Для позитивного вирішення справи в суді потрібні докази і докази повинні бути допустимими

У правилах доказування особливе місце займають правила допустимості доказів. Ці правила повинні забезпечити достовірність засобів доказування і тим самим створити надійний фундамент для визнання доведеними або недоведеними певних обставин.

Допустимість доказів розуміється в двох аспектах:

- Допустимість, що відноситься до оцінки змісту доказів (зміст відомостей). Це означає, що допустимо доводити те, що відноситься до справи, має значення для встановлення обставин, що входять до предмету доказування. Таке розуміння допустимості доказів має практичний сенс в тому, щоб виключити з попереднього або судового слідства ті відомості, які не мають значення у справі, не сприяють з'ясуванню обставин, що цікавлять слідство і суд. На цій підставі слідчий, суд можуть відхилити клопотання учасника судочинства про допит названої ними особи в якості свідка, про витребування будь-якого документа і т. п.

Все викладене дає підставу для висновку про те, що допустимими є докази, що стосуються справи.

Клопотання сторін про дослідження доказів, що відносяться до справи, що мають значення по справі, повинні бути задоволені.

- Допустимість доказів визначається дотриманням закону при отриманні, закріпленні цих доказів. Основу процесуальних правил про допустимість доказів становить норма про те, що при здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих з порушенням закону. Це правило стосується не тільки до здійснення правосуддя а й до всіх стадій, дій, рішень в кримінальному судочинстві.

Допустимий - можливий, дозволений.

До неприпустимих доказів свідомо ставляться:

показання підозрюваного, обвинуваченого, дані в ході досудового провадження у кримінальній справі за відсутності захисника, включаючи випадки відмови від захисника, не підтверджені підозрюваним, обвинуваченим в суді;

показання потерпілого, свідка, засновані на здогаді, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї поінформованості;

інші докази, отримані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Особливо підкреслюється, що в процесі доведення забороняється використання результатів оперативно-розшукової діяльності, якщо вони не відповідають вимогам, що пред'являються кримінально-процесуальним законом.

Прокурор, слідчий, дізнавач вправі визнати доказ недопустимим за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого або за власною ініціативою. Доказ, визнаний недопустимим, не підлягає включенню в обвинувальний акт. Суд має право визнати доказ недопустимим за клопотанням сторін або за власною ініціативою в порядку, встановленому законом.

Клопотання про виключення доказів може бути заявлено стороною в суд і розглянуто в ході попереднього слухання або під час розгляду кримінальної справи по суті.

Якщо інша сторона заперечує проти виключення докази, суддя вправі допитати свідка, долучити до кримінальної справи документ, зазначений у клопотанні, оголосити протоколи слідчих дій та інші документи, наявні в кримінальній справі і (або) представлені сторонами.

Якщо клопотання про виключення доказів, заявлене стороною захисту, засноване на тому, що доказ було отримано з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тягар спростування доводів, представлених стороною захисту, лежить на прокурорі. В інших випадках тягар доведення лежить на стороні, яка заявила клопотання.

Виключена судом доказ втрачає юридичну силу і не може бути покладено в основу обвинувального вироку чи іншого судового рішення, а також досліджуватися і використовуватися в ході судового розгляду.

При розгляді кримінальної справи по суті суд за клопотанням сторони мають право повторно розглянути питання про визнання виключених доказів допустимими.

Докази, отримані з порушенням закону, визнаються такими, що не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а також використовуватися для доведення кожної з обставин. З цього правила випливає, що не тільки звинувачення, а й доведення будь-яких інших обставин, в тому числі і тих, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого або звільняють його від відповідальності, повинні грунтуватися на допустимих доказах.

Умовами допустимості доказів є:

- Доказ має бути отримано належним суб'єктом, правомочним у даній справі проводити ту процесуальну дію, в ході якої отримано доказ;

- Фактичні дані повинні бути отримані тільки з джерел, допустимих кримінально-процесуальним законом;

- Доказ має бути отримано з дотриманням правил проведення процесуальної дії, в ході якої отримано доказ;

- При отриманні доказів повинні бути дотримані всі вимоги закону про фіксування ходу і результату слідчої дії.

Звідси випливає, що докази недопустимі, якщо:

- Доказ отримано неналежним суб'єктом внаслідок порушення закону про підслідність, підсудність тощо, наприклад, при проведенні дізнавачем слідчих дій без доручення про те слідчого, прокурора; проведення допиту особи слідчим, що не прийняв справу до провадження або не включених до групи слідчих; проведення слідчої дії особою, яка підлягає відводу;

- Дані по справі отримані без проведення слідчих дій або з джерел, не зазначених у кримінально-процесуальному законі. Тому з матеріалів, отриманих до порушення кримінальної справи, доказове значення має тільки протокол тих слідчих дій, проведення яких закон дозволяє до порушення кримінальної справи.

Представлені разом зі скаргою, заявою про порушення справи документи, речі, фото-, кіноматеріали можуть використовуватися як докази лише тоді, коли після порушення справи особи, які представили ці матеріали, були допитані, встановлено, ким, коли, де, за яких обставин були виявлені представлені речі, документи або зроблена кіно-, фотозйомка і т.п. Необхідною умовою використання представлених речей як доказів є постанова про залучення їх до справи як речові докази, яка виноситься після їх огляду. В ході оперативно-розшукової діяльності докази не збираються, а результати ОРД не повинні розглядатися як основа формування доказів. Перш ніж долучити до справи матеріали справи, слідчий повинен перевірити, чи дотримані в ході оперативно-розшукової діяльності умови проведення оперативно-розшукових заходів відповідно до закону. Повинна бути відома особа, що представляє ці матеріали. В ході допиту цієї особи з'ясовуються обставини отримання матеріалів і їх зміст. Все це дає підстави для вирішення питання про допустимість представлених матеріалів в якості доказів по справі.

Наприклад, отримані в ході оперативно-розшукових заходів предмети, документи, фотознімки долучаються до справи відповідності до вимог закону або в залученні їх до справи в якості доказів відмовляють.

Предмети, документи, долучені до справи в якості доказів, перевіряються і оцінюються в сукупності з іншими. Відомості, предмети, отримані в ході оперативно-розшукових заходів, повинні пройти процесуальний шлях отримання цих відомостей особою, що веде провадження у справі. Особа, що володіє цими відомостями, має бути допитана в якості свідка, документи, предмети долучені до справи і перевірені за загальними для доказів правилам.

- Порушені заборони, обмеження, встановлені стосовно окремих доказів.

Закон встановлює, хто не підлягає допиту як свідок. Ряд осіб користуються правом імунітету свідків. Ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе самого, одного з подружжя і близьких родичів, коло яких визначається законом.

Коли в якості свідка допитується особа, яка фактично підозрюється допитуваним в злочині, але процесуально його положення як підозрюваного чи обвинуваченого не оформлено, а предметом допиту є з'ясування у особи його причетності до злочину, використання показань цієї особи, допитаного в якості свідка, недопустимо. У цьому випадку порушується привілей проти самозвинувачення;

- До недопустимих доказів відносяться показання підозрюваного, обвинуваченого, дані в ході досудового провадження за відсутності захисника, включаючи випадки відмови від захисника, і не підтверджені підозрюваним, обвинуваченим в суді. Це правило спрямоване на те, щоб запобігти випадкам отримання "зізнань" підозрюваного, обвинуваченого під впливом фізичного або психічного насильства. Крім того, вони орієнтують осіб, які ведуть розслідування, на те, що не саме по собі визнання обвинуваченим своєї провини, а сукупність доказів, що підтверджують це, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку;

- Порушені процесуальні правила збирання, перевірки доказів і фіксування проведених процесуальних дій у відповідних документах. Позбавляються юридичної сили докази, отримані в результаті проведення слідчої дії без отримання санкції прокурора або рішення суду на його проведення, якщо така санкція або рішення передбачені законом.

Очевидно, що порушення правил отримання доказів, заснованих на конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина, що порушують недоторканність житла, таємницю листування або зачіпають інші права людини, безумовно, робить такі докази недопустимими.

У деяких випадках, відповідно за рішенням прокурора або суду, доказ, представлений з порушенням процесуальної форми (наприклад, в протоколі огляду немає підпису одного з понятих), може бути використано в доведенні за умови допиту цього понятого про обставини огляду і причини відсутності його підпису. Тут як би має місце "заповнення" форми доказу;

- До недопустимих доказів віднесені показання потерпілого, свідка, засновані на здогаду, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї поінформованості.

Очевидно, що віднесення цих доказів до недопустимих продиктовано тим, що будь-які відомості, які повідомляє потерпілий або свідок, повинні мати під собою якесь фактичне обгрунтування, підлягати перевірці. "Чутки", "припущення", "домисли" цим вимогам не відповідають.

Точно так же якщо свідок каже про те, що у обвинуваченого і потерпілого були ворожі відносини, про що він дізнався з почутої розмови між незнайомими йому людьми, свідчення такого свідка недопустимо використовувати як відомості про ворожі відносини обвинуваченого і потерпілого.

Визнання недопустимими показань потерпілого, свідка, заснованих на здогаду, припущенні, слуху, а також показань свідка, який не може вказати джерело своєї поінформованості, засноване на тому, що всі свідчення повинні бути доступні для перевірки і оцінки їх достовірності. Така перевірка виключена, якщо в її основі "здогад", припущення або особа, що дає показання, приховує або не може назвати джерела своєї обізнаності.

В останньому випадку сторона, зацікавлена ​​в перевірці показань особи, що дає свідчення, позбавлена ​​можливості задавати йому питання, допитати в суді ту особу, яка була "джерелом" відомостей, які повідомляє суду свідок. Це порушує рівність сторін і право на змагальність судового розгляду, а тим самим і забезпечення справедливого судового розгляду (ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод).

Допит в судовому засіданні в якості свідків слідчих, які проводили допит підозрюваного, обвинуваченого, за відсутності захисника для відтворення показань підозрюваного, обвинуваченого, які відмовилися від надання свідчень в суді, недопустимий.

Виключається можливість будь-якого прямого або опосередкованого використання відомостей, що містяться в недопустимому доказі.

Допит через посередника неприпустимий.

У законі сказано, що недопустимі докази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а також доведення кожної з обставин, зазначених у кримінально-процесуальному законі. Це означає, що на недопустимі докази не можна посилатися для обгрунтування будь-якого рішення у справі, в тому числі в обвинувальному акті і вироку. Тому важливо процесуально оформити виключення недопустимих доказів.

Вилучення недопустимих доказів повинно мати місце не тільки в діяльності суду присяжних. Вилучення недопустимих доказів у суді присяжних має особливе значення, так як там особливо важливо виключити з судового слідства недопустимий доказ з тим, щоб він не чинив впливу на формування переконання присяжних щодо доведеності будь-яких обставин. Визнати доказ недопустимим може і слідчий, і прокурор. На стадії попереднього розслідування виключення недопустимих доказів означає неможливість засновувати на них свої висновки у справі, вказувати ці докази як підстави рішення, посилатися на них в обвинувальному акті.

У разі визнання доказів, отриманих з порушенням закону, недопустимими суд повинен мотивувати своє рішення про виключення їх з сукупності доказів у справі, вказавши, в чому виразилося порушення закону при збиранні даних доказів.

Не мають доказової сили дані підсудним на попередньому слідстві показання, якщо він допитувався як свідок з попередженням про кримінальну відповідальність.

Не має доказової сили висновок експерта, отриманий з порушенням прав обвинуваченого при призначенні експертизи.

У теорії і практиці судочинства постає питання про "асиметрії" при вирішенні питання про допустимість доказів. Йдеться про право сторони захисту посилатися на важливий для захисту доказ, який може бути визнаним недопустимим, з огляду на допущених порушення закону при його збиранні стороною обвинувачення (наприклад, допущенці порушення процедури впізнання, але в протоколі записано категоричну відповідь потерпілої про те, що серед пред'явлених їй осіб немає людини, яка нападала на неї).

Коли порушені процесуальні правила збирання, перевірки доказів і фіксування проведених процесуальних дій у відповідних документах то, безумовно, позбавляються юридичної сили докази, отримані в результаті проведення слідчої дії без отримання санкції прокурора або рішення суду на його проведення, якщо така санкція передбачена законом;

якщо слідча дія проведена без дотримання встановленого порядку, особливо якщо це призвело до порушення або обмеження права підозрюваного, обвинуваченого на захист (наприклад, обвинувачений був позбавлений права на присутність при допиті обраного ним захисника, або особам, які беруть участь у проведенні слідчої дії, не були роз'яснені їх права, при призначенні експертизи обвинуваченому не було роз'яснено право на відведення експерта і т. п.); якщо порушення порядку проведення слідчої дії ставить під сумнів його результати (потерпілий до пред'явлення йому впізнаваного не допитаний про ознаки, за якими він може впізнати особу, яка нападала на нього) або допущені ті чи інші відступи від порядку пред'явлення для впізнання.

Неприпустимі докази, отримані із застосуванням насильства, погроз або інших незаконних заходів.

Не можуть бути доказом фактичні дані, повідомлені свідком (потерпілим), якщо він не може вказати джерело своєї поінформованості.

Неприпустимо використовувати в якості доказів оголошені в суді показання свідка, потерпілого, якщо причина їх неявки до суду не встановлена, або вони не з'явилися в суд без поважної причини, або якщо допит свідка, обвинувачуваного був проведений з порушенням закону.

Очевидно, що порушення правил отримання доказів, заснованих на конституційних гарантіях прав і свобод людини і громадянина, що порушують недоторканність житла, таємницю листування або зачіпають інші права людини; безумовно, робить такі докази недопустимими.

Ця категорична заборона обумовлена не тільки необхідністю обґрунтування висновку про винність достовірними доказами, але в значній мірі має на меті забезпечити конституційні права і свободи людини, моральні засади судочинства. Тому, безумовно, не мають юридичної сили показання, документи, речі, отримані із застосуванням насильства, погроз та інших незаконних дій, або отримані особою, яка підлягає відводу, або отримані з порушенням прав обвинуваченого, підозрюваного на захист.

Визнати доказ недопустимим може і слідчий, і прокурор. На стадії попереднього розслідування виключення недопустимих доказів означає неможливість засновувати на них свої висновки у справі, вказувати ці докази як підстави рішення, посилатися на них в обвинувальному акті.

У разі визнання доказу, отриманого з порушенням закону, недопустимим суд повинен мотивувати своє рішення про виключення його з сукупності доказів у справі, вказавши, в чому виразилося порушення закону.

Практика суду за участю присяжних засідателів створила прецеденти виключення недопустимих доказів, визнання доказів недопустимими в частині, визнання доказів недопустимими для звинувачення, але допустимими для цілей захисту.

Не можуть бути визнані допустимими у справі доказами протоколи слідчих дій, оформлені з порушенням кримінально-процесуального закону (наприклад, немає підпису обвинуваченого на протоколі огляду, слідчого експерименту, свідок не був попереджений про кримінальну відповідальність.

Не мають доказової сили висновок експерта, отриманий з порушенням прав обвинуваченого при призначенні експерта.

Недопустимі докази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а також використовуватися для доведення кожної з обставин, що входять до предмету доказування у кримінальній справі. У той же час, сторона захисту, взагалі кажучи, в деяких випадках може використовувати в своїх цілях і докази, які не є допустимими, - якщо вони не спростовані звинуваченням, в наявності сумнів, який повинен тлумачитися на користь обвинуваченого в силу презумпції невинності. Така можливість є однією з граней асиметрії доказів.

Підготували: О. Майстренко

                          В. Жук