Одне з явищ, що вивчаються парапсихологією: здатність деяких людей передавати думки і почуття на відстань. Телепат (розм.) - людина, що володіє здатністю до телепатії. Телепатичний - що відноситься до телепатії. Тлумачний словник іншомовних слів. - 2004
При телепатії в нервовій системі однієї людини відтворюються процеси, ідентичні таким процесам в нервовій системі іншої людини. Телепатія являє собою найпростіший випадок телепортації, коли в іншій точці простору відтворюється не тіло або речовина, а хімічні процеси в синапсах нервових клітин. В результаті у свідомості людини виникають ті ж образи, що і в свідомості тієї людини, чиєю свідомістю вони породжені.
Телепатія - здатність мозку передавати думки, образи, почуття і неусвідомлюваний стан іншому мозку або організму на відстані, або приймати їх від нього, без використання яких би то не було відомих засобів комунікації або маніпуляції. Термін «телепатія» був вперше вжитий в 1882 році Фредеріком У. Х. Майерсом, одним із засновників британського Товариства психічних досліджень після експериментів по спробі передачі думки на відстані, які він проводив разом з трьома іншими дослідниками, Герні, Сіджуік і Барреттом.
Телепатія буває: чуттєва і мислима
Чуттєва телепатія - телепатія, при якій в нервовій системі об'єкта телепатії відтворюються почуття іншої людини. Вища ступінь такої телепатії - виникнення сенсорних відчуттів, ідентичних сенсорним відчуттям джерела. Така телепатія рідко буває усвідомленою на початковому етапі, але при виникненні сенсорних відчуттів неминуче усвідомлюється як явище, що приходить ззовні.
Мислима телепатія - телепатія, при якій в нервовій системі об'єкта відтворюються процеси, що ведуть до утворення у свідомості звукових і зорових відчуттів, ідентичних відчуттям іншої людини. Людей, які володіють цим умінням і прийнято називати телепатами.
Телепатія - найбільш поширене парапсихологічне явище. Воно неодноразово здійснювалось майже кожним з нас. Найбільш яскравий приклад - телепатичний зв'язок між матір'ю і дитиною: нормальна, любляча своє чадо мати миттєво відчуває небезпеку для дитини на будь-якій відстані. Настільки ж очевидним телепатичний зв'язок між люблячими людьми, які відчувають найменші нюанси душевного стану один одного.
При телепатичному зв'язку логічний початок людської свідомості практично не задіяно - працює переважно інтуїція. При цьому виявляється повне налаштування один на одного учасників такого зв'язку.
У 1969 році в Каліфорнійському університеті проходив міжнародний симпозіум на тему "Сучасний погляд на надчутливе сприйняття". На ньому було представлено доповідь про успішно проведений міжнародний експеримент з телепатичної передачі між містами Лос-Анджелес - Нью-Йорк (США) - Суссекс (Великобританія). Результати експерименту об'єктивно й однозначно реєструвалися шляхом конкретного вибору контрольних зображень.
У 1971 році преса США повідомила про чотири телепатичних сеанси, проведених між космічним кораблем "Аполлон-14" і Землею під час місячної експедиції "Аполлона". Астронавт Мітчелл вийшов на телепатичний зв'язок під час старту корабля з земної орбіти до Місяця. Повернувшись на Землю, астронавт дізнався, що з двохсот переданих їм на Землю зображень з колоди так званих "карт Зенера" збіглося п'ятдесят одне. Ймовірність випадковості такого збігу мізерно мала - 0,0003.
Крім цих, у всьому світі були поставлені різні експерименти по встановленню телепатичного зв'язку в ситуаціях, коли інші канали зв'язку були недоступні або небажані. У результаті принципова можливість телепатичного зв'язку була експериментально доведена. При цьому однозначно було підтверджено, що канал подібного зв'язку існує поза сферою впливу всіх відомих полів - електромагнітних, гравітаційного і т. д. Сьогодні в США і ряді країн Європи тривають роботи над створенням пристрою по телепатичній передачі інформації.
У принципі, нічого складного у феномені телепатії немає - кожен з нас може повправлятися в ній і спробувати "почути" іншу людину. І для цього зовсім не потрібний якийсь спеціальний прилад, над яким працюють вчені в лабораторіях Пентагону - просто треба "включити" інтуїцію і налаштуватися на вашого ближнього. Але згадайте початок цієї глави - що може бути кращим "налаштуванням", як не любов?
Телепатія - повідомлення на відстані однією особою іншій уявлень, думок і почувань, без опосередкованого впливу на органи чуття за допомогою слів, письмових знаків або інших сигналів. Цей термін введений у вживання членами англійського "Товариства для дослідження психічних явищ" (засновано в 1882 р.) Гернеем Майерсомі, у книзі "Phantasms of living". Автори прагнуть довести, що існування телепатії - безсумнівний факт. Вони поділяють телепатію на два види: штучну (експериментальну) і природну (мимовільну). До першої належить навмисне "читання думок" (transmission de la pensee, Gredankenubertragung). Загальновідомим видом такого читання думок є салонна розвага, названа англійцями "willinggame" і яка полягає в тому, що одна особа, посилено думаючи про те, щоб інша що-небудь зробила або сказала, тримає цю останню за руку або знаходиться біля неї, не торкаючись до неї безпосередньо. Природна телепатія полягає в ненавмисному порушенні в одній особі іншою, на відстані, відомих психічних станів. Герні і його співтовариші зосередили свою увагу головним чином на вивченні другого виду телепатії. Їх робота в цьому напрямку полягає не в спробі дати наукове пояснення зазначеного явища, а в збиранні статистичного матеріалу,у вигляді свідоцтв безлічі осіб, що мали нагоду спостерігати такі явища, які можна зарахувати до розряду телепатичних. Сюди відносяться такі поширені розповіді про те, що деяка особа, переживаючи важку життєву кризу чи вмираючи, являлась своїм друзям чи рідним у вигляді "прижиттєвої примари"; такі "телепатичні галюцинації" спостерігалися, за словами Гернея, багатьма особами наяву, уві сні ( "віщі сни") або на рубежі між сонним і станом бадьорості, вони мали характер зоровий або слуховий (дотиковий); спостерігалися випадки "обопільної телепатичного галюцинації" тобто коли дві особи одночасно взаємно повідомляли про себе одна одній. Нарешті, в рідкісних випадках спостерігалися колективні галюцинації, коли, наприклад, А, переживаючи важку кризу, впливає телепатично одночасно на B і на C , які знаходяться в одному і тому ж місці, причому В і С відчувають галюцинації дуже подібні за своїм змістом. При збиранні, шляхом enquetepsycbologique, великого матеріалу.
"Товариство психічних досліджень" повинно було рахуватись головним чином з двома чинниками - достовірністю показань свідків і ймовірністю випадкового збігу. Перша визначається цілою низкою міркувань: чи отримано повідомлення з перших або з других рук? Які розумові і моральні якості свідка? Чи не чи можлива помилка спостереження або помилка пам'яті? Чи існує між подіями, пережитими двома особами в телепатичному взаємодії збіг у часі? Коли зареєстрована дата телепатичного явища, і чи зареєстрована? etc. По відношенню до другої противники телепатії можуть помітити, що постійно відбуваються в житті вельми чудові випадкові збіги; чому ж не приписати таким і уявне явище прижиттєвих привидів? Герні і комп. відкидають це заперечення, стверджуючи, що теорія ймовірностей в застосуванні до фактів, які спостерігались свідчить проти можливості випадкового збігу; підраховуючи всі ті, які мали місце в Англії випадки, коли телепатична галюцинація, яка полягала в появі прижиттєвої примари вмираючого, збігалася з дійсною смертю цієї особи, і ті випадки не збігу отримало співставлення 1:43. Звідси очевидно, що число телепатичних випадків набагато більше, ніж воно могло б бути завдяки випадковим збігам. Рініше в статті: "La suggestion mentaleet le Calcul des probabilities" ("Revue philosophique", dec., 1884) повідомлялось, що і в галузі експериментальної телепатії уявне навіювання дає 789 щасливих збігів при 2997 дослідах, між тим як вірогідне число (обумовлене випадковим збігом) було 732.
У Франції збирає матеріали по телепатії Морильє, в Англії цим питанням займається Седжвік, в Півн. Америці - В. Джемс, в Росії - А. Н. Аксаков. Головні заперечення, що робляться проти прихильників телепатії зводяться до наступних: Гepней та інші без усякої потреби витлумачують телепатичні явища як щось ірраціональне, містичне, надчутливе - suprasensible (вираз Гернея). Ця точка зору на телепатичні явища, робить з них вид експериментальноі метафізики, навіяної, цілком ймовірно, тим хибним тлумаченням Кантівського вчення про трансцендентальну ідеальність простору, яке давало привід Гегелем розглядати телепатичні явища як взаємодію між двома суб'єктами крім форм чуттєвості (простору і часу), містичним, надрозумним шляхом (за часів Гегеля телепатичні явища ставилися в область "тваринного магнетизму"). Звичайні психічні явища з'ясовні за допомогою категорій кінцевого розуму, "але розум нездатний навіть вірити в явища тваринного магнетизму, тому що в цьому стані дух не пов'язаний ні місцем, ні часом, його явища не можуть бути пояснені зв'язком причин і дій, він переступає за чуттєві межі, і все це здається неймовірним дивом для розуму "(Філософія духу", введення). Насправді, немає потреби вдаватися до метафізичних гіпотез при поясненні явищ телепатії, навіть якщо б вони дійсно існували: в останньому випадку можна було б вдатися до гіпотези психічного резонансу між нервовими організаціями двох суб'єктів, що представляє аналогію з тими явищами, які спостерігаються, напр., в бездротовому телеграфі Марконі. Саме так міркували датські експериментатори Ганзен і Леман, які займалися дослідженням телепатії. Телепатична взаємодія без контакту пояснюється теоретично, якщо допустити, що передача думки скоюється при посередництві руху якої-небудь вельми витонченої субстанції (поля).
Існування телепатії.
Напевно майже кожен з нас помічав за собою деякі телепатичні здібності. Ось, наприклад, буває адже таке: сидиш, займаєшся небудь справою, і раптом внутрішній голос тобі каже - подзвони такому-(припустимо, своєму товаришу, з яким ти давним-давно не спілкувався). Дзвониш, людина знімає трубку і радісно вигукує: "Ну треба ж! А я саме про тебе думав! Вже сам дзвонити збирався! Чудеса! Прямо телепатія якась!"
Або ні з того ні з сього виникає у тебе в голові образ далекої родички, у якої ти років двадцять тому гостював влітку. Через деякий час лунає дзвінок двері. Відкриваєш - на порозі вона власною персоною: "Здрастуйте, я ваша тітка!" І як після цього не повірити в телепатію?
Що ж, не тільки звичайні громадяни, а й чимало вчених схильні вважати, що телепатія, вона ж мислепередача, існує.
А чому б, власне, ні? Тим більше, що під феномен почали підводити наукову базу. У 1926 р. президент Ленінградського товариства дослідників природи, фізіолог, професор Л.Л. Васильєв у своїй книзі "Таємничі явища людської психіки" виділив главу "Чи є" мозковий радіо "?" Сьогодні доведено, що такі мозкові поля все-таки є.
Експерименти в області телепатії проводилися в 1919-1927 рр.. і академіком Володимиром Бехтеревим в Ленінградському інституті з вивчення мозку. У 1929 р. він зробив доповідь про результати своєї роботи по уявному впливу між людьми на конференції Інституту мозку і психічної діяльності. В цей же час схожі досліди проводив інженер Б.Кажінскій. Результати, отримані Бехтеревим і Кажінским, начебто підтверджували факт існування явища передачі думок на відстань. Ймовірно, їх дослідження, а також експерименти зарубіжних вчених, в числі яких був відомий парапсихолог, професор Джозеф Бенкс Райн, спонукали радянський уряд на те, щоб в 1932 р. доручити Ленінградському інституту мозку активніше взятися за експериментальні дослідження в області телепатії. Наукове керівництво було покладено на професора Васильєва. Відповідний наказ отримала і Лабораторія біофізики АН СРСР, очолювана академіком П.Лазоревим. Виконавцем теми, замовленої військовими, а тому вона отримала гриф "таємно", був професор С.Турлигін. Після проведення ряду експериментів він висловився так: "Доводиться визнати, що дійсно існує якийсь фізичний агент, який встановлює взаємодію двох організмів між собою".
Керівництво СРСР, судячи з усього, телепатією цікавилося дуже серйозно. У середині 60-х років, за даними газети "Комсомольська правда" (від 05.02.1999), в СРСР під керівництвом академіка Йосипа Ейдеймана працювала секретна лабораторія, співробітники якої намагалися науково довести існування явища телепатії. За ініціативи Міністерства оборони на вулиці Нижегородській в Москві був створений секретний "ящик "241", в якому працювали 12 осіб: математики, фізіологи, фізики і лікарі. Експерименти проводилися як з тваринами, так і з людьми.
Вони почали проводити досліди, під час яких піддослідні знаходилися не в сусідніх приміщеннях, а на значній відстані один від одного. Так були організовані кілька сеансів "мислепередач", під час яких телепати "спілкувалися" один з одним з різних міст. В одному з експериментів телепат Карл Ніколаєв вирушив до Новосибірська, а інший учасник досвіду Юрій Каменський залишився в Москві. "Під час сеансів, - писала одна з газет у статті під назвою" Мислепередача Москва-Новосибірськ ", - Ніколаєв досить чітко прийняв зображення гантелей і викрутки ... При прийомі інших образів впліталося безліч асоціативних перешкод".
Серед вдалих дослідів з телепатії можна згадати той, що провела в 1999 р. група дослідників з університету Ліверпуля імені Джона Мура. Одну учасницю експерименту Хейлі Блекледж помістили в кімнату, освітлену тільки червоним світлом. Очі її були закриті двома половинками кульки від пінг-понгу. Вона лежала з навушниками, через які йшов тихий гул. За дверима замкненої кімнати знаходилися вчені. У цей час в будівлі на сусідній вулиці іншій учасниці досвіду було запропоновано включити комп'ютер і абсолютно довільно вибрати на екрані першу-ліпшу картинку. Після цього їй слід було зосередитися і спробувати подумки передати зображення Блекледж. Та, у свою чергу, намагалася подумки сприйняти повідомлення, яке їй посилалось. Збіг переданого і прийнятого зображення (картинка з повітряною кулею) виявився повним і переконливим.
Один з фізиків припустив, що "на близьких відстанях можна допустити існування телепатії", оскільки, на його думку, "з процесом мислення пов'язані біохімічні та біофізичні процеси, які відбуваються в мозку. Вони можуть супроводжуватися електромагнітним випромінюванням. Зазвичай фізики, що відкидають телепатію, говорять , що воно дуже слабке і на досить великих відстанях його рівень значно нижче рівня шумів, і тому сигнал не можна розрізнити. Але справа в тому, що мова йде не про простий, а про дуже складний сигнал. Можливо, мозок людини здатний виділяти такі сигнали з навколишніх шумів. Такі речі відомі в радіотехніці. Складний сигнал може вступити в резонанс зі складно влаштованим приймачем, так що рівень сприйняття може виявитися надзвичайно високим ".
Деякі вчені практично впевнені, що думка є особливим полем, створюваним мозком: "незліченна безліч синапсів в нейронах головного мозку створюють локалізовані магнітні поля навколо себе, взаємодіючі між собою і які утворюють тривимірне магнітне поле, що існує ніби поза самий мозок, як віртуальне польове утворення" . Професору А.Ф. Охатріну навіть вдалося розрахувати і створити апаратуру для спостереження за мікролептонними полями. На його думку, думки формуються як раз з частинок, існування яких припускають - мікролептонів. Такі структури, що представляють собою поле або складаються з елементарних частинок, можуть вільно проникати крізь інші тіла і предмети, пропускати світло, але не сприйматися органами зору людини.
До речі, неодноразово доводилося чути думку, що найчастіше телепатія проявляється у близьких людей, наприклад у подружжя, що давно перебуває у шлюбі. Це підтверджують і лабораторні дослідження, згідно з якими 10-15% з родичів або подружжя можуть стійко отримувати значиму інформацію з мозку добре знайомої людини. Одного разу вченого запросили в один будинок, причому, людина, яка туди його привела, натякнула, що сім'я не зовсім звичайна. З'ясувалося, що подружжя (Світлана та Михайло) вміють спілкуватися між собою, практично не розкриваючи рота. Цю здатність вони і продемонстрували. Відбувалося це так: вчений вдвох з Михайлом перебували у вітальні, а Світлана - на кухні. Вчений пошепки повідомляв Міші бажання: наприклад, щоб його дружина принесла сир і цукерки. Михайло закривав очі, зосереджувався. Через кілька хвилин у вітальні з'являлася Світла з підносом, на якому на блюдечку лежали нарізані шматочки сиру і стояла вазочка з цукерками. Були й інші завдання: намалювати будь-яку фігуру або написати пару слів, які вчений повідомляв Михайлу.
Давно відомо, що можливість передачі інформації силою думок, для якої англійський філософ професор Мейер придумав назву "телепатія", існує. При телепатії можуть передаватися і переживання, образи, уявлення, відчуття і, перш за все, зміст підсвідомості і процеси, що відбуваються в ньому.
Просторова віддаленість не відіграє суттєвої ролі при телепатичній передачі інформації. Чи знаходяться учасники в одному і тому ж приміщенні або відокремлені тисячами кілометрів - передача буде функціонувати однаково добре.
Також несуттєвим є і те, чи буде партнером телепатичного спілкування людина, тварина або рослина: кожен індивідуум (а таких ми розглядаємо, цілком природно, кожного представника тваринного і рослинного світу) постійно випромінює амплітудно модельовані
космоенергетичні хвильові поля, які дають відомості про всі його процеси мислення і фізіології, а професійний парапсихолог може сприйняти їх і інтерпретувати.
Поряд з цим, просунутий парапсихолог має і можливість надати своїм телепатичним уявним передачам такий сильний імпульс, що вони проявляться в мозку і нервова система сприймає його як нервові збудження.
На загальну думку сучасної парапсихології, створене з концентрованої космічної енергії енергетичне тіло якого-небудь живої істоти (як і енергетичне тіло неживого предмета) утворює точне енергетичне відображення матеріального тіла. Завдяки біоенергетичній взаємодії, воно постійно отримує поточну інформацію про всі фізичні життєві процеси обміну речовин, поділу клітин і нейронної діяльності і таким же чином може їх регулювати.
Навряд чи знайдеться хоч одна сім'я, в якій хто-небудь не передчував або не передбачав смерть близької людини. Особливо часто цей феномен проявлявся під час війни, коли сини, чоловіки або інші близькі люди були важко поранені або гинули на фронті. Така спонтанна форма передачі думок на відстані відбувається несвідомо і без умислу тих, хто бере в ній участь. Вона виходить від активного партнера, якого ми будемо тепер називати "передавачем", до пасивного партнера.
Якість та інтенсивність такого роду телепатії залежать в сильному ступені від ставлення один до одного партнерів. Чим сильніше виражена прихильність партнерів, тим сильніше й чіткіше будуть передані уявні імпульси!
Зрозуміло, такі феномени відбувалися і в колишні часи. Один з найбільш ранніх випадків спонтанної телепатії був зафіксований в 1759 році. Цього року майже весь Стокгольм був зруйнований пожежею. Під час пожежі відомий вчений в галузі природознавства і винахідник Емануель фон Сведенборг знаходився в місті Готенборзі, який знаходиться від Стокгольма на відстані близько 50 миль. Вчений перебував у компанії людей, коли раптово зблід і оголосив оточуючим про бурхливу пожежу в Стокгольмі.
Це знамените бачення пожежі в Стокгольмі ще в нашому столітті сприймається як прояв ясновидіння. Так як про подію було відомо дуже багатьом людям, а сам Сведенборг нічого не міг знати про це в момент свого висловлювання, то сьогоднішня парапсихологія припускає, що йому стало про це відомо шляхом передачі думок: враховуючи те, що пожежа вирувала в безпосередній близькості від його будинку, а будинок його особистого друга повністю згорів, цілком виправдано припущення, що Сведенборг сприйняв крики про допомогу свого друга, сусіда чи іншого потерпілого від пожежі.
Інший історичний випадок спонтанної телепатії приводив знаменитий психоаналітик Зігмунд Фрейд (1856 - 1939) незадовго до своєї смерті. Його "приймачем" була одна чешка, яка емігрувала до США. У 1939 році вона раптово відчула дуже сильне почуття страху і була в розпачі, бо "дізналася" точно, що її мати, - що залишилася на батьківщині, померла саме в цей момент. Її чоловік і її друзі марно намагались її заспокоїти. Два дні потому з Чехословаччини прийшла телеграма, яка підтвердила кончину її матері. Врахувавши тимчасову різницю в 7:00 між Прагою і Нью-Йорком, подружжя змогли точно визначити, що мати померла саме в той момент, коли дочка випробувала своє сильне відчуття страху.
Подібні підтверджені свідками випадки спонтанної передачі думок можна було б описувати і далі, але вже наведені доводять, що здатність духовного спілкування є вродженою і притаманна, таким чином, будь-якій людині.
Як ми вже знаємо, і не парапсихолог постійно сприймає своїми чакрами (особливо "нижчими") космоенергетичні коливання і сам їх передає. Однак паранормальна комунікація для нього неможлива. Так, по-перше, не вдається прийом космоенергетичної випромінюваної інформації через:
- Неможливості активізувати "основну приймальню антену надчуттєвих сприйнять" - тім'яну чакру (Не парапсихолог може лише спонтанно і слабо приймати нижчими чакрами, особливо пупковою чакрою, сигнали надчуттєвих сприйнять), а також відсутнього зв'язку між свідомістю та підсвідомістю (через що практично не відбувається перенесення сигналу між пупковою чакрою і лобовим кортексом), в той час, як він, по-друге, не може здійснити випромінювання власних передач думки тому, що він:
- Не може активувати свою "антену, передаючу надчуттєві сприйняття" - свою лобову чакру, а крім того:
- Через відсутність зв'язку між свідомістю та підсвідомістю не в змозі передавати туди уявні імпульси з лобного кортекса, і, нарешті, тому що він:
- Через відсутність здатності до паранормальной концентрації не може надати своїм думкам необхідний для паранормальной інформаційної передачі (біоенергетична взаємодія!) Імпульс.
Небагато слабкі імпульси, які він все-таки випромінює або приймає, достатні, в цілому, лише для встановлення скромних міжособистісних контактів якщо телепатичні контакти здійснюються не спонтанно, а усвідомленим зусиллям волі медіума або парапсихолога, то говорять про викликану (спровоковану) телепатію.
При цих формах уявної передачі інформації йдеться про справжні Псі-феномени, які не схильні до впливу передумов і обмежень спонтанної форми прояву телепатії.
Залежно від виду та спрямованості духовного інформаційного шляху ми розділяємо викликану телепатію наступним чином:
- Читання думок, або "підключення";
- Вплив на відстані і
- Пряме (безпосереднє) спілкування.
Здатністю читання думок володіє кожен медіум, кожний освічений парапсихолог. І багато відомих історичних особистостей володіли нею. Так, Парацельс (1493-1541), відомий лікар, хімік і теософ середніх віків, стверджував, що він нібито виявив "світовий дух", за допомогою якого він міг встановити зв'язок з особами, які перебували на значній відстані.
Про Фому Аквінського (1226-1274), одного з перших теологів, відомо, що він без зусиль міг читати думки людей, які його оточували. Неодноразово виникало питання про те, чи не змогла б Жанна д'Арк переконати дофіна (спадкоємця престолу) у святості її місії тільки тим, що вона під час зустрічі у Шиноні слово в слово повторила його власну молитву. Вона дуже часто використовувалася дофіном, як це сталося незадовго до його прибуття в Шинон. Чи не взнала Жанна д'Арк про зміст тієї молитви, прочитавши його думки?
Само собою зрозуміло, військові всіх країн займаються можливостями стратегічного застосування читання думок. Найбільш древнє свідчення цього кожен з нас може прочитати в Біблії. У ній, наприклад, в 4-й Книзі царств, глава 6, повідомляється про війну сирійського царя проти Ізраїлю. У віршах з 8-го по 12-й говориться дослівно:
"8. Сирійський цар воював на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: На такому то й такому-то місці буде моє таборування.
9. І послав чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни.
10. І послав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і зберіг себе сам не раз і не два.
11. І занепокоїлося серце сирійського царя, про ту річ, і він покликав своїх слуг і сказав їм: скажіть мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?
12. І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, а Єлисей пророк, що в Ізраїлі, пророкує Ізраїлевого царя ті слова, що ти говориш у спальні своїй ".
Більш ніж 2,5 тисячоліття по тому, під час 2-ої світової війни, воюючі сторони також намагалися використовувати надчуттєві сили як засіб шпигунства. У Німеччині в цих цілях в РСХА (контррозвідка і політичний розшук) було створено спеціальний підрозділ для проведення окультних експериментів, які безпосередньо підпорядковувалися Шелленбергу і Гіммлеру.
У наш час, коли ще багато вчених-схоластиків взагалі оскаржують наявність паранормальних сил і здібностей, різні спецслужби, перш за все ЦРУ і ГРУ, мають навчальні центри з підготовки фахівців для шпигунства на основі надчуттєвих сприйнять. При телепатії можуть передаватися і переживання, образи, уявлення, відчуття, зміст підсвідомості і процеси, що відбуваються в ньому, тобто вся інформація про об'єкт. Шпигун, як би подумки "залазячи" в об'єкт устремлінь розвідки, тобто в випромінюване людиною поле думок, сприймаючи, розпізнаючи і фіксуючи це поле, отримує весь обсяг інформації, який його цікавить і передає його в розвідцентр.
Оскільки випромінювання космічної енергії, яке поширюється від місця свого виникнення у вигляді хвильових полів, має практично необмежений радіус дії, то кожна схильна або парапсихологічно підготовлена людина може прослуховувати незалежно від їх просторового віддалення думки, зміст пам'яті і весь нейронний інформаційний потік будь-якого "передавача" , який, у свою чергу, не обов'язково повинен бути медіумом або парапсихологом. Він повинен для цього тільки:
- Переміститися в стан Псі-свідомості для того, щоб бути в змозі викликати активацію своєї тім'яної чакри (через яку він може свідомо приймати телепатичні передачі) і встановити зв'язок між свідомістю та підсвідомістю (для передачі інформації між тім'яною чакрою і лобовим кортексом), а також
- Духовно налаштуватися на довжину хвилі "передавача" з тим, щоб він зміг "розрізнити на слух" його індивідуальне випромінювання космічної енергії з хаосу багатьох мільярдів космоенергетіческіх полів іншого походження і потім його демодулювати (детектувати), тобто зробити його зрозумілим.
Ми можемо телепатичним шляхом читати думки, зміст пам'яті і всі інші нейронні збудження будь-якого "передавача", який може бути як парапсихологом, так і не парапсихологом, тим що
- Ми духовно налаштовуємося на довжину хвилі його неусвідомленого випускання космоенергетичних сигналів,
- Вловлюємо їх нашою активованою тім'яною чакрою.
- Передаємо їх потім через зв'язок нашому лобовому кортексу і
- Перетворює їх там через демодуляцию (детектування) у зрозумілі нейронні збудження, які доходять до нашої свідомості.
Як бачимо, телепатія - не казка, а цілком об'єктивний, мало того, досліджуваний, що знаходить практичне застосування феномен. І освоїти його може практично будь-яка людина.
Невідомий бік телепатії
Що, якщо «голоси», які чують дуже чутливі люди, принаймні в деяких випадках, дійсно є «осколками» реальних телепатичних сигналів?
Основне питання, що стосується походження телепатичного феномена, можна сформулювати так: що це, рудиментарная форма комунікації, що виникла ще до появи мов, або новий виток розвитку, який замінить в майбутньому звичні форми спілкування?
Питання це прямо пов'язане з проблемою еволюції людства. Згадаймо науково-фантастичне оповідання Уілла Ф.Дженкінса «Кінець світу відкладається» (вперше опублікований газетою «Saturday Evening Post»): колонія бойових мурах стає раптом організмом, в якому індивідуальна комаха виконує функції лише рухомої клітини. За своїми інтелектуальним можливостям цей живий організм на багато порядків вищий кожного свого члена, і тому починає незабаром представляти собою реальну загрозу безпеці людства.
Протягом усієї своєї історії з первісних часів людство намагалося вдатися до тих чи інших форм самоорганізації. Багато хто з них в ході історичного розвитку довів свою неспроможність, деякі - все ще об'єднують людей з різними ознаками в групи і спільноти.
Що якщо всі ці спроби до глобального об'єднання - природна еволюційна тенденція, мета якої - народження якогоїсь гігантської загальнолюдини, передбаченої медіумом Джеральдін Каммінс в книзі «Дорога до безсмертя»? Згадаймо: мурашиний монстр функціонував саме за допомогою телепатичного спілкування між своїми «клітинами»: можливо, те, що ми називаємо сьогодні екстрасенсорним сприйняттям, - це зачатки «нервової системи» загальнолюдини?
В. Супоненко
Г. Іваненко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі