середа, 6 квітня 2022 р.

Збільшення ролі артилерії та ракетних систем - основи збройної боротьби в нинішніх умовах.


Артилерія та ракети - основа сучасної війни.

Російсько-українська війна змінила ставлення НАТО до артилерії та ракетних військ. Як наслідок, США вже удосконалюють свою артилерію. Всі країни нарощуютб ракетне озброєння та артилерію, збільшують дальність дії й точність. Українські ракетно-артилерійські війська мають зробити значний якісний ривок у трьох ключових напрямках — мобільність, точність і дальність, а також технологічність. 

Україна успадкувала від СРСР забагато різної зброї, в тому числі артилерії та різних ракет. Але масштабні скорочення відображали установку на те, що високоінтенсивна міждержавна війна нашій країні не загрожує. А отже, особливої потреби в артилерії немає, якщо пріоритети — це миротворчі місії, боротьба з нестабільністю та тероризмом. Артилерія — це засіб вогневої підтримки наземних підрозділів у наступі чи обороні в рамках широкомасштабної війни. А це нам не могло знадобитись, вважали розробники Воєнної доктрини 2012 року.

І у березні 2014 року, у Сухопутних військах ЗСУ було лише кілька артилерійських бригад і полків. Водночас підрозділи десантників не лише не мали танків, але й серйозної артилерії для підтримки своїх сил вогнем.

Бойові дії чудово показали помилковість припущення про неактуальність артилерії. В умовах слабкості української авіації та насичення окупованих частин Донбасу російськими системами ППО ближнього радіусу дії основний вантаж підтримки піхоти вогнем ліг на артилерію. Мова йде як про знищення ворожої живої сили й бронетехніки, так і про так звану контрбатарейну боротьбу з ворожою артилерією, яка вимагає більш потужних систем, ніж ті, які є в бригадних артилерійських групах механізованих і танкових бригад.

Механізовані та мотопіхотні бригади треба намагатися забезпечити комплектом артилерійських систем. 

Лише активне застосування сучасних протитанкових комплексів  і процес насичення військ національними протитанковими комплексами, який йде доволі активно покращило ситуацію.

Основою якісного розвитку ракетно-артилерійських військ України має бути ракетна програма, запущена в січні 2016 року.

 Розглянемо як процес розвитку артилерії йде в США.

Пріоритетом №1 модернізації Сухопутних військ США є роботи в напрямку «Дальнобійний і точний артилерійсько-ракетний вогонь» (Long Range Precision Fire). У рамках цього проекту американці реалізують відразу кілька завдань. На тактичному рівні це модернізація існуючої САУ «Paladin» для посилення швидкості вогню, модернізація САУ «Paladin» шляхом збільшення довжини ствола, що дозволить збільшити дальність до 80 км.

На оперативно-тактичному рівні це роботи в напрямку «Високоточна ударна ракета» («Precision Strike Missile», PrSM) — створення нового оперативно-тактичного балістичного ракетного комплексу з дальністю 500 — 750 км. Окремо ведуться роботи щодо гіперзвукової зброї театру воєнних дій. Ця система повинна буде працювати на відстані в щонайменше 3—4 тисячі км, які через велику швидкість буде долати значно швидше, ніж традиційні балістичні ракети. Етап тестування всіх цих систем має завершитися до 2023 року.

Паралельно Сухопутні війська США розробляють нову оперативну доктрину, яка на сьогодні відома як «Сухопутні війська США в багатовимірних операціях 2028» (US Army in multi-domain operations 2028). Вона є показовою, адже передбачає, що суттю бойових дій, особливо на початкових етапах, буде масштабна контрбатарейна боротьба з ворожою артилерією й ракетними військами на всьому просторі театру бойових дій. Саме для цього американці розробляють таку потужну лінійку перспективних ударних систем.

До таких кроків американців та їхніх союзників штовхає не лише нинішня російська перевага в сучасній артилерії. Розвиток російських систем ППО й протикорабельних ракет ламає традиційні західні підходи щодо ведення операцій. Раніше основну вогневу підтримку в рамках операцій США/НАТО надавала тактична авіація, в тому числі з авіаносців, а також ударні гелікоптери.

Тепер же ракети й артилерія Сухопутних військ будуть створювати вікна для роботи авіації США/НАТО. Саме для того майбутня оперативно-тактична ракета (PrSM) в перспективі матиме головку самонаведення, щоб ефективно працювати по РЛС виявлення і цілевказання систем ППО і протикорабельних комплексів.

Насправді такий ренесанс РВтА має всі перспективи революціонізувати всю війну на суші, змінивши баланс між маневром та вогневою могутністю. Постійне збільшення дальності й точності нанесення ракетно-атрилерійських ударів дозволяє досягати необхідного ефекту щодо знищення основних сил противника без необхідності здійснювати прориви та вводити в них бронетехніку, як це було в Другу світову війну. Тому наголос на ракетах і артилерії — це не лише наслідок наявної російської загрози, але й об’єктивних тенденцій розвитку у відповідній сфері.

Україні треба нарощувати нову артилерію та ракети

Виникає необхідність в замкнутій мережі, яка в рази пришвидшує процес від виявлення ворога до завдання йому вогневого ураження.

Один з прийомів — так званий маневр вогнем. У рамках цього прийому артилерія, не міняючи позицій, може завдавти удари в різних напрямках. Тим самим брак живої сили в сучасних арміях компенсується дальністю й точністю ракетно-артилерійського вогню.

Що нам потрібно зробити.

Ясно, що в таких умовах нехтування розвитком власних РВтА  небезпечно. За різними підрахунками, від 70 до 85% жертв із нашого боку в рамках активних бойових дій  саме від вогню артилерії ворога.

 Українські ракетно-артилерійські війська мають зробити значний якісний ривок у трьох ключових напрямках — мобільність, точність і дальність, а також технологічність. 

Усі інші окремі артбригади використовують ствольну артилерію, яку треба тягати, що значно сповільнює процес розгортання, роботи по ворогу й зміни позицій, а це ризик перетворити наших «богів» на жертв.  Всі країни роблять наголос на самохідній артилерії. 

Так само треба збільшувати дальність стрільби. Навіть 120—130 км явно недостатньо в сучасних умовах. Та ж система «Полонез», яку для Білорусі створили китайці, стріляє на 300 км. Польща й Румунія, які планують мати на озброєнні системи «HIMARS», також зможуть працювати на дальність до 300 км.

Про РФ, яка на сьогодні має ОТРК «Искандер-М»  ракети "Калібр" і "Кинджал", і казати нічого. Тим самим Україні потрібен справжній оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК), створення якого постійно заходило в глухий кут протягом років незалежності. 

Збільшення дальності роботи систем відразу ж ставить на порядок денний і питання вчасного та якісного цілевказання, без якого ударні системи є лише пустопорожньою витратою ресурсів. Це все вимагає інвестицій у БПЛА оперативної глибини. Закупівлі тих же «Bayraktar TB2» в Туреччини хоча й можуть виправити ситуацію, але краще мати власне виробництво такого типу систем. 

Так само важливими є й інші засоби розвідки, такі як контрбатарейні радари. Тепер питання лише в тому, щоб подібні системи масово почали надходити у війська. 

Так чи інакше, лише ставши мобільнішими, дальнобійнішими та точнішими, а також технологічними, наші Ракетні війська й артилерія зможуть лише фактом свого існування стримувати агресію. .Саме якісний і кількісний розвиток РВтА — це  спосіб кратно посилити бойовий потенціал ЗСУ.

Різненко О.

З відкритих джерел Інтернету

 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі