Про доброчесність

Доброчесність — чистота духа.

Також, можна почути і більш глибоке трактування доброчесності, а саме — перебувати у чистоті духа, а в сенсі: бути у стані освячуючої ласки, бути без важкого гріха, який позбавляє нас спілкування з Богом. Але й у такому розумінні правдиве, цілісне значення цього слова не є вичерпаним. У словнику можемо зустріти переклад слова «ціломудріє» як невинність, розсудливість. А переклад кореня «ціл», від якого походить це слово, означає — здоровий, непошкоджений, чистий.

Сенс слова «ціломудріє» передбачає повернення до первісної цілісності нашої природи,  покаяння, час, в якому ми змагаємо до віднови первісної цілісності нашого життя.

Доброчесність необхідна і для побудови щасливої сім'ї. Доброчесність породжує смиренномудрість, бо тільки смиренні можуть жити по правді, бачити велич Божу, мати доброту до всіх.

Доброчесність досягається завдяки освіті й вихованню.

Згідно з традицією Святих Отців доброчесність досягається боротьбою із закоренілими в нас наслідками гріхопадіння, з нашими духовними вадами.

…Дух же ціломудрія, і смиренномудрія, терпінія і любве, даждь ми, рабу Твоєму … — молитва Єфрема Сиріна

В контексті боротьби з корупцією доброчесність — це необхідна морально-етична складова діяльності державного службовця, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення до громадян та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та розпорядженні державними ресурсами.

Сьогодні Конституція України встановлює пряму норму щодо морально-етичних стандартів під час формування суддівського корпусу. Зокрема, Основний Закон України передбачає, що суддя має бути доброчесним, а суддя Конституційного Суду України повинен мати високі моральні якості.

Доброчесність як явище, категорія і поняття, термін і загалом дискурс – актуалізується в Україні після подій 2013–2014 рр., акцентуючи на етичному вимірі соціальних перетворень. Доброчесність як принцип правосуддя, доброчесність - нормативно закріплена iнституційна об’єктивація чесноти. 

Доброчесність як один із критеріїв відповідності суддівській посаді.

На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший 30 та не старший 65 років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою (ч. 3 ст. 127 Конституції).

Конституція провадить, що підставою для звільнення судді є виявлення за результатами оцінювання невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання (п. 4 ст. 16-1 Декларація доброчесності

Як превентивний засіб у боротьбі з корупцією Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (2016 р.) запроваджує декларацію доброчесності: судді та кандидата на посадутсудді.

Суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. За відсутності доказів іншого твердження судді в декларації вважаються достовірними (ст. 62 Закону). У декларації доброчесності судді зазначаються прізвище, ім’я, по батькові судді, його місце роботи, займана посада та твердження про:

1) відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім’ї майну і одержаним ними доходам;

2) своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функуій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей;

3) невчинення корупційних правопорушень;

4) відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

5) сумлінне виконання обов’язків судді та дотримання ним присяги;

6) невтручання у правосуддя, яке здійснюється іншими суддями;

7) проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновленняд до судової влади в Україні» та її результати;

8) відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади». Декларація може містити інші твердження, метою яких є перевірка доброчесності судді. Вона єв для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії (пп. 3–4 Закону). Ідентична за змістом декларація кандидата на посаду судді подається до Комісії ус  визначений нею для подання документів для участі у доборі кандидатів на посаду судді або конкурсі на зайняття вакантної посади судді. На практиці декларація (з вересня 2018 р.) – об’ємний документ із 2 розділів і 23 пунктів тверджень (не/підтверджую) і місця для додаткових пояснень. Зазначаються твердження, які мали місце упродовж усього життя декларанта та актуальні на час подання. Зміни, доповнення чи уточнення поданих відомостей не допускаються.

Аналіз змісту декларації та практики варті окремої уваги. Загалом декларація – документ самоперевірки, декларування перед громадськістю із широкої низки питань, якідають широке уявлення про зміст «доброчесності».

2. Наука і освіта

Академічна доброчесність

Академічна доброчесність – це «сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень» (Закон України «Про освіту»).

Це визначення дублюється у Законі України «Про вищу освіту».

Закон України «Про освіту» визначає і ознаки дотримання академічної доброчесності академічними працівниками та здобувачами освіти, 

3. Державні органио

Доброчесність державної установи, оціночна характеристика діяльності. 

Доброчесність як принцип діяльності установи, організації.

Наприклад, «основними принципами діяльності закупівельної організації є: ефективність; прозорість та доброчесність. Принципи прозорості та доброчесності включають, зокрема: доступність та максимальну відкритість інформації про закупівлю; чіткий опис усіх процесів і процедур із зрозумілою структурою організації та чіткими алгоритмами, інструкціями, правилами, обов’язками, стандартними операційними процедурами; мінімізацію впливу людського фактора; використання електронних систем закупівель; регулярний внутрішній та зовнішній моніторинг здійснення закупівель медичних товарів»

Доброчесність – один із принципів організації роботи з повідомленнями про корупцію.

Доброчесність визначається як «поведінка працівників апарату Мінрегіону відповіднод вимог Закону («Про запобігання корупції»), Закону «Про державну службу» та Загальгих правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоарядування, затверджених Наказом НАДС 05.08.2016 № 158»5.

Перевірка на доброчесність

Проведення перевірки на доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачалася низкою заходів із 2014 р., зокрема Планом першочергових заходів з подолання корупції, затвердженим розпорядженням КМ України 02.07.2014 № 647-р. На практиці перевірка на доброчесність кульмінувала у запровадженні декларацій доброчесності та (вибіркових) перевірках останніх. Хоча слід розрізняти подання декларацій та їхню перевірку, перше теж визнається «формою контролю держави за доброчесністю осіб».

При призначенні на посаду в Державне бюро розслідувань (ДБР), НАБУ особа повідомляється про можливість проведення щодо неї перевірки на доброчесність та моніторингу способу життя (ст. 15 Закону «Про ДБР», п. 2 ст. 13 Закону «Про НАБУ»). Моніторинг – обов’язок Підрозділу внутрішнього контролю відповідно ДБР чи НАБУ.

Державна служба

Доброчесність як принцип державної служби

Закон України «Про державну службу» (із 2015 р.) зазначає доброчесність п’ятим принципом і визначає його як «спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень» (ст. 4).

Попередній Закон України «Про державну службу» (2011–2015 рр.) зазначав доброчесність як принцип державної служби, наводив його шостим з-поміж інших (ст. 3).

Доброчесність як принцип етичної поведінки державних службовців

Правила етичної поведінки державних службовців (2016–2017 рр.) зазначали принцип доброчесності третім.

Принцип доброчесності не міститься у чинних Загальних правилах етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом НАДС від 5.08.2016 р. № 158.

Доброчесність як принцип і стандарт етичної поведінки виконання службових повноважень

Доброчесність як один із принципів і стандартів етичної поведінки виконання службових повноважень. Так, наприклад, «працівники системи Міністерства юстиції Українип час виконання своїх службових повноважень зобов’язані керуватися такими принципами: служіння державі і суспільству; пріоритетність інтересів; субординація; толерантність; гідна поведінка; доброчесність; політична нейтральність; прозорість і підзвітність; сумлінність».

Ці принципи дублюються щодо працівників інших міністерств. Наказ, який втратив чинність щодо всіх державних службовців, але продовжує діяти для працівників окремихм  наприклад МВС, деталізує доброчесність, як:

1) спрямованість дій на захист публічних інтересів, пріоритет загального блага громадян над особистими, приватними або корпоративними інтересами;

2) неприпустимість використання державного майна в особистих цілях;

3) недопущення конфлікту між публічними й особистими інтересами;

4) нерозголошення та невикористання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням працівниками (…) своїх обов’язків, у тому числі після припинення своєї діяльності (крім випадків, установлених законом);

5) недопущення надання будь-яких переваг і виявлення прихильності до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій9.

Доброчесність як вимога до самого конкурсу та кандидата – учасника конкурсу

Доброчесність кандидата. У разі конкурсу співбесіда проводиться Комісією з метоюо рівнів компетенцій кандидатів, необхідних для роботи на посаді, а саме:доброчесності. Доброчесність (для цілей конкурсу) визначається як послідовна особиста поведінка відповідно до норм моралі та етики, а також вимог законодавства (уникнення конфлікту інтересів, запобігання корупції), відданість цінностям системи служіння громадськості.

Доброчесність конкурсу. У разі конкурсу (на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я), він проводиться з дотриманням принципів:

1) забезпечення рівного доступу; 2) політичної неупередженості; 3) законності; 4) довіри суспільства; 5) недискримінації; 6) прозорості Україні в 2012–2014 рр. діяв Закон про «Про правила етичної поведінки», який передбачав за порушення таких правил усі види юридичної відповідальності).

Законодавство використовує різні терміни і лексеми «доброчесності»,  зокрема такі, як «доброчесний», «критерій доброчесності», «академічна доброчесність», «перевірка доброчесності», «декларація доброчесності» та інші.

За сферою ці терміни найчастіше використовуються у сферах судочинства (статусу суддів) в частині кваліфікаційних  вимог науки та освіти, державного врядування, зокрема державної служби.

Доброчесність визначається неоднозначно, по-різному, наприклад, як принцип і водночас сукупність принципів («сукупність етичних принципів та визначених законом правил»). Як самостійний принцип доброчесність визначається як «принцип і стандарт поведінки, зокрема державного службовця, вимога до судді (його поведінки) чи кандидата на посаду судді. Інколи доброчесність визначається як вимога до конкурсу, який, для прикладу, повинен проводитися із дотриманням з-поміж інших принципу доброчесності, що є вимогою до його організаторів.

Нерідко принцип доброчесності нумерується з-поміж інших (наприклад, за якими повинні проводитися конкурси на посади на державній службі. 

Наприклад, «академічна доброчесність» – це «сукупність етичних принципів та визначених закономправил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу». 

Огляд змісту «декларації доброчесності» судді (кандидата на посаду) виявляє широкий зміст цього поняття, який, з одного боку, визначений законом, а з другого, – на основі дискреції спеціальною установою, без обґрунтування (громадськості) його обсягу. 

Водночас такий стан є до деякої міри закономірним, оскільки поняття «доброчесності» є певною новелою, що знаходиться «у пошуках власного сенсу», і широким за змістом (для порівняння, законодавство не пропонує визначення і таких понять, як «право», «людина»).  Нерідко це пояснюється доцільністю, функціональністю, оскільки установи, які відповідають за забезпечення вимог законодавства, зобов’язані його виконувати (а відтак тлумачити). 

Наприклад, профільний закон у сфері судочинства – «Про судоустрій і статус суддів»14 наводить термін «доброчесність» 55 разів у 165 статтях 12 розділів, роблячи його одним із ключових термінів.

 Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я, затвердженого постановою КМ України 27.12.2017 № 1094. П. 3.. Див., напр., пункт 3 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я, затвердженого постановою КМ України» 27.12.2017 р. № 1094. Закон «Про судоустрій» у ст. 83 встановлює такі критерії кваліфікаційного оцінювання суддів: (1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), (2) професійна етика та (3) доброчесність. 

Закон встановлює, що Вища рада правосуддя (ВРП) може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду в разі обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики (поняття об’єднуються). Ще один приклад (для порівняння) – «Індикатори визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики», розроблені Громадською радою доброчесності (ГРД) (затверджені рішенням ГРД).