Український Енергоатом

Однією з умов інтеграції України з Євросоюзом стала вимога докорінної модернізації галузі, узгодження з європейською енергосистемою. У нинішній внутрішній і зовнішньополітичній ситуації, цю вимогу Україні виконати буде вельми складно. Це зажадає максимально виважено оцінювати кожен крок, кожне рішення, ретельно вибирати шляхи їх реалізації.
Сьогодні вже ясно, що низьковуглецеві способи видобутку електроенергії не здатні забезпечити необхідний обсяг стабільної подачі електрики. Вже давно назріла необхідність переносити акцент у галузі з тепло- на атомне виробництво, формуючи енергію атома в якості базової.
Сказати, що атомна енергетика в Україні зараз в загоні, це значить, нічого не сказати. Прямі збитки обчислюються мільярдами. З точки зору економіки така ситуація - нонсенс. У всьому світі атомна енергетика - одна з найприбутковіших сфер. У такій ситуації смішно говорити про плани модернізації наявних і будівництва нових енергоблоків. Грошей на це немає.
Зрозуміло, такою ситуація залишатиметься не може.
Але це не єдина проблема в цій сфері. Атомна енергетика має досить суттєву статтю витрат. Вона включає в себе крім традиційних для будь-якого бізнесу витрат і досить специфічні. Дві з них досить істотні: виведення з експлуатації енергоблоків АЕС, які відпрацювали свій термін та утилізація радіоактивних відходів. Передбачається, що в Україні перша проблема буде вирішуватися за рахунок коштів, акумульованих у спеціальному фонді з виплат НАЕК «Енергоатом», а друга має так зване відкладене рішення. Тобто, поки вони просто зберігаються 50 років, після закінчення яких потрібно буде вирішувати, що робити з ними далі. Гроші на зберігання відходів стягуються з їх виробників у вигляді ек та модернізації. Зараз розробляється кілька варіантів такої програми. Але у всіх присутні загальні основні моменти. А саме:
Термін служби діючих енергоблоків АЕС необхідно буде продовжити понад покладених 30 років ще років на 10-20. Це максимальні терміни, які допускає МАГАТЕ.
 Україні доведеться визначитися з напрямками розвитку: необхідно збільшення потужності АЕС.Необхідно навчитися економити, раціонально використовувати вироблену електроенергію.
Є надія, що до 2020 року на Хмельницькій АЕС будуть закінчені роботи на двох нових енергоблоках, і вони запустяться в роботу. Враховуючи їх потужність, сумарне вироблення всієї атомної енергетики України складе 15,8 ГВт.
А от далі можливі три варіанти розвитку подій:
До 2030 року будується ще кілька нових енергоблоків на інших станціях. Термін служби решти продовжується на 20 років. Сумарна потужність складе близько 25,8 ГВт. Цей варіант також передбачає будівництво нових енергоблоків. Але термін служби буде збільшений нерівномірно: реактори ВВЕР-440 та ВВЕР-1000 будуть працювати на 10 років більше, всі інші - на 20. Сумарна потужність передбачається в районі 8ГВт. Нові блоки не будуються, термін служби наявних збільшується на 20 років. Загальна потужність буде близько 9 ГВт.
А далі, після 2030 почнеться заміна відпрацьованих енергоблоків на нові. У першому варіанті вони повинні мати потужність близько 3-4 ГВт, у другому - 5-6, а в третьому - близько 7 ГВт. У процесі цієї заміни, попутно, потрібно буде проводити диверсифікацію виробництва. До того часу мають бути закінчені розробки реакторів нового, четвертого покоління. Вони будуть використовувати революційні технології швидких нейтронів або інших видів палива.
Який би варіант не був взятий за основу, проблема ядерних відходів буде існувати в будь-якому з них. І її теж потрібно вирішувати. По-перше, будувати нові і зміцнювати існуючі сховища. По-друге, розробити технології для переробки відходів. По-третє, розробити систему безпечного транспортування відпрацьованого ядерного палива.
Всі ці заходи мають свій бюджет. Експерти називають суми по першому варіанту порядку 255 млрд доларів, за друге - 282, а по третьому - близько 227 млрд. Який би варіант не був обраний, необхідно прямо зараз вживати заходів і діяти. Перш за все, потрібно створити фонд (або використовувати вже наявний) для накопичення коштів, які будуть витрачатися для виведення енергоблоків з експлуатації. Необхідні суми повинні бути зібрані вже до 2030 року.
В тарифі мають бути закладені кошти, для фінансування нових енергоблоків. За оцінками фахівців, за кожен МВт / год потрібно переплачувати близько 1,5 долара. Це дозволити акумулювати необхідні суми і обійтися без кредитування будівництва. А це, у свою чергу, відіб'ється на вартості кожної кіловат-години для споживачів. Досвід показує, що якщо у фінансовому потоці, що забезпечує будівництво нового енергоблоку АЕС, частка кредитів становить більше 50%, то і відпускна ціна електроенергії зросте на таке ж значення.
Звичайно, модернізація галузі, безсумнівно, призведе до підвищення тарифів. Але атомна енергетика повинна стати конкурентоспроможною. Тим більше що відчутної альтернативи їй в Україні поки немає.

О. Сирота