З піднятого кузова самоскида, що в'їхав на площу перед парламентом в Берні, посипалися монети. Текли вниз і падали на асфальт вісім мільйонів п'ятицентових монет - по одній на кожного жителя Швейцарії. Так активісти, які збирали підписи за проведення референдуму про введення гарантованого базового доходу для всіх жителів країни, святкували успіх.
Збір підписів за проведення референдуму про введення в Швейцарії гарантованого доходу почався навесні 2013 року, а до осені підписи були вже зібрані - 126 тисяч замість належних 100. Була названа і цифра щомісячної виплати держави кожному громадянину: 2500 франків , або 2000 євро. За швейцарським поняттями це не так вже й багато, тому що бідністю в цій країні вважається дохід нижче 1800 євро. Період, протягом якого країна могла б перейти на принципово інший спосіб життя, теж визначений: чотири роки. Але головне - не термін переходу і навіть не сума гарантованої виплати, а сам принцип життя, винесений на референдум.
Незважаючи на кризи, світове багатство зростає. Швейцарія в 2011 році стала першою країною, де багатство на душу населення перевищила 500 тисяч доларів. Австралія та Норвегія мають 350 і 330 тисяч на людину, Японія і США з 270 і 260 тисячами доларів стоять вище Франції та Італії з їх 200 тисячами доларів. В умовах такого багатства само собою мало виникнути питання про те, як його використовувати і що з ним робити. Інвестувати в суперпроекти начебто освоєння Марса? Побудувати мости над океанами? Або просто закрити очі, дивлячись в приємному розслабленні, як величезні гроші витікають у бік десяти мільйонів чоловік, що вже мають великі статки і правлять світом?
Але можливий і інший варіант розвитку людства, інша економіка й інша держава. Елементарна думка про те, що гроші з бюджету країни треба щомісяця виплачувати всім громадянам, колись виникла в голові у революціонера і філософа Томаса Пейна; відтоді, триста років поспіль, ця думка шукала свою політичну і соціальну форму і нарешті знайшла її в швейцарському референдумі. Але активісти, що зібрали 126 тисяч підписів і взяли кредит в одному банку, щоб отримати в іншому вісім мільйонів п'ятицентовика для своєї акції на площі, зовсім не відносяться до веселим фріків, які з'їжджалися на велосипедах з дахів і проповідують субтропічну Європу в Гренландії. За ними стоїть міжнародна мережа BIEN ( Basic Income Earth Network ), до якої входять 17 національних організацій з таких розвинених країн, як Австрія, Австралія, Голландія, США, Англія, Німеччина. Керівництво цієї міжнародної мережі складається з професорів кращих світових університетів, конгреси відбуваються раз на два- три роки; наступний відбудеться влітку 2014-го. BIEN розробляє ідеологію нового устрою життя, який передбачає, що кожна людина має право на гарантований щомісячний дохід.
Все це дивно звучить для того, хто начитаний в історії і знає життя. Вся людська історія є розповідь про те, як люди в поті чола свого добували хліб насущний, як вони страждали від голоду і злиднів і мучилися в рабстві, яке з віками змінювало форму, але не змінювало суть.
Хто не працює, той не їсть. Цей древній принцип часто трансформувався в історії: «хто не член банди, той не їсть», або «хто не потрібен на шахті, той не їсть», або «хто не краде, той не їсть». Так було століттями і так воно є у багатьох місцях до цих пір. Але в умовах величезного, яке пронизує весь соціум багатства такий принцип архаїчний і безглуздий. Довічна робота за пайку вже не обгрунтовується ніякими економічними аргументами. Багате - здорове - суспільство може забезпечити людині гідний рівень життя і без того, щоб щодня перетворювати його на раба відбійного молотка або придаток офісу.
Зв'язок роботи і грошей вже розірваний, причому першими зробили це багаті і надбагаті. Якщо навіть вони і працюють, гроші, які вони отримують, не перебувають ні в якому зв'язку з їх зусиллями й уміннями.
Вони просто живуть у світі, де робота перетворилася на приємне заняття на розширеному дозвіллі, а життя надійно забезпечене і захищене від нещасть голоду, холоду і гноблення. Тепер цим шляхом, в цей світлий світ вільного вибору, прийшла пора послідувати всім іншим. Процес уже пішов, і не в одній Швейцарії. Уряд Бразилії здійснює щомісячну виплату (правда, дуже невеликих сум) громадянам в деяких штатах. Та попереду всіх на цьому шляху американський штат Аляска, де Перманентний фонд щомісяця платить кожному жителю близько тисячі доларів (цифра коливається залежно від цін на нафту, видобуту на Алясці ) .
Світ стоїть на голові і махає ногами, щиро дивуючись при цьому, чому в очах круги і все навколо хитається. Трильйонні бюджети держав йдуть на помпезну нісенітницю, на військові потреби, на банківські афери, на забезпечення солодкого життя вузькому колу людей, на створення класу обслуги, в тому числі інтелектуальної, яка в ЗМІ на всі лади співає пісеньки про те, що нинішній устрій суспільства є єдино можливим. Неначе неможливо вигадати щось більш людяне, ніж безперервне пожирання бідних багатими і постійне тримання народів в узді корисливими можновладцями! Те, що узда називається «свободою» або навіть « демократією», не змінює справи. Розмови про свободу - брехня, якщо людина зведена до положення раба, приреченого працювати все життя за їжу та дах.
Вся історія людства - це шлях зживання рабства. Але рабство мутує , приймає все нові і нові форми, воно проросло в життя вчепилося в нього і не бажає йти. Рабство зручно рабовласникам, які в наш час не змінили свою суть, а змінили тільки свою назву. Тепер вони можуть називатися промисловцями, воротилами, фінансистами, топ -менеджерами, як завгодно. Але між положенням римського раба і сучасного пролетаря (з комп'ютером або без) багато спільного: вони на все життя прикуті до роботи, віддають їй найкращий час свого життя, працюють не тому, що хочуть, а тому, що інакше їм не вижити, живуть під страхом покарання (звільнення) і все життя є невільниками на ринку праці. Остаточно знищити таке рабство можна, лише забезпечивши людині гарантований дохід, який вперше в історії дасть йому право вільно вибирати образ свого власного, єдиного , неповторного життя.
Це здається неможливим , неймовірним і фантастичним . Але так завжди і буває. Якщо на рабстві тримається економіка, як можна скасувати рабство? А що, якщо вільні селяни не захочуть більше працювати? У рабства завжди є купа захисників. Був час, коли той, хто заговорив би про восьмигодинний робочий день, був би визнаний божевільним, бо нижчі класи, що знаходяться під управлінням вищих класів, повинні працювати на них з дитинства до смерті, без урахування часу, все своє життя. Були й такі часи, коли нікому і в голову не могла прийти думка про те, що на старості років людина може отримувати пенсію. Але все те соціальне визволення, яке в кожен момент часу здається неможливим і абсолютно непотрібним можновладцям, все одно трапляється. І це теж станеться. У пронизаному комунікаціями горизонтальному світовому суспільстві не може залишитися незмінною вертикальна система влади, феодальна система великих статків і загальна довічна каторга для всіх людей.
Мова не йде про введення нову грошову допомогу або подачку, обумовлену тисячею умов. Ні. Гроші повинні виплачуватися не за пред'явленням довідок, не після заповнення анкет, не в результаті довгої роботи соціальних служб, що вирішують, кому дати сто гривень, а кому не дати, - вони повинні виплачуватися всім і кожному, незалежно від його вдачі, поглядів і положення. Перманентний фонд на Алясці платить тисячу доларів на місяць всім жителям штату без винятку. Швейцарська ініціатива, яка висувається на референдумi, передбачає, що базовий дохід отримають всі - від водіїв таксі до рантьє, від прибиральників сміття до мільйонерів. Якщо мільйонер чесна людина і не потребує цих грошей, він відмовиться від них; але в пакет його людських прав право на такі виплати входить. Мова не йде про підтримку соціальних груп і прошарків, мова йде про фундаментальне право людини на базовий дохід.
Швейцарія, призначивши сама собі референдум про гарантовані щомісячні виплати, відштовхнулася від сьогодення і попливла в майбутнє. Це питання альпійська республіка задала не самій собі, вона задала його світові. Всі світові мінфіни з рахунками в руках постараються замилити питання про гарантовані виплати кожному громадянину; вони зроблять все, щоб напхати в публічний простір вату міркувань про те, що це неможливо, нерентабельно, неправильно, немає грошей, немає можливостей і т.д. і т.п. Вони завжди це говорять, коли заходить мова про те, що пора платити людям . Медійна стратегія цих сил в таких випадках полягає в тому, щоб плодити фальшиві теми і підміняти головне побічним. Ви хочете гарантованих щомісячних виплат для всіх? Тоді ми у вигляді асиметричної відповіді на кожному розі будемо говорити про необхідність підвищення для вас пенсійного віку! Ви хочете свободи від довічного рабства в цеху і конторі? Тоді ми будемо говорити про жорстку необхідність ввести стогодинний робочий тиждень! Але справа в тому, що гроші, якими безконтрольно збагачуються нафтові та газові корпорації з різних країн- це гроші людей, які живуть у цих країнах, отримані з надр, які належать всім цим людям . Держава існує на наші гроші, які вона в ході історії багато разів вилучала у нас і продовжує щодня вилучати. Треба припинити цю вічну конфіскацію не тільки грошей , але й людського життя.
О. Сирота
І. Друженко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі