З наведення порядку в місті, прийшовши до влади в якості прем'єр-міністра у 1959 році, розпочинав 35-річний випускник Кембриджу юрист Лі Куан Ю (народився в 1923 р.). У той час були серйозніші проблеми в місті-державі, зокрема, міжетнічні конфлікти між малайцями та китайцями, але Лі Куан Ю все ж розпочав з порядку на вулицях міста. Цей процес проходив одночасно з втихомиренням конфліктів між етнічними групами та створенням своєї армії.Підготовка до зустрічі з Сінгапуром виявилася вражаючою та для більшості - несподіваною. Нас суворо попередили: читайте об'яви, в яких місцях парку чи майданчика можна курити. За порушення штраф - 350 доларів (співвідношення американського долара до сінгапурського - 1:1,6). Порушення будь-яких правил збереження санітарного стану міста карається штрафом: за викинутий на тротуар недопалок - 600 доларів, за порушення правил переходу вулиць - 350 доларів. Поліцейські, які стежать за порядком у місті, одягнені у цивільний одяг. Ось чому місто чисте і пахне милом. (Зустріла на одному з інтернетівських форумів запитання читача: "Відправляють у Сінгапур у відрядження, розкажіть, що там у них, крім чистоти, ще є ?")
Ще в 50-ті роки ХХ століття портове місто Сінгапур було клоакою, де процвітала наркомафія, проституція, злидні та сутички на етнічному ґрунті. Острів типового "третього світу". Острівець, на якому відсутні будь-які свої природні ресурси. Навіть будівельний пісок і питну воду завозили зі сусідньої Малайзії.
І ось через 30 років країна-місто стало зразковим флагманом для країн Азії та й світу.
Лі Куан Ю детально описує свій досвід державотворення і будівництва процвітаючої нині країни на 700 сторінках своїх мемуарів " Сінгапурська історія: 1965-2000. З "третього світу" - в перший". Цей твір повинен стати настільною книгою для всіх державників та й пересічних громадян, кого це цікавить. Він написаний простою, доступною мовою, а читається із захопленням, як роман. Задовольняючи Вашу допитливість, назву лише кілька способів, як Лі Куан Ю разом зі своїми соратниками з Партії Народної Дії, яка прийшла до влади демократичним шляхом у 1959 році і править до сьогодні, вдалося здійснити в соціально-економічній сфері "стрибок тигра".
Щоб закон не перетворився "в дишло" - ніяких додаткових розпоряджень, указів, навіть видачі ліцензій. (Шановний 75-річний пенсіонер Лі сьогодні, мабуть, сміявся би, якби детально знав про наші, українські, методи державотворення: телефонне право, укази та розпорядження, і т. д.)Ніби все дуже просто і зрозуміло. Найголовніше - створили прості, чіткі та зрозумілі всім ЗАКОНИ. А по-друге - вимагали і вимагають цілковитого їх дотримання ВСІМА без винятку. Тобто, Лі Куан Ю постійно насаджував принцип верховенства закону та рівності перед законом, включно з найвищими чиновниками і родиною.
Наведу розказані нам приклади. Існує закон, що забороняє продаж наркотиків. За його порушення - смертна кара. Кілька років тому було виконане рішення суду про смертну кару 25-літнього австралійського громадянина, котрий привіз у Сінгапур 0,5 кг героїну. Заступництво Австралійського уряду не допомогло. З боку сінгапурської влади пролунала відповідь на прохання про помилування: "Він знав про наш закон". І сьогодні крадіжки, насильство, наркотики (навіть за 15 г героїну), корупція та розпалювання міжнаціональної ворожнечі караються смертною стратою через повішання. З 1991 по 2004 рік здійснено 400 смертних вироків.
Інший приклад. Прибулий американець-тінейджер, за звичкою, яка ніколи і ніким не карається на території США, продемонстрував там своє мистецтво графіті: щось розмалював. Арешт, десять ударів палицею по голих п'ятах і негайна депортація на ношах, тому що від болю ходити не міг. Коли підняли лемент міжнародні організації - відповідь та ж: "Закон один для всіх, в т. ч. й для гостей країни".
Наступний надзвичайно важливий крок - перемога над корупцією. Яким чином? Знову ж допомогли чіткі, недвозначні закони, прості, зрозумілі всім правила. Наступним кроком - жорстко розправилися з мафіозними угрупуваннями. Різко підняли платню суддям. У 1990 році платня судді найвищої категорії складала 1 мільйон сінгапурських доларів в рік. Державним чиновникам підняли зарплату до рівня топ-менеджерів великих приватних компаній. Урядовці Сінгапуру отримують платню найвищу у світі. Прем'єр-міністр - 50 тисяч доларів США щомісячно. (Для порівняння: президент США - 33 тисячі доларів). Спочатку Незалежний комітет по боротьбі з корупцією передав до суду сотні справ, включно з близькими родичами Лі Куан Ю. У підсумку одні міністри - в тюрмі, інші - втекли з країни. Пишуть, що після запровадження цього закону було зафіксовано лише один випадок, коли урядовець вищого рангу (міністр національного розвитку Де Цзінван) був зловлений при отриманні хабара. Після розмови з Лі Куан Ю він... повісився.
Лі Куан Ю описує в своїх мемуарах, що і як він зробив для основного - створення економіки. Спочатку потрібно було дати працю і, таким чином, нагодувати до двох мільйонів мешканців. На час отримання незалежності (1965 р.) роботи не було: лише в порту перепакування вантажів. Правда, 40 тисяч осіб працювали на військовій базі Великобританії, яку та вирішила ліквідувати. Лі умовив британців (колонізаторів!) протримати її ще три роки.
А тим часом зробив ставку на транснаціональні компанії (ТНК). Виділили частину острова під спеціальну економічну зону (район Джуронґ), створили там умови для виробництва і запросили інвесторів. Ті відгукнулися не відразу. Лише наприкінці 60-х років прибули з Гонконгу і Тайваню дві компанії та заснували перші 2-3 фабрики. А в 1970 році тут з'явилася перша серйозна американська компанія, в особі "Дженерал електрик".
Саме тоді було подолане масове безробіття. "Все, що у нас було на той час, - пише Лі Куан Ю, - це працелюбні люди, добра базова інфраструктура та уряд, який вирішив бути чесним і компетентним". А ось чому ринули до Сінгапуру інші інвестори? А тому, що зі "шкіри лізли", аби інвестори були задоволеними. Створили спеціальне Агентство економічного розвитку. Інвестори мали справу не з кількома міністерствами, департаментами, відділами і т. д, а тільки з одним чиновником Агентства економічного розвитку, який відповідав абсолютно за все в організації роботи та сприянню тій чи іншій іноземній компанії. Його робота оцінювалася та оплачувалася рівнем успіху інвесторів. Лі пише: "Якби одним словом сказати на чому побудована наша сьогоднішня економіка - це слово "довіра". Іншими словами - дотримання усних домовленостей, чесність та відсутність бюрократії.
Далі - освіта для всіх, і особливо молоді. Її посилали вчитися в кращі вузи Європи, потім США і так виховали власних підприємців, науковців. Прийняті соціальні програми соціального напрямку. Середня освіта - безкоштовна. Вища державна - дешева, приватна - платна. Багато навчається за кордоном, негайно повертаючись додому після закінчення університетів. Всім одруженим видається державна квартира і кредит на 30 років. Оплачена - стає їхньою власністю. Пристойними пенсіями забезпечені всі.
Ми звернули увагу, що в місті відсутні автомобільні "корки" на дорогах в години пік. Знову ж завдяки практичному закону: на автомобілі, що купують за кордоном, запроваджено мито 250-300 відсотків та податок на 10 років наперед. Так сінгапурська влада бореться з перевантаженням автошляхів та загазованістю. Тому власних автомобілів мало. Міський транспорт - двоповерхові автобуси - дешеві, зручні і працюють з точністю годинникового механізму. Дешеве в робочий час таксі, а у вечірній час оплата різко зростає.
Чим живе Сінгапур нині? Сьогодні Сінгапур - лідер в галузі високих технологій: електроніка і точне приладобудування, виробництво оптичних інструментів і лінз, комп'ютерна техніка та судно- та літакобудування, сучасні бурові платформи для нафто- та газовидобутку, металургія і нафтохімія. (Дрібничка, але показова для бренду "Зроблено в Сінгапурі". Одна наша туристка з Нью-Джерзі в місцевій компанії "Ploh" встигла замовити набір пухової постелі, бо колись в Англії спробувала його і він став мрією. Це я веду до того, що "сінгапурське" - найкраще!)
Порт Сінґапуру займає четверте місце в світі за вантажооборотом (після Роттердаму, Йокагами та Кобе)
Після фінансових центрів Нью-Йорку та Лондона Сінгапур посідає третє місце і за цим показником.
Одним з найбільших досягнень Лі Куан Ю є й те, що він домігся міжнаціональної та міжрелігійної злагоди у суспільстві. Він створив єдину сінгапурську націю при збереженні національних особливостей. Кажуть, що самі мешканці при останньому переписі населення називали себе спочатку сінгапурцями, а тоді вже китайцями, малайцями і т. д. (на цьому прикладі ганебно виглядають маніпулювання наших, українських, політичних "вождів" штучним поділом України на Схід та Захід.).Ще три-чотири десятки років тому майже половина мешканців була безграмотною - не вміли читати і писати, а Сінгапур сьогодні - найбільший науковий центр Південно-Східної Азії, в якому 170 науково-дослідних інституцій, де розробляються сучасні супертехнології. Місто має два першокласні університети та два політехнічні інститути.
А найбільша стратегічна заслуга Лі Куан Ю в тому, що він наполегливо відстоював своє право йти своїм шляхом, а не копіювати нав'язувану західну демократію. В боротьбі за самостійність свого розуміння державотворення він переміг і завоював повагу світу.
Зрозуміло, що дії такої неординарної особистості викликали у світі не тільки суцільне схвалення. Прихильники лицемірної та руйнівної політкоректності випустили немало гострих стріл в авторитарного лідера. Але Сінгапур продовжує свій економічний і соціальний поступ.
Ось тільки деякі штрихи соціального устрою модернізованого, комп'ютеризованого, урбанізованого великого-маленького Сінгапуру, так званого "сінгапурського чуда". На нього рівняється вся Азія. А тепер і світ.
"Ми скористалися, - пише наприкінці своєї книги Лі Куан Ю, - розширенням світової торгівлі, залучили інвестиції і протягом життя однієї генерації громадян Сінгапуру перестрибнули з третього світу - в перший".
А. Ясенський
