понеділок, 21 березня 2022 р.

Артилерія Польщі: сучасний стан (2018 рік)


Як повідомляли Ukrainian Military Pages -

Після припинення існування ОВД та переорієнтації Польщі на НАТО і Євросоюз Військо Польське зазнало суттєвого скорочення, однак воно аж ніяк не мало обвального характеру...

Одним з результатів скорочення війська стала повна відмова від буксируваних систем – уся артилерія Війська Польського тепер самохідна.

Найпоширеніший тип артистсеми – це 2С1 «Гвоздика». Польща отримала 533 таких самохідних артилерійських установок, в складі сухопутних військ станом на 2016 рік залишалось 292 установки, однак в бойових частинах їх значно менше. Принаймні частина польських «Гвоздик» модернізована до рівня 2С1Т зі встановленням елементів АСУ вогнем артилерії «Топаз».

«Гвоздики» знаходяться на озброєнні бригадних артдивізіонів: чотирьох в 16-й Поморськії МД, трьох в 12-й Щецінській МД і трьох в 11-й Любуській дивізії панцирної кавалерії, а також одного в 21-й бригаді підхалянських стрільців. Загалом 11 дивізіонів.

Другий тип – 152-мм САУ «Дана» чехословацького виробництва. Польща отримала 111 таких САУ, які надійшли на озброєння корпусної артилерії.

У 2013 році три артполки передані до складу дивізій: 5-й Любуський полк - до 12-ї МД, 11-й Мазурский полк - до 16-ї МД і 23-й Шльонський полк – до 11-ї ДПК. Полки мають мішаний склад – у них експлуатуються і «Дани», і РСЗВ. Треба сказати, що Військо Польське мало і вісім САУ 2С7 «Піон», але їх років десять тому (чи й більше) списали.

На початку 90-х рр. Польща почала пошук варіантів нових САУ. Планувалось придбати за кордоном ліцензію на виробництво башти з озброєнням і монтувати її на шасі польського виробництва. Не буду розписувати усіх перипетій процесу (це, зрештою, тема для окремої розмови), відзначу лише, що у 1999 р. вибрано башту британської САУ AS-90.

Перший прототип САУ «Краб» був готовий у вересні 2001 р. Але серійне виробництво затягувалось – завод «Бумар-Лабенди» виявився нездатним забезпечити належну якість шасі, а поки возились з ними - британці припинили виготовлення стволів для AS-90. Довелось для першого дивізіону стволи закупити у Франції (8) і Німеччині (16). Але зараз, ніби, «Гута Стальова Воля», яка випускає «Краби» (а раніше виготовляла «Гвоздики»), налагодила власне виробництво стволів.

Довести до пуття польське шасі для «Краба» так і не вдалось, і в 2014 р. ухвалили рішення про закупівлю в Південній Кореї шасі САУ К9. Це дозволило, нарешті, передати у війська першу партію з 24-х САУ. Власне, постачаються не самі лише САУ, а дивізіонні комплекти «Регіна» - з усіма належнами машинами управління, ремонтними та ін. У 2016 р. підписано контракт на постачання до 2025 р. ще чотирьох комплектів «Регіна». Таким чином, кількість «Крабів» буде доведена до 120 одиниць.

Перший дивізіонний комплект «Регіна» переданий до 11-го Мазурського артполку. Якщо припустити, що й решта «Крабів» піде у дивізійні артполки, то виходить, що «Гвоздикам» на заміну доведеться чекати дуууже довго.

З іншого боку, проект нової САУ «Криль» позиціонується саме як заміна для «Дан». Можливо, з початком надходження «Крилів», «Краби» будуть передаватись в бригади.

САУ «Криль» розробляється з 2011 р. Ключові вимоги замовника – це 155-мм ствол завдовжки 52 калібри і здатність до перевезення літаком С-130. У її нинішньому вигляді – це ізраїльска артсистема ATMOS 2000, змонтована на польському шасі «Єльч» 663.32.

Тепер про реактивну артилерію. Її основа – 75 систем WR-40 «Лангуст», тобто польський варіант модернізації «Граду» – на тривісному шасі «Єльч» P662D.35, з сучасними засобами зв'язку й управління вогнем.

Ймовірно, такими системами укомплектовано по одному дивізіону (24 ПУ) в дивізійних артполках. Системи RM-70/85 (30 екз.) і БМ-21 (75), швидше за все, знаходяться на складах.

Також з'явилась інформація про можливу закупівлю 24-х ПУ РСЗВ «Лангуст» (або удосконалених «Лангуст 2») для артполку 18-ї МД – четвертої дивізії Війська Польського, формування якої щойно розпочато. Тут виникає питання: куди в такому разі підуть «Хомари»?

Нещодавно підписаний контракт вартістю 655 млн. доларів на постачання першої партії реактивних систем залпового вогню HIMARS (проект «Хомар»). Поляки відмовились від офсетних вимог (спочатку вони збирались монтувати пускові установки на власних шасі «Єльч»), що дозволить прискорити реалізацію контракту.

Доповнення:Польща 13 лютого підпише контракт на поставку дивізіону ракетних систем HIMARS за $414 млн

Закуплені 20 пускових установок (18 для одного дивізіону та два для навчального підрозділу), 36 стартових пакетів (які складаються з 216 ракет) ракет GMLRS Unitary з уламково-фугасними бойовими частинами, 9 пакетів (54 ракети) ракет GMLRS Alternative Warhead, 30 ракет ATACMS Unitary, 20 навчальних пакетів LCRR (120 ракет), 33 HMMWV, 24 комплекти системи керування вогнем AFADTS, апаратура зв'язку, послуги з технічної підтримки, навчання тощо.

З 33-х HMМWV, які планується придбати, на 24-х буде змонтовано обладнання системи керування вогнем, а ще на 9 – пересувні майстерні. Цікаво, що румуни, які теж замовили дивізіон HIMARS, придбали лише 10 HMМWV (7 машин управління і 3 ремонтних). Польща також не замовила ТЗМ – планується виготовляти такі машини на базі власних «Єльчів».

Але схоже, історія з закупівлею HIMARS далеко не закрита. З'явилась інформація, що поляків не влаштовує система керування вогнем AFAТDS, оскільки вона не є достатньо мобільною. Американці, створюючи її, орієнтувались на ведення бойових дій за умови переваги в повітрі власної авіації (або й повної відсутності авіації у противника), тому їхні пункти управління розгортаються в наметах - що, зрозуміло, потребує значного часу. Виглядає це так:

Поляки ж усвідомлюють, що в разі конфлікту з Росією загроза з повітря буде цілком реальною, а питання швидкого виведення з-під повітряного удару буде питанням життя і смерті. Тому зараз обговорюється теза про необхідність застосування в дивізіоні HIMARS польської системи керування вогнем «Топаз», яка використовує КШМ. Для такого командного пункту достатньо 2-3 хвилин, щоб залишити позицію.

Щодо мінометів.

Військо Польське має десь 700 60-мм мінометів (власного і чеського виробництва) і під сотню старих радянських 120-мм. Крім того, є 99 98-мм мінометів М-98.

Чому такий дивний калібр? А щоб не потрапляти під договірні обмеження, які стосуються зброї калібру 100 мм і вище. Міномет створений в Польщі, був готовий до виробництва у 1997 р., але поставки почались тільки у 2003 р. через проблеми з допрацюванням боєприпасів. На цьому фото - десантники, які використовують для транспортування М98 «хаммери». Я ж бачив, як підхалянські стрільці возять такі міномети на «єльчах».

З 2006 р. «Гута Стальова Воля» працює над створенням 120-мм самохідного міномета «Рак». Перші прототипи SMG 120, які з'явились у 2009 р., були виготовлені на шасі 2С1. Але в серію пішов варіант SMK 120 – на шасі колісного БТР «Росомак». Дальність стрільби сягає 12 км, боєкомплект – 46 мін.

«Раки» постачаються ротними модулями - по вісім самохідних мінометів, машини управління, розвідки цілей та ін. Замовлено вісім таких модулів (64 міномети).

У грудні 2018 р. сухопутні війська отримали п'ятий ротний модуль самохідних мінометів «Рак». 1-й такий модуль був переданий у червні 2017 р. до 17-ї мбр, 2-й в жовтні - до 12-ї мбр, 3-й в січні 2018-го - до 15-ї мбр, 4-й - в серпні до 21-й бригади підхалянскьх стрільців. До цієї ж бригади, а конкретно – до 5-го батальйону в Перемишлі - потрапив і 5-й модуль «Раків».

Підсумовуючи треба відзначити, що Польща останнім часом прийняла на озброєння три сучасних зразки артилерійського озброєння: «Лангуст», «Краб» і «Рак», ще два мають от-от надійти («Криль» і «Хомар»). У закупівлях простежується системний підхід – тобто, придбання не самих лише вогневих установок, а дивізіонних (ротних) модулів. Але кількість закуплених систем (особливо «Крабів» і «Раків») недостатня для заміни застарілих взірців (виходячи з наявної оргструктури сухопутних військ).


Автор: Андрій Харук

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі