Київ – Як повідомляє "Радіо Свобода" першим лауреатом започаткованої цього року премії імені Георгія Гонгадзе став головний редактор «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані, друг загиблого журналіста. Церемонія відбувалася у Києві у приміщенні мезею Шевченка 21 травня – на день народження Георгія Гонгадзе. Як зазначалося раніше, серед критеріїв, за якими оцінювались претенденти на відзнаку, окрім професійності, була інноваційність їхньої діяльності та внесок у розвиток українського медіасередовища.
Процес відбору і визначення переможця був тривалим і складним, зауважує вдова загиблого журналіста, керівниця української служби «Голосу Америки» Мирослава Гонгадзе, що входить до складу журі премії. На церемонію нагородження вона прийшла із дочкою.
Як пояснює журналістка, спочатку серед 21 номіната обрали трьох переможців «короткого списку», потім серед них треба було відзначити одного.
«Я була по скайпу з Бостона, Алла Лазарєва, яка також була членом журі, була по скайпу з Парижа, Євген Глібовицький був по скайпу з Одеси, тут зібралися люди – у нас відбулася широка дискусія, відбулося ще одне голосування, бо, за правилами, має бути два етапи голосування. І таким чином обрали переможця», – розповідає вона.
На переконання журналістки, премія має підтримати тих журналістів, які шукають і перевіряють факти, підтримуючи довіру людей до професії, і це особливо важливо сьогодні, коли Україна разом з усім світом зараз переживає кризу так званої «епохи пострправди».
«Те, що мільярди людей через соціальні мережі мають можливість поширювати чи продукувати інформацію, насправді наводнило інформаційне середовище великою кількістю неправдивої інформації. Наша професія важлива, як ніколи. Ми, журналісти, маємо зберігати ці факти, перевіряти ці факти і давати людям правдиву інформацію», – зазначає Мирослава Гонгадзе.
Із цією думкою погоджується ще один член журі, директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій. На його думку, завданням премії імені Георгія Гонгадзе полягає не тільки у нагородженні найкращих, а й у заохоченні інших їх наслідувати.
«Георгій у 1990-ті був на початку розвитку медіа в інтернеті. З цієї точки зору він був піонером. І я абсолютно не маю сумнівів, що якби він був сьогодні з нами, то він продовжив би відкривати ці нові горизонти для журналістики, пов’язані з новими технологіями. З іншого боку, це була людина, яка намагалася дошукуватися правди і говорити цю правду. І це сьогодні теж є дуже важливим. Фактично без журналістики, яка говорить правду, неможлива повноцінна демократія. І такі люди, як Гонгадзе, були надзвичайно потрібні тоді, потрібні вони і зараз», – каже Плохій.
Що відомо про переможця
Вахтанг Кіпіані – журналіст та історик, викладач Українського католицького університету та Києво-Могилянської академії, головний редактор онлайн-видання «Історична правда» та автор однойменної програми на телаканалі Zik, а також засновник у 2015-му Музею-архіву преси. Його обрали з-поміж трьох медійників, які увійшли до короткого списку премії.
Окрім Кіпіані, там були журналіст «Дзеркала тижня» Сергій Рахманін та співзасновник проекту The Ukrainians Тарас Прокопишин.
Як зазначив сам переможець, кожному з них він був готовий аплодувати.
«Я все життя читаю статті Сергія Рахманіна і вважаю, що моє журналістське і громадянське життя не склалося б так, якби я його не читав. Я був би щасливий, якби премію отримав Тарас Прокопишин, тому що я люблю його проект і пишаюсь, що я є учасником цього процесу відбору і структурування суспільства, яким The Ukrainians займається», – сказав Кіпіані журналістам.
У промові після отримання статуетки він розповів, що свого часу дружив з Георгієм Гонгадзе і сумує за ним.
У такий день ми не тільки сумуємо, пам’ятаємо не тільки про його трагічну смерть, але й про його яскраве життя, про тисячі добрих справ
Вахтанг Кіпіані
«Я сподіваюсь, що на тому світі Гонгадзе теж тішиться. Він був марнославний, але він вмів тішитись за своїх друзів. І він був веселий чоловік. І йому було б приємно, що його приятель отримав таку нагороду. Тож у такий день ми не тільки сумуємо, пам’ятаємо не тільки про його трагічну смерть, але й про його яскраве життя, про тисячі добрих справ, про те, що «Українська правда» досі живе. Це фігура, яка у мене викликає душевний трепет. Я його не ідеалізую, я його дуже люблю як людину, знаю його недоліки, але у цей день, мені здається, він заслуговує прекрасної пам’яті, яку він залишив», – зазначив журналіст.
Премію імені Георгія Гонгадзе за новаторство в медіа започаткував цього року український ПЕН-клуб. Оцінює журналістів журі з дев’яти осіб, куди входять представники українського ПЕН-клубу, медіаексперти та фахівці з різних сфер, що займаються питаннями свободи слова.
Переможець отримує 3 тисячі американських доларів.
Серед критеріїв – це професійність, компетентність, відданість принципам і цінностям незалежної журналістики, суттєвий внесок у розвиток окремого жанру або журналістики загалом, а також створення матеріалів, що призвели до розуміння або вирішення проблем у суспільстві.
Процес відбору і визначення переможця був тривалим і складним, зауважує вдова загиблого журналіста, керівниця української служби «Голосу Америки» Мирослава Гонгадзе, що входить до складу журі премії. На церемонію нагородження вона прийшла із дочкою.
Як пояснює журналістка, спочатку серед 21 номіната обрали трьох переможців «короткого списку», потім серед них треба було відзначити одного.
«Я була по скайпу з Бостона, Алла Лазарєва, яка також була членом журі, була по скайпу з Парижа, Євген Глібовицький був по скайпу з Одеси, тут зібралися люди – у нас відбулася широка дискусія, відбулося ще одне голосування, бо, за правилами, має бути два етапи голосування. І таким чином обрали переможця», – розповідає вона.
На переконання журналістки, премія має підтримати тих журналістів, які шукають і перевіряють факти, підтримуючи довіру людей до професії, і це особливо важливо сьогодні, коли Україна разом з усім світом зараз переживає кризу так званої «епохи пострправди».
«Те, що мільярди людей через соціальні мережі мають можливість поширювати чи продукувати інформацію, насправді наводнило інформаційне середовище великою кількістю неправдивої інформації. Наша професія важлива, як ніколи. Ми, журналісти, маємо зберігати ці факти, перевіряти ці факти і давати людям правдиву інформацію», – зазначає Мирослава Гонгадзе.
Із цією думкою погоджується ще один член журі, директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій. На його думку, завданням премії імені Георгія Гонгадзе полягає не тільки у нагородженні найкращих, а й у заохоченні інших їх наслідувати.
«Георгій у 1990-ті був на початку розвитку медіа в інтернеті. З цієї точки зору він був піонером. І я абсолютно не маю сумнівів, що якби він був сьогодні з нами, то він продовжив би відкривати ці нові горизонти для журналістики, пов’язані з новими технологіями. З іншого боку, це була людина, яка намагалася дошукуватися правди і говорити цю правду. І це сьогодні теж є дуже важливим. Фактично без журналістики, яка говорить правду, неможлива повноцінна демократія. І такі люди, як Гонгадзе, були надзвичайно потрібні тоді, потрібні вони і зараз», – каже Плохій.
Що відомо про переможця
Вахтанг Кіпіані – журналіст та історик, викладач Українського католицького університету та Києво-Могилянської академії, головний редактор онлайн-видання «Історична правда» та автор однойменної програми на телаканалі Zik, а також засновник у 2015-му Музею-архіву преси. Його обрали з-поміж трьох медійників, які увійшли до короткого списку премії.
Окрім Кіпіані, там були журналіст «Дзеркала тижня» Сергій Рахманін та співзасновник проекту The Ukrainians Тарас Прокопишин.
Як зазначив сам переможець, кожному з них він був готовий аплодувати.
«Я все життя читаю статті Сергія Рахманіна і вважаю, що моє журналістське і громадянське життя не склалося б так, якби я його не читав. Я був би щасливий, якби премію отримав Тарас Прокопишин, тому що я люблю його проект і пишаюсь, що я є учасником цього процесу відбору і структурування суспільства, яким The Ukrainians займається», – сказав Кіпіані журналістам.
У промові після отримання статуетки він розповів, що свого часу дружив з Георгієм Гонгадзе і сумує за ним.
У такий день ми не тільки сумуємо, пам’ятаємо не тільки про його трагічну смерть, але й про його яскраве життя, про тисячі добрих справ
Вахтанг Кіпіані
«Я сподіваюсь, що на тому світі Гонгадзе теж тішиться. Він був марнославний, але він вмів тішитись за своїх друзів. І він був веселий чоловік. І йому було б приємно, що його приятель отримав таку нагороду. Тож у такий день ми не тільки сумуємо, пам’ятаємо не тільки про його трагічну смерть, але й про його яскраве життя, про тисячі добрих справ, про те, що «Українська правда» досі живе. Це фігура, яка у мене викликає душевний трепет. Я його не ідеалізую, я його дуже люблю як людину, знаю його недоліки, але у цей день, мені здається, він заслуговує прекрасної пам’яті, яку він залишив», – зазначив журналіст.
Премію імені Георгія Гонгадзе за новаторство в медіа започаткував цього року український ПЕН-клуб. Оцінює журналістів журі з дев’яти осіб, куди входять представники українського ПЕН-клубу, медіаексперти та фахівці з різних сфер, що займаються питаннями свободи слова.
Переможець отримує 3 тисячі американських доларів.
Серед критеріїв – це професійність, компетентність, відданість принципам і цінностям незалежної журналістики, суттєвий внесок у розвиток окремого жанру або журналістики загалом, а також створення матеріалів, що призвели до розуміння або вирішення проблем у суспільстві.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі