Створення іноземних легіонів і застосування іноземних легіонерів у світових війнах

Францзський іноземний легіон

Французький іноземний легіон був сформований в 1831 році після підписання королем Луї Філіпом указу про його створення. Основною причиною формування з'єднання, що складається з іноземних найманців, була їх присутність у Франції у великій кількості. Тут були іноземні найманці Карла Х Бурбонського, солдати іноземних полків Наполеона I, учасники повстань у Польщі та Італії, які емігрували до Франції. Вся ця публіка, яка мала військовий досвід і складалася головним чином з людей рішучих, державою практично не контролювалася і тому становила серйозну небезпеку для королівської влади. Крім того, все зростаюча експансія Франції в Північній Африці дозволяла використовувати це військо з великою користю для справи.

З тієї пори іноземний легіон пройшов славний бойовий шлях, брав участь у військових конфліктах по всьому світу.

Практично відразу після закінчення Другої світової війни, в 1945 році Франція починає війну в Індокитаї. Бойові дії там ведуться аж до 1954 року. У той час в іноземному легіоні пліч-о-пліч воюють колишні противники по війні в Європі - в той час в нього вступило близько 18 тисяч колишніх німецьких солдатів, і загальна чисельність легіону зросла практично до 100 тисяч чоловік.

У 1988 році через переведення французької армії на професійну основу, іноземний легіон зазнав скорочення. Чисельність особового складу зменшилася до 7500 осіб, також були закриті кілька закордонних баз. Але досі багатьох людей мучить питання Як потрапити у французький легіон

Іспанський легіон

Відомо, що в Іспанському легіоні ще до громадянської війни в цій країні служили з 1932 р принаймні четверо росіян, що покинули Росію після подій 1917 Вони взяли участь у складі Іспанського легіону в придушенні Жовтневого прокомуністичного повстання 1934 в Астурії. Найсерйознішим оплотом генерала Франко проти лівих, які взяли владу в Мадриді, був Іспанська іноземний легіон, солдати і офіцери якого одними з перших піднялися на боротьбу проти комуністів.

Події в Іспанії були сприйняті російськими емігрантами як продовження громадянської війни і боротьби з комунізмом.

Перші півроку боротьби руху Франко серйозно майже ніхто не допомагав. Німеччина та Італія визнали з великими коливаннями уряд Франко тільки в листопаді 1936 р, оскільки його Гітлер і Муссоліні не рахували спорідненим їм "по духу". Практичне надання йому допомоги стало здійснюватися лише з кінця того ж року. Це сталося лише тоді, коли вони зрозуміли, що краще Франко, ніж комуністи.

До початку громадянської війни Іспанський іноземний легіон ділився на бандери (батальйони). Бандера складалася з кампаній (рот) - трьох гвинтівочних (стрілецьких) і однієї кулеметної. У кулеметної роти було 12 важких станкових кулеметів калібру 7,65 мм. Крім того, в кожній гвинтівковій роті було по 6 легких ручних кулеметів калібру 6,5 мм. За свідченням англійського капітана Кемптена, тридцяти кулеметів Бандері не вистачало, тому кулемети часто виходили з ладу.

Протягом 1936 р Іспанська іноземний легіон, перебуваючи на найнебезпечніших напрямках, в безперервних боях зазнав важких втрат. Багато хто з російських добровольців був переведений сюди з інших частин франкістів для поповнень легіону. Однак іноземців не вистачало. Вихід був знайдений в доданні легіону добровольців-іспанців - фалангістів (вкрай права партія) і карлістов - прихильників монархії. Загони цих добровольців не мали важкого озброєння і тому були додані як допоміжні сили легіону, які в той час мали технічні частини, в т.ч. бронетехніку і важку артилерію. Згодом через брак іноземців в легіонери стали активно записувати іспанців як мобілізованих кількох віків, так і волонтерів. За даними легіонера Шинкаренко, "багато іспанців вважають за краще йти добровольцями в частини іноземного легіону, тому що там набагато більш досконала організація". На відміну від Франції, де служити в іноземному легіоні вважалося ганьбою, оскільки довгі роки туди відправляли служити тих, кому замінили шибеницю армією, в Іспанії громадська думка ставилась до легіону інакше: багато хто з відомих громадських та політичних діячів пройшли через цей підрозділ, в т. ч. і губернатор міста Альказар, що прославився своїм героїчним захистом від республіканців, а також сам генерал Франко. З цієї причини вже на початку 1937 р іноземці Іспанського легіону становили лише чверть від загальної чисельності його особового складу. Слід зазначити, що згодом поповнення Іспанського іноземного легіону іспанцями увійшло в традицію і сьогодні, на жаль попри багатьох бажаючих податися в найманці, прийом іноземців в цей підрозділ практично припинений.

Під час війни в Фінляндії

19 грудня 1939 г Верховне Союзну Командування за пропозицією начальника британського Генерального штабу генерала В. Айронсайд розглянуло можливість посилки до Фінляндії міжнародних сил.

Лондон і Париж розглядали можливість завдати ударів з Півночі і Півдня.

Протягом 1940 пропонувалося сформувати експедиційний корпус у складі змішаних англо-французьких сил: 1) війська першої черги: 2,5 бригади французьких альпійських стрільців (8500 чол.); 2 батальйону французького Іноземного легіону (2000 чол.); 1 польський батальйон (1000 чол.); 1 британська гвардійська бригада (3500 чол.); 1 британський лижний батальйон (500 чол.); 2) війська другої черги: 3 британських піхотних дивізії (42000 чол.). Надалі чисельність експедиційних сил планували наростити до 100-150 тисяч багнетів. Обговорювалася також можливість висадки десанту в Архангельську, враховуючи переважаючі сили англо-французьких ВМС.

На Півдні планували завдати бомбового удару по нафтових промислів Баку. Також послати емісарів, для розпалювання Смути на Північному Кавказі.

Всі ці плани б привели до великомасштабної війни з Радянським Союзом, Москву б фактично змусили стати військовим союзником третього Рейху. І не почалася війна Англії з Францією проти СРСР, тільки через те, що Червона армія розгромила фінів і ті змушені були піти на переговори і підписати мир.

ПІдготував Олександр Майстренко