четвер, 8 січня 2015 р.

Політичний розклад в США до 2015

Конгрес США на чолі з республіканцями в обох палатах приступив до роботи. Це найбільше представництво американських законодавців від Республіканської партії за останні майже 70 років. Головою Палати Представників уже втретє делегати обрали Джона Бейнера. Лідером більшості у сенаті прогнозовано став Мітч Макконел. Чимало комітетських портфелів дісталось законодавцям, які займають активну проукраїнську позицію. Серед них – сенатори Джон Маккейн та Боб Коркер.

З мінімальним відривом буквально вирвав перемогу у своїх опонентів по партії вже втретє спікер Палати представників Джон Бейнер. 

Джону Бейнеру необхідно нині міцно стояти на ногах, адже останнє голосування продемонструвало, що підтримка у нього значно послабшала порівняно з останнім обранням два роки тому.

Однопартійці закидають спікеру брак наполегливості у питаннях скорочення бюджетних витрат, у протидії ініціативам Президента щодо імміграційної реформи та реформи охорони здоров’я.

На  виборах до Конгресу США, що відбулися 4 листопада 2014 року кандидати від Республіканської партії здобули переконливу перемогу над своїми демократичними суперниками. Головним підсумком виборів стало встановлення республіканського контролю над Сенатом. У поєднанні з додатковою кількістю місць, отриманих на виборах в Палату представників, це дозволило республіканцям встановити міцний контроль над Конгресом.
  В результаті в США виникла система роздільного правління в її класичній формі, при якій одна партія - Республіканська - міцно контролює законодавчу, а Демократична - виконавчу владу, тобто Білий дім. Як відомо з американської історії, така конфігурація в розстановці політичних сил потенційно загрожує виникненням гострих політичних криз. Мало республіканців - погано, багато республіканців - ще гірше Головним підсумком виборів стало встановлення республіканського контролю над Сенатом. У поєднанні з додатковою кількістю місць, отриманих на виборах в Палату представників, це дозволило республіканцям встановити міцний контроль над Конгресом. Незважаючи на більш ніж переконливу перемогу на проміжних виборах 2014, перед керівництвом республіканців на Капітолійському пагорбі (лідером республіканської більшості в Сенаті М. Макконнелл і спікером Палати представників Дж. Бейнер) стоять непрості завдання по згуртуванню республіканських фракцій - як усередині кожної фракції, так і на міжфракційне рівні обох палат Конгресу. У Сенаті основними порушниками республіканського єдності, мабуть, виступлять сенатори-республіканці Л. Грем (шт. Південна Кароліна), Т. Круз (шт. Техас), Р. Пол (шт. Кентуккі), М. Рубіо (шт. Флорида ), які, ймовірно, будуть брати участь у президентських виборах 2016 Тому вони будуть вкрай стурбовані проблемами фінансування своїх кампаній та залучення на свою сторону найбільш радикальних елементів масової політичної бази Республіканської партії. Причина можливих баталій в самій Республіканської партії в Конгресі 114-го скликання корениться саме в логіці перемоги республіканців. У Конгресі сто тринадцята скликання республіканці були в опозиції і не мали великих можливостей впливати на внутрішню і зовнішню політику адміністрації Б. Обами, тому боротьба рядових членів партії проти керівництва республіканських фракцій у будь-якому випадку була на руку демократам. При повному контролі республіканців над Конгресом протидія керівництву республіканських фракцій стане формою боротьби за визначення внутрішньо- і зовнішньополітичного курсу США. Виходячи з цього, «боротьба в лавах самої Республіканської партії буде такою ж відмінною рисою Конгресу нового скликання, як і боротьба з президентом-демократом». Республіканці побудували свою стратегію боротьби з демократами майже виключно на критиці політики чинного президента, а не на пропаганді своїх планів вирішення найбільш гострих проблем, що стоять перед американським суспільством.
  Напередодні виборів Дж. Бейнер опублікував «дорожню карту» дій республіканців у Конгресі нового скликання, що складається з п'яти пунктів:
1) реформа податкового законодавства, націлена на зниження податків для всіх соціальних верств американського суспільства;
2) вирішення проблеми витратних статей федерального бюджету за рахунок скорочення витрат на соціальні потреби;
3) реформування правової системи, головне завдання якого - ліквідація системи загального медичного страхування;
4) реформування системи регулювання економіки;
5) реформування системи освіти.

Реакція американської громадської думки на підсумки виборів носить досить стриманий характер. «Дорожня карта» - не що інше, як завуальована програма повного демонтажу всього законодавства, прийнятого за шість років перебування при владі адміністрації Б. Обами, включаючи фактичне скасування положень закону Додда-Франка (закону про реформу Уолл-стріта і захисту споживачів) в рамках лібералізації механізму регулювання економіки, в тому числі її фінансово-банківського сектора. Іншими словами, республіканці ставлять перед собою завдання до січня 2015

  Вимушена відставка 24 листопада 2014 міністра оборони Ч. Хейгела, який, за його визнанням, був «украй розчарований тим, як приймаються рішення в сфері національної безпеки», являє собою початок кадрових перестановок в адміністрації, в тому числі і у сфері національної безпеки і зовнішньої політики.

Як тільки США перейшли від слів до справи, а саме - від словесної підтримки нової української влади напередодні президентських виборів на Україні в кінці травня 2014 до виділення їм економічної допомоги з федерального бюджету, кількість тих, хто схвалює дії адміністрації Б. Обами щодо вирішення української кризи помітно зменшилася. Необхідно також відзначити, що масштабна риторика холодної війни, що знайшла відображення в резолюції № 758 Палати представників США від 4 грудня 2014, підтриманої голосами 411 депутатів (проти 10), і прийняття Сенатом 11 грудня 2014 законопроекту про підтримку України та санкції в щодо Росії поки не позначилися на показниках військового бюджету Сполучених Штатів на 2015 фінансовий рік. Військові витрати визначені Конгресом на двопартійної основі у розмірі 551 млрд дол., Що підтверджує прихильність лінії на скорочення військових витрат, проголошеної на початку другого терміну адміністрації Б. Обами. Зокрема, цей показник на 12% менше рівня 2013 фінансового року, що склав 626 млрд дол. При цьому на зміцнення військової присутності НАТО в Східній Європі виділено 1 млрд дол., На військову допомогу Україні - 75 млн дол. В умовах, коли з початком нового бюджетного циклу у Вашингтоні практично неминуче виникнення нової «бюджетної конфронтації" між Білим домом і Конгресом, бюджетне ранжування пріоритетів зовнішньої політики стає визначальним фактором. Фіскальний пріоритет внутрішніх проблем з усією визначеністю відсуне на задній план фінансове забезпечення зовнішньополітичної сфери, в тому числі і в області російсько-американських відносин.

Як вважають деякі експерти, в Палаті представників чимала частина новообраних депутатів «надзвичайно радикальна і готова активно протидіяти керівництву палати, і тому Дж. Бейнеру доведеться докласти ще більше зусиль для згуртування рядів значного більшості фракції, особливо в тих питаннях, які представляються як відхід від принципів жорсткого консервативного законодавства »

Новопризначений 7 січня голова сенатського комітету із міжнародних відносин Боб Коркер не приховує прихильного ставлення до наданя Україні зброї та посилення тиску на російського агресора.

«Я думаю, роль іграшкового тигра, яку взяла на себе наша країна у світі, на цьому та багатьох інших фронтах, завдає чимало довготермінової шкоди нашому народу», – каже сенатор.

Ще до початку роботи сесії 3-го січня у крісло голови сенатського комітету з питань збройних сил сів сенатор Джон Маккейн. В одноголоссі із колегою Коркером він критикує президента Обаму за слабку зовнішню політику та обіцяє докласти зусиль, щоб допомога Україні була відчутною.

«Тепер, коли у нас є більшість у Конгресі, ми зробимо все, щоб це питання залишалось на порядку денному і не лише щодо України, яка сама по собі є переконливим аргументом, але і з огляду на те, що буде далі з країнами Балтії. Що буде з Молдовою та іншими країнами регіону.

Єдиний сценарій, який я бачу – це поверніть Крим Україні, заберіться зі східної України, і лише тоді можливо ми зможемо говорити про фінляндизацію України», – заявив Джон Маккейн, голова сенатського комітету із питань збройних сил.

Ахілесовою п’ятою Республіканської партії сьогодні є відсутність абсолютної більшості у Конгресі. На будь-яке рішення обох палат Президент Обама завжди може накласти вето, яке республіканці не подолають.

Між тим, господар Білого Дому у своєму нещодавньому інтерв’ю все ж висловив сподівання на компроміс: «Я вірю в дипломатію. Я вірю в діалог. Я вірю у співпрацю», – сказав Барак Обама.

О. Майстренко
П. Король

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Коментарі