понеділок, 31 липня 2017 р.

Прямі інвестиції Німеччини за кордоном

Участь Німеччини в русі прямих інвестицій в світі

Роль світового руху капіталу в умовах глобалізації неухильно зростає. Особливого значення набуває рух прямих інвестицій, які дають інвестору право брати участь в управлінському контролі над об'єктом вкладення.

Особливий інтерес представляють собою великі суб'єкти на світовому ринку прямих інвестицій. Німеччина, як одна з провідних економік ЄС, якраз і є одним з основних суб'єктів цього ринку.

Слід зазначити, що Німеччина традиційно є нетто-експортером капіталу, обсяг прямих іноземних інвестицій Німеччини ізначно перевищує прямі іноземні інвестиції в Німеччині 
Прямі інвестиції Німеччини за кордоном переважають над прямими інвестиціями в Німеччину, хоча відразу звертають на себе увагу показники 2000 року. Прямі інвестиції в Німеччину склали 198,3 млрд. дол. США, що перевершило показник обсягу німецьких прямих інвестицій за кордоном (56,6млрд. дол. США), тобто майже в 3,5 рази. Показники цього року не є типовими, підвищення ділової активності телекомунікаційних, технологічних і медіа компаній на фондових ринках швидше було пов'язано з придбанням компанією «VodafoneAirTouch» німецької компанії «Mannesmann».

Для участі Німеччини в русі капіталу характерним є активне проникнення прямих німецьких інвестицій на зарубіжні ринки. У 1980-ті роки Німеччина, бажаючи освоїти нові ринки і збільшити можливості збуту, почала активний вивіз прямих інвестицій за кордон. Розміщення виробництва поблизу ринку збуту більш вигідно, ніж звичайний експорт. По-перше, це дозволяє знизити витрати на транспортування продукції, адаптувати вироблену продукцію до особливостей ринку збуту, налагодити систему збуту, а також створити центри з передпродажної підготовки та післяпродажного обслуговування. По-друге, більш низька заробітна плата кваліфікованої робочої сили за кордоном не може не привертати інвесторів. Крім того, за кордоном інвестори мають можливість уникнути багатьох адміністративних бар'єрів і жорсткого екологічного законодавства, існуючих в Німеччині.

У 2010 році Німеччина за обсягом прямих інвестицій за кордон в обсязі 105 млрд дол. займає 2 місце в світі, поступаючись лише США (329 млрд. дол.). У порівнянні з 2009 роком Німеччина збільшила обсяг інвестицій на 34,6% (2009 року - 78 млрд. дол.). Тим самим Німеччина виявилася на одну позицію вище Франції, яка в 2009 році була на 2 місці, але в 2010 роки через зниження прямих інвестицій за кордон на 18,4% (з 103 млрд. дол. до 84 млрд. дол.) виявилася на 3 місці.

Географічна структура прямих закордонних інвестицій Німеччини

Традиційними регіонами прикладення німецького капіталу є Західна Європа (Франція, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія) і США.

Головним напрямком німецьких прямих інвестицій може вважатися ЄС. На цей регіон щороку доводиться в середньому близько 50% прямих інвестицій. Поступово відбувається збільшення німецьких інвестицій в Центрально-Східну Європу. Це більшою мірою пов'язане зі вступом до ЄС в 2004 і 2007 роках східноєвропейських країн. Найбільші позиції серед європейських країн німецькі капіталовкладення займають в Австрії (62%), Словаччині (35%), Угорщині (34%), Чехії (30% всіх іноземних прямих капіталовкладень). 

Друге місце за прикладенням німецьких прямих інвестицій займає США, де німецькі ТНК не просто створюють свої нові виробничі потужності, а й поглинають діючі американські корпорації. Такі найбільші компанії хімічної промисловості, як Bayer, BASF і ін., забезпечують 25% своїх обігів саме на ринку США. Електротехнічна компанія Siemens займає одне з лідируючих місць у виробництві рентгенівської апаратури, комп'ютерних томографів та енергетичного обладнання. Крім того, автомобільні компанії Німеччини зміцнили свої позиції на американському ринку. Підтвердженням цьому може бути злиття німецького концерну Даймлер-Бенц з одним з найбільших автомобільних концернів США - Крайслером в 1998 році. В ході реструктуризації і перебудови виробничої програми і нових капіталовкладень в США зустрічні перекази коштів двох країн склали десятки мільярдів доларів. У підсумку, Німеччині зараз належить в DaimlerAG (бувший DaimlerCryslerAG) 39% акций компанії. Німецькі інвестиції в Європі і США в основному припадають на кредитно-фінансовий сектор, автомобільну та хімічну промишленность. В азіатські ринки вкладається лише незначна частина всіх іноземних інвестицій Німеччини. У китайський ринок німецькі підприємці до теперішнього часу інвестували 18 млрд. євро, що становить приблизно два відсотки від іноземних капіталовкладень ФРН на загальну суму 850 млрд євро. За обсягом капіталовкладень в зростаючу економіку Китаю Німеччина відстає від США і Японії. Німецькі інвестори вважають недостатнім рівень правової захищеності, їх не приваблює протекціонізм, а також підробка товарних знаків відомих іноземних компаній. В Росію надходить менше 1% обсягу німецьких прямих інвестицій. Для Росії ж Німеччина є великим інвестором, тому що на неї припадає 25% всіх прямих іноземних інвестицій в Росії. Найбільший інвестиційний інтерес Німеччини в Росії представляють паливно-енергетичні проекти, в тому числі і газопровід «Північний потік». Частка акцій двох німецьких компаній в цьому проекті в загальному становить 31% (Wintershall Holding GmbH (стовідсоткова дочірня компанія світового лідера хімічної промисловості BASF SE) - 15,5%; E.ON Ruhrgas - 15,5% . Одним з ключових спільних інвестиційних проектів Росії і Німеччини було будівництво німецьким концерном Volkswagenв в місті Калуга автомобільного заводу. Згідно з планами компанії щорічний випуск мав складати 150 000 автомобілів. Крім того, німецької компанії E.ON, що знаходиться на другому місці серед німецьких ТНК нефінансового сектора за кількістю іноземних активів, належить російська енергетична компанія ОГК- 4 (ВАТ «Е.ОН Росія»). Німецькі інвестори не поспішають спрямовувати прямі інвестиції в Росію. 

Економічні наслідки прямих зарубіжних інвестицій Німеччини.
Як вже було сказано раніше, Німеччина є основним суб'єктом світового ринку прямих інвестицій. В результаті активної інвестиційної діяльності Німеччина домагається двох економічних цілей: 
1.      розширення збуту, завоювання нових ринків; 
2. підвищення конкурентоспроможності німецьких фірм через зміцнення капіталовкладень за кордоном, що позитивно впливає на статус Німеччини як країни залучення інвестицій.


Німецькі інвестори знову думають про Україну
Як повідомляє DW.COM , до України повертаються інвестори. Принаймні, за даними Німецько-української промислово-торговельної палати, німецький бізнес починає знову цікавитись українським ринком.

У Німецько-українській промислово-торговельній палаті констатують, що у інвесторів з Німеччини відновлюється інтерес до України. Голова правління палати Александер Маркус у розмові з DW каже, що протягом останніх місяців суттєво збільшилась кількість запитів до палати від тих інвесторів, які орієнтовані на галузі легкої і харчової промисловості та сільського господарства.
Маркус повідомив, що минулого року експорт з Німеччини в Україну лише за 9 місяців мав приріст 17 відсотків, а імпорт з України в Німеччину - 5,5 відсотка. Це при тому, що ще в 2014 приблизно третина експорту з Німеччини в Україну була втрачена. 

Найбільший приріст серед експортованих в 2016 році товарів показало машинобудування - 63 відсотки. Позитивні показники мала і хімічна промисловість - 27 відсотків. Натомість на ринку імпорту тенденції почали змінюватися, бізнес переорієнтовується. Якщо у 2012 році на першому місці  була металургія, то тепер - це імпорт автозапчастин. Якщо тоді імпорт, наприклад, сталі складав 29 відсотків, то нині її імпортують тільки на рівні 8,5 відсотка. Александер Маркус пояснює це тим, що енергоносії  дорожчають, а в Україні виробники важкої металургії не поспішають переобладнувати своє виробництво на енергоефективне. Саме через це іноземні  інвестори переорієнтовують свій інтерес на легку промисловість, харчову та сільське господарство - тобто у ті галузі, де не потрібні великі енергетичні витрати.
При цьому Маркус оперує експортно-імпортними показниками самої Німеччини. 
В Україні дешевше, ніж в Китаї
Україна європейському бізнесу цікава, перш за все, дешевою робочою силою та близькістю до західноєвропейського споживача. "У ЄС немає місця, де можна так дешево виробляти продукцію, як в Україні. У Польщі, Чехії - дорого: там постійно зростають витрати на виробництво. В Україні, до речі, нині навіть дешевше виробляти, ніж у Китаї - на 40 відсотків", - наголошує Маркус. За його словами, спрацьовує також важливий пункт для логістики - швидкість. "Якщо ми працюємо, наприклад, з меблевою фурнітурою, то мода у цьому сегменті швидко змінюється, особливо під впливом конкуренції. Тому, щоб щось змінити, коли виробник в Індонезії, потрібно щонаймеше чотири місяці: завезти туди креслення, виготовити продукцію, доставити до Європи. А з Україною на це піде місяць-півтора", - каже німецький експерт.
  
Особливий інтерес, наголошує Маркус, інвестори мають до Західної України. Він наголошує, що її території упритул наближені до території ЄС, а робоча сила є не тільки дешевою, але й має західноєвропейський менталітет. Тому, за словами Маркуса, за останні кілька років німецькі підприємства уже створили тут приблизно 25000 робочих місць.

Володимир Хлус
Олег Дружів


Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі