Про бойовий дух

2-га світова війна.

Друга Світова війна виявилася сповнена алогізмів, що спростовують строгість військової науки. Так, історики та експерти Франції та Англії були змушені констатувати, що війни не виграються одним військовим потенціалом. 

  Зокрема, вивчаючи свою поразку в 1939-1940 роках, вони визнали, що війська Гітлера мали більш високий бойовий дух, який укупі з організаційним німецьким генієм, був здатний вирішувати самі непрості бойові завдання. І навіть після відкриття Другого фронту, союзники, маючи багаторазову перевагу, вели важкі бої з перемінним успіхом. Наприклад, 6 червня 1944 року, в день висадки десанту союзників у Нормандії, за словами німецького адмірала Вільгельма Маршалла, проти 319 німецьких літаків діяли 6700 винищувачів і бомбардувальників експедиційних сил. Всього до 24 липня 1944 року на узбережжі Франції висадилися 2876439 солдатів США, Англії та Канади, їм протистояли трохи більше мільйона німців.

  Про ці дні американський генерал Омар Бредлі у своїх спогадах написав: «наш ривок до Рейну виявився невдалим, і разом з ним розвіялася наша заповітна мрія на швидку капітуляцію Німеччини». Причини він бачив у «низькій психологічній підготовці до бойових дій американських солдатів» і в «бойовому дусі» германців.

Радянський бойовий дух

  Ті ж самі німці, про бойовий дух яких з неприхованим повагою відгукувався Омар Бредлі, вважали, що саме ця якість солдата Радянської Армії, більшу частину якої складали українці, переломило хід східної компанії 1941-1945 років. Зокрема, генерал Гюнтер Блюментрітт, начальник штабу 4-ї армії, описуючи початок війни з СРСР, визнав факт високого бойового духу радянських військ: «Поведінка радянських солдатів навіть у першому бою разюче відрізнялася від поведінки поляків і союзників, які зазнали поразки на Західному фронті. Навіть опинившись в кільці оточення, радянські солдати стійко оборонялися ». Таких висловлювань у мемуарній літературі німецьких учасників східної компанії 1941-1945 років - маса. 

Вірність імператору

  На відміну від багатьох європейців, японці воювали інакше. Так, в битві за атол Кваджалейн п'ять японських офіцерів, після того, як у них скінчилися боєприпаси, атакували американський танк мечами. Американець С. Е. Мірісон, учасник тих подій, згадував: «коли екіпаж оговтався від подиву, самураї були віддані почесній смерті, якої вони, за своєю видимості, шукали».

  Справа в тому, що на японську войовничість і бойовий дух значною мірою впливає кодекс Бусідо («шлях воїна»). У цьому вченні, вельми шанованому в Японії, в одне ціле об'єднані основні положення буддизму, синтоїзму, Конфуція і Мен-цзи. Саме тому більшість постулатів Бусідо полягають в самопожертві в бою. Наприклад, одне з них свідчить: «На війні вірність самурая виявляється в тому, щоб без страху йти на ворожі стріли і списи, жертвуючи життям, якщо того вимагає обов’язок».

На думку експертів Арлінгтонському інституту, серед солдатів інших країн високими індивідуальними якостями володіють ізраїльтяни, північні корейці, індуси, кубинці.

  З іншого боку, величезне значення має характер війни. Так, фахівці в області військової психології індійські вчені Сват Мукерджі і Манас Мандал стверджують, що війська, які захищають рубежі своїх країн, рухи національного опору, створені на справедливих принципах, психологічно сильніше солдатів, що виконують каральні накази.

Мальтійські лицарі вважали козаків рівними собі

Українськы козаки це люди-воїни, які захищали землеробів від посягань, набігів сусідніх країн говорить козак-характерник А. Коваленко. Їх можна порівняти з бойовими бджолами, які захищають вулик від трутнів, які намагаються з'їсти чужий мед. Козаки, як і всі українці - нащадки давніх аріїв, тому бойовий дух у нас в крові... Коли наші території були випалені, а населення практично знищено - самі обставини відродили бойовий дух і сформували касту людей, що володіють силою і знанням, що дозволили стримувати навали кочівників. Крім того козаки зуміли побудувати демократичну республіку, незважаючи на те, що їхні землі були з усіх боків оточені монархічними державами: Османська імперія, Польське королівство, Російська імперія, Литовське і Молдавське князівства і т.д. Вони виступали в ролі людей нового складу, здатних зламати сформований уклад життя. Коли під час повстання Яна Гуса чехи загрузли в кривавих боях під Прагою, вони попросили допомоги у українських козаків, які прийшли і змогли переломити ситуацію. Таких фактів залучення козаків в якості лицарів-оборонців або найманців безліч, однак, грошова винагорода тут грала останню роль. Головне - захистити правду, навіть і померши на полі бою. Гроші, зароблені в походах з французьким королем, російським царем або перським шахом, козаки несли додому в Січ, там скидали їх в одну купу і ділили на три частини: першу частину віддавали на храми, другу на громаду і військо, а третю частину для відновлення козацької сили і духу. Козаків називали лицарями у першу чергу, тому що вони дотримувалися кодексу честі. Воювали козаки тільки у відкритому бою і в ім'я Господа. Звідси і мальтійський хрест, присутній на козацьких прапорах. Навіть самі мальтійські лицарі вважали козаків рівними собі.

Козаки - це нащадки давніх аріїв. - Якщо зробити порівняльну таблицю традицій народів, що проживали на території України, то з'ясується, що в більшості своїй вони ідентичні, тому що передаються поколіннями: від аріїв до скіфів, потім до русів і, нарешті, до козаків. Всі ці народи були схожі зовні: вони носили чуби, сережки, схожі елементи одягу. Також вони були схожі і військовою тактикою, озброєнням та побутовими звичаями. До прикладу, з доісторичних часів до нас дійшла традиція кумівства, коли воїни різали собі долоню і скріплювали братство кров'ю. Кожен воїн мав побратима і в разі смерті на полі брані, що залишився в живих брав опіку над родиною загиблого, так би мовити, ставав кумом. Важливо також відзначити загальну для цих народів особливість - воїни-характерники, які володіли надприродними здібностями, йшли завжди попереду війська, так би мовити маячили, звідси і пішли козаки-мамаї.

Спочатку це був титул воїна, який володів певними здібностями і ведичними знаннями. У перекладі "мамай" - це великий, який може впливати на підсвідомість і навіть викликати у людей ману. Вони приписувалися до куренів і під опікою кожного козака-характерника або Мамая була певна територія. Перший такий курінь розташовувався під Карпатами на місці села Корінь, а останній - на річці Дон. Всього куренів з мамаями було 18, і вони займали ключові позиції, запобігаючи просуванню татарських орд на українські землі. Відомо, що один з воєначальників Золотої Орди навіть узяв собі українське прізвисько Мамай, щоб тримати в страху і трепеті свою багатотисячну армію.

 Можна привести безліч прикладів надприродних здібностей мамаїв. Вони як радари вловлювали сплески негативної енергії, що випромінювались ордою, яка наближалась, чули її ненависть, пристрасть наживи, кровожерливість і оповіщали про це решту, зустрічаючи ворога у всеозброєнні. Говорили, що вони як соколи "витали" над територією України, захищаючи її від посягань ворогів-хижаків.

У нащадків козаків Дух козацький, незламний і завдяки цьому Духу - ми переможемо»,- говорить козак.

 В. Марченко

О. Кузнєцов