Правосвідомість являє собою основу і органічну складову частину правового життя організованого в державу суспільства. Правосвідомість є система почуттів, емоцій, поглядів, ідей, теорій, традицій, переживань і інших духовних проявів, що виражають ставлення громадян як до чинного законодавства, юридичної практики, прав, свобод і обов'язків громадян, так і до бажаного права. Правосвідомість є відображенням правового життя суспільства, правових відносин, сутності та ролі правових установлень в свідомості суспільства, особистості. Правосвідомість відіграє важливу роль у вдосконаленні та розвитку правового життя суспільства і є необхідним чинником при створенні норм права. Правосвідомість є важливою і необхідною умовою точної і повної реалізації правових норм. Чим вище рівень правосвідомості громадян держави, тим точніше виконуються приписи правових норм. Розвинута правосвідомість забезпечує добровільне здійснення правових вимог, розуміння їх правильності і розумності. Вона викликає у людей почуття нетерпимості до порушень правопорядку, тобто, правосвідомість є важливим фактором стабільності правопорядку, реальності прав і свобод громадян. Досконала правосвідомість свідчить також про високу загальну та правову культуру особистості громадянина. Сама участь в правовому житті суспільства впливає на правосвідомість індивіда, сприяє засвоєнню ним правових знань та навичок.
В сучасних умовах почастішали випадки деформації правосвідомості-ігнорування права, інших соціальних норм і суспільної моралі, іншими словами - "бєспрєдєл". Ці прояви соціального зла необхідно долати, і однією з найважливіших складових частин всієї роботи з викорінення свавілля є заходи з правового виховання громадян. Виховання правової свідомості в органічному зв'язку з началами моральності, демократичної свідомості всіх громадян представляє процес підвищення культури суспільства, людини, набуття нею гідності, свободи і справедливості. Природно, що виховання правосвідомості починається з засвоєння моральних цінностей, норм у сім'ї, школі, в духовному спілкуванні. Виховання в дусі права, законності не обмежується правовою освітою, формуванням позитивного ставлення до закону, права, а знаходить своє завершення в правовій активності особистості, в її правовій культурі. Правова культура особистості виражається в повазі до закону, права, у свідомому дотриманні норм права, в розумінні соціальної, юридичної відповідальності, в непримиренності до правопорушень, в боротьбі з ними. Знання громадянами своїх прав, свобод, а також обов'язків перед державою і суспільством є складовою частиною правової культури. В теорії і методиці правового виховання виділяється потрійна ієрархія цілей в діяльності, спрямованої на формування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності: 1. найближча мета - формування системи правових знань; 2. проміжна мета - формування правової переконаності; 3. кінцева мета - формування мотивів і звичок правомірної поведінки. Правове виховання покликане забезпечувати поведінку, яка узгоджується з потребами, інтересами і цінностями гуманного суспільства, які повинні знаходити втілення в правовій системі України. У свідомості громадян має вкоренитися переконання, що культурним і освіченим є той, хто має правові знання і застосовує їх на практиці. Під правовим вихованням прийнято розуміти цілеспрямовану систематичну діяльність держави, її органів і її службовців, громадських об'єднань і трудових колективів по формуванню правової свідомості та підвищенню правової культури. Виховне навчання передбачає безперервний взаємозв'язок процесів цілеспрямованого формування свідомості особистості, яка підкоряється законам громадянина, включаючи правосвітогляд, моральні ідеали, правові установки. Вкрай важливо сформувати у громадян відповідну мотивацію, позитивне ставлення до пізнаваного змісту і потребу до постійного розширення і поглиблення правових знань. Лише в цьому випадку можна вважати, що людина знайде можливість для правильного застосування права в усіх ситуаціях. Потрібне формування правової культури у всіх громадян нашої країни. З цією метою необхідно поступово орієнтуватися на те, що виховання в дусі права, законності не обмежується правовою освітою, формуванням позитивного ставлення до закону, права, а знаходить своє завершення в соціально-правовій діяльності особистості.
У законах людство висловило уявлення про добро і зло, справедливість, закріпило право на життя, працю, освіту. Свої уявлення про неприпустимість аморальних явищ люди втілили в заборону вбивств, тортур, крадіжок, насильства, приниження честі і гідності людини. Тому питання ставлення громадян до закону, його дотримання має бути в центрі правового виховання та формування правосвідомості громадян України.
П. Король
В сучасних умовах почастішали випадки деформації правосвідомості-ігнорування права, інших соціальних норм і суспільної моралі, іншими словами - "бєспрєдєл". Ці прояви соціального зла необхідно долати, і однією з найважливіших складових частин всієї роботи з викорінення свавілля є заходи з правового виховання громадян. Виховання правової свідомості в органічному зв'язку з началами моральності, демократичної свідомості всіх громадян представляє процес підвищення культури суспільства, людини, набуття нею гідності, свободи і справедливості. Природно, що виховання правосвідомості починається з засвоєння моральних цінностей, норм у сім'ї, школі, в духовному спілкуванні. Виховання в дусі права, законності не обмежується правовою освітою, формуванням позитивного ставлення до закону, права, а знаходить своє завершення в правовій активності особистості, в її правовій культурі. Правова культура особистості виражається в повазі до закону, права, у свідомому дотриманні норм права, в розумінні соціальної, юридичної відповідальності, в непримиренності до правопорушень, в боротьбі з ними. Знання громадянами своїх прав, свобод, а також обов'язків перед державою і суспільством є складовою частиною правової культури. В теорії і методиці правового виховання виділяється потрійна ієрархія цілей в діяльності, спрямованої на формування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності: 1. найближча мета - формування системи правових знань; 2. проміжна мета - формування правової переконаності; 3. кінцева мета - формування мотивів і звичок правомірної поведінки. Правове виховання покликане забезпечувати поведінку, яка узгоджується з потребами, інтересами і цінностями гуманного суспільства, які повинні знаходити втілення в правовій системі України. У свідомості громадян має вкоренитися переконання, що культурним і освіченим є той, хто має правові знання і застосовує їх на практиці. Під правовим вихованням прийнято розуміти цілеспрямовану систематичну діяльність держави, її органів і її службовців, громадських об'єднань і трудових колективів по формуванню правової свідомості та підвищенню правової культури. Виховне навчання передбачає безперервний взаємозв'язок процесів цілеспрямованого формування свідомості особистості, яка підкоряється законам громадянина, включаючи правосвітогляд, моральні ідеали, правові установки. Вкрай важливо сформувати у громадян відповідну мотивацію, позитивне ставлення до пізнаваного змісту і потребу до постійного розширення і поглиблення правових знань. Лише в цьому випадку можна вважати, що людина знайде можливість для правильного застосування права в усіх ситуаціях. Потрібне формування правової культури у всіх громадян нашої країни. З цією метою необхідно поступово орієнтуватися на те, що виховання в дусі права, законності не обмежується правовою освітою, формуванням позитивного ставлення до закону, права, а знаходить своє завершення в соціально-правовій діяльності особистості.
У законах людство висловило уявлення про добро і зло, справедливість, закріпило право на життя, працю, освіту. Свої уявлення про неприпустимість аморальних явищ люди втілили в заборону вбивств, тортур, крадіжок, насильства, приниження честі і гідності людини. Тому питання ставлення громадян до закону, його дотримання має бути в центрі правового виховання та формування правосвідомості громадян України.
П. Король
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі