює разом з Gregory Lasserre в проєкті Scenocosme. В їх унікальних творах використовуються різні вирази: інтерактивний інсталяції, візуальне мистецтво, цифрове мистецтво, саунд-арт, колективні виступи і т. Д. Scenocosme змішує мистецтво і цифрові технології, щоб знайти речовини мрії, поезії, чутливості і витонченості. Ц художники перевертають різні технології, щоб створювати твори сучасного мистецтва. Їх роботи виникли в результаті можливих гібридизації між технологіями і живим світом (рослини, камені, вода, дерево, люди), точки перетину яких спонукають їх винаходити чутливі і поетичні мови. більшість їх інтерактивних творів мистецтва досліджують відносини між тілом і навколишнім середовищем. Їх роботи виставлені в численних музеях, центрах сучасного мистецтва і фестивалях цифрового мистецтва з усього світу. 

Сандрін Дюм'є, France 

багатопрофільна художниця, що працює в галузі перформансу, поезії та відео мистецтва, чия робота досліджує постфутуристичні теми шляхом розвитку естетичних форм, пов'язаних з цифровою уявою.