Наталья Влащенко, головний редактор журналу “
АНТОН НАУМОВЕЦЬ - віце-президент НАН України. Академік Національної академії наук. Головний науковий співробітник Інституту фізики НАНУ. Український фізик, вчений у галузі фізичної електроніки та фізики поверхні, професор. Доктор фізико-математичних наук. Заслужений діяч науки і техніки. Лауреат Державної премії СРСР і Державної премії України. Основні його наукові праці присвячені атомній структурі та електронно-емісійним властивостям поверхонь, фазовим переходам на поверхнях твердих тіл
Влащенко: Сьогодні у нас у гостях віце-президент Академії наук, доктор наук Антон Наумовець.
Доброго дня, Антоне Григоровичу. За останні десятиліття завдяки таким країнам, як США, як деякі європейські країни, Японія, світ неймовірно змінився. Але, на жаль, серед країн, які отримували Нобелівські премії в області науки, нашої країни не було. Чи не здається вам, що наука в нашій країні вже давно не є пріоритетною областю?
Наумовець: Чиста правда. Якщо говорити про фінансування, то є певні критерії, при яких наука розвивається нормально і впливає суттєво на економіку, на культуру, на життя людей. У ЄС приблизно 3% ВВП має виділятися на науку. Це не тільки прямі фінансування з бюджету – завдяки тому, що в передових країнах створюються сприятливі умови для розвитку інноваційного виробництва, для створення інноваційного клімату, наука крім бюджету дістає багато коштів. У деяких країнах 60-70% від загального фінансування - від бізнесу. У нас цього немає, тому що у нас і промисловість у жахливому стані. Якщо взяти навіть київську промисловість, то дуже мало великих підприємств збереглося. І це впливає на те, що наука потерпає. Вона недофінансована – це все одно, що працювати з перекритим киснем. Звичайно, ми незадоволені тим, що з державного бюджету нам виділяються десяті частки проценту – 3-4 частки, замість 3%. Але ще гірше, що ми не маємо змоги самі заробляти кошти від інноваційно спрямованого бізнесу.
- Науково-освітня діяльність, яка є основою для науки, сьогодні як сфера діяльності перестала бути престижною.
- Вона перебуває в загоні. У ній непрестижно працювати. У наших національних університетах – КПІ й університеті Шевченка - з жахом констатують, що в цьому році не було конкурсу і виявився недобір студентів на фізичні спеціальності. У нас дуже популярні економісти, юристи, менеджери, але не дуже популярні інженерні спеціальності.
- А куди йти працювати інженерам?
- Відторгнення відбувається, тому молоді люди реагують на це ногами - не хочуть йти на спеціальності. А що буде, як у країні не залишиться кваліфікованих інженерів? Увагу до інженерної спеціальності життєво важливо зараз підвищувати. І це критична ситуація. А що стосується того, що мало охочих йти до науки – зарплати не такі, що можуть привабити. Якщо ти такий ентузіаст, що підеш у науку, то ти підставляєш під жебрацтво, фактично, і свою сім’ю. Три фактори: зарплати, які не приваблюють, застаріле обладнання. Приблизно з 2004 по 2011 рік у бюджеті окремим рядком йшли кошти на модернізацію наукового обладнання в Академії. З 11-го року це припинилося. І третя проблема – житло. Таланти чи, може, навіть генії не завжди народжуються на Печерських пагорбах. Вони народжуються по всій Україні, і слава Богу, їх багато.
- Статистика показує, що з країни йде колосальний відтік умів.
- Працює потужна помпа, яка просто висмоктує цей потенціал з нашої країни. А винна в цьому сама наша країна, в особі влади, яка не створює належних умов, щоб людина хотіла працювати на батькіщині. Незалежна країна – дуже добре, але ця ситуація, яка в нас склалася, ніби виштовхує цю людину назовні. Вона готова поїхати світ за очі, щоб шукати собі кращого життя.
- Вся країна з великою повагою ставиться до наукового генія Патона. Але для голови НАНУ 96 років – це більш ніж похилий вік. Хотілося би бачити на цьому місці людину більш молоду, енергійну, яка стала би детонатором для дуже серйозних змін у науці.
- Я вас запевняю, що Борис Євгенович перебуває в чудовій формі для того, щоб керувати. Ознакою цього є, що на останніх виборах до президії Академії Борис Євгенович мав спочатку чотирьох конкурентів. Це було вперше. Коли вони дізналися, що він погодився балотуватися в черговий раз – вони зняли свої кандидатури. Він залишився єдиним кандидатом і отримав у таємному голосуванні 83% голосів. Вся справа в тому, що Б. Є. Патон – унікальна людина, непересічна людина. У нього чудова пам’ять.
- Сьогодні особливий час, який вимагає енергії і змін.
- Борис Євгенович – керівник, а в нього є команда, яка займається цими речами. Патон загострений на інновації. Наша Академія, президія зокрема, прийняла програму, чи концепцію, удосконалення діяльності Академії. Ми загострені на реформи. У цій концепції є 12 напрямів, у відповідності до яких Академія повинна змінюватися. Але ми виступаємо за реформування без руйнування. Є гарячі голови, які хочуть реформи заради реформ. А вони зводяться до того, що з Академії піде академічний дух, піде демократичність, яка знаходить вираз у самоврядності. Це може принести непоправну шкоду.
- Університетські оплоти науки, які є в європейських країнах - вони і є основним двигуном розвитку науки. У нас, на жаль, абсолютна більшість університетів не мають належної наукової бази. Як без цього може існувати наука? У нас, фактично, вже не залишилося молодих вчених і вчених середнього віку. Хто сьогодні рухає науку? Хто сьогодні є ініціатором цих інновацій?
- Я не згоден з вами в тому, що наука за кордоном робиться лише в університетах. У Німеччині, де, дійсно, наука на достатньо високому рівні, є чотири великих наукових товариства. Дуже багато спільного ці товариства мають з нашою Академією. Там вчені працюють, будучи професіональними науковцями. У наших університетах наука є, у них є дуже цікаві розробки, чудовий студентський потенціал. В Академії,звичайно, такого студентського потенціалу немає. Ми беремо цей потенціал від наших вузів. Але в нас до 20% є молодих вчених, які мають вік до 35 років. Звичайно, це мало, але, щоб був приплив, потрібно створити умови.
- За кордоном університети самі для себе заробляють великі гроші і в змозі давати гранти, іноді закордонні, на ті чи інші розробки. Системоутворюючою є співпраця науки та бізнесу. Чому академіки не лобіюють закони, які привели би бізнес у науку?
- По-перше, Академія не має права законодавчої ініциативи. Тому ми можемо працювати або через окремих депутатів, або через міністерства. Ми настійливо ставимо це питання. Інвестування в інноваційні проекти вимагає дуже довгого часу на впровадження.
- Але ж у нас був час так званої стабільності. Багато бізнес тоді вкладав у науку?
- Бізнесу треба створювати певні пільги на той час, коли вони займаються інноваціями. Якщо одна з п’ятьох робіт, яка починається в лабораторії, дійде до товарів на полицях магазинів, і бюджет буде отримувати від цього податки – це 20-30%. Тобто, це ризикований бізнес. Треба пільги у вигляді, скажімо, податкових канікул, чи щоб держава давала певні кошти, щоб розробку, яка виникла в лабораторії, довести до рівня впровадження. В усіх успішних державах така діяльність є. Для таких інноваційних розробок важливий середній бізнес і дрібний. Він більш рухливий, більш гнучкий. Корупція, оцей безлад у державі душить весь цей малий бізнес. Щоб продукція була конкурентоздатна - треба весь час полювати за розробками. Державі треба прийти до тями і переключити цей потенціал на нашу державу.
- У всіх країнах інтерес до науки дуже високий. Є канали, які демонструють наукові програми, є спеціальні видання, які пропагують нові наукові досягнення. У нас цікавляться наукою менше 1% людей у суспільстві, а в Європі 79% людей цікавляться наукою.
- Ми з вами не поговорили про те, що Академія робить. Тому може виникнути таке враження, що я захищаю застарілу структуру Академії.
- Назвіть найбільші досягнення Академії наук за останні три роки.
- Академія використовує програмно-цільовий метод підтримки розробок. Ми дістаємо якесь фінансування і певну частину коштів, до 30%, видаємо на програми, які націлені на те, щоб були корисні для держави розробки. Це програми у галузі інформаційних технологій. Наприклад, у нас при кібернетичному центрі є науково-навчальний центр, який розробив програму розпізнавання образів. Якщо у вас є фотографія, то в великому натовпі, використовуючи цю програму, можна знайти, ідентифікувати людину. Купила цю програму "Гугл". У галузі охорони здоров’я: прилади, які оперативно дозволяють знімати кардіограму і тут же ставити діагноз. Є ще прилади, які використовують для реабілітації після інсульту, прилади для діагностики раку молочної залози. Цей прилад розроблений, до речі, у Донецькому фізико-технічному інституті. Коли цей прилад був вперше впроваджений у Будьонівському районі Донецька, то це за три роки зменшило кількість жінок, які вперше звертаються до лікаря вже з запущеною пухлиною. МОЗ прийняло рішення, що цей прилад має бути в кожній медичній установі, де робиться первинний огляд. Організоване виробництво. Так само організовано виробництво і тих приладів, що я назвав раніше. Досить брехати на Академію – приходьте, подивіться, що ми робимо і що ми можемо зробити.
- Дякую, Антоне Григоровичу.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі