Відбулася презентація персонального проекту відомого українсько-американського митця Валентина Попова «Лице: Портрети Валентина Попова»

14 листопада 2018 року в приміщенні Національної академії мистецтв України (вул. Бульварно-Кудрявська, 20) відбулась презентація персонального проекту відомого українсько-американського митця Валентина Попова «Лице: Портрети Валентина Попова». 

Художник Валентин Попов презентував свій альбом «Лице» у Національній академії мистецтв України. Альбом розглядає традицію портретування через постмодерну перспективу. Перша стадія проекту розпочалася у 2013-му виставкою 60 портретів однакового розміру у музеї ім. Де Сессе (Коледж Санта-Клари, Каліфорнія) і завершилася у 2017 прекрасним виданням у твердій палітурці, в яке увійшли 150 портретів. Попов стверджує, що на створення концепції нової виставки його надихнув незавершений проект, запланований Енді Ворголом: «Однією з найвідоміших сторін творчості Ворхола були його портрети… і йому вдавалося вмовити своїх замовників робити їх однаковими завбільшки. У цього безумства була мета, яку він відкриє пізніше: влаштувати велику виставку, вкривши всі стіни цими обличчями. Проте він помер, не втіливши цього задуму». Попов воскрешає цю ідею, виконуючи серію портретів (у дві третини натуральної величини), які утворюють соціальну підгрупу. «Це неймовірний досвід — бачити усі ці обличчя, які наче подумки сміються з глядача, стежити за глядачем їхніми очима», — говорить Попов. Наразі Попов розвиває проект, запрошуючи на майбутню персональну виставку (жовтень 2019 — лютий 2020) у Музеї мистецтва долини Сонома (Каліфорнія). Проте цього разу він представить гігантські (порівняно з першою частиною) — 80 х 60 дюймів (203.2 x 152.4) — портрети людей та їхні історії. Результати другого етапу проекту — «Лице 2» — буде видано у подарунковому виданні великого формату. Спершу художник планував дати проекту підзаголовок «Історія. Покоління. Вибірка сучасності». Одним із перших для нової серії він завершив портрет Далай-лами (одна з ранніх робіт Попова є найвідомішим зображенням тибетського релігійного лідера). У своєму художньому експерименті Попов намагається розкрити загадковість обличчя не лише як первинного засобу людської індивідуальності та миттєвого розпізнавання, а і через повагу до таких нематеріальних цінностей, як одвічна діалектика об’єктивності та суб’єктивності, а також здатність обличчя бути одночасно дзеркалом і маскою.