Як розвивали туризм у Туреччині

У Туреччині за 20 років вийшло перетворити депресивні рибальські селища в курорти світового рівня.
20 років тому у регіон прийшли інвестори і побудували в Кемері перший готель для італійців - Turban Italia з системою відпочинку all inclusive (все включено). Незабаром готелі в Кемері почали рости як гриби після дощу.

З 1970 року туристичний потік в Анатолийском регіоні зріс в 15 разів, до 11 млн туристів. За відпочиваючими в регіон потягнулися і самі турки - таку кількість відвідувачів треба комусь обслуговувати. Безробіття в регіоні істотно скоротилася. В Анталії побудували аеропорт, дороги. Крім п'ятизіркових готелів почали зводити вілли та квартири , які орендують або купують іноземці.

Перетворитися з депресивного сільськогосподарського регіону в Мекку світового туризму Анталії дала змогу грамотно вибудувана державна політика.

У 50-х роках минулого століття, після вступу Туреччини в НАТО, США запропонували турецькій владі заснувати в країні школу готельного менеджменту. Під керівництвом USAID розробили навчальний план, написали і перевели на турецьку мову підручники. У 1961 році в Анкарі відкрилася школа готельного бізнесу Ankara Otelcili Okul. У ній навчали готельного менеджменту та ресторанного сервісу. Тоді ж з'явилися перші закони про підтримку туризму.

В 1982 році в Туреччині прийняли "революційний" закон про заохочення туризму. Турецьке міністерство культури і туризму отримало право визначати перспективні для розвитку туризму райони, замовляти будівництво доріг і через власний банк видавати кредити бізнесу. Більш того, міністерству дали право націоналізувати приватну власність для будівництва готелів.

Туреччина вибрала модель розвитку туризму, згідно з якою держава на своїй території створює окремі анклави і в них сприяє розвитку туризму: упорядковує інфраструктуру за державний рахунок і дає серйозні стимули для заохочення туристичного бізнесу.

Основним стимулом, який влада Туреччини запропонували інвесторам в туристичний сектор, стала можливість безкоштовної оренди землі в перспективних для турбізнесу районах терміном на 49 років. Крім того, майбутні готельєри отримували пільгові тарифи на електрику, воду і газ, звільнення від ряду податків і зборів, а також пільгове кредитування будівництва.

Примітно, що інвестори вкладали гроші не тільки в будівництво готелів, а й в інфраструктуру. Наприклад, на умовах концесії приватні компанії побудували в горах тунелі, що ведуть до курортів.

Крім того, іноземні інвестиції вкладені і в будівництво аеропорту в Анталії. Кошти в аеропорт вклали німецька компанія Fraport AG, в управлінні якої знаходиться базовий аеропорт Lufthansa у Франкфурті, і турецький інвестиційний холдинг IC. При цьому уряд до цього дня продовжує дотувати авіакомпанії. За кожен прибулий в Анталію рейс з більш ніж 100 пасажирами на борту вони отримують компенсацію в розмірі $ 6,3 тис. При допомоги політики стимулювання важливою для економіки галузі за короткий проміжок часу влада Туреччини працевлаштували місцевих жителів, побудували розгалужену мережу готелів і також залучили в країну іноземних туристів. При цьому розвиток туризму відбувався без будь-яких преференцій для місцевого бізнесу - і для турків, і для іноземців уряд надав рівні возможності. Грамотна регуляторна політика допомагає Туреччини утримувати лідируючі позиції в рейтингах найбільш привабливих для туристів країн. Середня ціна за відпочинок в Туреччині становить $ 1,3 тис. За двох на дев'ять днів. Щороку, незважаючи на зростаючу кількість туристів, і регіони, і держава вкладають величезні кошти в рекламу. Так само, як і Грузія. Здавалося б, навіщо вкладати гроші в розкрутку, якщо там і так багато туристів. Але вони не зупиняються. Власті Анталії, наприклад, зараз працюють над тим, щоб регіон став цілорічним курортом. В регіоні будують футбольні поля і тенісні корти, де взимку тренуються спортсмени з холодних країн. Ставку курорти роблять також на медичний і діловий туризм - проведення конференцій та конгресів. У зимовий сезон живуть за рахунок людей, які грають в гольф, і корпоративного туризму. По суті, українці, які їдуть відпочивати на закордонні курорти - це виведені з країни гроші. І наш уряд повинен докладати всіх зусиль, щоб розвинути хоча б внутрішній туризм - переконати співвітчизників проводити літню відпустку в своїй країні, як це, наприклад, робить куди більш багатий Ізраїль. Однак пристойні готелі на українських курортах можна перерахувати по пальцях. При цьому готелів, що працюють по такій любій українцями системі all inclusive, взагалі немає (деякі власники житла змушують відпочиваючих примусово купувати "домашнє харчування" на додаток до кімнати).Принципова різниця між нашими країнами в тому, що в Туреччині і держава і бізнес розуміють, що заробити на туристах можна, лише планомірно розвиваючи галузь. В Україні ж всі хочуть заробити прямо тут і зараз, не вкладаючись в розвиток. Окрім того, в Україні немає спеціальної політики щодо туристичного розвитку окремих регіонів. Щоб побудувати готель в Коблево або на околиці Чернігова, потрібно проходити один і той же бюрократичний процес. Якщо ми хочемо, щоб люди їздили до Херсонської, Одеської або Миколаївської області і щоб там були нормальні готелі, потрібно створити конкурентні переваги для інвесторів. Як і в Туреччині, держава повинна надати їм пільговий податковий режим, а також вкладати кошти в інфраструктуру загального користування. Як показує практика, зі збільшенням числа туристів українські готелі накручують ціни, при цьому умови в них стають лише гірше. В Туреччині готельерам підтримувати рівень сервісу допомагає невпинний контроль з боку туроператорів. Готельєрів перевіряють аудитори на вимогу туроператорів. З гостями спілкуються після їх повернення додому і надають нам інформацію про допущені помилки. Настільки ретельна перевірка пов'язана з тим, що незадоволені відпочинком туристи після повернення на батьківщину можуть подати позови проти туроператорів, страхових компаній і самих готелів. В останній час це стало досить частим явищем.
В Україні багато готелів до сих пір відмовляються працювати з великими туроператорами саме через те, що це тягне додаткові вимоги до якості. Коли великі туроператори намагалися почати працювати з готелями в Західній Україні, то вимагали від них замінити весь посуд, білизну, пройти навчання персоналу у наших коучерів. В результаті багато готелів просто відмовилися. Навіщо їм цей головний біль. Всі перераховані проблеми можна вирішити. Але для цього держава повинна створити продуману регуляторну політику, яка б передбачала win-win-стратегію для туроператорів, готелів і інвестиційних компаній. Таку стратегію зуміло створити безліч держав. Наприклад, наші сусіди по Чорному морю - Грузія, Румунія і Болгарія. І ситуація з залученням туристів у них значно покращилася в порівнянні з пострадянськими часом. Однак департамент туризму і курортів при Мінекономрозвитку має дуже обмежені повноваження і більш ніж скромний бюджет. У підсумку Україна втрачає багатомільйонні суми, які цілком могли б залишитися в країні.