Скільки втрачає Україна на тому, що експортує зерно, а не муку і хліб?

Зернові - предмет гордості українських аграріїв і чиновників. Однак зерно - це майже такий же сировинний товар, як нафта або руда. Воно володіє низькою доданою вартістю та цінується на світовому ринку набагато менше, ніж продукти його переробки - борошно, крупи і тим більше готові хлібобулочні вироби.

В результаті виходить, що в ланцюжку розподілу праці ми знаходимося на самому останньому місці. Ми продаємо зерно, а наші покупці з інших країн уже переробляють його в борошно і хліб і заробляють більше нас на світовому ринку. І ось як це відбувається.

Варто відзначити, що ціни, за якими ми продаємо нашу продукцію, в середньому нижче, ніж у країн-конкурентів.

Велика частина борошна, круп, хліба, макаронів, хлібобулочних виробів, пряників і печива-всієї цієї продукції у нас споживається всередині країни, і на експорт майже не йде.

Причин ситуації, що склалася кілька. По-перше, багато країн вже давно самі воліють закуповувати зерно і потім його переробляти на своїй території. При цьому закордонний виробник отримує державну підтримку, що дозволяє йому знижувати ціни, продаючи хліб і борошно іншим країнам дешевше, ніж може Україна.

По-друге, поки нам нарощувати власну переробку заважає не тільки застаріла інфраструктура, а й якість українського зерна. У той час як пшениця більш високих сортів йде на експорт, для переробки залишається сировина низької якості, аж до того, що при випічці хліба використовується фуражна пшениця, яка зазвичай йде на корм худобі. Якість готової продукції сильно страждає, і до зовнішнього ринку вона доходить рідко. Перелік покупців, які готові придбати нашу продукцію, не блищить різноманітністю - в основному це країни Азії і сусіди з колишнього СРСР.

В результаті наша сукупна виручка від експорту основних продуктів переробки зерна більш ніж скромна - борошно, крупа і хліб не приносять приносять нам багато, в той час як інші країни переробляють наше українське зерно і заробляють на цьому мільярди доларів.

Як країни заробляють на переробці?

Іншим країнам на світовому ринку ми сильно поступаємося.

Аналогічна ситуація і на світовому ринку хлібобулочних виробів, обсяг якого оцінюється в 28,7 млрд доларів. У лідерах переважно європейські країни - Німеччина, Бельгія, Франція, Італія і Великобританія. Україна задовольняється лише жалюгідною часткою. Така ж ситуація і з крупами.

Туреччина - наочний приклад того, як можна збільшити прибуток з експорту, якщо розумно налагоджена хоча б первинна переробка.

За даними Комтрейд ООН, в 2016 році Туреччина закупила на світовому ринку пшениці на $ 892 млн. Понад 55% з них доводилося при цьому на покупку зерна. Туреччина не славиться великими полями злаків, тому можна припустити, що майже весь обсяг пішов на переробку в борошно. Імпорту туркам цілком вистачає не тільки на те, щоб забезпечити внутрішні потреби 77,7 млн ​​осіб, а й залишити на експорт. Як уже зазначалося, експорт борошна з Туреччини за підсумками 2016 року досяг $ 1,08 млрд.

Таким чином, виходить упущена вигода України, оскільки половину цієї муки фактично Туреччина зробила замість нас. Але це ще не все. Туреччина також поставляє на світові ринки хліб. Її частка серед постачальників хліба не велика, близько 3%, але це ще $ 875 млн, половину з яких також могли б заробляти ми.

Є й інший важливий аспект - вплив на ринку. Туреччина і Марокко поставляє свою продукцію в країни Азії, Північної Африки, Близького Сходу. Серед ключових покупців - Ірак, Судан, Саудівська Аравія, Ємен, Ліван. Українські виробники теж намагаються вийти на ринки цих країн, але з Туреччиною конкурувати важко, адже середні експортні ціни на турецьку борошно в середньому на третину менше, ніж на українську борошно аналогічного класу.

Єгипет - продає пшеничне борошно в Лівію, Ємен, Еритрею, Сомалі та інші країни Африки. У минулому році обсяг його експорту склав $ 85,5 млн. Китай продає борошно в Північну Корею, Гонконг і Макао, в 2016 році експортував продукції на $ 58,6 млн. Крім того, китайці ще продають випічку і хлібобулочні вироби в усі сусідні країни Азії, в минулому році обсяг поставок склав $ 384 млн.

Продаючи зерно, а не перероблену продукцію, ми втрачаємо мільярди доларів експортної виручки і мільярди рублів податкових надходжень. А в цей час їх заробляють інші країни.