Інтереси Німеччини в Україні

Не секрет, що Євросоюз потребує нових ринків збуту своєї продукції, він хоче експортувати частину своїх ризиків зовні, і Україна для цих цілей підходить якнайкраще (при цьому новий приплив дешевої української робочої сили в ЄС нікому не потрібен, навпаки, в ЄС сьогодні спостерігається сильна безробіття - вона коливається від 16 до 25% - і сама кількість трудових мігрантів там давно перевищує норму).

ЄС від асоціації з Україною не має величезних вигод. Однак це викличе певний ріст європейської економіки, а навіть невелике зростання вимірюється сотнями мільйонів євро. Це визначає мотивацію багатьох країн Євросоюзу, особливо його локомотива - Німеччини. Її економічний аспект цікавить найбільше.

А ще ЄС, як і американці, проявляє великий інтерес все до тих же газотранспортних систем - через Україну в Європу поставляється приблизно половина всього споживаного газу, і отримання контролю над ГТС стало б своєрідною «подушкою безпеки» для всіх країн Західної Європи. Якщо говорити в загальних рисах - західно-європейські політики націлені на створення великого енергетичного консорціуму, який би купував російський газ для потреб всього ЄС централізовано, і тим самим знизив би залежність від російського газу окремих країн.

Не менш важливим є тут і політичний аспект. Економічні чинники були далеко не вирішальні для ЄС в його бажанні укласти Угоду про асоціацію. Роздуми Союзу визначалися геополітичним протистоянням з Росією, в якій він бачить конкурента ... Європа боїться агресії в геополітичному сенсі цього слова. Політика Росії її налякала. ЄС не хоче, щоб Росія як і раніше поширювала свій вплив на Україну. Грубо кажучи - європейці хочуть, щоб Україна була їх, а не чиясь.

Відмежувавшись від України ЄС може втратити цю країну. Він не бажає, щоб таке сталося з Україною.

Про особливі інтереси Німеччини в Україні справедливо пишуть.

Асоціація України з ЄС буде сприяти тому, що сфера впливу Німеччини значно розшириться ... Процес засвоєння ідей ОУН-УПА йде стрімко, особливо серед молоді. І немає жодної перешкоди до того, щоб така держава не перетворилося в в країну - сателіта Німеччини.

Уже сьогодні Німеччина робить істотний вплив на Україну, проникаючи не тільки в економіку, але і в політику цієї країни. Її діяльність в Україні носить системний і послідовний характер. На сьогоднішній день Німеччина володіє величезною інформацією про «людський фактор» в Україні, про політичні і суспільні групи, які стали соціальною базою для розвитку про-німецьких орієнтацій. Треба сказати, що про-німецькі сили в Україні найбільш значущі і розгалужені, і здатні надавати саму змістовну інформацію.

Відносно України, німецька політика чітко описала наміри і пріоритети Берліна.

Дані підходи фахівці зводять до наступного:

1 Німеччина категорично заперечує проти проведення політики постійного розгойдування і дестабілізації становища на Україні, як прийом в здійсненні тиску на Росію.

2 Україна не розглядається в Берліні, як якась буферна або бар'єрна держава, за допомогою якої вибудовується якийсь «санітарний кордон» щодо Росії.

3 Німеччина не має наміру спекулювати на складному геополітичному і соціальному становищі України.

4 Німеччина зацікавлена ​​в реальній інтеграції України і в НАТО, і в ЄС, але без шкоди для себе і Європейського співтовариства, з огляду на економічний, політичний і правовий стан цієї країни.

Німеччина не зацікавлена ​​в домінуванні на Україні однозначно орієнтованої на Вашингтон і Лондон еліти. Для Берліна становлять інтерес не про-російські або про-американські політики, а ті політичні кола в Україні, які поділяли б європейські, а значить про-німецькі погляди. Саме тому Німеччина надає підтримку націоналістичним силам України, в більшості своїй поки представленими невеликими політичними партіями. Берлін так само надає допомогу і деяким українським олігархам. Українські олігархи повністю поділяють плани Берліна щодо збереження та розвитку металургійної промисловості країни.

... Таким чином, сьогодні в країнах Заходу існує безліч протиріч щодо бачення шляху подальшого розвитку України. І ніякого відношення до забезпечення «становлення в країні демократії» ці цілі не мають. Ці цілі суто корисливі. Бо Україна - як для Німеччини, так і для і англо-саксонських країн - стала унікальним інструментом зниження міжнародного статусу Росії і ефективним важелем тиску на Москву.

Німеччина прагне сприяти стабільному розвитку інших країн. Німеччина та інші великі країни Європейського союзу повинні більше враховувати інтереси невеликих країн-членів ЄС. Про це написав міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель в статті для німецького видання Spiegel Online, повідомляє DW. Габріель зазначає, що Пекін, Москва і Вашингтон прагнуть розмовляти з Німеччиною, коли справа стосується всього ЄС і Німеччина готова брати на себе відповідальність представляти ЄС на міжнародних переговорах. Але "Європа - значно більше Німеччини і той, хто підтримує найменших гравців - підтримує міжнародні організації", повідомив міністр. На думку Габріеля, Німеччині потрібно більше враховувати інтереси невеликих країн-членів Євросоюзу і вибрати правильний тон у спілкуванні з ними. Він зазначив: "малі країни повинні сприймати нас як дружніх німців, а не таких, які тільки повчають". При цьому міністр повідомив, що Німеччина, як країна стабільна, прагне бути якорем стабільності для інших країн спільноти.

Підготував Олександр Майстренко