З точки зору права випадки використання імені іншої людини вимагають відповідного дозволу від правовласників (будь-то дозвіл від людини на використання його імені або творчого псевдоніма або дозвіл від компаній-власників прав на відповідні товарні знаки або на персонажі творів), коли мова йде про комерційне використання об'єктів інтелектуальної власності для цілей просування власного продукту.
Відповідальність може бути різна в цьому випадку: відшкодування моральної шкоди, стягнення грошової компенсації за незаконне використання імені, майнова відповідальність за кожен випадок порушення.
Для захисту від незаконного використання імені громадянина необхідно знати, що правовому захисту підлягають нематеріальні блага, порушені у зв'язку з поширенням про громадянина відомостей, недоторканність яких спеціально охороняється Конституцією і законами, і поширення яких може завдати моральну шкоду навіть в разі, коли ці відомості відповідають дійсності і не ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача.
З огляду на специфіку правовідносин, з посиланням на те, що право на ім'я, поряд з іншими нематеріальними благами і особистими немайновими правами, належить громадянину від народження або в силу закону, воно є невідчужуваним і не передається іншим способом.
При цьому нематеріальні блага захищаються відповідно до цивільного кодексу та інших законів у випадках і в порядку, передбачених ними, а також в тих випадках і тих межах, в яких використання способів захисту цивільних прав випливає із суті порушеного нематеріального права і характеру наслідків цього порушення.
Відповідно до законодавства громадянин набуває і здійснює права та обов'язки під своїм ім'ям, що включає прізвище та власне ім'я, а також по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю. У випадках і в порядку, передбаченому законом, громадянин може використовувати псевдонім (вигадане ім'я).
Таким чином, ім'я громадянина, під яким він набуває і здійснює права та обов'язки є правовим засобом його індивідуалізації. Право на ім'я об'єднує в собі: а) право мати ім'я; б) право змінити ім'я; в) право самостійно використовувати ім'я, набуваючи під ним права і обов'язки; г) право дозволяти іншим особам виступати від свого імені в якості представників; д) право на захист імені.
В силу закону придбання прав і обов'язків під ім'ям іншої особи не допускається.
Закон встановлює право, а фактично і обов'язок використання громадянином в цивільному обороті власного імені: як загальне правило встановлено, що громадянин набуває права і обов'язки під свої ім'ям; у випадках і порядку, встановлених законом, він може використовувати псевдонім; використання чужого імені не допускається.
Таким чином, в силу закону допустимим випадкам використання псевдоніма і здійснення права на зміну імені протиставлені неприпустимі випадки придбання прав і обов'язків під ім'ям іншої особи. Заборона пов'язана з тим, що право на ім'я - нематеріальне благо, що не відчужується і не передається іншим чином.
Конституційне право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго імені є статичним, тобто існує без необхідності здійснення носієм цього права будь-яких дій, тому воно саме по собі нікого, в тому числі власника права на поширення інформації , не торкається.
Конституційне право на свободу слова і думки, вільно шукати, одержувати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію будь-яким законним способом в свою чергу, є правом динамічним, оскільки вимагає вчинення дій по його реалізації, що може зашкодити правам інших осіб.
Таким чином, носій цього права стає одночасно зобов'язаним дотримуватися іншого конституційного права - про те, що здійснення прав і свобод людини і громадянина не повинно порушувати права і свободи інших осіб в тому числі і право людини на ім'я.
О. Майстренко
В. Орел
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі