Контрбатарейна боротьба

Доброго дня. Ми з України.

Контрбатарейна боротьба - вид артилерійського вогню, стрільба з артилерійських гармат із закритих вогневих позицій на придушення або знищення вогневих засобів артилерії противника, розташованих також на закритих вогневих позиціях з метою завоювання вогневої переваги. Коли контрбатарейна стрільба ведеться одночасно двома протиборчими сторонами, таку ситуацію образно називають артилерійською дуеллю. Як правило, контрбатарейна стрільба ведеться цілим артилерійським підрозділом проти групи близько розташованих одна до одної гармат противника. Найчастіше ціллю вогневого ураження є артилерійська батарея супротивника і саме через це контрбатарейна стрільба отримала свою назву. Артилерійська наука також не виключає можливість ведення контрбатарейного вогню одною гарматою або по одній артилерійській системі противника. 

За часів Першої світової війни контрбатарейна боротьба вважалася однією з найголовніших завдань артилерії й для її ведення формувалися спеціальні артилерійські групи. Ще більшого розмаху в усіх арміях світу здобула контрбатарейна боротьба за часів Другої світової війни. 

Контрбатарейна боротьба багато в чому схожа з іншою тактикою застосування артилерії. Однак у неї є і суттєві особливості. Головною з них є велика віддаленість цілей від лінії фронту до декількох десятків кілометрів, що унеможливлює їхнє пряме спостереження артилерійськими розвідниками на передовій. Для визначення координат цілей використовують такі методи:

- результати аерофотозйомки або спостереження з космосу;

- застосування підрозділу звукової розвідки ПЗР

- використання РЛС контрбатарейної боротьби;

- візуальне спостереження супутніх стрільбі явищ і секундомір;

- безпосереднє спостереження з літального апарату ЛА;

- засилання розвідників або використання агентури в ближньому тилу противника.

Для виявлення ворожих вогневих позицій застосовуються радіолокаційні контрбатарейні станції. З їх допомогою проводиться зарубка і виявлення координат батареї противника, місць потрапляння боєприпасів і коригування пострілів власної артилерії. Принцип роботи полягає у визначенні артилерійських снарядів на початковій стадії польоту, зарубки кількох положень ракети або міни для визначення траєкторії руху. Дослідження дуги і обробка отриманих даних дозволяє розрахувати місце установки вогневих точок противника і визначити мету ураження у власному таборі.

Зарубка стріляючих точок противника проводиться скануванням за допомогою променя простору над горизонтом, утворюючи своєрідний бар'єр. Після повернення сигналу станція контрбатарейної боротьби послідковує рух цілі протягом часу, необхідного для визначення точної траєкторії боєприпасу. Шляхом зіставлення отриманих координат місця установки і траєкторії польоту отримують точку падіння артилерійського снаряда. Тип, калібр снаряда і найменування вогневої станції визначається автоматично, при цьому уточнюються розміри точки ураження, її міць і складається приблизна класифікація батарей за величиною загрози.

В сучасних умовах контрбатарейна станції великої дальності приймають в діапазонах 2-4, 5 і 10-121 Гц. Це дозволяє не залишити без уваги вогневі мінометні точки на відстані до 30 кілометрів, позиції артилерії на дальності до 50 кілометрів, а ракетні пускові установки простежуються на 80 кілометрів.

ЩО ВХОДИТЬ ДО СКЛАДУ СТАНЦІЇ?

РЛС оснащена для роботи у військових умовах:

- системою антен;

- апаратурою для обробки отриманих відомостей;

- апаратурою для прийому і передачі сигналів;

- пристроєм для передачі інформації;

- мережею електроживлення.

Радіолокаційні станції контрбатарейної боротьби мають антени, що представляють собою плоску антенну у фазованій решітці (ФАР) прямокутної форми. Сканування відбувається електронними променями, його сектор розширено до 90º. Конструкція ФАР для зручності огляду в різних напрямках встановлюється на платформу поворотного дії.

Зв'язкові пристрої для роботи з інформацією і розвідувальними даними розміщуються у містких контейнерах, які розташовуються на колесах або гусеницях самохідного транспорту. Вантажопідйомність його дозволяє перевозити понад п'ять тонн. Щоб підвищити ефективність роботи станцій в польових умовах їх постійно модернізують, що полягає в розробці і застосуванні вдосконаленого забезпечення в бортових комп'ютерах.

Важливу роль відіграє впровадження інноваційних модульних засобів і впровадження чіткої системи прив'язки до місцевості. Новітні системи бортової навігації дозволяють під час передислокації визначати власне становище на місцевості і зорієнтувати антени, засікати вогневі точки супротивника з найбільшою точністю.

ПЕРЕВАГИ СТАНЦІЙ РОЗВІДКИ

Контрбатарейні станції сконструйовані і працюють для підвищення ефективності ведення бою в польових умовах і мають ряд позитивних моментів, що дозволяє розвивати цей напрямок:

Станції є мобільними транспортними пристроями для здійснення радіолокаційної розвідки;

станції здатні здійснювати перегляд великих областей на великих відстанях за дальністю;

здійснюють збір даних про ворожих вогневих

здійснюють збір даних про ворожих вогневих точках дуже точно в реальний проміжок часу;

Станція працює незалежно від часу і погоди;

- проявляє високу боєготовність в будь-яку частину доби.

Навіть якщо противник може виявити контрбатарейну станцію на відстані, що перевищує дальність дії самих розвідувальних пристроїв, то наведені вище переваги дають доцільність використання їх для визначення вогневих точок противника, а саме реактивних залпових систем, артилерійських батарей і мінометів.

З відкритих джерел в Інтернеті.

А. Малин