ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ УДО УКРАЇНИ

Указом Президента України від 15 січня 1992 року №40 було створено Управління охорони вищих посадових осіб, Указом Президента України від 8 червня 1992 року № 334 Управління перейменовано в Управління державної охорони України. Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» було прийнято Верховною Радою України в 1998 році. До прийняття Закону України, діяльність підрозділів Управління здійснювалася на основі Положення про Управління державної охорони України, яке було затверджено Указом Президента України від 17 серпня 1992 року № 417.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», від 4 березня 1998 року № 160/98-ВР, державна охорона органів державної влади України та посадових осіб (далі - державна охорона) − це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону України, державна охорона здійснюється Управлінням державної охорони України, яке є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України. Загальна структура і чисельність Управління державної охорони України затверджуються Верховною Радою України за поданням Президента України.

Зародження перших інституцій, які б відповідали за забезпечення безпеки посадових осіб та охорону органів державної влади, відбулося ще в стародавні часи. Так, для здійснення охорони монархів і полководців в Стародавній Греції існувала «священна дружина», в Стародавній Персії – корпус «безсмертних», в Македонії – «царські любимці», в Стародавньому Римі – преторіанські когорти.

Не стала виключенням і Україна. Паралельно з процесами державотворення в Україні формувалися і підрозділи, які здійснювали охоронні функції.

Історичні відомості свідчать про те, що в період Української гетьманської держави (Гетьманщини) завдання з особистої охорони Гетьманів, Гетьманської резиденції, Генеральної старшини, Генеральної артилерії, військової канцелярії, Генерального суду виконували спеціально створені наймані піхотні підрозділи (сердюцькі полки). За свою службу вони отримували від Гетьмана грошову платню з Гетьманської скарбниці, були на його повному забезпеченні та особисто підпорядковувалися Гетьману.

Пізніше окрема рота Гетьманської охорони, яка була виділена з сердюцьких полків, почала називатись жолдацькою.

У період гетьманства І. Скоропадського (1708 – 1722 р.р.) поблизу с. Стара на Сеймі для проживання гетьманської охорони було засновано поселення - Жолдаки.

Згідно з Царським Указом від 14 (25) липня 1726 р. сердюцькі полки були ліквідовані.

Після ліквідації Гетьманату, як державного утворення, перестало існувати і саме поняття української охоронної діяльності.

Відродження відбулося лише після лютневої революції 1917 р. в Росії.

Найбільш показовою за тих часів була система охорони керівника Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29.04.1918 р. – 14.12.1918 р.).

Захистом особи П.Скоропадського та членів його родини займалися спеціальні підрозділи, які входили до структури Штабу Гетьмана. Піклування про особисту безпеку глави держави покладалося на гетьманського коменданта, під загальним керівництвом Начальника Штабу Гетьмана.

Гетьманському коменданту підпорядковувалися: Гетьманський конвой та Особиста охоронна команда.

Конвой займався охороною Гетьмана та його родини і прирівнювався за статусом до кавалерійського полку. До нього входили дві кінні й кінно-кулеметна сотні, які мали на озброєнні, крім звичайної кавалерійської холодної та вогнепальної зброї, 6 кулеметів типу «Максим» і 12 – типу «Льюїс». Командир конвою мав права командира окремої бригади.

Особиста охоронна команда прирівнювалася до піхотного полку і комплектувалася з «відбірних і надійних осіб». На неї покладалась охорона гетьманської резиденції та самого Гетьмана під час його подорожей. Співробітники команди несли службу на постах усередині гетьманського палацу, здійснювали нагляд за навколишньою територією та будинками. Крім того, особиста охорона вела спостереження за персоналом, що обслуговував Гетьмана, підтримувала контакти з центральними й місцевими правоохоронними органами у справах своєї компетенції. До охоронної команди за штатом входило 7 офіцерів, 2 старших вартових, 62 вартових і 46 «доглядачів», канцелярські працівники.

До системи охорони Гетьмана входив і Загін окремого призначення, який підпорядковувався безпосередньо Начальнику Штабу Гетьмана і структурно складався з двох взводів. Основними завданнями Загону були: забезпечення особистої охорони Гетьмана і підтримання порядку в місцях його тимчасового перебування.

За часів Директорії УНР (1919-1920 р.р.) особистою охороною забезпечувався і Голова Директорії - С. Петлюра.

Після утворення СРСР вся діяльність по забезпеченню безпеки посадових осіб та охорони об‘єктів в усіх союзних республіках, у тому числі – і в Україні, здійснювалася під керівництвом Центрального апарату, який знаходився в Москві.

У листопаді 1946 р. було створено відділ охорони Міністерства державної безпеки УРСР, а вже з 3 липня 1975 – створено 9 Службу КДБ при Раді Міністрів УРСР завданням якої було: охорона членів Політбюро, забезпечення охорони і безпеки маршрутів пересування осіб, які охоронялися, охорона адмінбудинків, згодом в оперативному обслуговуванні Служби знаходилися режимні зони, спецтраси, палаци культури, спецкомплекси в театрах та інших видовищних закладах, мисливські господарства. 9 Служба функціонувала до вересня 1991 року, коли КДБ УРСР було ліквідовано і створено 9 Управління охорони Служби Національної безпеки України, яке проіснувало до 1992 року.

З набуттям Україною незалежності у молодій державі постало питання реформування і вдосконалення системи органів безпеки.

Згідно з Указом Президента України від 15 січня 1992 року № 40 було створено Управління охорони вищих посадових осіб.

Указом Президента України від 8 червня 1992 року № 334 Управління перейменовано в Управління державної охорони України.

До прийняття Закону України, підрозділи Управління діяли на основі Положення про Управління державної охорони України, яке було затверджено Указом Президента України від 17 серпня 1992 року № 417. Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» Верховна Рада України ухвалила в 1998 році.

Що стосується діяльності УДО зараз, то останні суттєві новини такі:

Ще в січні 2019 року під час урочистостей з нагоди 27-ї річниці з дня створення Управління державної охорони України очільник охоронного відомства генерал-полковник Валерій Гелетей повідомляв, що, врахувавши досвід європейських охоронних служб, які забезпечують безпеку посадовим особам і функціонування органів державної влади, Управління державної охорони України, планувалось трансформувати в Службу державної охорони України.

В 2020 році новий глава УДО полковник Сергій Рудь під час карантину повідомляв, що Управління держохорони не давало жодних вказівок щодо облаштування "VIP-палат" в лікарнях.

Управління державної охорони не давало жодних вказівок щодо облаштування палат для осіб, які охороняються, в лікарнях Києва.

"Ніяких VIP-палат немає. Я не знаю, звідки це взялося, хто це робить. По-перше, жодного звернення від нас про це не було. По-друге, зараз я відвезу офіційний лист у КМДА з цього приводу, і ми його оприлюднимо. У ньому ми припиняємо дію того наказу, який видала КМДА, не погоджуючи з нами", - сказав Рудь в інтерв'ю ЗМІ.

"Ми робимо все необхідне, щоб такого не сталося (інфікування -ред.) з нашими охоронюваними особами. Для цього вживаються всі превентивні заходи, включно з особливостями доступу до органів державної влади. Краще запобігти, ніж потім повертатися до цього питання", - підкреслював Рудь.

Підготував Олександр Майстренко

з офіційного сайту УДО і ЗМІ

Нова доба розвідки НАТО

 Arndt Freytag von Loringhoven 29 жовтня 2019

Як повідомляв сайт NATO Review, cьогодні НАТО перебуває у найбільш складній і непрогнозованій ситуації в аспекті безпеки з часів холодної війни – більш зухвала Росія, кібер і гібридні загрози, криза і нестабільність на Близькому Сході і у Північній Африці, продовження існування терористичної загрози. У відповідь на це динамічне середовище загроз члени Альянсу фундаментально адаптують підходи НАТО до забезпечення розвідувальної діяльності на допомогу керівництву у прийнятті рішень.

Найбільш значна реформа відбулась у 2017 році, коли Альянс створив у штаб-квартирі НАТО новий Об’єднаний відділ розвідки і безпеки (JISD). Моїм завданням, як першого помічника Генерального секретаря відповідального за цей Відділ, було виробити бачення, створити професійні кадри і започаткувати широкомасштабні реформи з поліпшення якості і корисності розвідувальної інформації, яка надається вищому політичному і військовому керівництву НАТО. Ця робота передбачала тісну співпрацю з іншими керівниками розвідувальних служб НАТО, особливо з SHAPE J2 (розвідувальне управління в штабі Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, або Командування ОЗС НАТО з питань операцій).

Один з нових засобів НАТО, система Спостереження Альянсу за поверхнею – яка складається з повітряних, наземних і допоміжних елементів – забезпечить всепогодне, постійне спостереження за великими територіями на суші і на морі в режимі часу, наближеному до реального, що покращить ознайомлення із ситуацією на театрі. Фото Northrop Grumman

Основна мета полягала в тому, щоб зробити розвідувальну інформацію якомога більш корисною для наших клієнтів. Наша розвідувальна інформація мала бути високоякісною, зосередженою на пріоритетах керівництва, і надана в потрібний час тим, кому вона необхідна. Генеральний секретар постійно наголошує, що діяльність розвідки повинна забезпечувати краще ознайомлення з обстановкою і інформацію, потрібну для прийняття політичних рішень. Задля цього необхідно було максимально наблизити оцінку інформації до Північноатлантичної ради, Військового комітету і вищого керівництва Альянсу. Створення JISD також стало першим прикладом створення в штаб-квартирі спільного Цивільно-військового відділу НАТО. Об’єднати раніше відокремлені цивільні і військові штаби розвідників було нелегким завданням. В той час дехто побоювався зіткнення професійних культур і підходів до розвідки. Насправді, це було зовсім не так. Об’єднання окремих розвідувальних підрозділів дозволило нам здійснювати цілісну оцінку розвідданих, посилити нашу ефективність, уникнути дублювання зусиль і спиратись на сильні сторони як цивільної, так і військової організації, розвиваючи при цьому нову культуру співробітництва. Більше того, це дозволило JISD результативно протистояти гібридним, кібер і терористичним загрозам, які дедалі частіше постають перед країнами-членами альянсу НАТО, посиливши нашу спроможність аналізувати ці питання універсального характеру. Задля забезпечення JISD здатності допомагати при підготовці ґрунту для прийняття рішень в Альянсі, ми постаралися краще узгодити сфери нашої уваги і часові рамки з планами керівництва, засіданнями і місіями. Справжня сила розвідки Альянсу полягає в тому, що вона забезпечує спільні інформаційні рамки для прийняття рішень, чим підсилює солідарність в Альянсі. Хоча це здається не простою справою, мій досвід вказує на те, що насправді фундаментальних розбіжностей набагато менше, ніж можна було б очікувати. Справді, деякі дуже важливі рішення Північноатлантичної ради могли бути прийняті лише на основі розвідувальної інформації, яка була доступна для усіх членів Альянсу. Це стосується відповіді НАТО на порушення Росією Договору про ядерні сили середньої дальності, а також вислання країнами-членами Альянсу понад 150 російських шпигунів після спроби Москви убити колишнього російського агента Сергія Скрипаля за допомогою нервово-паралітичної речовини у Сполученому Королівстві в березні 2018 року (британська громадянка Дон Стерджесс пізніше померла після контакту з цією речовиною). Ми також доповнювали довгострокові стратегічні оцінки більш актуальною інформацією про обстановку. На основі глибоких знань і досвіду наших аналітиків ми можемо здійснювати швидку попередню оцінку для наших клієнтів. Нові внутрішні формати обміну розвідданими в штаб-квартирі НАТО, такі як засідання відповідних зацікавлених сторін на високому рівні, радикально збільшили частотність і відповідність розвідувальної інформації, яку отримує вище керівництво. Ніколи до цього розвідувальна інформація не була більш актуальною і релевантною для прийняття рішень в НАТО. Як стратегічний лідер в сфері розвідки, я повинен не обмежуватись баченням лише JISD. «Розвідувальне підприємство НАТО» виходить далеко поза межі штаб-квартири НАТО і зв’язане з численними критично важливими функціями в обох Стратегічних командуваннях. Через те, що ці функції розмножувались «органічно», без спільного загального плану, має місце проблема загальної цілісності. Члени Альянсу погодились з тим, що спільний підхід покращив би обмін розвідданими, координацію продуктів, посилив би можливості виявлення і попередження, і поліпшив би менеджмент і управління. У тісній співпраці з Командуванням ОЗС НАТО з питань операцій (ACO) і Командуванням ОЗС НАТО з питань трансформації (ACT) ми розпочали спільно визначати і впроваджувати ряд основних проектів з реформування. З роками ми напрацювали робочі відносини довіри між інституціями. Зокрема, тісне партнерство з ACO забезпечило значні досягнення щодо попередження і настороженості, де ми доклали особливих зусиль до створення більш ефективної архітектури, поліпшивши цілісність механізмів і усунувши недоліки. Нова система краще пристосована до нинішніх комплексних загроз і ми зараз працюємо з членами Альянсу над тим, щоб вона діяла належним чином у разі реальної кризи.

Двотижневі випробування «Юніфайд віжн» 18 відбулись у червні 2018 року на територіях НАТО в Європі і Північній Америці задля перевірки оперативної сумісності багатонаціональних і колективних Об’єднаних сил і засобів розвідки, спостереження і виявлення. © NATO

Виробництво продукту зараз регулярно координується між штаб-квартирою і Стратегічними командуваннями. Знову-таки, ми усуваємо дублювання, спрямовуємо наші зусилля на забезпечення наших лідерів більш цілісною розвідувальною картиною. Поза лаштунками, ряд функцій має важливе значення для менеджменту, обміну і обробки розвідданих. Лише після того, як менеджмент технічних функцій буде цілковито оптимізований і забезпечений належними кадрами, розвідка НАТО досягне свого повного потенціалу. Задля запобігання витоку інформації і використанню наших слабких місць нашими супротивниками, члени Альянсу не можуть обійтись без безпеки. Безпека сприяє довірі, а довіра сприяє обміну розвідданими. Було дуже розумно включити Офіс безпеки НАТО (NOS) до Об’єднаного відділу. Об’єднання функцій розвідки і безпеки під одним дахом забезпечує щоденну взаємодію між ними. Серед багатьох інших важливих функцій NOS нині займається ретельним спостереженням, перевірками на допуск і бере участь в усіх реформах розвідки. Для максимального використання нашого потенціалу ми розширюємо наші засоби і можливості. Додаткова інформація, отримана з відкритих джерел, буде використовуватись на підтримку ретельного і вчасного аналізу. Ми нині підсилюємо наші наявні можливості і засоби для пошуку у величезних масивах даних в мережі Інтернет. Для того щоб грати на випередження, до цього необхідно додати підтримку з боку передових методів аналізу і штучного інтелекту. Ще один новий засіб, система Спостереження Альянсу за поверхнею, яка складається з безпілотних літальних апаратів, наземних і допоміжних елементів, забезпечить всепогодне, постійне спостереження за великими територіями на суші і на морі в режимі часу, наближеному до реального, що покращить ознайомлення з ситуацією на театрі. Задля удосконалення обміну і оброблення розвідданих в НАТО ми також фундаментально переглядаємо технічну базу і оперативну сумісність систем ІТ і управління даними.

За майже три роки після створення цього Відділу цивільно-військова співпраця в галузі розвідки в НАТО стала стандартною практикою. Ми прямуємо в напрямі спільної культури праці, а оцінювання стають більш цілісними і виконуються швидше. Попит на високоякісні розвіддані як ніколи високий, і вони відіграють дедалі більшу роль у виробленні політики і прийнятті рішень. Проте ще не всі завдання розв’язані. Реформи необхідно поглиблювати. Усе ще має місце різниця в культурі. Військові, які зосереджені на плануванні і операціях, як правило більше схильні до підходу за принципом «потрібно ділитись». Деякі цивільні розвідувальні організації дотримуються набагато більш стриманого підходу до своєї інформації, наголошуючи на принципі «потрібно знати». Такі глибоко укорінені традиції важко подолати. Загрози безпеці важко вловити. Альянсу необхідно постійно бути в курсі нових подій і стежити за ними з відповідною швидкістю. І Росія, і Китай роблять великі інвестиції в свої звичайні збройні сили, розробляючи і демонструючи при цьому нові передові ядерні озброєння і ракетні системи. Обидві країни активно працюють над новими і проривними технологіями, що може мати далекосяжні наслідки для членів Альянсу. Гібридні і кіберзагрози вже стали новою нормою. Інші країни і недержавні гравці також розвивають нові сили і засоби. Тому наступними роками важливість розвідки в НАТО буде лише зростати.

Матеріали, опубліковані в НАТО Ревю, не обов’язково представляють офіційну позицію або політику урядів країн-членів, або НАТО.

ПРО АВТОРА

**Арндт Фрайтаг фон Лорінгхофен ** - перший помічник Генерального секретаря НАТО з розвідки і безпеки. Він професійний німецький дипломат, який служив у Парижі, Москві і Празі. Із 2007 до 2010 року він був віце-головою Німецької служби розвідки.