субота, 6 червня 2020 р.

Картина Т. Г. Шевченка "Кара шпіцрутенами"

Т.Г.Шевченко. Кара шпіцрутенами. Папір, туш, бістр (28,8 × 21,5 см). [XI 1856 – 10.V 1857]. Державний музей Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, інв. № г – 842.
На другому плані праворуч на горі – Новопетровське укріплення.



Кара шпіцрутенами (піками)

Шпіцр́утен — (від нім. Spießrutenlaufen, від Spiess — «спис», «піка» + Rute — «хлист») — довгий, гнучкий і товстий прут з лози для тілесних покарань в XVII-XIX століттях

Удари шпіцрутенами призначалися за помилки і недбальство на стройових навчаннях, за неохайність і неакуратність форменого одягу (від 100 ударів і більше), за пияцтво (300—500 ударів), за крадіжку у товаришів (500 ударів), за втечі (перша втеча — 1500 ударів, другий — 2500-3000, третій — 4000-5000 ударів).

Частина солдатів і матросів при покаранні забили до смерті після невдалого повстання декабристів в Санкт-Петербурзі 1825 року. Після повстання військових поселенців в Чугуєві влітку 1819 р. 363 людини піддали військовому суду, 273 з них винесли смертний вирок, який згодом замінили на покарання шпіцрутенами.

У жовтні 1827 на рапорті про таємний перехід двох чоловіків через річку Прут в порушення карантину, в якому зазначалося, що лише смертна кара за порушення карантину здатна їх зупинити, Микола I написав: «Винних прогнати крізь тисячу чоловік 12 разів. Слава Богу, страти у нас не бувало, і не мені її вводити» У 1846 р. спеціальна комісія винесла вирок двом дворовим людям за вбивство шести поміщиків: прогнати крізь стрій через тисячу чоловік шість разів і потім відправити на каторгу.

При покаранні шпіцрутенами повсталих військових поселенців в 1832 р. тих, що впали під прутами клали на сани і везли крізь стрій, продовжуючи бити. Присутній при цьому лікар лише давав понюхати нашатирний спирт, щоб засуджені не знепритомніли.

Вілен Іванчук

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Коментарі