неділю, 21 жовтня 2018 р.

Що це за програма «Horizon 2020»?

Програма «Горизонт 2020» є черговою рамковою програмою Європейського Союзу з питань науки та інновацій. Ми є асоційованою країною, членом з 2015 року. У березні 2015 ми підписали угоду. І фактично зараз ми є повноправним асоційованим членом. Що означає асоційований статус? Це те, що ми маємо право брати участь абсолютно у всіх програмних можливостях, але ми не формуємо, скажімо так, політику програми. Тобто фінансові інструменти для нас доступні, але в адміністративному плані ми поки що участі не беремо. Програма є найбільшою науковою програмою ЄС з гігантським бюджетом – 80 млрд євро. Розрахована вона, дійсно, до 2020 року. Має вона три напрямки. Перше це excellent science – це більш фундаментальна наука. Другий це industrial leadership, що направлений на комерціалізацію досліджень, монетизацію розробок, допомогу бізнесу. Третє – це social challenges, вирішення актуальних проблем суспільства за допомогою науки та інновацій. Що цікаво, лише 20% бюджету програми йде на фундаментальні дослідження, решта – це все-таки вирішення актуальних, практичних проблем і питань, тобто фінансуються більше прикладні речі, інноваційний бізнес.
У нас є 69 проектів у програмі, це близько 200 інституцій, які беруть участь. Найуспішнішими напрямками, в яких українці беруть участь – це напрямки food and climate changing
За ці роки, які ми беремо участь, ми маємо success rate близько 9%. Це нижче середнього. Є великий простір для покращення результатів. Станом на сьогодні у нас проектів на суму близько 12 млн. Це трохи менше половини того, що ми маємо заплатити за наш внесок у програму. У нас є 69 проектів у програмі, це близько 200 інституцій, які беруть участь. Найуспішнішими напрямками, в яких українці беруть участь – це напрямки food and climate changing, як не дивно. Ми також є доволі успішними в програмі «Євротом». Що це таке? «Євротом» є компліментарною програмою до програми «Горизонт 2020», до неї ми приєдналися окремо, окремо платимо в неї внесок. Але чому вона є для нас важливою? Тому що ми, як країна з ядерним минулим маємо певні проблеми, але також і певний потенціал, і потужні знання ядерних технологій, тому ЄС в принципі вийшов сам з ініціативою долучити нас до цього проекту. І в цьому напрямку ми також беремо участь і маємо там близько трьох проектів. Там фактично є можливість отримувати кошти на певні питання, пов’язані з Чорнобилем, якісь укриття.У нас рівень успішності програми є доволі низьким, але я тут буду стояти на захисті наших вчених університетів і бізнесу, для яких відкриваються ці можливості. Тому що перша проблема, це рівень поінформованості. Для нас це такий перший досвід участі як повноправного члена в програмі тому, дійсно, рівень обізнаності про суть, умови цієї можливості, є не дуже високим. Якщо ви запитаєте не університети і наукові установи, а бізнес-середовище, чи знають вони про це, то скоріш за все ні. Дуже багато можливостей є саме для бізнесу, а станом на сьогодні у нас є лише два проекти, які виконуються малим та середнім бізнесом. Це критично мало, зважаючи на те, що вся суть програми направлена на комерціалізацію дослідження і за допомогою їх розвивати суспільство. У нас дуже мало подається аплікацій. Дуже мало заявок – це перше. Друга проблема після поінформованості – це дуже висока конкуретність цієї програми. Зараз, до речі, “екватор” цієї програми – Європейська комісія переглядає умови «Горизонту», і всі сходяться на думці, що умови участі є неймовірно вимогливими. І в принципі вони переглядаються в сторону спрощення. Якщо європейські колеги мають досвід участі в попередніх рамкових програмах, в програмі шостій-сьомій, то для нас це вперше. Як влаштована практика в ЄС. Є дуже багато приватних consultancy, які пишуть ці проекти під певний відсоток, якщо цей проект виграє. Це група навчених людей, які мають дуже хорошу англійську мову, які знають, як правильно продати свій продукт Європейській Комісії, і вони на цьому заробляють гроші. Звичайно, якийсь із наших університетів не зможе конкурувати на тому ж рівні по якості заявки. Що робимо ми? На виконання цієї програми кожна країна, яка бере участь, має створити так звану «мережу національних контактних пунктів». Це такі інформаційні центри, які консультують за кожним з напрямків програми. Тобто там сільське господарство, мале та середнє підприємство, навколишнє середовище і таке інше. Courtney з цих центрів мають повністю надавати інформацію про програму, про те, як податися, написати ревю, заявки і т. д. Зараз у нас їх близько тридцяти. Вони створені в університетах по всій країні, і вони виконують таку функцію. Звичайно, я буду відвертою, вони не роблять це настільки якісно, наскільки ми би хотіли. Знову ж таки, тому що важко забезпечити таку кількість кваліфікованих людей, які вміють працювати з цією програмою. Тому, як на мене, тут варто розглядати це як learning practice, що з часом ми будемо ставати все кращими й кращими, якіснішими в цій програмі. Але, звичайно, завдяки таким радіовключенням, ми сприяємо поширенню інформації про програму.
Це можливість співпрацювати з найкращими дослідницькими установами, з найперспективнішими стартапами, інкубаторами
Мережа вже є, працює. Перелік акредитується Європейською комісією, тобто всі люди, котрі представляють ті чи інші напрямки від України, вони є на сайті Європейської комісії також, з актуальними контактами, з усією інформацією. Ціль, звичайно, це підвищити рівень нашої успішності в програмі. Треба розуміти, що українці платять за участь в програмі, за ці шість років з урахуванням безпрецедентної 95-відсоткової знижки ми платимо 36 млн євро з бюджету (Це в принципі сума не маленька). І станом на сьогодні на половину програми ми маємо 12 млн, а тому в принципі є куди рухатись, аби виправдати очікування держави. Тому нам критично потрібно підвищувати нашу успішність там. Але успішність – це не самоціль. Для чого ми це робимо? В першу чергу це, можливо, звучить патетично, але все-таки це ось ця інтеграція в європейський науковий простір, про яку всі говорять, тобто інтеграція в ЄС і зокрема в науковий простір. Це для нас можливість співпрацювати з найкращими дослідницькими установами, з найперспективнішими стартапами, інкубаторами і таке інше. Плюс це можливість долучати також якесь обладнання. В рамках гранту надається можливість щось закуповувати. Зараз бере участь 429 українських установ. Звичайно, всі науковці в унісон говорять, що дуже складно подаватися, дуже складно конкурувати на рівні, оскільки наша інфраструктура не забезпечує умови, які є у наших європейських колег. Також є велике питання з фінансовою автономією, що заважає нам брати роль координаторів програми. До речі, в більшості проектів має брати участь консорціум з мінімум трьох країн. Тобто це вже заздалегідь такі умови створені, щоб країни формували міжнародні консорціуми. З цих трьох країн, хтось є координатором проекту. Він вирішує, як він формується, розмежування відповідальності, здійснює фінансовий менеджмент проекту. Є певна статистика, з ким найбільше кооперують українці, це Німеччина, Франція, Італія. І, дійсно, попередня співпраця, попередні напрацьовані контакти є ключовими, для того щоб писати ці проекти. Держава нині фінансує так звані «білатеральні проекти». Наприклад, у нас є двосторонні проекти по науковій співпраці з Німеччиною, Індією, Литвою, Туреччиною, Кореєю, Японією (цей весь перелік є на сайті Міністерства). Це близько 15 країн, з якими ми співпрацюємо на підставі наших двосторонніх міжурядових угод, і ми фінансуємо окремі проекти. Звісно, фінансування з українського боку є смішним для партнерів, 5 – 10 тис. на проект, але все одно це якась можливість сприяти інтернаціоналізації і налагодженню міжнародних зв’язків наших наукових установ. Зараз ми хочемо почати програму з Ізраїлем, але ми знову ж таки впираємося в те, що Ізраїлю не дуже цікаво співфінансувати проекти, які з нашого боку мають до 200 тис. грн.В липні у нас буде презентація українсько-німецьких нових проектів, тобто це те, що Україна і Федеративна Республіка Німеччина будуть фінансувати наступного року. Мені здається, це доволі цікава можливість побачити, про що саме йде мова. «Горизонт» об’єднав абсолютно всі можливості, які є в Європейському Союзі і які фінансують науку та інновації. Тобто з точки зору адміністрування програми, вони зробили абсолютно правильно. Також вони до «Горизонту» вони перенесли важливий напрямок, про нього варто сказати, це «Дії Марії Складовської-Кюрі» («Marie Sklodowska-Curie Actions»), це стипендійні можливості fellowship для окремих науковців. Тобто це індивідуальні стипендії, і тут серед усіх напрямків ми маємо найбільшу кількість перемог. І студенти чи більш досвідчені науковці їдуть на рік-два на проведення досліджень.
 Як відбувається відбір? Хто приймає рішення?
Все робить Європейська комісія. У них є пул експертів, які виконують роль ревюверів, які переглядають усі заявки. Це незалежні експерти, вони не є працівниками Європейської комісії, і вони кожному проекту виставляють свої оцінки. Це процес закритий, але кожному, хто, наприклад, не пройшов надається детальний fit back, що було зроблено неправильно.
«Horizon 2020» є лише одним з інструментів прогресу України на міжнародній арені. Для чого створений Науковий комітет? Він створений на виконання нового Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність» 2016 року і фактично є спробою підвищити рівень уваги до науки на рівні держави. Тобто, якщо раніше наукою опікувалося Міністерство і Академія наук, що теж створювало певні проблеми у розподілі повноважень, то зараз за допомогою Наукового комітету, Національної ради з питань науки і технологій, яка буде створюватися, є можливість підвищити увагу найвищих керівників держави до науки.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі