20 вересня МВЦ «Музей історії міста Києва» спільно з мистецькою родиною Іванюків представили родинний арт-проект «ЛАД» 20.09-30.09.«У всьому великому і малому закладена єдина міра ладу і складу, себто – неперервного буття в просторі і часі»
Мирослав Дочинець
Збереження сімейного ладу є чи не найважливішим завданням в родині художників, де вивірена роками любов до живопису не змогла не знайти своє продовження в молодому, але вже змужнілому, сформованому поколінні.
У родинному проекті беруть участь четверо різних за жанром та стилем художників, які поєднують в експозиції традиції класичного живопису із сучасним. І саме момент протиставлення чи протистояння є ключовим для цієї експозиції.
Старше покоління Іванюків, Олексій та Оксана, зростало творчо під впливом класичної школи живопису, надаючи перевагу зображенню класичного натюрморту та монументальних полотен, де кожен окремий образ є головним елементом композиції. Іванюки старші – співці полтавського краєвиду. Працюючи з натури, вони не просто копіюють її, а розмовляють на полотні крізь призму свого зрілого розуміння і творчого сприйняття. Там є краса і спалах барв: букети чорнобривців, маків, хризантем. А поряд – різнопланові сільські краєвиди, хати в зелених садах, вулички, поля… І все «вібрує», тривожить душу, кличе в мандри стежками ліричної душі.
Молодше покоління, Олексій і Наталія, – сміливі і вільні, спраглі до експериментів та викликів суспільства. Вони ідуть на компроміс, але, водночас, змінюють стереотипи сприйняття класичної школи живопису. Вони – представники більш абстрактного живопису, проте на їхніх картинах не механічно відображена реальність, а змальоване плетиво з побаченого, пропущеного через себе, власні почуття і переживання. Процес трансформування класичного краєвиду в супрематичну площину є досить логічним, вивіреним кроком формування власної мови вираження на полотні.
Поєднання таких однаково різних поколінь, мабуть, і є найкращим ладом у родині, в якому панує мир і злагода.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі