Особливий відділ

Мабуть, професія військового контррозвідника – не найвідоміша. Однак це анітрохи не применшує її значення як для Збройних Сил, так і для справи забезпечення державної безпеки держави. На питання, яке нерідко задають люди, далекі від армії: чим саме займалися контррозвідники у військах? Співробітники особливих відділів забезпечували в межах своїх повноважень безпеку в Збройних Силах та інших військових формуваннях. Свої витоки наша служба у військах бере з липня 1918 року. Спочатку це були розрізнено діяли органи Військового контролю, створені Реввійськрадою Республіки, а також надзвичайні комісії з боротьби з контрреволюцією, утворені РНК РСФСР на Східному та інших фронтах. Проте 19 грудня 1918 постановою Бюро ЦК РКП (б) фронтові і армійські ЧК були об’єднані з органами Військового контролю, і на їх основі утворено новий орган – Особливий відділ ВЧК при РНК РСФСР. Надалі з утворенням особливих відділів фронтів, військових округів, флотів, армій, флотилій і особливих відділів при губернських ЧК булла створена єдина централізована система органів безпеки у військах. 19 грудня став днем ​​народження військової контррозвідки. Особливий відділ ВЧК очолив професійний революціонер і відомий військовий діяч М.С. Кедров – людина, що володіла глибокими знаннями, широкою ерудицією, володів кількома європейськими мовами. Його відрізняли організаторські здібності, скромність, безстрашність і виняткова чесність. Створення контррозвідувальних органів в армії і на флоті стало важливою віхою на шляху посилення боротьби з підривною діяльністю іноземних розвідок іконтрреволюцією. У серпні 1919 року рішенням ЦК РКП (б) Голова ВЧК Ф.Е. Дзержинський був також затверджений і головою ГО ВЧК. Проте зважаючи на його велику завантаженість з лютого 1920 року Особливий відділ ВЧК очолив В.Р. Менжинський, який закінчив у 1898 році юридичний факультет Петербурзького університету.

В особливих відділах, як і в інших структурних підрозділах ВЧК, велика увага приділялася підбору і розстановці кадрів. На роботу сюди приймалися люди, здатні самовіддано виконувати свій обов’язок. Співробітники контррозвідувальних органів завжди пам’ятали знаменитий вислів Дзержинського:«Чекісти може бути лише людина з холодною головою, гарячим серцем і чистими руками. Той, хто став черствим, не годиться більше для роботи в ЧК. Чекіст повинен бути чистішою і чесніше будь-якого – він повинен бути, як кристал, прозорим ».

Військові контррозвідники швидко набували досвіду і незабаром виявили себе як професіонали своєї справи, налагодивши у частинах і з’єднаннях Червоної Армії контррозвідувальну роботу, в основу якої були покладені агентурні методи організації оперативно-розшукової діяльності. Обстановка у військових формуваннях і їх оточенні вимагала проведення дуже тонкої і філігранної роботи – тут не годилися обшуки, облави та інші подібні методи, які активно застосовувалися ВЧК в перші місяці революції. Відомо, що до кінця 1918 року більше 75 відсотків командного складу Червоної Армії становили військові специ – колишні офіцери царської армії. Окремі з них були налаштовані вороже по відношенню до нової влади і ставали на шлях зради, були учасниками змов, займалися шкідництвом.

Відомо, що військові контррозвідники постійно перебували в бойових порядках військ, брали участь в боях, а часом, як офіцери, у критичні моменти брали на себе командування підрозділами, що втратили своїх командирів.

У роки війни був придбаний багатющий досвід, який ми, співробітники Особливого відділу використовували в своїй роботі. Умови, в яких опинилася наша контррозвідка у воєнний час, були абсолютно новими, а на перших порах – і абсолютно невигідними. У таких непростих обставинах склалася нова формація військових контррозвідників: це були люди, що прийшли з окопів, не з чуток зналиь, що таке передова. По суті, ті офіцери-фронтовики створили фундамент, на якому збудована сучасна контррозвідка.

Традиційно головним і найважливішим завданням особливих відділів було протидія розвідувальної діяльності іноземних спецслужб. Крім цього, особливі відділи КДБ СРСР виконували завдання у сфері боротьби з корупцією та організованою злочинністю, незаконним обігом наркотичних засобів і контрабандою. У рамках своєї компетенції, звичайно. Були також особливі функції по захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом. Треба розуміти, що в першу чергу ми попереджали загрози національній безпеці. У тому числі – і загрози, які несе з собою злочинність. Наше головне завдання в цій сфері було – добування упереджувальної інформації: виявлення та розробка організованих злочинних груп, корупціонерів, наркоділків. Ми були зобов’язані уберегти країну від злочинів у сфері військово-технічного співробітництва, запобігти розкраданню та виведенню бюджетних коштів за кордон. Спільно з командуванням військових частин вживали заходів з підтримання високої боєготовності Збройних Сил, не допускали втягування військовослужбовців узлочинну діяльність. Питання забезпечення військової безпеки країни були найголовнішими для особістів. Сюди входило і забезпечення безпеки системи протиповітряної оборони.

Наші війська були об’єктом пильної уваги для спецслужб багатьох іноземних держав. Існували агенти, яким відпрацьовували конкретні доручення щодо збору інформації військового характеру. Своїх цілей вони досягти не встигли: військова контррозвідка вчасно вживала заходів, і витоку стратегічної інформації не відбувалося, шкоди обороноздатності державі нанесено не було.

Необхідно підкреслити, що з перших же днів особливі відділи завжди здійснювали свою діяльність у тісній взаємодії з військовим командуванням. Повне взаєморозуміння співробітників особливих відділів з військовим керівництвом сприяло успішному вирішенню завдань щодо забезпечення безпеки увійськах. У свою чергу командування постійно відчувало допомогу з боку особливих відділів у вирішенні військових завдань. Такий підхід до організації діяльності військової контррозвідки був одним з основоположних принципів роботи особливих відділів. Його ми строго дотримувалися .

Був і інший принцип її діяльності, значущість якого ніколи і ніким у нас не піддавалася сумніву: тісний зв’язок з особовим складом військових частин, працівниками військових об’єктів, штабів та установ, що знаходяться в оперативному забезпеченні органів безпеки у військах.

Олександр Майстренко