Забезпечити прискорений розвиток рекреаційно-туристичного комплексу Українського Причорномор'я

   

Сучасна Україна вибрала європейський вектор подальшого розвитку, обумовлений її географічним положенням і ментальністю населення. Однак головною перешкодою на шляху зближення з Європейським Союзом є вкрай низькі показники макроекономічного розвитку і соціальні стандарти, майже в 20 разів нижчі, ніж західноєвропейські. Одним з напрямків підвищення інтеграційних зв'язків з європейськими державами, з одного боку, і залучення інвестиційних ресурсів, з іншого, є прискорений розвиток рекреаційно-туристичного комплексу, що дозволяє при порівняно невисоких інвестиційних витратах створити значну кількість робочих місць і підвищити сервісний рівень малого бізнесу, що працює в цій і суміжних сферах.

Через кризовий стан бюджетів всіх рівнів розраховувати на суттєві державні, регіональні або місцеві інвестиційні програми в даний час не доводиться, тому всі фінансові ресурси слід шукати, як правило, в більш благополучних країнах.

Як територіальна рекреаційно-туристична система (ТРТС) Українське Причорномор'я, що складається з частини приморських територій Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, (в даний час Крим тимчасово окупований РФ) є одним з найбільш розвинених і атрактивних в даному функціональному відношенні регіонів країни. Протяжність берегової лінії з пляжами становить тут 1,5 тис. км, які можуть використовуватися для рекреаційної діяльності. Тут є деяка санаторна мережа, туристична інфраструктура, ресурси морського узбережжя, чорноморських лиманів, лісових гірських і річкових дельтових угідь і багато іншого. Вітчизняні причорноморські ТРТС знаходяться в рейтингах курортів на нижчих позиціях, ніж аналогічні об'єкти чорноморських ТРТС Болгарії і тим більше Греції, Франції, Італії.

Лікувальний та оздоровчий напрямок ТРТС Українського Причорномор'я є провідним в даний час і залишиться таким в середньостроковій перспективі. Курорти тут почали зароджуватися ще в 1820-30-і роки завдяки відкриттю лікувальних властивостей мінеральних грязей чорноморських лиманів і солоних озер. Головні з цих курортів отримали європейську популярність - це Куяльницький курорт поблизу Одеси і ряд інших курортів і місцевостей з родовищами мінеральних лікувальних грязей. Характерні історичні особливості розвитку таких курортів. Так курорт на Куяльницькому лимані поблизу Одеси був створений в 1833 р зусиллями військового лікаря Е. С. Андріївського для лікування поранених в ході чергової російсько-турецької війни. Працями іншого відомого медика - Н. І. Пирогова ( "Початки військово-польової хірургії") після Східної (Кримської) війни в 1850-ті роки властивості лиманних грязей узбережжя Чорного моря стали широко відомі в європейських медичних колах. Це дало можливість Т. Більрот і іншим представникам провідної в другій половині ХIX століття австрійської хірургічної школи рекомендувати молоді курорти Причорномор'я не тільки для лікування гнійних ран і військових травм, але і інших травматичних ушкоджень кісток, суглобів, м'яких тканин. До кінця ХIX століття Куяльницький курорт, перебуваючи у статусі європейського міського грязьового курорту, став активно облаштовуватися: в 1892 р, на кошти Одеського міського голови Г. Г. Маразлі побудована церква св. Пантелеймона, організовано понад 30 санаторних приватних установ.

Серед тих, що лікувались в той час - піддані майже всіх європейських монархій а також і громадяни Французької республіки.

Нинішні власники без закордонних інвестицій не в змозі реконструювати корпуси санаторіїв відповідно до змінених санітарних вимог і зберігати в екологічно безпечному стані прилеглі до водогрязелікарні унікальне родовище мулових мінеральних грязей з запасами понад 23,8 млн.кв. м.

Деградація еталонного Куяльницького грязьового курорту в другій половині ХХ і початку ХХІ ст. - характерний приклад безвідповідальності і господарського хаосу. Схожа ситуація характерна для більшості причорноморських грязьових і кліматичних курортів. Безсумнівно, європейська і світова практика експлуатації ТРТС показує. що прихід приватних інвесторів із сусідніх країн, таких як Греція, Болгарія, Франція та ін. здатний змінити ситуацію там, де держава вже не може управляти подібною власністю, але перепрофілювання санаторних комплексів інвесторами має здійснюватися під пильним державним і громадським контролем. Перепрофілювання санаторіїв і пансіонатів з лікувальними функціями в готелі - один із шляхів підвищення їх рентабельності - але він знижує ємність ТРТС для лікування і оздоровлення, створює умови тільки для короткострокового відпочинку та можливих в ряді випадків рекреаційно-пізнавальних і туристичних занять. У цьому плані найбільш раціональним виступає реконструкція санаторних комплексів у великі готельні утворення з лікувально-оздоровчим сервісом за досвідом країн східного Середземномор'я: Греції, Ізраїлю, Кіпру, а також Франції та ін.

Концептуально, подібні утворення здатні характеризуватися стійким і динамічним розвитком лише в тих випадках, коли спираються на кілька ресурсних факторів або кілька функціонально-структурних компонентів. Для Українського Причорномор'я в розвитку ТРТС до недавнього часу домінував рекреаційно-курортологічний і ресурсний фактор злегка доповнений пізнавально-туристичними формами відпочинку. 

Для відродження в Українському Причорномор'ї  економічного потенціалу і створення сучасної транспортної і туристичної інфраструктури вкрай необхідно залучити максимально великі інвестиції готельно-туристичного бізнесу з найближчих країн з розвиненим готельно-туристичним господарством: Греції, Болгарії, Кіпру, Франції ...

Підготував О. Майстренко