субота, 17 січня 2015 р.

Примітивізм – але не примітивність.

Примітивізм, так зване «наївне мистецтво» – творчість художників без будь-якої академічної освіти, що тим не менше, стала частиною загального художнього процесу. До примітивізму належать також і школи декоративного розпису: писанкарство, петриківський розпис, народний іконопис. Цьому стилеві характерна відсутність повітряної перспективи, звільнення від формотворчих догм (обов'язкових ескізів з натури, реалістичності зображуваного, єдності форми та змісту тощо). 
Коли художники-професіонали почали здійснювати втечі до примітивізму в своїх роботах – це «збило з пантелику» світових мистецтвознавців, які до ХІХ ст. включно, звикли поділяти мистецтво лише на дві категорії: «високе» і «низьке». Як писав  В. Прокоф’єв – це був якийсь типологічно «нечистий» фольклор, що проявляв свою вторинність по відношенню як до справжнього фольклору, так і до вчено-артистичної культури. 
Примітивізм почав користуватися великою популярністю. Ці прийоми дозволили собі застосовувати більшість професійних художників. Примітивізм, як тенденція в мистецтві виникла наприкінці 19-го – початку 20-го століття. Основною ознакою є свідоме, навмисне спрощення художніх засобів, звертання до різноманітних форм примітивного мистецтва — народної (селянської) та дитячої творчості, архаїчного та середньовічного мистецтва, творчості народів Африки, Америки, Океанії, Сходу і т. д. Цим користувалися, наприклад, Поль Гоген, Анрі Матісс, Пабло Пікассо та ін.
Вплив примітивізму відчувається у більшості авангардистських течій 20-го століття — фовізмі, експресіонізмі, сюрреалізмі, течії «нових диких». В деяких течіях він є основоположним стилем. Художники-примітивісти малюють життя справжнім, позитивним і світлим. 
Коли споглядаєш ці яскраві, щирі та «наївні» картини вони нагадують дитячі малюнки, але насправді за простими формами ховається глибокий зміст, складні образи та багатий внутрішній світ. Не варто недооцінювати роль примітивного мистецтва в культурі загалом, адже все геніальне – просто! 
Найвидатнішими майстрами «наївного мистецтва» стали люди без спеціальної освіти з різних куточків світу. Запрошую вас до перегляду робіт метрів примітивізму: 
1. Марія Приймаченко ( 1909 – 1997 ) – українська народна художниця, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва»); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, одна з найвідоміших українських художниць. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1970, народна художниця України. 2009 рік — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Приймаченко.

                                                    Поліський лев любується літом



                                          Мавпа їде на чотириголовому звірі, 1982 р.

2. Анрі Руссо ( 1844– 1910 ) – французький живописець-примітивіст, музикант і літератор. 


                                                           Спляча циганка, 1896 р.


                                                 Тигр, що атакує розвідників, 1904 р.

3. Іван Генералич ( 1914 – 1992 ) – хорватський художник-примітивіст. 


                                                                   Олень в лісі, 1956 р.

4. Ніко́ Піросма́ні ( * 1862 - 1918, Тбілісі ) — всесвітньо відомий грузинський художник XX століття, самоучка, яскравий представник примітивного стилю в живописі.



                                                     Ортачальська красуня,1905р.



                                                          «Біла свиня з поросятами» 

5. Бабуся Мозес ( 1860 — 1961 ) — жінка зі Сполучених Штатів свою художню кар’єру розпочала після 70-ти років, коли артрит більше не дозволив займатися улюбленим гаптуванням. Бабуся Мозес малювала до останнього року свого життя і залишила після себе 1600 картин і 85 керамічних плиток. 

  

                                                       Apple Butter Making, 1944-1947 



                                                                A Beautiful World, 1948

Марія Янишин

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі