субота, 20 січня 2018 р.

Виховна робоа в Збройних силах та інших військових формуваннях України, іх українізація

Наразі необхідно вжити заходи до усунення серйозних недоліків у виховній роботі у військових підрозділах, перебудови її зміцнення органів виховної роботи та підвищення їх статусу.

Виникла необхідність концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням формування  украінського світогляду, морально-етичних, украінських національно-історичних основ поведінки.

Виховна робота у Збройних силах та інших військових формуваннях України - система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування й розвиток у воїнів професійно необхідних психічних якостей, моральної украінськоі самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Система виховної роботи у військових формуваннях включає:

суб'єктів виховного процесу (вихователів);

програму діяльності (мету, завдання і зміст виховної роботи);

організацію та керівництво виховною роботою;

об'єктів виховної роботи (вихованців).

До суб'єктів виховної роботи належать командувачі, командири (начальники), штаби, органи виховної роботи.

Об'єктом виховної роботи є особистість військовослужбовця, всі категорії особового складу та працівники військових формувань України, члени їхніх сімей та колективи в цілому.
Права й обов'язки, програма та порядок діяльності суб'єктів виховної роботи визначаються наказами та директивами, які розробляються у військових формуваннях на підставі Концепції та Положення про органи виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України.
Основними складовими виховної роботи є:

Морально-психологічне забезпечення  (МПЗ) бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

інформаційно-пропагандистське забезпечення украінського виховання в арміі;

культурно-виховна і просвітницька робота;

військово-соціальна робота.

Отже, МПЗ в Збройних силах України - це один із найважливіших видів забезпечення їх життєдіяльності.

Військовий досвід свідчить про те, що сьогодні украінське МПЗ разом з оперативним, технічним, тиловим і медичним забезпеченням є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов'язковою умовою успішного виконання бойових і навчально-бойових завдань.

Щодо масштабів і потреб держави МПЗ являє собою комплекс взаємопов'язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня морально-психічного стану особового складу Збройних сил та всього населення України для забезпечення обороноздатності держави в мирний і воєнний час, максимальне зниження психічних втрат у військах та досягнення й утримання морально-психологічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових та інших завдань.

Ці різноманітні заходи мають бути узгоджені за цілями, послідовностями, силами, методами та засобами в різних структурах військового і цивільного управління. МПЗ охоплює духовну і психічну сферу підготовки населення України та її Збройних сил.

Керівництво МПЗ у військах здійснюється командиром (начальником) через структури виховної роботи.

Безпосереднім його організатором є заступник командира (начальника) з виховної роботи. Основний комплекс заходів щодо організації та проведення МПЗ в Збройних силах та інших військових формуваннях України визначені у Концепції украінськоі виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України і включає організаційні, виховні та соціально-психологічні заходи, які спрямовані на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об'єднань, з'єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.

Система і модель МПЗ. МПЗ, являючись певним комплексом взаємопов'язаних і узгоджених дій органів державного і військового управління, представляє певну систему.
Метою МПЗ життєдіяльності військ має бути забезпечення досягнення їх перемоги у воєнний час, досягнення і підтримання морально-психологічної переваги над противником в умовах загрози суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності, ефективності бойової та гуманітарної підготовки, формування гармонійної духовної культури та свідомої військової дисципліни особового складу військових підрозділів і частин у мирний час шляхом формування високого морально-психічного стану, бойових і морально-психічних якостей.

Результатом МПЗ є високий моральний дух, національна самосвідомість, високий МПС населення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил. Тому доречні слова Н.Коупленда про те, що армія не розбита, поки вона не перейнялася свідомістю поразки, тому що поразка - це висновок розуму, а не фізичний стан.

У МПС-і особового складу відображаються соціальні, політичні, економічні, матеріально-технічні, природні, різні індивідуально-психічні та соціально-психологічні явища, які виступають у комплексі в певному проміжку часу та характеризують певну статику у психіці воїна і морально-психологічну атмосферу у військовому колективі. Воно характеризує всебічну готовність і здатність воїна, військового колективу до виконання поставлених бойових, навчально-бойових та інших завдань, які пов'язані з забезпеченням обороноздатності Української держави.

 Мета МПЗ - досягнення високого морально-психічного стану особового складу, що дозволяє йому ефективно виконувати бойові та інші завдання в мирний і воєнний час.

Загальними завданнями МПЗ у мирний і воєнний час є:

формування у особового складу вірність Військової присязі та військовому обов'язку, високої відповідальності за захист Батьківщини;

підтримання на високому рівні процесу бойової та гуманітарної підготовки, індивідуальної та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо украінських національних і державних ідей;

сприяння підвищенню бойової активності та напруги військовослужбовців у ході виконання поставлених завдань;

формування у особового складу високих морально-психічних якостей, відданості народу України, ненависті до його ворогів, витримки і самоволодіння, розвиток відповідальності за підтримку високої бойової та мобілізаційної готовності, несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служб;

вивчення, оцінка і прогнозування МПС військ як в мирний, так і воєнний час;

формування високого рівня морально-психічної стійкості та готовності особового складу до виконання бойових та інших завдань;

забезпечення і реалізація правових гарантій військовослужбовців, які передбачені законами та правовими актами мирного чи воєнного часу, підтримка постійної взаємодії органами державної влади і управління з метою вирішення соціальних проблем військовослужбовців та членів їх сімей, забезпечення військ всім необхідним для ведення бойових дій;

проведення заходів щодо зриву та послаблення інформаційно-психологічного впливу противника, прогнозування, профілактика і попередження дезінформації та деморалізації особового складу;

організація психологічної допомоги військовослужбовцям і психологічної реабілітації у воєнний час;

організація роботи у бойовій обстановці системи радіомовлення, поліграфічного устаткування, воєнної печаті, центрів культури та дозвілля, забезпечення військ засобами інформації та МПЗ, їх своєчасний ремонт і поновлення тощо.

В цій робоьі високо повинна цінитись
гуманність, тобто признання життя людини та її життєвих орієнтирів як найвищої цінності суспільства, поважне ставлення до гідності особистості як військовослужбовців, так і цивільного населення;
Мета, конкретні завдання та принципи МПЗ уточнюються в залежності від виду збройних сил, роду військ, особливостей конкретного підрозділу і особливостей наявної військово-політичної обстановки та визначають конкретний зміст МПЗ, який має бути спрямованим на створення сприятливих морально-психологічних умов ефективного вирішення збройними силами завдань, які стоять перед ними.

Стосовно Збройних сил України основними об'єктами МПЗ є особистість військовослужбовця, її духовний світ, психо- і психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні властивості та якості. Отже, психіка військовослужбовця та його морально-психічний стан і різноманітні характеристики психології військового колективу є конкретним предметом морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного світу військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв'язку з цим зміст МПЗ у Збройних силах України є різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та проведення бойових і навчально-бойових задач. Ця різноманітність і багатогранність також знаходить своє відбиття в структурі МПЗ бойових дій, основними складовими якої є:

 Украінське нформаційно-пропагандистське забезпечення;

психологічне забезпечення;

воєнно-соціальна та правова робота;

культурно-виховна робота;

інформаційно-психологічна протидія.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових і навчально-бойових завдань шляхом створення високого МПС власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника

 Зміст діяльності командира частини (підрозділу) та його заступника з виховної роботи щодо МПЗ основних видів бойової підготовки особового складу частин і підрозділів Сухопутних військ
Сухопутні війська (у ряді держав - армія, а Німеччині - сухопутні сили) - це вид Збройних сил, який призначений для введення бойових дій переважно на суші. Вони у нашій державі є найбільш численними, різноманітними за озброєнням і способами введення бойових дій видом збройних сил. Сухопутні війська спроможні самостійно і у взаємодії з іншими видами військ вести наступ на противника з метою його
Особливості МПЗ бойової підготовки Військ Протиповітряної оборони
Війська ППО Збройних сил України виконують особливу роль у захисті державних інтересів України. Підрозділи цих військ і в мирний час виконують відповідальну бойову задачу - несуть бойове чергування по охороні повітряних рубежів Батьківщини. Отже, вони призначені для захисту від ударів з повітря та із космосу адміністративних, промислово-економічних центрів і районів держави, важливих військових обєктів.
Система роботи щодо зміцнення військової дисципліни
Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Необхідність
Зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень
МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень серед усіх категорій військовослужбовців є важливим напрямом діяльності органів військового управління, командирів (начальників) усіх ступіней.

 Деякі аспекти украінізаціі, в тому числі в Збройних Силах України

Українізація в арміі не зводиться лише до мови. Це масштабніше явище. У сучасних обставинах вона є перетворення воіна ЗСУ на українця
Якщо очистити поняття українізації від пропагандистських нашарувань, то сьогодні воно означає створення національно-культурного середовища в інтересах більшості населення країни (як відомо, майже 80% в Україні становлять етнічні українці, а 67% визнають себе україномовними).
Насправді українізація сьогодні – це забезпечення реальної можливості опанувати державну мову, ознайомитися з українськими культурою, історією, традицією і жити в тому духовному просторі. Така можливість має бути надана всім, незалежно від регіону мешкання, без заборонених зон для української мови та культури. 

Українізація – це також можливість здобуття української освіти (україномовної та українокультурної) від дитячого садочка до аспірантури
Треба зазначити, що українізація не зводиться лише до мови. Це масштабніше явище.  Українізація – дуже важливий елемент європеїзації. Де в нас більше українізації, там більше і прихильників європейського шляху розвитку.

Можна сперечатися, якою має бути українізація: стрімкою, повільною, м’якою чи жорсткою, але альтернативи тут не існує. Остання є визнанням неминучості розколу держави. У нас чимало точиться розмов про те, як примирити проєвропейську і проросійську орієнтації. 

Відсутність українізації робить українську людність абсолютно незахищеним перед російською пропагандистською індустрією. Елементарна обізнаність громадянина України зі своїми історією, культурою та мовою робить його відпорним і здатним притомно сприймати російські пропагандистські ідеологеми.  На жаль, за всі роки незалежності України держава зробила  мало для елементарної історичної просвіти своїх громадян,.

Українізація небезпечна для супротивників України, бо вона всіх громадян, незалежно від етнічного походження, робить членами однієї величезної спільноти – нації, даючи їм відчуття єдності, те саме «чуття єдиної родини». Без неї чимало людей у нашій країні бачать себе чужинцями, внутрішніми емігрантами, коли тілом вони присутні в ній, а душею в іншій державі.

Без українізації антиукраїнські чинники мають змогу утримувати великі маси людей під своїм контролем, ізолюючи їх від решти нації в таких собі імпровізованих культурно-інмформаційних гетто, де «в’язні» навіть інформацію про те, що відбувається в рідному Донецьку чи Харкові, черпають із московського телебачення…

По-перше, необхідно провести українізацію в державному апараті, насамперед у силових структурах: армії, СБУ, МВС. Там не треба агітувати чи умовляти, бо діють накази й сувора дисципліна. Однак цього зроблено не було. І йдеться не тільки про мову. Ситуація, як показали останні події, виявилася значно гіршою, ніж, приміром, недосконале володіння українською…  ЗСУ в нинішній період потерпає від майже повсюдного в її лавах панування російської мови, російських (радянських) військових традицій, імперської історії.

Українізація передбачає вироблення власного погляду на Другу світову війну та місце в ній України замість повторювання усталених ідеологічних тез.
Також необхідно погодитися на легітимацію забороненої для українських мови та культури зони для початку в Луганській і Донецькій областях. Українська національна ідентичність повинна бути цінністю, а не розмінною монетою…
Підготував О. Майстренко

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі