вівторок, 12 вересня 2017 р.

Я люблю Пуща-Водицю!

«Я люблю Пуща-Водицю!».  Червоне сердечко – привітні слова!  Хто ж не любить цю чарівну перлинку нашої столиці? Ще дітлахами нас привозять познайомитися з нею, і ця любов зберігається в нас назавжди.  Тому з радістю представники ЗМІ прийняли запрошення Оболонської райадміністрації відвідати  Пуща- Водицю, яка зараз територіально до неї належить. Екскурсійний трамвай віз нас через мальовничу лісову зону пущі маршрутом , якому вже понад 100 років. Скільки поколінь відвідало цю історичну місцевість, відпочило в ній  і полюбило на все життя! Тому  журналісти з цікавістю і увагою сприймали ті кроки,  які зробила Оболонська райадміністрація для поліпшення середовища Пуща-Водиці. Великі роботи провадяться по реконструкції та модернізації  трамвайної колії.  В місцевому парку виконуються культурні заходи ,  зокрема фестиваль дерев’яної скульптури,  завдяки якому  парк прикрасили дев’ять чудових скульптур. А реконструкція центрального пляжу на 7-ій лінії навіть отримала «Голубий прапор» найкращого пляжу столиці.  Тепер тут можуть прекрасно відпочити кияни і гості міста. На 14-ій лінії зараз тимчасово працює перебравшись з окупованого Криму Міжнародний дитячий центр «Артек». Видається мапа Пуща-Водиці. Треба з радістю відмітити те,  що Пуща стала набагато охайнішою,  завдяки зусиллям влади по вивозу сміття і агітаційній роботі з відпочиваючими.  Велике значення для збереження лісу мають встановлені обмежувальні  кордони для транспорту,  завдяки яким пересуватися лісом можуть тільки пішоходи і велосипедисти.   Представники ЗМІ на власні очі змогли переконатися,  які зусилля здійснює влада району  по збереженню унікальної лісової місцевості і вражаючі результати цієї роботи.
       Але, на жаль,  не все так чудово, як би хотілося. В Пуща-Водиці  є споруди, що мають   архітектурну цінність. Та багато з них знаходяться в жалюгідному стані.  Це, зокрема, старовинні дерев’яні  дачі по вул. Юнкерова,  буд. № 37 та буд. № 37 А. Чарівна архітектура будівель,  прикрашених дерев’яними мереживами,  гідна для будь-якого європейського міста, де зберігають історичне надбання. А в нас вони напівспалені та майже зруйновані, з вибитими шибками і дверима, з  містами втраченої  унікальної дерев’яної різьби . Це такі собі історичні бомжі, і мешкають у них теперішні люди –  бомжі. Спасибі, що ще не допалили та остаточно не зруйнували. 
     На питання журналістів, чому така руйнація, чиновник відповів, що ці ділянки знаходяться у приватній власності, мабуть вже кілька разів перепродані і встановити власників нема змоги. Приватна власність в нашій країні – це ідол, якому влада лиже ноги і долучитися до якого прагне будь якою ціною, навіть знищенням архітектурних пам’яток. КМДА звичайно ж має реєстр земельних ділянок міста, але не хоче надавати відомості про власників навіть районній владі, щоб самій отримати це майно. Можливо, це тому, що в КМДА більшість не є корінними киянами  і її  найголовніше цікавить, як оселитись, а не як зберегти Київ. Навіки втрачена історична пам’ятка – садиба Крістерів на Подолі, доведена до руїни ,щоб на її місці збудувати чиїсь «доходні» будинки. Така ж доля може спіткати будівлі Пущі, якщо їх не відновлять і не використають у якості суспільних споруд, як це зроблено у м. Ворзелі.
    Ми всі любимо Пуща-Водицю….

Тетяна П.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі