МО США в 90-і роки провело ряд досліджень і реалізувало кілька програм, метою яких став контроль витрат або скорочення вартості планованих ОВТ, що знаходяться або на стадії розробки, або у виробництві. Під гаслом "Реформа системи закупівель озброєнь" були розпочаті такі програми, як "Ціна як незалежна змінна" (Cost as Independent Variable), "Інтегровані виробничі команди" (Integrated Production Teams) і "Економне виробництво в авіакосмічній промисловості" (Lean Production in Aerospace Industry). Найбільшого поширення набула остання програма, яка сприяє переведенню промисловості на новий рівень якості та продуктивності.
Економне виробництво - це система, що бере початок у виробничій моделі японської автомобілебудівної компанії "Тойота", яка характеризується дуже низькими матеріально-виробничими запасами і первісною якістю, а також відмовою від більшої частини робіт, що не створюють доданої вартості. Використання "економності" як характерної ознаки виробничої діяльності має безліч варіантів і змінюється від організації до організації. В цілому економне виробництво пов'язане зі зміною концепції всього виробничо-організаційного процесу. С. Бебсон так підсумовує відмінні риси заводу, що працює відповідно до принципів економного виробництва: "Матеріально-технічні запаси на" економному "заводі збираються за принципом" точно вчасно ", щоб мінімізувати необхыдний контроль і виявляти зіпсовані деталі ще перед тим, як вони надходять на склад; обсяг незавершеної роботи також різко скорочений, тому дефекти визначаються негайно, до того як ремонтні майстерні заводу виявляються заповнені ними; обсяг "допоміжних" видів діяльності (нагляд, інспектування, поточний ремонт) зменшений, і число основних спеціалізованих ставок скорочено або вони взагалі ліквідовані, замінені командами різнобічно навчених робітників, які змінюють робочі місця і беруть на себе відповідальність за контроль якості, ремонт, обслуговування та профілактику ".
Хоча економне виробництво бере початок в автомобілебудівному секторі промисловості, його методи сприйняли й інші галузі з метою поліпшення своєї роботи. Ряд досліджень показав можливість застосування цих методів в різних галузях.
У 1993 р командування ВПС США звернулося з проханням до Массачусетського технологічного інституту вивчити можливість застосування принципів ощадливого виробництва до американського оборонного авіакосмічного сектору для поліпшення технічних характеристик і одночасного скорочення вартості ОВТ. У результаті виник консорціум "Програма економного авіакосмічного виробництва" (Lean Aerospace Initiative), що складається з 10-ти урядових установ США (включаючи ВВС США), 17-ти ВПК, 2-х профспілок і Массачусетського технологічного інституту. Основна мета консорціуму - розробка та поширення концепції "Модель економного підприємства" на підприємствах авіакосмічної галузі США. Загальні завдання програми: на 50% скоротити час циклу і вартість ОВТ, одночасно покращуючи техніко-експлуатаційні характеристики.
У ході реалізації цієї програми компанії домоглися значних успіхів. Показовий приклад - програма економного виробництва корпорації "Локхід Мартін": керівництво одного з основних підрозділів корпорації - компанії "Локхід Мартін Авіаційні системи" - сподівалося за допомогою цієї програми знизити витрати виробництва на 300 млн дол .; заощадження авіакосмічного сектора корпорації "Локхід Мартін" в цей період складуть, як передбачалося, 700 млн дол. Одним їх перших заходів програми стала майже повна заміна вищої управлінської ланки підрозділыв новими людьми. Протягом двох років керівництво змінилося на 75%, причому на високі пости прийшли люди з сторони і з новими ідеями.
Основна увага на початковому етапі програми економного виробництва нове керівництво компанії зосередило на тотальному навчанні її співробітників.150 керуючих різного рівня брали участь у чотириденних навчальних сесіях (із залученням фахівців з боку), в ході яких у них формувалося необхідне для економного виробництва мислення, а також отримувалися навички з його практичної реалізації. Особливу увагу в програмі приділялася ідентифікації надмірностей на всіх етапах проектування і виробництва, а також визначенню способів їх усунення. Керуючі, які пройшли курс навчання, самі стали інструкторами і займалися перенавчанням інших управлінців.
Важливими складовими в реалізації програми стали наступні радикальні зміни та інновації на мікрорівні.
Був ліквідований безлад у виробничих приміщеннях. Всі електричні мережі і трубопроводи були переміщені під наливні підлоги, щоб не займати робочий простір. Всі дерев'яні блоки, з яких складалася раніше підлога були викинуті, і він був залитий бетоном, а потім покритий поліуретаном. Одночасно було проведено нове освітлення і обладнані нові робочі місця.
Набір інструментів і деталей, що використовуються при складанні літаків F-22 і JSF, який раніше поставлявся в сумках, почав поставлятись в спеціальних ящиках, де кожна деталь має своє місце, і одного погляду достатньо, щоб виявити, чого не вистачає.
Аналіз результатів, досягнутих "Локхід Мартін" в області продуктивності при здійсненні програми економного виробництва, показав значне підвищення ефективності виробничих процесів протягом декількох років.
Можна зауважити, що поряд з сильною позитивною кореляцією між фактором успіху застосування програми економного виробництва і цілеспрямованістю вищого керівництва і навчанням робітників, існує ще більш сильна кореляція між фактором успіху застосування цієї програми і цілеспрямованістю керуючих. Ці дані дозволяють припустити, що, хоча важливі обидві змінні, цілеспрямованість керуючих - основний фактор поліпшення операцій, як і передбачалося в цьому дослідженні.
Коли обговорювалися нововведення, все погодилося, що нововведення і постійне поліпшення разом призводять до більшого підвищення продуктивності.
Підхід, заснований на принципах програми економного виробництва і спрямований на постійне поліпшення діяльності підприємств, може допомогти ВПК поліпшити виробничі процеси. Ця програма є надійним джерелом постійних поліпшень діяльності підприємств, які призводять до підвищення конкурентоспроможності. Однак для цього необхідно виконання певних умов: цілеспрямованості вищого керівництва, навчання та проведення тренінгів персоналу. Цілеспрямованість керівництва виражається головним чином в участі керівників у розробці та здійсненні програми економного виробництва та адекватному розподілі ресурсів. На навчання робітників виділяються кошти на всіх рівнях організації.
Протягом останніх років консорціумом "Програма економного авіакосмічного виробництва" були накопичені значні дані про результати реалізації програми економного виробництва в авіакосмічній галузі. Різні приклади такої реалізації показують можливість зниження вартості систем до 60%, скорочення часових циклів до 25% і підвищення якості за рахунок підвищення надійності та техніко-експлуатаційних характеристик.
Процес переходу до інтегрованих командам в проектних структурах не обійшовся без витрат та інших проблем. Інтегровані команди вимагають значної координації між підрозділами всередині компанії, а також між компаніями. При спробі впровадження нових організаційних структур компанії стикаються з проблемою організаційного навчання, і цим в деякій мірі можна пояснити ту обставину, що насправді інтегровані команди збільшують витрати.
Виробництво. У багатьох випадках застосування програми економного виробництва призводить до значного скорочення робочого часу, циклу виробництва і виробничих площ. Всі найбільші ВПК°, щонайменше, почали розробку пілотних проектів, пов'язаних із застосуванням цієї програми у виробництві.
Контроль якості. Компанії, що намагаються впровадити принципи економного виробництва, почали ряд програм. Для другорядних підсистем була скасована систематична перевірка якості і замінена спонтанними перевірками, які дозволяють переконатися, що самоконтроль проходив так, як було заплановано. Відношення людино-годин, витрачених безпосередньо на виробництво, до діяльності з перевірки якості підвищилося і склало майже 25% зменшення витрат праці тільки на контроль якості. Маючи "право власності" на якість продукції, більшість підрозділів компанії самостійно виявляють 98-99% дефектів.
Управління поставками. Існують докази того, що всі великі ВПК почали здійснювати програми, націлені на скорочення витрат у сфері поставок. Керівництво корпорації передбачало зменшити число постачальників, створити партнерські відносини з рештою і забезпечити поставки за принципом "точно вчасно", щоб скоротити матеріально-виробничі запаси. Також воно сподівалося підвищити якість поставлених товарів, оскільки з браком і непостійністю поставок пов'язана значна частка витрат. Намічалося скоротити час, необхідний для взаємодії з постачальниками. Нарешті, планувалося скоротити персонал компанії, що займається закупівлями.
Таким чином, "економне" управління поставками може дійсно привести до реальних заощаджень як безпосередньо - завдяки скороченню витрат матеріалу, так і побічно - завдяки таким діям, як поставки високоякісних товарів, що вимагають менших переробок або повернення, і поставки за принципом "точно вчасно". Дослідження показують, що протягом декількох років можна домогтися близько 5% економії завдяки застосуванню виробниками більш ефективних методів.
Управління людськими ресурсами.
Серйозна проблема полягає в тому, що більша частина зусиль ВПК щодо впровадження програми економного виробництва спрямована на скорочення праці виробничих робітників, необхідного для виробництва та збирання. Коли керівників ВПК запитували про впровадження методів економного виробництва, вони найчастіше згадували саме виробничі підрозділи. Для дійсного застосування програми економного виробництва ВПК повинні зосередитися і на інших найважливіших сферах, що мають відношення до собівартості продукції, таких як закуповувані матеріали та накладні витрати. На рівні найбільших ВПК закуповувані матеріали можуть становити до двох третин вартості ОВТ. Таким чином, увага до економії по всьому ланцюжку поставок передбачає значно більше можливостей для скорочення собівартості продукції. Такі ж можливості може надати план скорочення накладних витрат, оскільки вони можуть бути в два рази більше, ніж витрати на працю виробничих робітників.
Як підвищити ефективність державних цільових програм в Україні для підприємств оборонно-промислового комплексу
Виділення коштів в рамках державного замовлення (ДЗ) є однією з основних форм інвестування в підприємства оборонно-промислового комплексу. Якщо при виділенні коштів по ДЗ не прогнозувати результатів, не нормувати процеси і жорстко не контролювати дотримання ресурсних нормативів, неминуче збільшення технологічної собівартості виробництва озброєння, військової та спеціальної техніки і, отже, вартості закупівлі при реалізації державного оборонного замовлення. Таким чином, держава платить підприємству двічі: перший раз у вигляді ДЗ, другий раз у вигляді підвищення ціни на озброєння, військову та спеціальну техніку. Рішення проблеми - в проекті технічного переозброєння підприємства, що передує інвестиції - з прогнозуванням результатів, обґрунтуванням інвестицій та прийняттям спеціальних заходів з підтримки встановлених нормативів для ефективного виконання держоборонзамовлення.
ОСОБЛИВОСТІ НОВОГО ПІДХОДУ ДО ПРОЕКТІВ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОЗБРОЄННЯ
Проект технічного переозброєння не повинен носити односторонній характер. Так, розрив між виробом і виробництвом усувається проектами в області конструкторсько-технологічної підготовки виробництва (КТПВ), що підвищують технологічність виробу, і проектами в області виробничих технологій, що розширюють функціональні можливості обладнання. Таким чином, одночасно заново нормуються процеси КТПВ і виробництва.
Сильні конкурентні позиції на ринку - у тих підприємств, у яких технології відповідають продукту, а продукт - ринку, у яких виробництво не відчуває дефіциту в робочій силі.
Після подолання технологічних розривів (на одному рівні базових технологій) перевагу отримує той, у кого вище технологічний ККД інновацій, ефективніше бізнес-процеси і вище нормативи праці - краще підготовлені, організовані і мотивовані співробітники.
ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА СОБІВАРТІСТЬ ВИРОБИ
Кажуть, «конкуренція - паливо для інновацій». А інновації, в свою чергу, необхідний засіб досягнення сталого розвитку, а значить, постійної зміни норм.
Згідно Йозефу Шумпетеру, саме інновації п'яти типів (в продукти, технології, матеріали, ринки і бізнес-процеси) забезпечують розвиток економіки та її циклічний характер при кожній зміні технологічного укладу. На кожному етапі інноваційного розвитку відбувається перехід на новий рівень продуктів, матеріалів, технології, бізнес-процесів, оскільки попередній рівень стає гальмом, обмеженням розвитку.
Оскільки інновація - це запроваджене нововведення, оплачуване ринком і забезпечує якісне зростання ефективності процесів або якісна зміна продукції, саме впровадження таких нововведень збільшує можливості підприємства. При цьому нові технологічні процеси вимагають нової нормативної бази, яку можна розробити в рамках проектів технічного переозброєння.
Проекти, як інструмент підвищення ефективності інвестицій в інновації, відповідають на ключове питання: яка буде нова система нормативів після виведення інновації на плановий рівень?
На жаль, абсолютна більшість обладнання купується промисловими підприємствами без реальних проектів, і стан справ тут змінюється вкрай повільно. Відповідно, закупівля нового обладнання не супроводжується прогнозуванням результатів і обґрунтуванням інвестицій, відбувається практично без зміни нормативів КТПВ і без адекватного зростання продуктивності праці у виробництві. До того ж діючі закони, що регламентують закупівлі товарів і послуг для державних потреб, поки не стимулюють державного покупця пов'язувати ефективність закупівлі з ефективністю виробництва.
Особливо це стосується обладнання, придбаного в рамках цільових програм. Витрачені на закупівлю обладнання кошти збільшують внесок амортизації в собівартість виробу, що обов'язково відображається у фінансовій звітності. Уявна дешевизна коштів державних цільових програм для підприємства грає злий жарт з керівниками виробництва, послаблюючи відповідальність за ефективність використання витрачених грошей. Навіть на підсвідомому рівні відповідальність за власні і тим більше кредитні гроші явно вище.
Якщо при цьому не виходить зменшити (адекватно збільшенню амортизації) трудомісткість, собівартість виробу природним чином зростає. В результаті держава, виділяючи підприємству ОПК кошти ДЗ, отримує від підприємства «обгрунтоване» за формулою «20 + 1» збільшення закупівельних цін на продукцію держоборонзамовлення. Порочне коло замикається. Чим більше держава дає «безкоштовних» для підприємства грошей, тим дорожче обходиться державі закупівля озброєння, військової та спеціальної техніки. Мета ДЗ- формування конкурентоспроможного і ефективно функціонуючого сектора ОПК - виявляється ще більш далекій після освоєння коштів ДЗ.
Усунути цю, абсолютно неприпустиму ситуацію можна, забезпечивши зниження собівартості виробу в результаті підвищення ефективності інвестицій. Грамотний проект технічного переозброєння обґрунтовує інвестиції таким підвищенням продуктивності праці (зниженням трудомісткості на один виріб), яке випереджає зростання амортизації придбаного обладнання, віднесеного до собівартості виробу. Інвестиції спрямовуються при цьому на технічне переозброєння тих технологічних процесів, зміна нормування яких найбільшою мірою впливає на цільову функцію проекту.
Завдання інноваційного проекту - зниження технологічної собівартості виробу
Критичність ТЕХНОЛОГІЇ та етапність ІНВЕСТИЦІЙ
На кожній стадії проекту розвитку підприємства, що виконує держоборонзамовлення, вкладати кошти має сенс тільки в ті технології, які дають максимальний загальний ефект.
Це в інтересах як бізнесу, так і держави. Для зниження технологічної собівартості мало формально поставити завдання «повсюдної економії» і «бережливого виробництва». Потрібно на самих ранніх стадіях аванпроекту виділити критичні і некритичні для собівартості продукту технології.
Критичні для ринку (для нового продукту) технології повинні бути проінвестовані першими, з урахуванням одночасного переходу на нові базові технології, створення нормативної бази та сертифікації персоналу. Після одного або декількох проектів технічного переозброєння заново проведений функціонально-вартісний аналіз покаже нових претендентів на переозброєння серед технологічних процесів і підрозділів підприємства. І тоді черга може дійти до технології, яка була раніше некритичною.
Інвестиціям у технології, критичні для виробництва виробів з держоборонзамовлення, повинні обов'язково передувати проекти з оцінки скорочення трудомісткості. При моделюванні нового технологічного процесу необхідно також враховувати внесок видаткової частини інструменту, але він чинить менший вплив на технологічну собівартість, ніж амортизація і фонд оплати праці, що припадають на один виріб. Завдання проекту - випереджаюче зростання продуктивності праці в умовах постійного підвищення вартості верстато-години, нормо-години та інструменто-години.
Завдання державного замовника у такому проекті - контролювати ефективність інвестицій в область технологій, критичних для виробництва виробів з держоборонзамовлення, і не дати проекту технічного переозброєння перетворитися на проект латання виробничих дірок в області некритичних технологій.
Проект, що випереджає закупівлі, ставши обов'язковою умовою контракту на виконання держоборонзамовлення, повинен не тільки показати шлях до зменшення технологічної собівартості виробу, але і закласти основу передконтрактного переговорного процесу державного замовника і головного виконавця з питань ціноутворення.
Світова практика в області контрактних систем показує велику частку і високу ефективність стимулюючих контрактів при виконанні держоборонзамовлення. Підприємство в ході виконання подібного контракту може помітно збільшити власний прибуток, домагаючись (по факту) перевищення встановлених контрактом показників.
Одним із часто використовуваних стимулюючих показників (у випадку, коли у продукції є аналог) є технологічна собівартість виробу і, зокрема, норми часу на процеси, пов'язані з критичними технологіями. Таким чином, ДЗ може перетворитися на інструмент, що прямо зв'язує розмір прибутку виконавця держоборонзамовлення з економічною ефективністю його виконання.
ВПЛИВ ДЕРЖАВНОГО ЗАМОВНИКА НА КАДРИ І ПРОЦЕСИ
Як відомо, «кадри вирішують все». У тому числі питання підвищення власної продуктивності праці.
Світовий досвід показує, що політичне лідерство неможливе без технологічного лідерства. Тому з боку держави основним завданням держоборонзамовлення є досягнення технологічного розвитку і зміцнення економіки країни через приватно-державне партнерство з бізнесом. Держава при розміщенні держоборонзамовлення проявляє турботу про глобальну конкурентоспроможність бізнесу, контролюючи ціни, витрати, прибуток і кадрову політику. Природно, контролюється і вартість нормо-години за всіма типами продуктів і контрактів.
Як відомо, марно контролювати процес, якщо не контролюєш результат. Тому завданням при виділенні коштів на розвиток по ДЗ повинен бути не тільки і не стільки жорсткий контроль держави над ефективністю витрачання коштів на закупівлю обладнання, скільки жорсткий контроль над ефективністю нових технологій.
Очевидно, що ефективність державних витрат не в економії коштів, а в досягненні технологічного розвитку та глобальної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Тому в системі закупівель нових технологій на державні кошти так важливо перейти від конкуренції цін на обладнання до конкуренції проектів на технічне переозброєння. При цьому з боку держави, безумовно, повинно виконуватися одне з наріжних умов приватно-державного партнерства - не конкурувати з приватним капіталом.
Турбота про кадри для промисловості - особлива область впливу державного замовника на собівартість продукції держоборонзамовлення. У сфері кадрової політики вивільнення дефіцитного ресурсу для критичних технологій, де повинні бути впроваджені нові норми споживання ресурсів, досягається переходом на новий технологічний рівень.
Якщо операція відноситься до області некритичних технологій і не лежить на критичному шляху технологічного процесу, можна піти на збільшення її тривалості, тобто збільшити («погіршити») норму часу станко-години. Це може дати додаткове скорочення трудомісткості важливого ресурсу в нормо-годинах і дозволить звільнити цей ресурс для операцій, що лежать на критичному шляху основного процесу. Приклад - роботизація слюсарних операцій, що призводить до подовження часу операції, але до скорочення трудомісткості.
Якщо вузьке місце і, відповідно, цільова функція проекту - тривалість циклу технологічного процесу, то при реалізації операцій, що лежать на критичному шляху, можна піти на збільшення трудомісткості заради скорочення тривалості циклу. Яскравий приклад - збільшення трудомісткості заради скорочення циклу - робота пожежного розрахунку або команди техніків, коли кілька людей виконують роботу одного, розпаралелюючи все, що можливо, ще й додатково страхуючи один одного заради надійного досягнення мінімально можливого часу.
ЗМІНА СТРУКТУРИ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
Аналіз змін в структурі продуктивних сил допомагає вибрати вірний напрямок нового нормування.
Перехід критичних технологій на новий технологічний рівень завжди повинен супроводжуватися випереджаючим зростанням продуктивності праці та глибокими змінами в структурі продуктивних сил, а отже, і в структурі нормативних баз. Для організації перенавчання виробничого персоналу, що вивільняється в проект переозброєння включаються спеціальні розділи (програми перенавчання). Зрозуміло, не всіх співробітників можна перевчити на виконання більш кваліфікованих робіт.
Склад робочих місць неминуче змінюється. Відходять у минуле колишні ще недавно масові професії. Так, потреба в робітникахв-верстатниках (токарях, фрезерувальниках і т.п.) сьогодні скорочується.
Найважливішими групами, що забезпечують коректну роботу автоматизованих виробництв стануть наладчики і технологи-програмісти, при цьому буде досягнуте чотириразове зростання продуктивності праці (при не більше ніж двократному зростанні вартості нормо-години). Це означає, що держава для підтримки конкурентоспроможності підприємств ОПК сьогодні має розпочати підготовку кадрів, які будуть затребувані завтра, а не тих, що були потрібні вчора.
Державний замовник зацікавлений у випереджаючому зростанні продуктивності праці - як з точки зору зниження собівартості продукції (як замовник), так і з точки зору підвищення глобальної конкурентоспроможності вітчизняного виробника (як представник держави). Тому всі технологічні процеси, що підлягають плануванню в системі планування і диспетчеризації виробництва на нових робочих місцях, потрібно заново нормувати для закріплення досягнутих успіхів та стабілізації на новому рівні розвитку.
ВПЛИВ НОРМ І СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА СОБІВАРТІСТЬ ВИРОБІВ
Для подолання опору впровадженню нових норм необхідно забезпечити відповідність нового нормування і системи мотивації.
Як правило, робітники (і це не дивно) чинять опір спробам ліквідувати дефіцит кадрів і підвищити норми виробітку. Будь-який бар'єр у підвищенні ефективності виробництва завжди вигідний невеликому числу конкретних співробітників, але не вигідний підприємству в цілому. Дефіцит кадрів використовується самими робітниками для заробляння додаткових грошей за понаднормову роботу, а будь-які спроби зміни норм сприймаються як посилення експлуатації.
Тому нові норми доцільно вводити одночасно з заміною системи оплати праці (СОП) на новій ділянці, запускаючи паралельно з чинним стару ділянку. Колектив старої ділянки буде поступово виводитися з виробничого процесу в міру освоєння номенклатури на новій ділянці. Нове нормування вимагає обов'язкового закріплення в процесі професійного навчання на робочих місцях нової ділянки.
Спочатку нові нормативи визначаються і встановлюються по ресурсах в верстато-годинах. Потім, залежно від характеру реальної технології обробки деталі, завантаження операторів і наладчиків, визначається режим обслуговування устаткування і встановлюються нормативи в нормо-годинах. Саме на цьому етапі корисно вивчити можливість отримання додаткового ефекту від застосування інструментів «економного виробництва».
Існують основні (типові) процеси, що підлягають нормуванню по верстато-годинах і по нормо-годинах. Існує можливість через ключові показники ефективності (Key Performance Indicators, KPI) реалізувати пряму зацікавленість працівників цеху в підвищенні продуктивності праці і цехових нормах виробітку. Це завдання необхідно вирішувати технологічно, не перекладаючи відповідальність за підвищення продуктивності праці на робітника.
Нове нормування має підтримуватися відмовою від відрядної системи оплати праці та переходом до почасово-преміальної СОП з групової (бригадної) мотивації, прив'язаної до номенклатурного плану підрозділу. У цьому випадку можна впевнено планувати і контролювати зазвичай слабко формалізуються процеси КТПВ і багатономенклатурного виробництва. Одночасно зі зміною СОП створюється нова нормативна база та сертифікується персонал для забезпечення стабільності виробничої системи.
Завдання нового нормування та інформаційної підтримки праці наладчика в умовах багатономенклатурного роботизованого виробництва підтримується спеціальними терміналами на робочих місцях наладчиків та операторів. Ці ж термінали підтримують зворотний зв'язок з MES-системою (Manufacturing Execution System, системою управління виробничими процесами), забезпечуючи автоматизацію диспетчеризації. Сучасна MES-система також забезпечує максимальну відповідність новим виробничим нормативам і підтримує відповідно до технології «критичного ланцюга» такий порядок в чергах виробничих завдань, який забезпечує відсутність дефіциту на збірці. В результаті ритмічна робота складальних ділянок дозволяє виконувати заплановані замовлення без порушення термінів.
ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
Загальна тенденція розвитку - підвищення продуктивності праці. У виробництві це означає подальшу автоматизацію і роботизацію.
Ринки, що розвиваються в найближчому майбутньому позбудуться своєї конкурентної переваги в машинобудуванні - дешевої робочої сили. Для збереження ринкових позицій в умовах підвищення вартості нормо-години лідери ринку бачать вихід у подальшій автоматизації і зростанні продуктивності праці, випереджаючому зростанні вартості робочої сили. Так, компанія Hon Hai Precision Industry (материнська компанія одного з найбільших роботодавців Китаю, компанії Foxconn) - виробник комплектуючих для Apple і багатьох інших технологічних гігантів - оголосила про введення в свій виробничий процес 1 млн роботів щорічно, починаючи з 2014 року.
Тенденції розвитку виробничих систем показують, що продуктивність в приладобудівних і машинобудівних виробництвах, що становлять основу ОПК, також буде прискорено зростати за рахунок подальшої автоматизації і роботизації. Тому, з метою збереження глобальної конкурентоспроможності підприємств ОПК, проекти їх технічного переозброєння повинні обов'язково передбачати побудову комплексних роботизованих виробництв із зміною нормативних баз у сфері нового обладнання та нових робочих місць.
Коли для подальшого підвищення продуктивності праці в машинобудуванні ми починаємо використовувати робототехнічні комплекси, виникає абсолютно нова задача. Номенклатура деталей (і відповідна їй кількість переналагоджень), яка раніше розподілялася на чотирьох основних робітників (наладчиків та / або операторів), тепер доводиться на одного наладчика. При цьому абсолютно інші процеси вимагають нормування, а також технологічної та інформаційної підтримки. В області КТПВ це процеси програмування інтелектуальної обробки з динамічним управлінням розмірами. В області виробництва - процеси автономною, поза верстатами, налагодження інструменту і заготовок з підтримкою радіочастотної ідентифікації інструментального та верстатного оснащення.
СУЧАСНА ФОРМУЛА в машинобудівному бізнесі
Здійснення інноваційних проектів із забезпеченням нормування на новому технологічному рівні визначає нову формулу розвитку підприємства ОПК і нові відносини з замовником.
Періоди між змінами технологічних укладів стають все коротшими, прогрес прискорюється, і стара формула «товар - гроші - товар» сьогодні в машинобудівному бізнесі навіть для порівняно коротких періодів часу вже слабо застосовна. Основою для сучасного процесно-орієнтованого підходу до переозброєння, а значить, і до нормування, що визначає ціноутворення і конкурентоспроможність, стає нова формула, що включає інновації: «товар - гроші - інновації - товар».
Це формула нового циклу розвитку підприємств ОПК, який включає визначення продукту, інвестиції в технологічну модернізацію, збільшення прибутку, фінансування НДДКР, дослідження нових можливостей, інновації та нове визначення продукту на основі нових знань.
ВИСНОВКИ
Підвищення ефективності інвестицій держави в оборонну галузь в рамках ДЗ можливо тільки через систему передуючим інвестиції проектів, в процесі яких створюється новий вигляд конкурентоспроможних виробництв, прогнозуються результати і обгрунтовуються інвестиції.
Проекти ефективного впровадження нових технологій повинні включати рішення інженерних, управлінських і кадрових питань та бути спрямовані на зменшення технологічної собівартості виробів.
Підтримка інновацій новим нормуванням дозволить підприємству вийти на глобально конкурентний рівень і запустити процес самофінансування і безперервного розвитку.
Основним джерелом самофінансування поетапного розвитку критичних технологій і реновацій після завершення ДЗ повинні стати амортизаційні відрахування і частина додаткового прибутку, що формуються на тлі зниження технологічної собівартості.
У процесі контрактації продукції держоборонзамовлення особливу увагу слід приділяти стимулюючому ціноутворенню що забезпечує прямий зв'язок прибутку виконавців та економічної ефективності виконання держоборонзамовлення.
На всіх етапах укладення та виконання контрактів держоборонзамовлення з боку держави повинен здійснюватися жорсткий контроль управлінських зусиль та надаватися всіляка допомога підприємству ОПК в досягненні та перевищенні нових ресурсних нормативів.
А. Абраменко
О. Майстренко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі