В Києві відкрилась виставка «ШЛЯХ ГЕРОЇВ. Пам’яті Симона Петлюри»

  25 травня у Національному музеї історії України відбулося урочисте відкриття виставки «ШЛЯХ ГЕРОЇВ. Пам’яті Симона Петлюри». Цей непересічний проєкт, створений за підтримки Фундації Пилипа Орлика, має важливе значення для відновлення цілісності  української історичної пам’яті. Адже вперше за часів незалежності в Україні можна побачити наживо особисті речі Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри, деталі одностроїв провідних діячів українського визвольного руху Євгена Коновальця та Андрія Мельника та речі інших видатних військових і політичних діячів Української революції 1917–1921 років. 

  З вітальним словом до гостей урочистої події звернулась генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна. Вона наголосила на важливості проєкту та подякувала всім, завдяки кому він став можливим.

  Голова Національного банку України Андрій Пишний у своєму виступі підкреслив значення постаті Симона Петлюри для української історії та сьогодення: «Симон Петлюра казав: «У боротьбі виростає сила». Ці слова саме те, що потрібно почути кожному українцю. Ми розуміємо, що наша незалежність і суверенітет, наше майбутнє й наше життя потребують боротьби. Постать Симона Петлюри надихає. Ми сьогодні продовжуємо боротьбу, яку розпочав він. І нашому поколінню, нам з вами, випало її завершити перемогою».

   Андрій Пишний подякував  музею за повернення важливих сторінок української історії та презентував монету, яку випустив Нацбанк до 100-річчя дня пам’яті Симона Петлюри. Голова Нацбанку подарував цю пам’ятну монету  в колекцію Національного музею історії України.

  Серед почесних гостей заходу були й ті, хто нині боронить Україну: в.о. Голови Служби безпеки України Євген Хмара, Командувач Національної гвардії України Олександр Півненко та представник 152-ї окремої єгерської бригади ім. Симона Петлюри Артур Циганок-Пайрері. Захисники відзначили символізм виставки, яка пов'язує сучасну битву за незалежність із витоками нашої збройної боротьби, та подякували організаторам за запрошення.

  Знаковість події для державної політики пам'яті підкреслив перший заступник міністра культури України Іван Вербицький:

«Сьогодні ми вшановуємо сторіччя пам'яті Симона Петлюри. Цей захід є частиною великої державної політики з повернення власної історії та відновлення історичної справедливості щодо тих, хто поклав життя за незалежність України. Нарешті ми маємо можливість гідно вшанувати їхній чин, і ця виставка – один із найкращих способів це зробити».

  Артем Миколайчук, голова правління Фундації Пилипа Орлика, яка профінансувала створення виставки та провела реновацію експозиційного простору, підкреслив, що цей проєкт – один із найважливіших, які здійснювала Фундація:   

  «Нам надзвичайно важливо пам’ятати власну історію, пам’ятати, що 100 років тому ми не змогли здобути перемогу, зробити Україну вільною та досягти незалежності. Зараз ми вже маємо незалежність, стали суб’єктом світової політики, Україну знають і поважають у світі. І тепер наше завдання — не втратити цю незалежність, дійти до кінця та перемогти російську імперію. Для цього ми маємо пам’ятати й розуміти, що відбулося тоді, щоб не повторити цих помилок».

  Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підтвердив, що вже зараз Україна повертає свою історичну пам’ять і цей процес треба продовжувати. Виставка «ШЛЯХ ГЕРОЇВ. Пам’яті Симона Петлюри» та сьогоднішнє перепоховання Андрія Мельника в Києві підтверджують цю тезу: «Сьогодні відбулося перепоховання Андрія Мельника на кладовищі, на пантеоні героїв в Києві. І це теж знаково. Я вважаю, що це не збіг. Україна повинна повертати свої надбання та культурну спадщину з-за кордону».

  Третій президент України Віктор Ющенко, що завітав на відкриття виставки одразу після церемонії перепоховання Голови Проводу ОУН, визначного борця за незалежність України у 20 столітті Андрія Мельника, підкреслив, що важливо повернути всіх наших героїв на рідну землю: 

  «Ніщо так не формує ідентичність, як наша мова, культура, національна пам'ять, наші герої, церква, звичаї та традиції. Сьогоднішнє перепоховання пана полковника посилює те святе почуття, заради якого, власне, людина живе. Посилює нашу національну та державну суб'єктність».

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров долучився до роздумів щодо перепоховання Андрія Мельника та наголосив, що Петлюри також треба повернути. Також голова УІНП заявив, що українська держава має перевірити слідство, яке було над Самуїлом Шварцбардом після вбивства Петлюри, а також встановити пам’ятник Симону Петлюрі у Києві.

  Директор Дипломатичної академії України Ігор Осташ, який брав участь у процесі повернення колекції експонатів до України, у своєму виступі звернув увагу на те, що ще багато історичних цінностей чекає на повернення до батьківщини і важливо продовжувати працювати у цьому напрямку.

Відкриття відвідав і Олександр Крупка, директор з розвитку компанії Meest. Компанія Meest забезпечила перевезення колекції з Канади, вона послідовно підтримує українські культурні ініціативи по всьому світу.

  Народний депутат України Володимир В’ятрович, що допоміг почати співпрацю музею та Фундації Пилипа Орлика для реалізації цього проєкту, зауважив: «Ця виставка – ще один аргумент проти однієї з головних тез Кремля, що Україна це випадкова держава, яка з'явилася після розвалу Совєтського Союзу, як один з його осколків. Цей проєкт про те, як творилася українська держава 100 років тому. Про те, що ми маємо свою державну традицію. І ця державна традиція робить нас сильнішими».

 Ярина Ясиневич, програмна директорка Фундації Пилипа Орлика, поділилася враженнями від роботи над проєктом, зазначивши, що для Фундації було великою честю співпрацювати з Національним музеєм історії України у відновленні музейного простору та створенні виставки «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри». 

  «Найголовніше – ми хочемо, щоб люди, які відвідають виставку, виходили звідси з вірою в силу свого народу та впевненістю в тому, що боротьба не буде марною», – наголосила вона. 

Виставка доступна для огляду відвідувачами вже з 26 травня у Національному музеї історії України за адресою вулиця Володимирська, 2

Завантажити відео можна тут: https://drive.google.com/drive/folders/1cboY-o1Wmsc6rpWXKMCLPhVg14C6wpeX?usp=sharing 

Завантажити аудіо можна тут: https://drive.google.com/drive/folders/1mUOCeMFwhUkp0-aueGfiZBFLIIH8npL5?usp=sharing 

Леонід Коваленко

Президенти Стубб і Павел на форумі у Празі адвокатують вступ України до ЄС

   Повномасштабна агресія РФ проти України продемонструвала необхідність термінового відновлення та посилення оборонного потенціалу Європи — про це заявив президент Чехії Петр Павел під час міжнародної конференції «Європа як завдання», яка відбувається у Чехії. 

  Про це повідомив із Чехії керівник напряму досліджень з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика посол Володимир Єльченко, який перебуває від України на заході на запрошення організаторів. 

  У своєму виступі Петр Павел наголосив, що Європейський Союз сьогодні не є настільки сильним і об’єднаним, як цього вимагає ситуація.

  «Агресія РФ проти України доводить, що нам потрібно різко прискорити “реанімацію” військової сфери, поглибити реальну співпрацю в оборонній галузі, ВПК і, нарешті, повністю відмовитися від енергетичної залежності від РФ», — сказав Павел.

 Президент Фінляндії Александр Стубб підкреслив, що Європейський Союз історично створювався як інструмент запобігання війнам і гарантія стабільності на континенті. Хоча економічно цей проєкт виявився успішним, у сфері безпеки, за його словами, Європа зіткнулася з серйозним викликом через агресію Росії проти України.

   Стубб наголосив, що ЄС не може ігнорувати безпекові загрози лише тому, що вони походять із країн, які наразі не є членами Союзу. Він закликав якнайшвидше інтегрувати Україну, Молдову та інші країни-кандидати до ЄС, підкресливши, що це зміцнить спільну здатність протистояти російській агресії.

  Окремо він відзначив значний військовий потенціал України:

  «Величезний набутий Україною військовий потенціал має працювати на користь спільної безпеки ЄС. Ми маємо полишити песимізм щодо членства України в ЄС», — зазначив Стубб.

  Подробиці заходу з Праги повідомив Надзвичайний і повноважний посол України Володимир Єльченко, керівник напряму досліджень з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика, колишній постійний представник України при ООН та Раді Безпеки ООН, а також екс-посол України в США, Росії та Австрії.

  «Президенти Чехії та Фінляндії — справжні друзі України, від позиції яких, як і інших наших партнерів усередині ЄС, багато залежить у питанні швидкості просування України до членства. Водночас потрібно переконати й інших, передусім найбільші держави-члени ЄС. Інакше цей процес може затягнутися», — наголосив Єльченко.

  Конференція «Європа як завдання» — новий міжнародний захід високого рівня, присвячений майбутньому Європейського Союзу. Вона зосереджена на вирішенні ключових європейських викликів із глобальної перспективи та покликана збагатити дискусію про ЄС у чеському контексті.

Леонід Коваленко

 

Саміт європейської спільноти в Єревані

У Києві показали унікальні артефакти доби УНР та оголосили про модернізацію Національного музею історії України

  Вибране з колекції Військово-історичного музею та архіву Української вільної академії наук в Канаді, яку торік повернули в Україну, вперше показали у Національному музеї історії України. Колекцію матеріалів  з історії української збройної боротьби у 20 сторіччі десятиліттями зберігала українська еміграція. 

  Генеральна директорка музею Олена Земляна наголосила на значенні повернення колекції:

  «Це подія історичного масштабу для української культури. Ми отримали не просто експонати — ми повернули частину нашої ідентичності. Надзвичайно важливо, що разом із поверненням колекції ми продовжуємо новий етап розвитку музею — із сучасними виставковими підходами та оновленими просторами».

  Під час заходу музей та Фундація Пилипа Орлика підписали Меморандум про співпрацю, який передбачає фінансування оновлення музейного простору. Долучатиметься Фундація і до реалізації виставкових проєктів. Голова правління Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук акцентував на стратегічному значенні співпраці:

 «Історія Української Народної Республіки, і зокрема доля Симона Петлюри, показує нам: без єдності та внутрішньої сили неможливо втримати державність. Ми повинні розраховувати передусім на себе. Сьогодні ми мусимо продовжити зусилля борців за незалежність — і зберегти, і гідно представити нашу спадщину для наступних поколінь. Основні зусилля маємо разом спрямувати на перемогу й нарешті завершити те, що почали воїни УНР, не відволікаючись сьогодні на провокації ворога».

  Загалом із Канади до України торік повернули понад 1500 музейних предметів та 123 коробки архівних матеріалів — документів і світлин про збройну боротьбу українців за незалежність у 20 ст. та про вшанування пам'яті борців у вигнанні. Колекцію вдалося зберегти зусиллями українських інституцій за кордоном, зокрема Української вільної академії наук в Канаді. Журналістам показали прапор-штандарт Другого Уманського полку кінних запорожців, прапорці з автомобіля Симона Петлюри, паспорт полковника Армії УНР Олександра Вишнівського, ілюстрації Миколи Битинського та полкову сурму 4-го кінного полку 4-ої Київської стрілецької дивізії.

  Куратор виставки Богдан Патриляк підкреслив унікальність цих предметів як живих свідків історії:

  «Кожен із цих артефактів — це не просто музейний предмет. Прапор Другого Уманського полку — символ честі й бойового духу. Пам'ять про Головного Отамана ілюструють прапорці з автомобіля Симона Петлюри. Паспорт полковника Олександра Вишнівського — про інституційну зрілість УНР. Малюнки Битинського документують вигляд тогочасного українського війська, а сурма — голос армії, що кликав до бою».

  Програмна директорка Фундації Ярина Ясиневич розповіла про практичний вимір партнерства:

  «Підписаний меморандум — це не декларація, а конкретний план дій. Ми інвестуватимемо у створення сучасних виставкових просторів, підтримку дослідницьких проєктів і розвиток нових форматів взаємодії музею з аудиторією. Разом ми робимо українську історію видимою та доступною.

   Для нас, для музею, для тих, хто повернув колекцію у воюючу батьківщину, — це про оптимізм та віру в перемогу, про відповідальність перед молоддю в Україні, дитинство яких не поставиш на паузу» .

  Повернені артефакти стануть основою масштабної виставки «ШЛЯХ ГЕРОЇВ. Пам’яті Симона Петлюри», відкриття якої заплановане на кінець травня. Проєкт приурочений до 100-х роковин загибелі Симона Петлюри — Голови Директорії УНР та Головного Отамана Армії УНР.

  Нова музейна експозиція, що розташується в оновленому спільними зусиллями просторі, представить історію боротьби за українську державність через особисті речі, документи та символи епохи, багато з яких в Україні побачать уперше.

Леонід Коваленко

Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Австралією

Як повідомив сайт Посольства України в Австралії

(Опубліковано 05 листопада 2024 року )

Австралія є ключовим торговельним партнером України в Океанії.

За інформацією Державної митної служби України, зовнішня торгівля товарами України з Австралією за 9 місяців 2024 р. склала 116,64 млн дол. США.

Експорт товарів з України до Австралії за 9 місяців 2024 р. склав 12,114 млн дол. США, імпорт в Україну – 104,528 млн дол. США. Негативне сальдо для України за 9 місяців 2024 р. становить 92,414 млн дол. США.

Зовнішня торгівля товарами у вересні 2024 р. склала 16,239 млн дол. США. Експорт товарів з України до Австралії склав 1,608 млн дол. США, імпорт в Україну - 14,631 млн дол. США. Негативне сальдо для України за вересень 2024 р. становить 13,023 млн дол. США.

Структура експорту товарів за 9 місяців 2024 року:  яхти та інші плавучі засоби для дозвілля або спорту; гребні човни та каное – 2289 млн дол. США (18.9% від загального експорту), насоси повітряні або вакуумні, повітряні компресори та вентилятори; витяжні ковпаки чи шафи з вентилятором - 2276 (18.8%), олії соняшникова, сафлорова або бавовняна – 1782 (14.71%), варення, джеми, желе, мармелад – 780 тис. дол. США (6.44%), труби, трубки і профілі порожнисті, безшовні з чорних металів – 630 (5.2%), машини та апарати для паяння або зварювання, гарячого напилення металів або метаталокераміки - 492 (4.06%), костюми, сукні, спідниці, для жінок або дівчат – 353 (2.91%), вовна та волос тварин, кардо- або гребенечесані – 342 (2.82%).

Структура імпорту товарів: вугілля кам'яне, антрацит – 90333 млн дол. США (86.42% загального імпорту), пристрої ортопедичні; пристрої для лікування переломів; штучні частини тіла; слухові апарати – 1568 (1.5%), вина виноградні; сусло виноградне – 1457 (1.39%), конвеєрні стрічки чи привідні паси, бельтинг з вулканізованої гуми – 1249 (1.19%), кров людей, тварин; сироватки, вакцини, токсини – 921 тис. дол. США (0.88%), частини та пристрої транспортних засобів товарних позицій 8701-8705 – 873 (0.83%), інші барвникові матеріали – 719 (0.68%), апарати електричні телефонні або телеграфні; відеотелефони  - 667 (0.63%)

FPV-дрони, вибухи та спецпризначенці на гелікоптерах Black Hawk: у Мережі з'явився трейлер KILLHOUSE

 

Ми звикли бачити спеціальні операції в новинах. Тепер – вони на великому екрані.

Режисер Любомир Левицький представив фільм KILLHOUSE – першого українського тактичного екшену, створеного у співпраці та за підтримки Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Третьої окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу та фахівцями оборонної галузі. Це стрічка про тих, хто воює зараз. І про  українські технології, які змінюють хід війни.

Фільм з перших секунд занурює в атмосферу унікальної спецоперації дронами: гул техніки, вибухи, стрілянина на Поштовій площі у Києві, яка влітку сколихнула соцмережі. Один із найвражаючих кадрів – реальний вибух, коли дрон влучає у героя. Не візуальні ефекти чи комп’ютерна графіка. Усе так само, як це відбувається на передовій. 

У центрі сюжету – завдання зі звільнення цивільних на тимчасово окупованій території. Елітні спецпідрозділи СБУ,  Третьої окремої штурмової бригади та ГУР діють разом, щоб  повернути додому 14-річну дівчинку. Її на тимчасово окупованій території викрали росіяни. Ситуація ускладнюється, коли американська журналістка опиняється в епіцентрі бойових дій – і операція набуває міжнародного масштабу. 

«Ми не імітували війну. Ми показали те, що є в нашій реальності. Людей, які роблять свою роботу, коли поруч вибухають міни. Оборонно-промисловий комплекс, який сьогодні змінює хід війни», – говорить режисер Любомир Левицький.

У KILLHOUSE вперше в світовому художньому кінематографі використано справжні FPV-дрони. Разом із ними  – броньована техніка, легендарні гелікоптери Black Hawk, системи зв’язку та спостереження, що дає безпрецедентне уявлення як і чим насправді  воюють українські розвідники, спецпризначенці, штурмовики. І українська зброя, якою ми воюємо сьогодні, вперше показана на великому екрані такою, як вона є.

80% учасників зйомок – реальні військові Третьої штурмової бригади, ГУР, СБУ. Їхні рухи, команди, взаємопідтримка – це те, як насправді працюють підрозділи на фронті. 

«Немає зараз окремо: тебе, мене. Є – ми. Ми – єдине ціле», – лунає в стрічці як бойовий маніфест покоління, яке воює за майбутнє.

Серед акторів – американська журналістка Одрі МакАлпін, яка грає саму себе. Вона справді була в «гарячих» точках фронту та на власні очі бачила, якими можуть бути наслідки російської агресії.  Зокрема, Одрі стала свідком визволення Херсона та руйнування росіянами Каховської ГЕС. У фільмі журналістка теж не просто фіксує події – вона потрапляє в епіцентр спецоперації. 

Команда KILLHOUSE каже, що свідомо обрала історію про викрадення дитини, щоб вкотре нагадати про системні злочини росіян. Про тисячі сімей, які досі чекають. Долі, які не можна повернути. 

«Сьогодні українські військові – це такий рівень майстерності, яким захоплюється увесь світ. KILLHOUSE  показує, як працюють наші найкращі підрозділи, яку техніку використовують, як ухвалюють важкі рішення. Це фільм для них і про них»,  – каже Любомир Левицький.

Прем’єра KILLHOUSE відбулася 21 квітня 2026 року. А вже 23 квітня фільм вийшов в прокат у кінотеатрах та буде доступний на міжнародній платформі.  

ДОВІДКОВО 

KILLHOUSE – перший український повнометражний тактичний екшн-трилер режисера Любомира Левицького, відомого за культовими стрічками «Ми були рекрутами», «Тіні незабутих предків», «Штольня» та інші. Стрічка знята за мотивами унікальної рятувальної операції з бійцями СБУ, ГУР та 3-ї ОШБ в головних ролях. 

Ідея створення KILLHOUSE виникла в режисера після прем’єри іншого документального фільму, «Йди за мною», у грудні 2022 року.  Стрічка розповідала про безпрецендентну операцію дронами, яку провели бійці 93-ї бригади «Холодний Яр» під час боїв під Ізюмом влітку 2022-го. Натхненний цією історією Любомир Левицький розширив історію,  щоб  більш детально та емоційно передати атмосферу спецоперації, привернути увагу міжнародної спільноти до України та мужніх українських військових.  

Фільм знято з використанням реальних тактичних сценаріїв та консультацій військовослужбовців, що дозволило зберегти автентичність й передати  не тільки видовищність, а й логіку бою.

За лаштунками KILLHOUSE: як створюється новий для України жанр – «тактичний екшн»

На знімальному майданчику KILLHOUSE гучно. Повітря насичене димом. Чути вибухи та клацання спускових механізмів, із різних боків лунають постріли. Каскадери рухаються злагоджено, чітко за відпрацьованим сценарієм. 

З першого погляду це нагадує тренування спецпідрозділу. Насправді так проходить один із знімальних днів фільму KILLHOUSE режисера Любомира Левицького. Команда запросила журналістів, щоб показати, як створюється новий для України жанр – тактичний екшн. 

«KILLHOUSE – це не бойовик у класичному сенсі. Це тактичний екшн. Ми прагнемо зняти правду – без пафосу, з точністю до руху. І, мабуть, через це нашу ідею підтримали чинні військові», – пояснює режисер Любомир Левицький.

Перед дублем на майданчику техніки налаштовують світло, оператори обговорюють рух камери, військові відпрацьовують послідовність дій. 

Після команди «Камера, мотор!» у приміщенні із бетонними стінами починається стрілянина, вибухає димова граната. У кадрі працюють бійці, які за сценарієм, зачищають офіс ФСБ. Камери рухаються між стінами, фіксуючи кожен крок військових. Після команди «стоп» – коротка пауза, кілька зауважень, і знову зйомка.  

Режисер Любомир Левицький уважно стежить за деталями. Біля нього – військовослужбовці із бойовим досвідом, які радять, як поводитися в приміщенні, де мала б бути «мертва зона», як правильно прикривати побратима, у якому темпі діяти. Тут кожен розуміє, наскільки важливо передати правду з повагою до тих, хто живе цією реальністю щодня.

У перервах між дублями Любомир Левицький пояснює, що робота над знімальним процесом була напруженою і не без ризику. Військових, які беруть участь у зйомках, могли у будь-який момент викликати на бойове завдання. Але режисер зізнається: свідомо пішов на цей ризик, бо тільки так можна було досягти реалістичності та справжності, яких не зіграти. 

«Ми виросли на фільмах про американські спецпідрозділи – і це формувало повагу, гордість, навіть мрію. Але зараз маємо власних героїв. І настав час, щоб вони були не тільки в новинах, а й у культурі. На великих екранах. У сильних, чесних історіях. Щоб світ знав, хто такі українські військові – і щоб ми самі це пам’ятали. Бо це наші люди, які сьогодні творять історію»,​​ – додає Любомир Левицький.

Військові кажуть, що для них участь у фільмі – спосіб показати свій реальний досвід, який пережили в бойових умовах.

«Ми не актори, ми робимо те, що вміємо. У кадрі я робив те саме, що й на справжніх виїздах, мені не треба було нічого грати. Для мене важливо, щоб цей фільм не просто показав операцію, а передав головне – чому ми ризикуємо. Бо кожне життя, яке ми рятуємо і зберігаємо нашими операціями,  – це вже перемога. І якщо KILLHOUSE допоможе людям це відчути – отже, ми зробили щось важливе», – пояснює боєць.

Короткі кадри, які демонструють журналістам, дозволяють зрозуміти, як формувалися сцени, як синхронізували рухи команди, щоб глядач відчув наче сам опинився в епіцентрі подій. Саме в цьому і є головний сенс: KILLHOUSE передає правду, яку відтворюють на майданчику, а не вигадану драму. 

«Ми не граємо про когось. Ми граємо про сьогодні, про наших людей. Це фільм про реальну операцію, яка об'єднала багатьох професіоналів своєї справи  навколо великої мети, щоб врятувати життя. Це фільм про боротьбу за життя і об'єднання навколо найважливішого. І найголовніше, щоб це викликало співпереживання і розуміння»,​​ – розповідає акторка Владислава Каравай, яка зіграла одну із ролей в KILLHOUSE.

Після зйомки команда переглядає матеріал і коротко обговорює сцени. Усі розуміють, що беруть участь у проєкті, який виходить за рамки традиційного кіно. 

«У мілітарі середовищі вже всі знають про цей проєкт. І я неймовірно вдячний за цю довіру. Я по цей день не розумію, як стільки людей об'єднується навколо. Якась є магія», – підсумовує Любомир Левицький.

ПРО KILLHOUSE

Фільм KILLHOUSE – це перший український тактичний екшн, створений за мотивами реальної події. Сценарій побудований на співпраці з військовими й ветеранами Сил безпеки й оборони України. У кадрі працюють військові з реальним бойовим досвідом – з підрозділів СБУ, ГУР і 3-ї штурмової бригади ЗСУ. 

Він розповідає про першу в історії рятувальну операцію дронами. За сюжетом, в автомобіль цивільних на тимчасово окупованій території влучає російський дрон. Чоловік із дружиною поранені, а їхню 14-річну доньку взяли в полон росіяни. У відчаї вони погоджуються на ризиковану операцію, щоб повернути дитину. Їхній єдиний шанс – дронова рятувальна спецоперація, яку проводять бійці ГУР, СБУ та 3-ї штурмової бригади. 

KILLHOUSE – це про людей, які не зламалися. Це історія, яка залишиться з нами надовго. 

Український маркетинг-форум 2026 у Parkovy

23-24 квітня 2026-го року, у Parkovy відбудеться Український маркетинг-форум 2026 — одна з головних подій року для професійної маркетингової спільноти. На форумі спікери обмінюються ідеями, стратегіями та продуктами, які формують клієнтський досвід.

Цьогорічна тема – "Шлях крізь темряву. Як жити у поламаному світі". Цей форум зосереджений на питанні, яке сьогодні звучить особливо гостро: як жити й працювати у світі, що поламався, як продовжувати рух, коли звичні моделі та правила більше не працюють.

Організатори описують тему форуму через дві ключові площини: «Світ поламаний. Але не ми» — про прийняття та осмислення нової реальності, та «Шлях крізь темряву» — про пошук рішень і розвиток попри невизначеність.

Саме ці сенси ляжуть в основу дискусій, виступів і практичних розмов про нові підходи до маркетингу, бізнесу та комунікацій.

На форумі говоритимуть про те, як бізнесу й маркетингу працювати в нових умовах, як переосмислювати стратегії та знаходити точки зростання там, де раніше їх не було. До програми долучаться стратеги, комунікаційники, дослідники українського та міжнародного бізнесу. 

Серед спікерів заходу: 

Артур Міхно, CEO та засновник Work.ua;

Катерина Садовська, співвласниця українського бренду жіночого одягу Gepur;

Денис Суділковський, бренд- та бізнес-директор ЛУН (СВВО), автор та куратор освітніх програм у KSE та Projector;

Анна Ніколаєва, Media Head HAVAS DGTL KYIV;

Євген Янович, український актор, сценарист, співзасновник студії "Мамахихотала";

Микола Чумак, співзасновник та CEO компанії IDNT;

Олена Мартинова, директорка з маркетингу медіакомпанії Starlight Media;

Тетяна Лукинюк, генеральна менеджерка "Google Україна"

Ігор Блистів, маркетинг-директор та директор з інновацій компанії Kormotech;

Олександр Гадомський, засновник та CEO компанії "СІЧ УКРАЇНА",

та багато інших. 

Серед ключових партнерів події — Visa, Bolt, Rockets, Promodo, ПриватБанк та Work.ua.

Креативна кампанія форуму також розвиває цю ідею: організатори використали образ зім’ятих банерів попередніх років як метафору зламу звичних підходів, а новий візуальний стиль передає відчуття світу, який втратив цілісність і потребує чесного переосмислення. 

Кампанію розробила Arriba! Creative Agency, а організатором форуму є IdeasFirst.

Український Маркетинг Форум вже не вперше відбудеться в комплексі. Для Parkovy цінно бути простором для подій, де професійна спільнота формує нові орієнтири для ринку.

Деталі — за  посиланням.

 

Президент і перша леді взяли участь у врученні 65-ї Національної премії України імені Тараса Шевченка

 

9 березня 2026 року

  Як повідомив офіційний сайт Президента України, Володимир Зеленський і перша леді Олена Зеленська взяли участь у церемонії вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року. 

  Цьогоріч Шевченківська премія розширилася, а кількість номінацій уперше за весь час її існування зросла до 13. Додалися «Творче кураторство культурно‑мистецьких проєктів», «Фотомистецтво» та «Дизайн», замість номінації «Література» з’явилися «Проза» та «Поезія», а музичний напрям розширила номінація «Концертно‑виконавське мистецтво». Відповідний указ Президент України підписав у липні 2025 року, а сьогодні перші лауреати отримали премії в цих номінаціях.  

  «Нам є чим пишатися. Нам є ким пишатись. І Шевченківська премія доводить це. ​Щороку вона відбувається попри все, попри війну. І попри все щороку – нові достойні переможці. І ця відзнака не стала формальністю, і вона в усіх сенсах цього слова зростає – стає більше номінацій, стає більше знакових робіт, більше приводів пишатися своїм мистецтвом, пишатися нашими творцями», – наголосив Володимир Зеленський. 

  Глава держави зазначив, що цьогоріч Шевченківська премія особлива не лише тому, що ми відзначаємо її ювілей – 65 років, а й тому, що її вручення відбувається в час дуже сильних емоцій, які об’єднують усю Україну.

  «Якою ж важкою й довгою була ця зима. І ми її подолали. Якою ж бажаною для всіх нас є ця весна. І нарешті тепло, і ці відчуття, коли Україна змогла, Україна збереглась, Україна вистояла. Я хочу подякувати нашим воїнам, дякую вам», – зазначив Володимир Зеленський.

  За словами Президента, весна також настає в українській культурі та мистецтві, які цікаві мільйонам, є стильними, сучасними, модними, живими та динамічними. 

  «І коли сьогодні українська музика об'єднує всіх наших людей – на фронті, по всій країні, коли неможливо дістати квитки в наші українські театри і є черги в музеї, на наші виставки, по наші українські книги, все це дуже надихає», – наголосив Глава держави.

 Голова Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка Євген Нищук зауважив, що зараз мистецтво стає важливим засобом психологічної підтримки, допомагає суспільству проживати досвід війни. Саме тому розширення номінацій відповідає викликам сьогодення. 

  «Це справді дуже важливо. Тому що ті нові напрями, які з’явилися, окрім усталених у канонічному сприйнятті, є вкрай актуальними саме в час війни», – зазначив Євген Нищук.

 Уперше Національну премію ім. Т. Шевченка в номінації «Фотомистецтво» отримала фотохудожниця Олена Гром за фотопроєкт «Вкрадена весна».

  У ще одній новій номінації – «Творче кураторство культурно-мистецьких проєктів» – премію за виставковий проєкт «Алла Горська. Боривітер» одержали куратори цієї виставки Тетяна Гаук, Олена Грозовська, Михайло Кулівник, Катерина Лісова, дизайнерка виставки Дар'я Подольцева. Ще одним переможцем у цій номінації за культурно-мистецький проєкт «30х30. Сучасне українське мистецтво» став його куратор, мистецтвознавець Валерій Сахарук.

  Диригентка, художня керівниця Академічного хору імені П. Майбороди Українського радіо Юлія Ткач отримала найвищу творчу відзнаку країни в номінації «Концертно-виконавське мистецтво» за медіапроєкт «За крок до Перемоги», мистецькі цикли «Постаті», «Зустріч епох», концертні програми та фондові записи 2020–2025 років.

  Дипломат, письменник, науковець Юрій Щербак став лауреатом Шевченківської премії в номінації «Проза» за книгу підсумків і пророцтв «Мертва пам'ять. Голоси і крики», а письменник Павло Белянський – за роман «Битись не можна відступити».

 Премію в номінації «Публіцистика і журналістика» отримав письменник, журналіст Олег Криштопа за документальний роман «Радіо “Афродіта”».

 У номінації «Літературознавство і мистецтво» премію одержала мистецтвознавиця Олеся Авраменко за мистецтвознавчі науково-популярні твори з авторської серії Accent – три книги: «Білокур», «Приходько», «Тістол». Також у номінації «Літературознавство і мистецтво» премію здобув кінокритик, кінознавець, кіносценарист Сергій Тримбач за книгу «Іван Миколайчук. Містерії долі».

  Переможницею в номінації «Театральне мистецтво» за вистави «Вертеп», «Жираф Монс» Харківського державного академічного театру ляльок імені В. А. Афанасьєва, «Буря» Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, «Медея» Івано-Франківського національного академічного театру імені Івана Франка стала режисерка Оксана Дмітрієва.

 Національну премію в номінації «Кіномистецтво» отримав автор сценарію та режисер фільму «Ти – космос» Павло Остріков.

 Лауреатом премії в номінації «Декоративно-прикладне мистецтво» за серію художніх робіт українського скла мистецького проєкту «Народжені у вогні» став майстер художнього скла Ігор Мацієвський. 

 У номінації «Візуальні мистецтва» нагороду за створення «Меморіалу українським розвідникам», серії скульптур «Збурений простір», «Сплав» отримав скульптор Назар Білик.