Кордон у Придністров'ї

Минуло понад ддвадцятиріччя з того часу, як на українсько- молдовському кордоні вперше пролунали постріли. Що відбувалося там, у раніше аж ніяк не «гарячій» точці колишнього СРСР, пам’ятають, напевно, усі. Воювало Придністров’я. Частина Молдавської РСР, майже третину якої складали етнічні українці, не захотіла увійти до складу нової Молдовської держави. Так з’явилася не позначена на карті самопроголошена Придністровська Молдавська Республіка. 17 березня 1992 року, у зв’язку із, як тоді писалося, «загостренням обстановки у прикордонних з Україною районах Республіки Молдова» тодішній Президент України Леонід Кравчук підписав Указ «Про заходи щодо охорони кордону України з Республікою Молдова». Незабаром три загони прикордонного контролю – Могилів- Подільський, Котовський та Березинський – закрили «вогненебезпечний» відрізок. Розпочалася історія нового кордону – українсько-молдовського.

Я теж пам'ятаю ті часи, я тоді вже співробітник військової контррозвідки СБУ, на посаді старшого офіцера контррозвідки працював в тому районі на ділянці кордону в Могилів-Подільському загоні прикордонного контролю. Тоді кордону, який є в сучасному вигляді майже не було, не було будівель для розміщення прикордонного загону, в спішному порядку робилась контрольно-слідова смуга. Всі функції інспектора прикордоння на ділянці окрім того ще й і забезпечення безпеки ввіреного мені полку із зброєю, боєприпасами та військовою технікою були на мені.

На жаль, постріли на землях колишньої Бессарабії лунають і досі. Проте вже не через з’ясування міжетнічних стосунків. На арену вийшла не менш небезпечна сила – кримінал. Контрабандний спирт, м’ясо та сигарети – ось основне джерело прибутків багатьох ділків по обидва боки кордону. Мова не про ті випадки, коли колишня вчителька чи безробітний інженер переправлять манівцями через кордон декілька коробок безакцизних цигарок, або, як вони ще їх називають, «макаронів». Цих людей можна зрозуміти. Проживаючи в регіоні, де рівень безробіття є одним з найвищих в Україні, багато хто виживає саме завдяки такому незаконному бізнесу. Набагато небезпечнішою є так звана організована контрабанда, в тому числі контрабанда зброї і боєприпасів, адже тут рахунок іде не на десятки, а на тисячі і навіть сотні тисяч гривень. Однак до економічних чинників, що характеризують цю ділянку як нестабільну та проблемну, на жаль, додаються ще й політичні.

ЛІНІЯ НАПРУЖЕНОСТІ

Придністровська Молдавська Республіка, економічно ізольована від усього світу, так і не дійшовши згоди з офіційним Кишиневом, залишається головною темою розбіжностей з прикордонних питань між Україною та Молдовою. Остання нерідко звинувачує нашу країну у потуранні Придністров’ю при провезенні через кордон контрабанди, в тому числі зброї, наркотиків, і навіть причетності до тероризму. Тому представники, зокрема, місії ОБСЄ, працювали на цій ділянці і оглядали підрозділи охорони кордону по обидва його боки. Вони не отримали інформації про порушення українською стороною міжнародних норм. А за даними Держкомкордону України, органами Прикордонних військ на українсько-молдовській ділянці виявлено та передано митникам контрабандних вантажів на десятки мільйонів гривень, вилучено сотні одиниць зброї, десятки тисяч штук боєприпасів, десятки тонн вибухівки і наркотиків. На тлі таких показників заяви про нібито неконтрольований потік контрабанди видаються щонайменше сумнівними.

З отриманням доручення Президента України стосовно посилення охорони молдовської ділянки кордону Прикордонні війська провели цілий комплекс заходів з його реалізації. Було збільшена, як говорять прикордонники, щільність охорони кордону, тобто чисельність особового складу. Створено і розгорнуто нові прикордонні підрозділи. Сьогодні українсько-молдавський кордон охороняють 5 прикордонних загонів, 76 підрозділів охорони кордону, 3 контрольно-пропускні пункти, 45 підрозділів прикордонного контролю та 22 підрозділи для виконання спеціальних завдань для оперативного реагування на будь-які події на державному кордоні — контрабандні перевезення, злочинну діяльність, переправлення незаконних мігрантів тощо. Невеликі за чисельністю, мобільні, з добре підготовленим особовим складом, вони здатні миттєво перекрити об’їзні дороги (а таких на цій ділянці 359), виставити додаткові наряди або в будь-який момент замінити наряд лінійної застави. З якою метою це робиться, здогадатися неважко.

Пункти пропуску ідуть окремим рядком. Їх на цій ділянці аж цілих 55. Залізничні, автомобільні, звичайні пішохідні, річкові й навіть паромні – вони приймають на себе основні потоки людей і транспорту.

ІНСПЕКТОР ПРИКОРДОННЯ

Посади інспекторів прикордонної служби були введені спочатку, як експеримент, на кордоні з Росією, а згодом і на інших ділянках. Пов’язано це було із специфікою так званого нового кордону, де відсутні звичні оку такі елементи інфраструктури радянських часів, як контрольно-слідова смуга, колючий дріт, інженерні споруди. Після того, як сотнями об’їзних шляхів через необлаштовані рубежі посунула навала контрабанди, а в прикордонні почали орудувати організовані групи людей з дуже сумнівним минулим, стало зрозумілим, що лише механічним збільшенням чисельності військ та виставленням додаткових нарядів проблему не вирішити. Потрібна оперативна інформація, завдяки якій можна було б відшукати причини, а не наслідки тієї чи іншої події. Тоді й з’явилася ідея запровадити посаду прикордонного дільничного інспектора, однак з особливими функціями. Основне його завдання: збір необхідної інформації про обстановку на кордоні та можливі порушення законодавства, контроль дотримання режиму кордону та прикордонного режиму у прикордонній смузі та поза нею. Прикордонний інспектор, як правило, людина місцева, тож чудово знає, хто з його односельців ні за яких умов не піде проти закону, а хто не погребує неправедно добутою копійчиною. До прикладу, завдяки наданій старшим інспектором застави «Степанівка» прапорщиком Дмитром Чубенком інформації, прикордонникам Котовського прикордонного загону лише в нинішньому році вдалося затримати 25 порушників, декілька великих партій контрабанди та вилучити цілий арсенал зброї. А з урахуванням того, що всіх інспекторів прикордонної служби нещодавно «пересадили» на нові мотоцикли білоруської марки «Піонер», можна сподіватися, що ефективність їхньої роботи зросте.

Ускладнює вирішення цих та інших актуальних проблем українсько-молдовського рубежу і політична нестабільність на землях наших сусідів, і незавершеність оформлення цієї ділянки. Вихід прикордонники сьогодні бачать у створенні принципово нової моделі охорони державного рубежу. Лише за таких умов можна сподіватися, що у найближчому майбутньому постріли на кордоні припиняться.

Олександр Майстренко