неділя, 1 вересня 2013 р.

Дурити ближніх- це звичка?


Цікава особливість української натури. Ми гарний і працьовитий народ. Кожен вміє робити все.  Але як справа йде до спільної праці, отримуємо підтвердження того, що українці надурюють один одного і спільно разом заради однієї мети ніколи не працюють. Причин багато. Одні не хочуть працювати, а прагнуть загрібати все чужими руками. Інші мають страх втратити те, що створили, тому постійно відрікаються від спільної роботи, а сподіваються на власні сили і можливості. І у тому біда. Коли настають моменти до згуртованості, ми ще більше розпорошуємось і сваримось, а потім нарікаємо, що важко, складно, що виникає на кожному кроці стільки перепон.

Заставити чи примусити до спільних трудів теперішнього українця важко, та навіть впросити, обіцяючи золоті гори – це суцільна проблема. Зверніть увагу, що кажеш людині, ось зроби це і це, а взамін отримаєш якусь винагороду, а людина почне вигадувати дурниці аби відмазатись від роботи, почне викручувати так аби хтось за неї це виконав, підставити, надурити. Причому, намагаються дурити в усіх випадках Причиною в такому повальному небажанні до виконання роботи є те, що найчастіше людям нав’язують спосіб дій, котрий не є їхнім рідним до глибини душі.
Велику роль у цьому відіграють батьки, котрі змалку віддають дітей через силу у різні школи, вузи, влаштовують на роботу, а ніхто не слухає, чого прагне людина в душі. Хіба важко відразу звернути увагу на побажання чи поклик кожного? Невже не є зрозумілим, що людина, котра живе роботою, яка їй подобається, буде викладатись і віддаватись повністю. І це породить велику продуктивність і працездатність. Люди почнуть думати, як би то зробити, щоб заробити більше, а не як би то викрутись, щоб не робити. Почнуть гуртуватись для досягнення спільної мети, що дозволить примножити, те, що вже здобуте.
Наразі всі живуть за принципом – краще надурю я, ніж мене; краще придумаю щось таке, щоб не працювати, ніж буду гарувати на невдячній і противній роботі; краще буду самостійно все здобувати, ніж в спільноті, де мене лише використають. Коли оці принципи будуть перекреслені, коли колектив буде запорукою успіху, коли перестанемо бути мудрішими за інших, коли робота почне приносити задоволення, тоді здобудемо визнання і повагу, тоді щезне велика частка негативу із нашого життя. Жити стане ще легше і українці досягнуть нових вершин.
Жук В.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Коментарі