четвер, 17 березня 2022 р.

Підземні заводи – досвід світового будівництва

Підземний авіазавод  SAAB, Швеція

Найчастіше перспективи розвитку підземного простору недооцінюють, вважаючи, що під землею можна будувати лише метро.  Але на практиці у багатьох країнах підземний простір давно використовується з утилітарною метою.

 Економні підземні підприємства Швеції

Швеція під час другої світової аойни активно працювала у питанні безпеки військових підприємств.  Ще до початку війни шведи в скельних породах, у гранітному масиві, почали будувати підземні підприємства, що випускають високоточні електровимірювальні прилади фірми «АГА Балтик».

 Вже наприкінці Другої світової війни був побудований підземний авіазавод «СААБ Ейркрафт» загальною площею 14000 м2.  Шведські підприємства показали високу та ефективну продуктивність, тому і після війни вони успішно функціонували.

 Ще в 1946 році шведські фахівці зазначали, що будівництво підземних підприємств економічно вигідне, незважаючи на те, що їхня вартість будівництва на 15% вища за вартість наземних заводів.  У підземних заводів менше експлуатаційних витрат, тому різниця вартості наземного та підземного будівництва заводів компенсується.

 Після закінчення війни у ​​США було проведено дослідження, які довели ефективність будівництва підземних заводів.  Зокрема, дослідження показало, що під землею можна будувати підприємства, що не потребують установки кранового обладнання, тобто підприємства легкого та середнього машинобудування або приладобудування.

 У 1954 році в Канзас-Сіті розмістили завод із виробництва прецизійних оптичних виробів компанії "Брунсон інструмент" (Brunson Instrument Company).  Його збудували у вапнякових виробках прямо під вулицями міста.

 Загальна площа підземного заводу була 24 000 м2, що дозволило розмістити 120-метрові складальні лінії.

 Підземний завод та компанія існує досі.  Зараз на чолі Brunson Instrument Company онук того Брансона, при якому був побудований підземний завод.  Фахівці підприємства вважають, що рішення збудувати завод під землею – геніальний хід, оскільки це створило абсолютно стійке середовище.

 Відсутність вібраційного фону та впливу довкілля забезпечило хороші умови для виробництва.  Крім того, підземне розміщення підприємства дозволило ставити у графік нічні зміни, що значно прискорило процес створення продукції.  Фахівці компанії Brunson Instrument Company відзначають, що в порівнянні з наземним заводом споживання тепла на їхньому підземному підприємстві нижче в 3 рази, витрати на кондиціювання повітря – нижче в 10 разів.

 Японські підземні заводи

 Всі дігери знають про підземний військовий завод Мацура, який спеціалізувався на виробництві авіадвигунів.  Завод збудували у 30-ті рр.  ХХ століття.  Нині він у занедбаності та всім своїм виглядом ілюструє стан авіаційної промисловості Японії після Другої світової війни.  Але на початку 1941 року японці мали близько 575 літаків – на той момент це майже вдвічі більше, ніж у сумі у Великобританії та США.

 Під час Другої світової війни, ведучи успішну військову кампанію в районі Південно-Східної Азії та отримуючи по тисячі військовополонених на день, японці організували будівництво тунелів у вулканічному туфі.  Полонені будували казарми, штаби, лікарні, укриття для підводних човнів та катерів.  Так тривало до закінчення війни.

 Сьогодні Японія входить до двадцятки країн з вироблення електроенергії на гідростанціях, більшість електростанцій мають підземні комплекси.  Всього в Японії близько 4700 км енергетичних тунелів.

 Другу світову війну змінила Холодна війна, результатом стало активне будівництво як на території США, так і в СРСР підземних стратегічних об'єктів.  Про це у своїх спогадах та мемуарах писало кілька відомих розвідників, політичних діячів того часу.

 З того часу підземне будівництво асоціюється, насамперед, із виробництвом, видобуванням та секретними стратегічними об'єктами.  Але не слід забувати про те, що під землею можна будувати потрібні для міст соціально-побутові споруди, торгові центри, культурні майданчики, розважальні зони.  Подібні проекти реалізуються в містах по всьому світу, таких як Сеул, Монреаль та багатьох інших.

 Підземні заводи гітлерівської Німеччини

 У 30-40 рр.  XX століття активно підтримувалась ідея будівництва підземних заводів.  Відомий приклад – підземні підприємства авіаційної промисловості у нацистській Німеччині.

 Керівництво німецького концерну "Мессершмідт" ще до початку Другої світової війни запропонувало Гітлеру здійснити будівництво.  На щастя, фюрер був надто впевнений у собі та у своїй армії і не поспішав.  До початку війни лише деякі військові підприємства були побудовані у спорудах котлованного типу.

 У 1943 році фашистське керівництво змінило своє ставлення, було розроблено план будівництва спеціальних підземних споруд, відомий як Projekt Riese або проект «Великан».  Німецьке керівництво планувало побудувати 7 підземних промислових комплексів у районі Совиних гір та найбільшого замку Нижньої Сілезії – Książ Castle (територія сучасної Польщі).

Підземні підприємства почали розглядатися в нацистській Німеччині як спосіб захисту найважливіших для ведення війни підприємств від знищення при масованих нальотах бомбардувальної авіації союзників.  Вжиті заходи щодо територіального розосередження виробництва не могли стати повним вирішенням питання, оскільки з початком використання союзниками стратегічної бомбардувальної авіації вся територія Німеччини виявилася доступною для атаки з повітря.  Це змусило шукати можливості в перекладі виробництва під землю,

 До кінця війни в гітлерівській Німеччині вже працювали 143 підземні підприємства, на яких вироблялися комплектуючі для військових потреб, реактивні літаки, літаки-снаряди ФАУ-2, авіадвигуни, стрілецька зброя.  Наприклад, завод із виробництва реактивних літаків «Хейнкель-162» було обладнано у виробках соляної копальні на глибині 300 м. Вночі ці літаки піднімали на злітну смугу.

 Незважаючи на очевидні переваги такого підходу, для здійснення прийнятого плану було вже надто пізно – війна завершувалася.  Усього було освоєно лише 1,3 млн м2 підземних площ (з яких понад половину склали наявні гірські вироблення), і ще 5 млн м2 знаходилися в стадії освоєння.  Після закінчення війни підземні заводи фашистської Німеччини активно вивчали фахівці з різних країн.

Підготував Д. Денисюк


Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі