субота, 17 жовтня 2015 р.

Суворо дотримуватися договірної дисципліни

Одним з правових засобів, що забезпечують підприємницьку діяльність, виступає договір.

Цивільно-правовий договір є головним правовим засобом організації та управління ринковими виробничими відносинами, забезпечуючи формування в них необхідних для прогресу синергетичних взаємозв'язків за допомогою оптимального з'єднання (погодження) суперечливих економічних інтересів безлічі суб'єктів названих відносин.

Правова діяльність як сукупність дій суб'єктів у зв'язку зі створенням і реалізацією юридичних норм, використанням інших правових важелів при вирішенні економіко-соціальних завдань, розуміє під правовими засобами саму діяльність з використання «правових важелів».

У філософській літературі зазначається, що засоби досягнення мети - це об'єктивні предмети або дії, включені в структуру цілереалізуючої діяльності і які забезпечують отримання певного результату.

Субстанціональний підхід відповідає нормативістському розумінню права як нормативної форми упорядкування й стабілізації суспільних відносин, що охороняється державним примусом.

Упор тільки на інституціональний бік розуміння юридичних засобів не дозволяє повноцінно враховувати всі ті фактори, за допомогою яких можна досягти поставлених цілей. Результат неможливо отримати тільки за допомогою субстанціональних явищ, які автоматично не призводять до потрібного ефекту. Потрібні ще й діяння, зусилля, активність, пов'язані з використанням наданих в законодавстві інструментів.

Поняття правових засобів ні в якому разі не може і не повинно обмежуватися лише засобами - встановленнями. Воно обов'язково має включати і правові засоби - діяння, за допомогою яких люди як головні суб'єкти ринкових виробничих відносин домагаються необхідного і реального результату у своїй взаємопов'язаній діяльності.

Діяльність - це специфічна людська форма ставлення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільна зміна і перетворення в інтересах людей. Діяльність при її найзагальнішому описі включає в себе цілі, засоби, результати і сам процес.

Іноді поняття діяльності співвідноситься з поняттям поведінки. У цьому випадку діяльність характеризується як основоположний соціальний компонент всієї життєдіяльності людини, що включає все багатство реальних форм поведінки людини. А поведінка розглядається як реакція організму на внутрішні або зовнішні подразники.

У підсумку можна прийти до висновку, що діяльність мислиться в якості атрибутивної характеристики людини як істоти біосоціальної. Тільки через діяльність людина, людські об'єднання проявляють, виражають себе у світі, стверджують своє індивідуальне «я» і колективне «ми».

Одним з видів діяльності є економічна діяльність. Для економічної діяльності характерно те, що вона: випливає з існування товарного виробництва; ринкової організації економіки; пов'язана виключно з процесом відтворення матеріальних благ, тобто носить товарний характер; втілюється в створенні (виробництві) продукції (товару), у виконанні робіт, наданні послуг матеріального характеру і (або) їх розподілі, і (або) їх використання (розподілі, обміні, споживання) ».

Економічна діяльність - участь людей у ​​виробництві, розподілі, перерозподілі матеріальних та інших благ для задоволення своїх потреб. Важливі елементи цієї діяльності - ресурси, праця, капітал, товарно-грошові відносини.

Економічна діяльність - це господарська активність індивідів, їх об'єднань з виробництва, розподілу, перерозподілу та споживання матеріальних благ, в рамках товарно-грошового обміну, передумовою якої є володіння, користування і розпорядження даними благами для задоволення власних і чужих матеріальних потреб.

Економічна діяльність є видом загальнокорисної (соціальної) діяльності, здійснюваної у сфері економіки особами, а також колективними утвореннями без статусу юридичної особи, публічними утвореннями з метою створення матеріальних благ, задоволення різноманітних потреб індивіда (людини), членів суспільства в цілому за рахунок одержуваного економічного доходу.

Правовий вплив на будь-які громадські відносини неможливий без існування так званого механізму правового регулювання. Невипадково в різного роду правових дослідженнях недосконалість правової норми, неможливість досягти з її допомогою бажаної мети, зв'язують найчастіше з відсутністю належного правового регулювання. Така першопричина бездіяльності закону, який далеко не завжди працює на практиці.

Механізм правового регулювання можна визначити як взяту в єдності систему правових засобів, за допомогою якої забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини.

Видається, що договірна дисципліна - елемент механізму правового регулювання.

Необхідно також відзначити, що правові засоби як способи (інструменти) впливу на суспільні відносини з метою досягнення певного результату можуть виділятися з погляду теорії права не тільки в світлі характеристики механізму правового регулювання, але також і при вивченні окремої групи правовідносин з точки зору правового забезпечення підприємницької діяльності, з метою забезпечення економічного розвитку.

Цивільно-правові договори є головним регулятором ринкових економічних відносин, а це означає, що ефективність підприємницької діяльності залежить від ефективності договірного механізму її регулювання. У свою чергу, як показує практика, ефективність договірного механізму економіки визначається не тільки якістю та ефективністю законодавства, що регулює договірні правовідносини, але й реальним станом порядку й організованості у сфері економічних договірних відносин. Реальний порядок і організованість у становленні та реалізації договірних відносин в економіці якраз і становлять сутність договірної дисципліни.

Договірна дисципліна є одна з найважливіших форм законності. Головне завдання договірної дисципліни - у забезпеченні реального виконання господарських договорів.

Принцип суворого дотримання договорів рівнозначний, по суті, принципу договірної дисципліни і має настільки ж універсальне значення.

Важливою умовою договірної дисципліни є своєчасне укладання договорів при дотриманні вимог законодавства про договірні зв'язках підприємств, установ і організацій.

- Договірна дисципліна є однією з підсистем соціальної дисципліни, її різновидом;

- договірна дисципліна являє собою закріплений у правових формах порядок (режим) становлення та реалізації договірних відносин, дотримання якого стимулюється, гарантується і забезпечується державою;

- договірна дисципліна є важливим організаційним ресурсом матеріального виробництва, обміну та суспільного споживання.

Розмірковуючи про принципи належного виконання зобов'язань, можна відзначити, що стосовно до договірних зобов'язань в вітчизняному правопорядку він (принцип) традиційно конкретизується в понятті договірної дисципліни, дотримання якої передбачає необхідність точного і своєчасного виконання сторонами договору всіх своїх обов'язків в суворій відповідності з умовами їх угоди і вимог законодавства.

Виконання зобов'язань підпорядковане принципам. Принцип належного виконання зобов'язань: зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання, вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими, які звичайно пред'являються.

Виконання обов'язку в зобов'язальних правовідносинах являє собою вчинення боржником дії, яку вправі вимагати від нього кредитор. Таким чином, у всіх випадках дія по виконанню обов'язки є угодою, а отже, юридичним актом.
Виконання зобов'язання можна розглядати в якості правомірного вольової дії, спрямованого на припинення обов'язку боржника.

Складовою частиною теорії і практики правового регулювання виконання зобов'язань є також принцип реального виконання зобов'язань.

Реальне виконання означає вчинення зобов'язаною особою реальних дій по виконанню договору. Ці дії не зводяться лише до обов'язку виконати зобов'язання в повній відповідності з умовами договору про предмет. Реальне виконання передбачає також вчинення боржником інших побічних забезпечуючих дій.

У свою чергу, належне виконання зобов'язання є кількісна та якісна характеристика дій, які вчиняються боржником . Належне виконання включає в себе наступні елементи: а) виконання зобов'язання належній особі і належною особою; б) виконання належним предметом; в) виконання в належному місці; г) виконання в належний термін.

Договірна дисципліна включає в себе точне виконання обов'язків і прав, створених волею і розсудом сторін, і одночасно дотримання вимог правових норм, які входять у зміст договорів.

Договірна дисципліна - це суворе і точне дотримання усіма суб'єктами ринкових виробничих відносин встановленого правового порядку становлення та реалізації взаємних договірних зв'язків (відносин).

З урахуванням вищевикладеного можна дати загальне визначення поняття «договірної дисципліни».

Договірна дисципліна - це вид економічної діяльності по створенню договірних відносин, яка спрямована на реальне і належне виконання створюваного договором обов'язку за допомогою системи загальнообов'язкових норм і системи внутрішнього правового регулювання.

Під системою внутрішнього правового регулювання ми розуміємо сукупність упорядкованих локальних нормативних актів організації різної юридичної сили, розроблюваних і прийнятих органами управління організації в межах своєї компетенції, створеною з метою найбільш ефективного та всебічного правового регулювання відносин, що виникають у діяльності суспільства, спрямованою на стійке отримання прибутку та підвищення ефективності управління суспільством.

За допомогою договору можливо передбачити застосування інших правових засобів, що забезпечують строгу і точну реалізацію створюваних договором обов'язків, визначити їх зміст. Таким правовим засобом для зміцнення «договірної дисципліни» служить юридична відповідальність.

Юридична відповідальність є одним з головних інструментів зміцнення договірної дисципліни господарюючих суб'єктів, втілення в життя встановлених чинним законодавством правил становлення та реалізації договірних відносин.

Договірна дисципліна - це вид правової діяльності, здійснюваної за допомогою не тільки встановлених чинним законодавством правил становлення та реалізації договірних відносин, але і за допомогою системи внутрішнього правового регулювання.

Правові санкції і «договірну дисципліну» можна визначити як цивільно-правову відповідальність, як санкцію, застосовувану до правопорушника у вигляді покладання на нього додаткового цивільно-правового обов'язку або позбавлення належного йому цивільного права.

Санкція є правовий засіб, реалізовує несприятливі (майнові, організаційні) наслідки для суб'єктів підприємницької діяльності у разі вчинення ними правопорушення допомогою застосування передбачених законодавством та (або) договором правових охоронних заходів. Поняття «санкція» ширше поняття «міри відповідальності» і включає також заходи захисту.

Юридична відповідальність - застосування до правопорушника заходів державного примусу, що виражаються для нього в нестатках (обтяженнях), передбачених санкцією юридичних норм або укладеного договору.

До заходів цивільно-правової відповідальності за порушення договірної дисципліни в підприємницькій практиці зазвичай відносять: відшкодування завданих збитків; стягнення неустойки; втрату стороною, яка порушила договір, суми завдатку; стягнення відсотків, що підлягають сплаті за порушення грошового зобов'язання у вигляді неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Серед усіх заходів цивільно-правової відповідальності головна роль належить відшкодуванню збитків. Під збитками розуміються витрати, яке особа, чиє право порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані доходи, які ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушено.

Збитки традиційно діляться на реальний збиток, який іноді іменують позитивним збитком, і упущену вигоду, для якої існує ще одне рівнозначне найменування - неодержані доходи. Реальні збитки - це, по-перше, фактично понесені стороною витрати, що виникли в результаті порушення договору її контрагентом. По-друге, вони може бути виражені у витратах, які доведеться понести в майбутньому для усунення наслідків порушення договору. Необхідність таких витрат і їх передбачуваний розмір повинні бути підтверджені обгрунтованим розрахунком, доказами, у якості яких можуть бути представлені кошторис (калькуляція) витрат на усунення недоліків товарів, робіт, послуг, договір, що визначає розмір відповідальності за порушення зобов'язань, і т. п.

Під упущеною вигодою розуміють доходи, які були б отримані кредитором при звичайних умовах, якби зобов'язання не було порушено боржником. При визначенні цих доходів повинні враховувати вжиті для їх отримання заходи і зроблені з цією метою приготування. Крім того, розмір неодержаного доходу повинен визначатися з урахуванням розумних витрат, які довелося б понести кредитору, якби зобов'язання було виконано належно. На вимогу про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу, заподіяних недопоставкою сировини чи комплектуючих виробів, розмір такого доходу повинен визначатися виходячи з ціни реалізації готових товарів, передбаченої договорами з покупцями цих товарів, за вирахуванням вартості недопоставленого сировини чи комплектуючих виробів, транспортно-заготівельних витрат і інших витрат, пов'язаних з виробництвом готових товарів.

Збитки, завдані порушенням прав власників земельних ділянок, землекористувачів, землевласників та орендарів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі, у тому числі упущена вигода, у порядку, передбаченому цивільним законодавством. 

Збитки, що виникли через неправомірны рішення, діъ або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб при проведенні митного контролю, відшкодовуються у повному обсязі, включаючи упущену вигоду.

При цьому має бути створений реальний ефективний механізм відшкодування збитків. Відсутність механізму відшкодування збитків викликає значні труднощі на практиці.

При визначенні розміру збитків рекомендується орієнтуватися на приблизний перелік основних наслідків порушення договірних зобов'язань і видів збитків. Наприклад, зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції могло спричинити неотримання прибутку і витрати зі сплати санкцій; простої з подальшим форсуванням виробництва - витрати на виплату зарплати; необхідність заміни сировини, матеріалів.

Забезпечення «договірної дисципліни» у внутрішньогосподарських відносинах. 
Необхідно розробляти локальні акти в системі внутрішнього правового регулювання, що регламентують порядок виявлення та фіксації збитків як інструменту зміцнення договірної дисципліни.

Такий документ може надати працівникам підприємства (організації) методичну допомогу у визначенні розміру і доведенні збитків, завданих порушенням контрагентами договірних зобов'язань, і в кінцевому підсумку призвести до скорочення майнових втрат.

В рамках системи внутрішнього правового регулювання в комерційних організаціях також можуть бути розроблені стандарти організації:

«Методика визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної порушеннями у сфері договірної дисципліни».

Для оцінки стану договірної дисципліни організацій можливо ввести статистичні показники: кількість укладених організацією цивільно-правових договорів; по якій кількості договорів і скільки порушень договірної дисципліни було допущено організацією; по якій кількості договорів і скільки порушень договірної дисципліни було допущено контрагентами; сума завданих контрагентам втрат від порушення договірної дисципліни; сума завданих контрагентами організації втрат від порушення договірної дисципліни; статистика порушень договірної дисципліни.

Необхідне вироблення пропозицій про застосування заходів відповідальності до порушників договірної дисципліни і, відповідно, заохочувальних заходів до дисциплінованих суб'єктів ринку; про координацію дій інших державних і громадських органів, судів і т. д. по зміцненню договірної дисципліни при активному сприянні держави в особі уповноважених нею органів особливо органів державної виконавчої служби.

Підготував: Олександр Майстренко

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Коментарі