пʼятниця, 26 червня 2020 р.

Обов'язки опікуна, піклувальника

Залежно від того, щодо якої категорії осіб встановлено опіку або піклування, форми та методи здійснення повноважень опікуна або піклувальника можуть відрізнятися.

Так, якщо опікуна було призначено недієздатній особі, то, в першу чергу, він зобов'язаний піклуватися про забезпечення цієї особи необхідними ліками та медичним доглядом, створювати належні умови життя, представляти її інтереси. Таке утримання здійснюється за рахунок різноманітних виплат, належних підопічній особі (пенсій, цільових допомог, аліментів, коштів, отриманих як відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, інших надходжень від належного їй майна тощо). У випадку якщо цих сум недостатньо для покриття усіх необхідних витрат, вони можуть бути відшкодовані з іншого майна, яке належить підопічній особі, з дозволу органу опіки та піклування.

Опікун повинен здійснювати такий нагляд, який унеможливить порушення підопічним прав та інтересів інших осіб. Оскільки у разі порушення підопічним прав та інтересів інших осіб відшкодування шкоди покладається на опікуна, якщо він не зможе довести, що таке порушення сталося не з його вини (ст. 1178 ЦК), недієздатною фізичною особою (ст. 1184 ЦК). Обов'язок опікуна відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності (ст. 1184 ЦК).

Опікуни малолітніх мають майже такий самий обсяг прав та обов'язків, як і батьки. Відмінність опікунських прав та обов'язків від батьківських полягає у тому, що вони дещо вужчі за обсягом і перебувають під суворим контролем органу опіки та піклування. Так, відповідно до ст. 246 СК орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку чи піклування. Права та обов'язки опікуна дитини визначені у ст. 249 СК. Основний обов'язок опікуна малолітньої особи - дбати про її виховання, навчання та розвиток, здійснювати дії, які відповідають найвищім інтересам дитини. Опікун має право самостійно визначати необхідні способи виховання дитини за умови дотримання прав дитини.

У ЦК України передбачено обов'язок опікуна вживати заходи щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. У випадку порушення майнових прав та інтересів підопічного третіми особами внаслідок вчинення правочину з порушенням вимог чинного законодавства, опікун звертається до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину (ст. 226 ЦК). У ч. 2 ст. 67 ЦК закріплено право опікуна вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

Особливі обов'язки є у опікуна щодо вчинення правочинів на відчуження майна підопічної особи. Чинним законодавством встановлюється заборона опікунам укладати з підопічною особою правочини, спрямовані на відчуження певного майна тощо, у яких вони або їхні близькі родичі можуть бути зацікавлені особисто. Якщо було укладено правочин за участю підопічної особи та опікуна або члена його подружжя, близьких родичів, такий правочин є нікчемним (статті 203, 215 ЦК). Виключенням є ситуація, за якої опікун або піклувальник, а також член його подружжя або близькі родичі укладають з підопічними правочини в інтересах підопічної особи, тобто правочин спрямований на безоплатну передачу йому у власність певного майна (договір дарування) або передачу майна у безоплатне користування.

Унаслідок того, що договір дарування спрямований на відчуження певного майна, законодавець встановлює пряму заборону опікунам або піклувальникам здійснювати дарування від імені підопічного (ч. 2 ст. 720 ЦК). Така пряма заборона міститься у ст. 68 ЦК і стосовно договору поруки. Опікун або піклувальник не може від імені підопічного укладати договір поруки, оскільки, за договором поруки, передбачено обов'язок поручителя, у разі невиконання боржником основного зобов'язання виконати борг боржника та відшкодувати збитки, завдані невиконанням обов'язку боржником (ст. 553 ЦК).

Головною метою встановлення піклування над неповнолітньою особою є її виховання та забезпечення її майнових та немайнових прав та інтересів, тобто створення умов, необхідних для повноцінного всебічного фізичного та духовного розвитку неповнолітнього. Піклувальник фізичної особи, дієздатність якої обмежена внаслідок психічного розладу, зобов'язаний створювати їй побутові умови, здійснювати всі необхідні дії, які б сприяли її одужанню. Піклувальник особи, дієздатність якої було обмежено внаслідок зловживання цією особою спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, зобов'язаний здійснювати контроль за розпорядженням нею своїм заробітком та майном.

Контроль за діяльністю піклувальників здійснюється органами опіки та піклування із залученням громадськості шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням). Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком, але не рідше ніж раз на рік, крім першої перевірки, яка проводиться через три місяці після встановлення опіки і піклування.

Для забезпечення прав та дотримання інтересів підопічної особи у ч. 2 ст. 69 ЦК встановлено право піклувальника контролювати дії підопічного щодо вчинення ним правочинів. Контроль полягає у тому, що піклувальник дає згоду на вчинення підопічною особою правочинів, які підопічний не може вчиняти самостійно (статті 32, 37 ЦК).

Піклувальник, так само, як і опікун, зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Законодавець, встановлюючи у ст. 68 ЦК заборону опікунам укладати з підопічною особою правочини, спрямовані на відчуження певного майна, майже повністю відтворює норми цієї статті у ст. 70 ЦК, встановлюючи таку саму заборону для піклувальників.

У ст. 70 передбачено, що піклувальник, а також член його подружжя або близькі родичі можуть укладати з підопічними правочини лише у тому випадку, якщо правочин укладається в інтересах підопічної особи, спрямований на безоплатну передачу йому у власність певного майна (договір дарування) або передачу майна у безоплатне користування.

Опікуни та піклувальники, здійснюючи свої права та обов'язки стосовно підопічного, діють самостійно. Однак деякі юридичні дії, а саме: відмова від майнових прав підопічного; видача письмових зобов'язань від імені підопічного; укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири; укладення договорів щодо іншого цінного майна, з метою якнайповнішого дотримання інтересів підопічних та інші (ч. З ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", Правила опіки та піклування) вони мають право здійснювати лише з дозволу органу опіки та піклування.

У разі необхідності відчуження житла, право власності або право користування яким мають діти, для отримання згоди на таке відчуження опікун або піклувальник повинен подати до органів опіки та піклування пакет документів, а саме: 1) заяву встановленого зразка; 2) копії рішення про встановлення опіки, піклування; 3) копії паспорта опікуна, піклувальника; 4) копії свідоцтва про народження дитини; 5) копії документа про право власності на житло або право користування яким має дитина, технічного паспорта на житло; 6) копії виписки з державного реєстру нерухомості; 7) письмову згоду дитини, яка досягла семирічного віку, на відчуження житла; 8) копії документів, що підтверджують наявність у дитини після відчуження житла іншого місця проживання.

Копії зазначених документів обов'язково подаються разом з їх оригіналами. У разі відсутності оригіналів документів подаються їх нотаріально посвідчені копії.

Згода на відчуження житла, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається одночасно з нотаріальним оформленням його продажу та купівлі для дитини рівноцінного житла (п. 2.5 постанови Кабінету Міністрів України "Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування" від 17 жовтня 2007 р. № 1228).

Опікун зобов'язаний діяти в інтересах підопічного, дбати про його фізичний та духовний стан, створювати всі необхідні для цього умови. У деяких випадках виникає необхідність в управлінні майном підопічного. Таке саме положення міститься і в Правилах опіки та піклування, а саме у п. 4.2. Якщо внаслідок управління майном підопічного буде отримано дохід, опікун має використовувати його виключно на утримання та в інтересах підопічного. При реалізації своїх повноважень щодо малолітньої особи, яка може самостійно висловити свою позицію стосовно своїх потреб та інтересів, опікун при здійсненні управління майном підопічного повинен враховувати думку, побажання підопічного.

Опікун на свій розсуд здійснює всі витрати в інтересах підопічного для задоволення його потреб у одязі, взутті, харчуванні тощо. Такі витрати здійснюються за рахунок належних підопічному надходжень (пенсія, аліменти, доходи від управління майном підопічного).

Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється органами опіки та шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням). Про результати перевірки складається акт у двох примірниках, один з яких зберігається в органах опіки та піклування і є підставою для оцінки діяльності опікунів і піклувальників, другий - в опікуна (піклувальника).

У ч. 4 ст. 72 ЦК передбачена можливість передачі майна підопічного в управління іншій особі. Така передача майна повинна бути здійснена з урахуванням правил статей 67, 68, 71 ЦК. Порушення передбачених умов управління майном особи, над якою встановлено опіку, може бути підставою для звільнення опікуна від його повноважень. Органи опіки та піклування зобов'язані, а особа, стосовно якої припинено опіку (піклування), має право вимагати від опікуна або піклувальника відшкодування майнових збитків, завданих їй недобросовісним або недбалим виконанням опікунських обов'язків і відповідальності опікуна за шкоду, яку він завдав підопічному внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків.

За загальним правилом, обов'язки та послуги з опіки та піклування виконуються опікунами і піклувальниками безоплатно (п. 4.12 Правил опіки та піклування, ч. 5 ст. 249 СК). Однак під час здійснення опікуном або піклувальником своїх обов'язків із забезпечення прав та інтересів підопічної особи може виникнути ситуація, за якої опікун або піклувальник витратить свої кошти. Саме тому ЦК передбачає можливість оплати послуг вказаних осіб.

Підстави, порядок та розмір виплати повинні бути встановлені постановою Кабінету Міністрів України.

Якщо особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, має нерухоме або рухоме майно або має майнові інтереси (майнові інтереси, як правило, у зазначеної категорії осіб полягають у одержанні пенсії, доходу, отриманого внаслідок управління майном, аліментів), за необхідності здійснювати управління майном органом опіки та піклування або судом може бути призначений опікун над майном. Здебільшого потреба встановити опіку над майном виникає тоді, коли підопічна особа має майно, що знаходиться не за місцем її постійного проживання. Згідно з чинним законодавством питання про опіку над майном вирішується органом опіки та піклування за місцезнаходженням цього майна. У тому випадку коли з приводу призначення опікуна над майном виникає спір, це питання вирішується в судовому порядку. Також у судовому порядку встановлюється опіка над майном особи, яка була визнана безвісно відсутньою.

Так, у ст. 44 ЦК та п. 2.11 Правил опіки та піклування зазначено, що над майном громадянина, визнаного безвісно відсутнім, на підставі рішення суду встановлюється опіка. З цього майна видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній повинен був, згідно із законодавством, утримувати, та сплачується заборгованість з інших зобов'язань безвісно відсутнього. На утримання цього майна рішенням суду видається відповідний дозвіл.

 В. Калінський

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Коментарі