Друга битва за Ель-Аламейн. Друга світова війна

Друга битва за Ель-Аламейн (англ. Second Battle of El Alamein) — вирішальна битва кампанії в Лівійській пустелі між британськими військами 8-ї армії генерал-лейтенанта Б. Монтгомері та італійсько-німецькою танковою армією «Африка» генерал-фельдмаршала Е. Роммеля поблизу єгипетського міста Ель-Аламейн.(Вікіпедія).

Під час тривалої битви в період з 23 жовтня по 11 листопада 1942 року військам Роммеля вперше за усю Північно-Африканську кампанію Другої світової війни була завдана серйозна поразка, яка ознаменувала крах подальших планів гітлерівського командування з окупації Єгипту та вторгнення до Близького Сходу.

Попри значну чисельну перевагу у людських ресурсах і техніці, наступ, розпочатий Італією у вересні 1940 року проти британців у Єгипті, через кілька місяців закінчився ганебною поразкою і втратою Кіренаїки. Головнокомандувач італійськими військами в Північній Африці маршал Родольфо Граціані був відсторонений від командування, відправлений у відставку і відданий під суд. Щоб досягнути поставленої стратегічної мети — взяти під контроль Суецький канал, Німеччині довелось перекидати до Лівії власні війська, з яких 16 лютого 1941 року було сформовано італо-німецький танковий Африканський корпус під командуванням генерал-лейтенанта Ервіна Роммеля, одного з кращих командирів часів французької кампанії вермахту.

Хід операції.

Вже до середини квітня 1941 року Роммелю вдалось стабілізувати фронт і в Тобруці (Лівія) взяти в облогу велике британське угруповування, яке він утримував до листопада. Змушений все ж відступити після прибуття для допомоги обложеним великих сил, Роммель перегрупував свої війська і в кінці січня 1942 року захопив Бенгазі, 21 червня нищівно розбив 8-му армію Клода Окінлека біля Газали й того ж дня з другої спроби взяв Торбук, де у полон потрапило 32 тисячі британців. Не даючи супротивнику оговтатись, Африканський корпус стрімким маршем увійшов на територію Єгипту, де був зупинений лише біля Ель-Аламейна, що за сотню кілометрів від Олександрії.

Битва 

Після битви під Алан-ель-Хайфа, генерал Монтгомері вирішує не дати можливість контрнаступу супротивнику. У нього були інші плани, але Черчилль дає наказ швидко наступати на німецько-італійські війська. Монтгомері вважав, що потрібно фізично і морально готувати бійців, тільки він міг сказати коли вони будуть готові до наступу. У своїх частинах він вводить програму суворої фізичної підготовки.

Місяці війни в пустелі не минають для солдатів безслідно, кількість хворих солдатів армії Роммеля втричі більше ніж аналогічне число в армії генерала Монтгомері. Через дизентерію вмирають бійці, вона підкосила здоров'я Роммеля. 300 танків Шерман США відсилає на допомогу Монтромері. Британського війська і танків вдвічі більше ніж німецько-італійських. Бачачи перевагу супротивника Роммель вирішує змінити тактику наступу на оборону. І тоді території, які утворилися між німецько-італійськими та британськими військами, він вирішує замінувати. Тоді Монтгомері вирішує, що потрібно створити ілюзію, ніби він наступатиме з півдня, але насправді більшість свого війська він відправить на північ. І тоді він звертається по допомогу до відомого ілюзіоніста довоєнних часів — Маскелайн. Ілюзіоніст вирішує замаскувати танки під продовольчі машини.

23 жовтня 1942 року Монтгомері починає несподіваний артилерійський наступ. Потім Монтгомері наказав саперам розчистити два коридори по 7 метрів, щоб змогли проїхати танки і потім почати бій з армією Роммеля. І тоді ж британські війська починають наступ з півночі. Але танки Шерман зазнають поразки в 7-метрових коридорах, через те, що вони швидко горіли. І тоді Монтгомері віршує вернути танки з мінних коридорів і відправити частину війська вздовж узбережжя. Роммель цього не очікував, в нього продовольчий запас закінчується, а пального вистачить тільки на те, щоб відбити атаку з півночі. І це і стало причиною поразки німецько-італійських військ.

11 листопада 1942 року 8-ма армія під проводом Монтгомері деблокувала Тобрук, втрачений пів року перед тим, 20 листопада визволила Бенгазі, 25 грудня — Сірт, 23 січня 1943 року — Триполі, змусивши армію Роммеля відступити у Французький Туніс.

Успішні дії американців, які ще 8 листопада висадились в Марокко й Алжирі, поставили Африканський корпус Роммеля перед небезпекою повного оточення. Роммелю вдалось 19 лютого завдати їм поразки у бою на перевалі Кассерін, що в Атлаських горах, однак стратегічного успіху це не принесло. Щоб врятувати армію, 9 березня він вилетів у ставку Гітлера, але дозволу на евакуацію в Європу не отримав. Усунутого від участі в африканській кампанії Роммеля замінив генерал Ганс-Юрген фон Арнім, який після двох місяців боїв був заблокований із суші і моря, й 12 травня 1943 року капітулював, здавшись у полон з усім 275-тисячним німецько-італійським угруповуванням.