понеділок, 8 липня 2019 р.

ТНК і розвиток економіки України

Картинки по запросу ТНК 
Експансія транснаціональних корпорацій (ТНК) є одним із феноменів першої половини ХХІ ст. Особливо значні масштаби цей процес набув в останні роки. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність в системі світового господарства, їх вплив поширюється і на політичну сферу, що дає всі підстави розглядати їх поряд з державами і міжнародними організаціями в якості ведучих суб'єктів на міжнародній арені.

Транснаціональні корпорації, нарівні з промислово розвиненими країнами, активно проявляють себе в політиці, економіці, у фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створили свою корпоративну ідеологію. Таким чином, саме ТНК фактично вирішують питання нового економічного і політичного переділу світу. Інтереси ТНК стоять за війнами і державними переворотами в країнах Близького і Середнього Сходу, Латинської Америки, за змінами урядів в Європі і Азії.

Згідно Доповіді про світові інвестиції Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), опублікованому 26 червня 2013 року, в 2012 р продажу іноземних філій ТНК збільшилися на 7,4% до 26 трлн доларів, загальна вартість активів зросла до 87 трлн дол ( що на 15 трлн більше світового ВВП), а зайнятість склала лише 72 млн чоловік, що відповідає лише 2,2% від загальної кількості працюючих в світі. Доходи ТНК настільки великі, що за підсумками 2012 р серед 100 найбільших економік світу тільки 60 були суверенними державами, решта 40 -це приватні ТНК.

Не оминули своєю увагою іноземні транснаціональні корпорації і пострадянський простір. Особливістю соціально-економічної ситуації на Україні в період після здобуття нею незалежності в 1991 р і до початку сучасного кризи. Прогресуюча внутрішня нестабільність на Україні негативно впливає як на саму українську державу, підриваючи його основи, так і на сусідів, які заохочують зростання міжнародної напруженості в силу залучення у внутрішні процеси в Україні провідних міжнародних акторів.

Чим же цікава Україна західним ТНК? Очевидно, що Україна - значима для них країна, в першу чергу в плані своєї економіки і масштабів території. На пострадянському просторі вона займає друге місце за чисельністю населення (44 млн чоловік в 2014 р) і за обсягом економіки (337 млрд доларів 2013).

Після розпаду СРСР, одним з найбільш активних ініціаторів якого виступала Україна, їй дістався завидний спадок колишньої «червоної імперії». Всього промисловість УРСР налічувала близько 300 галузей. Тут були зосереджені флагмани радянської індустрії: чотири АЕС, шість ГЕС, Донецький вугільний басейн, Криворізький залізорудний басейн, 43 нафтових, 114 газових і 46 нафтогазових родовищ, Південний машинобудівний завод, Київський авіаційний завод, заводи «Запорожсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь», Донецький металургійний завод, Харківський моторобудівний завод і ін. Не слід забувати і про потужний військово-промислововий комплекс, 1300 км чорноморського узбережжя, численні порти, курорти, 25% світового чорнозему, виноробні господарства. Ці чинники перетворили Україну в привабливий ринок і привабливий актив для західних ТНК.

І саме географічне положення України також перетворює її в найважливіший об'єкт інтересів ТНК, особливо в контексті її транспортно-комунікаційних можливостей.

Охарактеризуємо їх, щоб повніше уявити апетити ТНК на українській землі. Через територію України проходять важливі транспортно-комунікаційні коридори, що забезпечують її міжнародні зв'язки з Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Румунією, Словаччиною, Угорщиною і т.д. Особливо слід відзначити трубопровідний транспорт України, який використовується для транспортування нафти, газу і ін. продуктів. Найбільш широка мережа газопроводів. Україна має високорозвинену систему транспортування газу, яка включає 36,7 тис. км газових трубопроводів, 72 компресорні станції і 13 підземних газових сховищ. Пропускна здатність системи складає 290 млрд куб. м на вході і 170 млрд куб. м на виході. Щорічний обсяг транзиту нафти становить 55-60 млн. т. Найбільшим нафтопроводом в межах України є трансєвропейський магістральний нафтопровід «Дружба». Кілька нафтопроводів прокладені з Росії до великих центрів переробки нафти (Кременчук, Лисичанськ, Херсон). У країні діє нафтопродуктопровід Кременчук-Київ. У 2002 р було завершено будівництво нафтопроводу «Одеса-Броди». Він пов'язує морський термінал «Південний» біля Одеси з Західної України, де розташовуються два нафтопереробних підприємства. Пропускна здатність нафтопроводу становить 9-14 млн т нафти в рік.

 Таким чином, очевидно, що вигідне геостратегічне положення території України чинить серйозний вплив на формування її довгострокової стратегії розвитку транспортних комунікацій. Велика територія дозволяє Україні грати помітну роль в забезпеченні транскордонних транзитних коридорів. Завдяки вигідному розташуванню і розгалуженій транспортно-комунікаційної інфраструктурі країна є вигідною транзитною зоною для пасажирських, вантажних і енергетичних потоків. Транзитне значення території України, через яку пролягають давні торговельні шляхи між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю, є істотним чинником як для всіх її сусідів, так і для найбільших іноземних ТНК. Все це перетворило Україну не тільки в найважливішу геополітичну, але і геоекономічну ланку.

Крім того, в рамках геоекономічної парадигми для іноземних ТНК представляють інтерес багаті природні ресурси, якими володіє Україна. В надрах України зосереджено: вугілля, залізна руда, марганець, нікель і уран і інші корисні копалини.

Провідне місце серед паливних корисних копалин займає кам'яне вугілля, що видобувається в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах. У країні ведуться розробки нафти і газу. Видобувають нафту і газ в Передкарпатській, Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносних областях. Найбільші родовища перебувають на території Івано-франківоької і Львівської областей. Всього відкрито 121 родовище (17 нафтових і 37 нафтогазових). Найбільші: Гнедіщенське, Мляковське, Качанівське, Рибальське. Є 67 газових і газоконденсатних родовищ (Шеболінське і Єфремовське).

В країні сконцентровано понад 5% світових запасів залізних руд (близько 46% всіх запасів колишнього СРСР): Криворізький залізорудний басейн (Кривбас) - в Дніпропетровській області; Білозерський залізорудний басейн - в Запорізькій області; Нікопольський марганцево-рудний басейн - в Дніпропетровській і Запорізькій областях; Кременчуцький залізорудний район - в Полтавській області.
 

В Україні знаходяться найбільші в світі запаси сірки, а по ртутним рудам країна займає друге місце в світі. Титанові руди добуваються в Житомирській і Дніпропетровській областях, нікелеві - в Кіровоградській області, алюмінієві - в Дніпропетровській області, поліметалічні руди - в Закарпатській області, уранові - в Дніпропетровській і Кіровоградській областях, мідні - у Волинській області. Всього на Україні відкрито 15 родовищ золота: в Придніпров'ї, Донбасі, Закарпатті.

Наведені дані наочно підтверджують, що надра України представляють собою той напрямок, який гарантує отримання швидкого прибутку для
акторів світових товарно-грошових відносин, хто взяв участь в їх експлуатації . У зв'язку з цим українські надра розглядаються як елементи «великого конструктора» і використовуються для створення і розширення на території України інфраструктури з обслуговуванням грошово-кредитних і виробничо-інноваційних комплексів глобальної економіки.

Україна, відстаючи від більшості європейських постсоціалістичних країн на ціле десятиліття за багатьма економічними показниками, до всього іншого має економіку, за своєю структурою не самодостатня, енерговитратна, з домінуванням фінансово-олігархічних груп і кризою системи державного управління.

Вихід з реструктуризації економіки, очевидно, вже не дозволяє сформувати замкнуті промислово-інвестиційні комплекси на Україні. Слабкість національного капіталу закриває для нього можливість серйозної участі в приватизації великих промислових підприємств і індустріальної інфраструктури. Найуспішніше український ринок за останні два десятиліття освоювали ТНК індустріально розвинених країн - США, Німеччини, Великобританії, Франції та ін.

Україна - хрестоматійний приклад великий бідної країни ( «колумбійська модель»), для якої, як правило, характерні три малоприємних ефекти. Перший зводиться до виникнення стійкої кланово-олігархічної системи ... Другий ефект - вузькість внутрішнього ринку майже неминуче призводить до залежності від ринків зовнішніх і компрадорського вигляду місцевого капіталу. Третій - обмежені ресурси означають обмежений силовий потенціал і неможливість ефективного контролю над значною територією і населенням.

При цьому для ТНК з країн ЄС і США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. Саме в цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики - мінімальні. Привертають ТНК із промислово розвинених країн також інвестиції в інфраструктуру бізнес-послуг, в першу чергу для підприємств з іноземним капіталом. У список глобальних корпорацій, представлених на українському ринку, можна віднести Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash & Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco і деякі інші ТНК.

В умовах нерозвинутості власного виробництва споживання на Україні зростає за рахунок доларової інфляції і зростання зовнішнього боргу. Імпортна продукція споживається головним чином за рахунок торгових кредитів і кредитів від ТНК, зацікавлених в збуті своїх товарів на внутрішньому ринку України. В кінці 2012 р торговельні кредити становили третину (21 млрд. доларів) короткострокового зовнішнього боргу України (з погашенням протягом 12 місяців).

Сукупний же зовнішній борг України в кінці 2013 р досяг 140 млрд доларів, або близько 80% ВВП, в тому числі короткостроковий - 35 млрд доларів. При цьому основна частина зовнішнього боргу України контролюється найбільшими західними банками, переважно американськими. Основними власниками українських державних облігацій є американські банки. США належить приблизно 80-81% зовнішнього боргу України. Росія контролює 6,5%, Європа і Китай по 4,3%.

Окремо слід виділити функціонування транснаціональних корпорацій в нафтогазовій сфері України.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в економіці України завжди мав виняткове значення, оскільки визначався істотною роллю нафтогазової галузі в формуванні національного бюджету і високою енергозалежністю енергоємного українського промислового виробництва.

З іншого боку, нафтогазова галузь України є досить проблемною, оскільки країна має вкрай обмежені власні запаси газу і нафти і недостатньо розвинений внутрішній ринок.

Приватизаційні процеси в ПЕК призвели до приходу на український ринок великих, перш за все російських ТНК. Домінування російських нафтогазових компаній було зумовлено традиційною роллю Росії як основного постачальника енергоносіїв на Україну, вигідним розташуванням України як країни - транзитера російських вуглеводнів до ЄС, а також активної експансіоністської політики російських ТНК з придбання потужностей, зокрема нафтопереробних, в країнах СНД і Східної Європи. Найбільшими російськими паливно-енергетичними транснаціональними компаніями, які працювали в Україні: «ЛУКОЙЛ», «Татнефть», «Роснефть», «Газпром».

В останні роки намітилася тенденція приходу на український вуглеводневий ринок і західних ПЕК.

У 2010 р Україна видала ліцензії на розвідку сланцевого газу для ExxonMobil і Royal Dutch Shell. У 2012 р

У травні 2012 р стали відомі переможці конкурсу по розробці Юзівської (Донецька область) і Олеської (Львівська область) газових площ. Ними стали Royal Dutch Shell і Chevron. 24 січня 2013 року Україна і англоголландскій нафтогазовий концерн Royal Dutch Shell підписали УРП з видобутку сланцевого газу на Юзівському родовищі в Харківській і Донецькій областях. Підписання відбулося в Давосі в присутності  В. Януковича та прем'єр-міністра Нідерландів М. Рютте. 5 листопада 2013 р СРП з видобутку вуглеводнів на Олеській площі (Львівська та Івано-Франківська обл.) підписали компанії «Chevron Україна Б.В.» і «Надра Олеські».

Як видно, на сході України видобутком сланцевого газу повинна була займатися компанія Royal Dutch Shell. Західні області отримала компанія Chevron. Південні регіони діставалися концерну ExxonMobil. При цьому прогнозні ресурси Юзівської площі (Харківська та Донецька обл.) Оцінюються в 4,054 трлн. куб. м газу. Прогнозні ресурси Олеської площі (Львівська та Івано-Франківська обл.) - в 2,98 трлн куб. м газу.

Звернемо увагу на те, що контрольний пакет акцій головного інвестора розробки сланцевого газу в Україні, компанії Royal Dutch Shell, належить сімейству Ротшильдів, ExxonMobil - Дж. Рокфеллер. Акції Chevron розподілені між Рокфеллерами, Ротшильдами і Морганами.

Згідно з Угодою з Royal Dutch Shell, витік тексту якого в ЗМІ відбулася незабаром після підписання, частина продукції корпорації повинна була складати від 69% до 31% в залежності від ряду факторів. При тому що український закон «Про угоди про розподіл продукції» передбачає, що видобута продукція ділиться між державою та інвестором в пропорції 70:30. Таким чином, частка держави в видобуваються вуглеводні була поставлена ​​в прямопропорційно залежність від рівня витрат Royal Dutch Shell, обсягів видобутку і ін. А обсяг витрат корпорація могла без особливих проблем постійно збільшувати, що давало б їй потенційну можливість максимально відстрочити настання моменту, коли Україна могла б отримати належні їй 60% газу.

Текстом угоди було також передбачено право Royal Dutch Shell експортувати видобуті вуглеводні в необмежених обсягах і також вільно розпоряджатися отриманим прибутком, в тому числі і виводити її за межі території України без будь-яких обмежень і контролю з боку держави.

Важливим фактором, що сприяв залученню ТНК на Україну, стало звільнення корпорацій від сплати податків.

 Як заявляв посол США на Україні Дж. Пайетт, розповідаючи про прихід американських паливно-енергетичних корпорацій на Україну: «Вони хочуть принести кращі американські технології, ноу-хау і американські гроші в український енергетичний сектор. Це буде дуже добре для українців і допоможе Україні в досягненні мети відносної енергетичної незалежності ». Під енергетичною незалежністю, очевидно, розумілася, незалежність від Росії.

Слід також зазначити, що 14 серпня 2014 року Верховна Рада України прийняла закон про реформування системи управління єдиної газотранспортною системою (ГТС) України, який передбачає створення спеціальної компанії-оператора, де 49% акцій буде продано інвесторам з США і ЄС. 8 вересня 2014 року Президент України П. Порошенко підписав закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиної газотранспортної системи України». Офіційні особи України при цьому заявляли, що російські компанії до управління ГТС допущені не будуть.  Одним з претендентів на управління ГТС є Chevron.

Але внаслідок війни в грудні 2014 року компанія Chevron вирішила в односторонньому порядку вийти з проекту на Україні з видобутку сланцевого газу на Олеській площі (Львівська та Івано-Франківська області).

Дещо раніше найбільша російська приватна нафтова ТНК «ЛУКОЙЛ» оголосила про відхід з роздрібного ринку України. ЛУКОЙЛ продає свої 240 автозаправних станцій і 6 нафтобаз на Україні.

Україна знаходиться в стані високої залежності від інтересів західних ТНК і, як видається, багато управлінські рішення в країні диктуються цими інтересами. В даному випадку мова може йти про доцільність якісних змін в державному управлінні країною. Необхідність реформ назріла давно, чого по суті ніхто й не заперечує, але напрямок змін, як видається, має вибиратися з максимальним акцентом на інтереси всього суспільства, громадян країни. На жаль, на Україні ми спостерігаємо зрощування політичної влади з фінансово-промисловим сектором, що сформувало потужні олігархічні кола і призвело до кризи діючу систему управління країною і держави в цілому.

Гігантські наднаціональні корпорації вже не одне десятиліття мають колосальний вплив на внутрішню і зовнішню політику США, а значить, і всього західного світу. Пауза, що виникла в діяльності їхніх компаній в умовах війни в Україні, не повинна вводити в оману. Очевидно, що стабілізація обстановки в країні відкриє новий етап у політиці західних ТНК, в першу чергу з паливно-енергетичної сфери, в освоєнні українських ресурсів.


З відкритих джерел Інтернету.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі