Боротьба з бандитизмом

БАНДИТИ́ЗМ (франц. banditisme, від італ. banda, bandito – загін, зграя, розбійник, бандит) – злочин, який полягає в організації озброєної банди з метою вчинення нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (ст. 257 Кримін. кодексу України).   У сфері кримінального законодавства Б. визнається одним із найнебезпечніших злочинів, скерований проти основ існуючого ладу. Відповідними до політичної оцінки Б. були й заходи кримінальної відповідальності за його вчинення: переважно вища міра покарання (розстріл) із конфіскацією всього майна З 1917 року декрети урядів на території України встановлювали особливий порядок застосування репресивних заходів до учасників банд і особливу підсудність справ про Б. Зокрема, в місцевостях, де оголошено воєн. стан, надзвичайним комісіям (НК) надавалося право чинити безпосередню розправу (і розстріл) щодо осіб, причетних до Б. Так Кримінальний кодекс узаконював «червоний терор» більшовиків. Під час воєн. дій 1918–20 розгляд справ про Б. входив до компетенції військ.-рев. трибуналів. Б. вважався злочином, що посягає на безпеку держави в політичній сфері. Кримінальниц кодекс УРСР 1960 розглядав Б. як злочин проти держави (ст. 69).

Кримінальний кодекс України (2001) відносить Б. до злочинів проти громадcької безпеки.

В останнє десятиліття 20 ст. в Україні відбувся «вибух» проявів Б. Якщо загальна кількість організованих злочинних груп в Україні від початку 90-х рр. збільшилась у 4– 5 разів, то Б. за цей час, за офіційною статистикою, зріс більш як у 50 разів. Так, 1990 в Україні було зареєстровано всього 2 випадки Б., у 1995 – 57, 1997 – 110. У 1990 в Україні за Б. не було засуджено жодної особи, у 1995 – засуджено 18, у 1996 – 39, у 1997 – 84, у 1998 – 115, у 1999 – 85, у 2000 – 87 осіб. В останні роки найбільше випадків учинення Б. реєструється в Донец., Дніпроп., Харків., Одес. обл. Таке зростання Б. пояснюється як криміноген. ситуацією, що склалася останніми роками в нашій державі, так і тим, що за радянських. часів офіційна кримінальна статистика не відображала реал. стану Б. в Україні й СРСР у цілому. Вважалося, що оскільки Б., крім усього іншого, посягає ще й на політичну систему, то визнання навіть незнач. кількості вчинених актів Б. означало б послаблення радянського ладу. 

Б. є однією з найнебезпечніших форм організов. злочинності, оскільки створює серйозну загрозу для особистої безпеки громадян, їхнього майна, нормального функціонування органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Чинне кримінальне законодавство України встановлює відповідальність за такі прояви Б.: організацію озброєної банди, участь у такій банді, участь у нападі, здійсненому бандою. У кримінальному праві під бандою розуміють організовану групу з трьох і більше осіб, які, усвідомлюючи можливість використання ними зброї, об’єдналися для спільної злочинної діяльності. Специфічними ознаками банди, які відрізняють її від інших форм організованої злочинності, є її озброєність, а також регулярне вчинення нападів на громадян чи підприємства, установи та організації. Озброєність банди означає наявність хоча б у одного з її учасників будь-якої зброї, за умови, що інші члени групи знають про неї й усвідомлюють, що вона може бути застосована під час нападів. Для кваліфікації Б. не має значення, чи використовувано зброю, яка була в банді на озброєнні, під час конкретного нападу, чи ні. За ступенем організованості та напрямом злочинної діяльності кримінологи виділяють банди прості (класичні), в яких немає суворої підпорядкованості і яскраво вираженого лідера, та банди структуровані (спеціалізовані), в яких наявний лідер, якому належить провідна роль у діяльності банди, і спеціалізація злочинної діяльності. Під участю в банді розуміється не лише безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу до неї чи будь-яку іншу участь у діяльності банди як її члена (надання транспорту, засобів зв’язку, зброї, документів, прикриття, приміщень, переховування учасників бандитського нападу, фінансування банди, пошук об’єктів для нападу тощо). Сусп. небезпечність Б. настільки висока, що сам факт створення банди, незалежно від того, чи вчинили її члени хоча б один напад, а також сам факт вступу особи до банди законодавець визнає закінченим злочином. Кримінальний кодекс не зазначає конкретних діянь, які може вчиняти банда. Кримінологічний аналіз показує, що злочинна діяльність банд в Україні має здебільшого корисливо-насильницьку спрямованість на вчинення грабежів, розбійних нападів, вимагань, викрадення людей, умисних убивств із корисливих мотивів, а також завдання тілесних ушкоджень, пошкодження транспорту й ін. майна тощо.

Остан. часом простежується тенденція до збільшення в структурі Б. питомої ваги такого злочину, як убивство на замовлення. Потерпілими від такого злочину часто є й члени та керівники злочинних угруповань, бізнесмени, представники влади. Тенденції до збільшення кількості випадків Б., поєднані з учиненням найнебезпечніших і зухвалих злочинів, сприяли загостренню в Україні соціальної, економічної і політичної кризи, посиленню правового нігілізму, корумпованості державного апарату, зокрема правоохоронних органів. Згідно з чинним Кримінальним кодексом України Б. карається позбавленням волі на строк від 5-ти до 15-ти р. із конфіскацією майна. Виняткову міру покарання – смертну кару за вчинення Б. – скасовано 1992. До кримін. відповідальності за Б. може бути притягнута особа, яка на момент учинення цього злочину досягла 14-річ. віку.