четвер, 22 січня 2015 р.

Удар союзників у відповідь після Арденн

16 грудня 1944 дві танкових і одна загальновійськова армії під загальним командуванням фельдмаршала Моделя раптом хлинули на прорив на вузькій ділянці, яку обороняли дві американських піхотних дивізії. Звичайно, їх зім'яли і втиснули в бруд. Німецькі плани передбачали стрімким ривком захопити мости через Маас і гнати противника далі, до портів Голландії та Бельгії. Головне - гнати швидко і рішуче, не дозволяючи схаменутися. Щоб не втрачати темпів наступу, запаси пального слід було поповнити на складах, захоплених у американців - німці знали, що вони розташовувалися в Льєжі і Намюре.

Спочатку ці надії, здавалося б, виправдовувалися. За кілька днів лавина Моделя поглибилася на 90 км. В урядах і штабах західної коаліції заграла якщо не паніка, то в усякому разі, вкрай знервовані настрої. Черчілль звернувся до Сталіна, благав виручити, раніше почати наступ на сході. Хоча сценарій розгрому Дюнкерком все-таки не повторився. Співвідношення німецьких і союзних сил дуже відрізнялося від 1940 Колись французи та англійці від одного нищівного удару втрачали голови і бігли рятуватися. Тепер американці подолали розгубленість, висували назустріч ворогу резерви. 7-я американська танкова дивізія протягом п'яти днів утримувала містечко Сен-Вітт. Все ж не втримала, але значно загальмувала ворога. 101-а повітряно-десантна дивізія засіла в містечку Бастонь, німецька 5-а танкова армія смикалася в безплідних атаках, але так і не взяла його. А в Бастоні перетиналися сім головних доріг в Арденнах!

І якщо в 1940 р окремі недоліки не заважали гітлерівцям перемагати, то зараз затримки і невдачі виявлялися для них абсолютно неприпустимими. Стала поліпшуватися погода. Правда, німці організували блискучий наліт на аеродроми супротивників, попалили 260 літаків. Але при значній перевазі повітряних сил США та Англії такі втрати не зіграли серйозної ролі. У небі над Арденнами загули зграї літаків, завалили бомбами всі дороги. Підвіз пального і боєприпасів на передову припинився. А до складів в Льєжі і Намюре німці так і не дійшли. До мостів через Маас вони теж не дійшли. У 6 км від річки їхні танки зупинилися без палива.

Німецьке командування почало отримувати тривожні донесення і зі сходу. Спочатку радянські армії планували наступ у Польщі на 20 січня, а в Прусії - 8 лютого. Але після того, як союзники заблагали про допомогу, Сталін звернувся до командуючих фронтами, чи зможуть вони почати якомога раніше? Втім, обумовлював, що перенесення термінів не повинен порушити наші задуми і привести до невиправданих втрат. Зваживши всі фактори, радянське командування визнало можливим дещо скоротити підготовку, нанести удари 12-15 січня. Але ще до того, як загуркотіли радянські гармати і «катюші», німці здогадалися - ось-ось їм доведеться жарко. Резерви, призначені для розвитку прориву в Арденнах, їм довелося розгортати в протилежну сторону.

Час виявився втраченим, наступальний порив вичерпався, 

   19 грудня 1944 генерал Ейзенхауер вирішив, що саме час завдати у відповідь удар, який намітили на 22 грудня. І тут на допомогу союзникам прийшла ще й погода. Тепер їх авіація могла надавати ефективну підтримку військам, які оборонялись і наступали, і бомбити лінії постачання німецьких військ, які відчували гостру нестачу пального, оскільки не змогли захопити склади в Льєжі і Намюре. Не змогли вони також і захопити і мости через річку Маас, хоча й перебували всього лише в 6 км від моста в місті Дінан - останній населений пункт на шляху до Маасу. Так, до 25 грудня 1944 наступ німецьких військ в Арденнах закінчилося повним провалом.
   Західні союзники діяли грамотно. Зібрали на флангах сильні кулаки для контрударів. Німецьку танкову дивізію, яка вирвалася до Маасу, взяли в кільце дві танкові дивізії і знищили повністю. А третя американська армія пробилася з півдня до обложеної Бастоні. Таким чином, весь клин гітлерівського прориву виявився «підрубаний». Угруповання Моделя стало поспішно вибиратися назад, поки його зовсім не оточили. Ширина коридору залишалася всього 40 км, його з двох сторін прострілювали важкою артилерією, і німці під снарядами котилися геть, поспішали проскочити горловину. Вони втратили і покидали в «мішку», що намітився 600 танків, масу гармат та іншої техніки.
У січні Гітлер завдав ще одного удару, в Ельзасі. Але ця операція була лише допоміжною. Німці намагалися відвернути увагу противника від свого угруповання в Арденнах, щоб вона змогла відірватися від  англійців і американців, які навалилися на неї, привести себе в порядок. Однак в Ельзасі радіомовчання не дотримувалося.  Ось 19-я німецька армія рушила в атаку. Начебто, американці почали відступати. Німці тріумфували, браво доповідали - вони просунулися на 30 км. Але ж союзне командування заздалегідь знало час і місце наступу! Німецька армія сама лізла в пастку. Під Колмаром її чекали переважаючі сили, захлиснули з декількох сторін і розгромили. Переслідуючи розбитих німців, західні союзники вступили на територію Німеччини.

Незважаючи на накази Гітлера продовжувати атаки, німецькі війська почали відступати. «Останній бліцкриг» завершився.

А за перенесені страхи і втрати вони мстилися «килимовими» бомбардуваннями - маси літаків розсипали бомби рівномірно, накриваючи місто повністю. Три дні американські та британські повітряні ескадри обробляли один з найкрасивіших німецьких міст - Дрезден. Крім фугасних, застосували напалмові бомби, розлилося море полум'я. Було зруйновано більше половини будівель, загинуло близько 130 тис. чоловік. Масованим бомбардуванням піддалися також Лейпциг, Хемніц, Ессен, Кельн, Мюнхен. Не забули і Нюрнберг. Колись тут проходили з'їзди нацистської партії, приймалися расові закони. Американці помстилися місту. 2 січня 1945 так пробомбили, що за один день в центральній частині Нюрнберга було знищено 90% будівель.

Таким чином, обстановка в Південно-Східній Європі разюче змінилася. А на Західному фронті союзники повернули колишні позиції, відновили стару лінію фронту. Але й тут ситуація стала принципово іншою. Масованими ударами в Арденнах і Ельзасі Гітлер сам розтріпав свої добірні, кращі війська. А решту з'єднання був змушений забирати на схід - до Польщі, Угорщини. На заході у німців були чудові позиції для оборони. Була найпотужніша «Лінія Зігфріда», яку Німеччина зводила вздовж своїх кордонів ще в 30-х роках. Тут вистачало бетонних дотів, капонірів, батарей, підходи до них прикривали суцільні поля протитанкових надовб. До цих укріплень додавалися природні перешкоди - повноводні ріки Рур, Рейн.

Якщо б зайняти ці рубежі надійними, кадровими дивізіями, подолати їх було б ох як не просто! Довелося б прогризати кожен метр, прошибив зміцнення бомбами і снарядами, поливаючи солдатською кров'ю. В Італії американці й англійці застрявали по півроку на куди більш слабких лініях. Але в тому-то й справа, що кадрові німецькі частини занадто порідшали. Замість суцільної оборони становили рихлий кисіль. Її штопали на живу нитку ополченськими, охоронними, поліцейськими батальйонами. У доти садили хлопчаків з «Гитлерюгенда». Вони були готові битися самовіддано. Але чи міг юнацький порив замінити майстерність? Провал наступу в Арденнах фактично підірвав і оборону Німеччини на Західному фронті. Захищати «Лінію Зігфріда» стало нікому.

Знекровлені й озлоблені німецькі війська билися з крайньою жорстокістю. Почастішали розстріли американських військовополонених. Зокрема, відомий розстріл під час «Бійні при Мальмеди», після якої в американській армії були віддані накази, що забороняли брати в полон парашутистів і солдатів СС.

1 січня 1945 в результаті ударів німецької авіації, у тому числі і реактивних винищувачів Me.262 по аеродромах союзників, там було знищено не менше 260 літаків союзників. Однак і люфтваффе також втратили більше 300 літаків, що різко скоротило їхню бойову міць. Цього ж дня німці знову перейшли в наступ в Ельзасі в районі Страсбурга, щоб відтягнути сили союзників від Арденн, але результатів цей удар не дав.

До 29 січня союзники повністю ліквідували Арденнський «виступ» (саме тому в американській історіографії дана операція і називається «Битва в Арденнах» - «Битва за Виступ»), і почали вторгнення в Німеччину. Вермахт втратив в боях більше третини своєї бронетехніки і практично всі літаки (у тому числі і реактивні), що брали участь в операції, витратив паливо і боєприпаси, яких йому і так не вистачало.

Правда, Арденнська операція затримала наступ союзників на Рейні на шість тижнів: так як його довелося його перенести на 29 січня 1945 Але з іншого боку союзники понесли менше втрат, оскільки німецькі війська були розбиті на місцевості, де мобільним військам союзників було простіше діяти, тоді як якби німці залишалися на укріпленнях «Лінії Зігфріда», то перемога над ними коштувала б значно більших втрат. Так що і тут вигода була цілком на боці союзників, а не німецького командування.

ПЕРЕСУДИ
Цікаво, що тема битви в Арденнах не уникла і пильного інтересу з боку конспрірологов, переконаних у повсюдному існування змов «темних сил». Втім, ідею «змови» в даному випадку підкинув їм радянський кінофільм «Секретна місія», знятий в 1950 році.


Там первісний відступ союзників в Арденнах представлений як повальна втеча, а їх подальший успішний контрнаступ - як результат секретної змови американських і німецьких правлячих кіл: мовляв, німці повинні не чинити опору на Заході, але кинути всі свої сили на Східний фронт, тобто всі вони були «погані». Втім, того, що якісь закулісні переговори десь і кимось про це велися, сьогодні не можна ні підтвердити, ні спростувати, оскільки дуже багато документів щодо війни засекречені аж до 2045 року!

Олександр Майстренко

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі