У столичній галереї "Митець" (вул. Велика Васильківська, 12) відкрилася виставка одного із найвідоміших вітчизняних скульпторів, заслуженого художника України Анатолія Валієва. Назва виставки, на відкритті якої побували не лише колеги пана Анатолія, мистетствознавці, журналісти, а й дипломати - "СКУЛЬПТУРА У ПРОСТОРІ І ЧАСІ"
Анатолій
ВАЛІЄВ
Скульптор
Народився у м. Києві в 1957 році.
Освіта
1978-1984 Академія мистецтв м.Київ
1986-1989 Аспірантура творчих
майстерень Академії мистецтв СРСР.
1994-1995 Стажування в Академії
мистецтв у Екс-ан-Прованс.
Франція.
1992 - Галерея Університету імені Монаша. Мельбурн. Австралія; 1992 - “Український Дім”. Аделаїда. Австралія; 1992 - “Український Дім”. Сідней. Австралія; 1993 - “Фольк Фест”. Павільон “Київ”. Мельбурн. Австралія; 1994 Академія мистецтв Прованс. Франція; 1994 - “Нова готика”. Будинок архітектора М. Городецького. Галерея “Україна”. Київ; 1995 - Експериментально-творча майстерня “Арт-синтез”. Київ. Україна; 1997 - Виставка “Між небом і землею”. Культурний Центр. Нагоя. Японія; 1998 Музей каменю. Спрімонт. Бельгія; 1999 - “Гала-Галерея”. Магдебург. Німеччина; 1999 - Виставка “Новий символізм”.
Центр сучасного мистецтва “Совіарт”. Київ; 2001 “Меморіальний зал Пексан”. Сеул. Південна Корея; 2002 Виставка “Схід зустічається з Заходом”. “Палац зібрань” Гамільтон. Канада; 2002 - Виставка “Подорож у просторі”.
Фонд сприяння розвитку мистецтв. Київ; 2003 - Посольствo України в Бельгії. Брюсель.
Останні виставки
Нагороди
1994 -Премія Французського культурного центру. Виставка-конкурс “Київська скульптура - 94”. Галерея “Київ”. Україна; 1997 - Приз “Золотий перетин”. II Міжнародний арт-фестиваль. “Український Дім”. Київ. 1998 - Нагорода “Скульптор року”. III Міжнародний артфестиваль. “Український Дім”. Київ. Україна.
Роботи знаходяться в музеї Кирилівської церкви м.Києва, Музеї образотворчого мистецтва м.Львова, музеї каменю Спрімонт (Бельгія), Дантівському Центрі (Равенна, Італія), галереї “Бастілія” (Ротердам, Нідерланди), "Меридіан-Галерея” (Мельбурн, Австралія), а також в приватних колекціях.
Монументальні та паркові скульптури dстановлені в Києві, Сумах, Тернополі, Харкові та Ямполі (Україна); Швабіш Галь, Ганновер (Німеччина); Спрімонт (Бельгія).
Скульптура — це об’ємна проекція внутрішнього світу
Анатолій Валієв свій творчий метод іменує персональним символізмом. Він представляє українське мистецтво на всіх континентах, де є шанувальники сучасних скульптурних форм. У 1998 р. на Міжнародному арт-фестивалі у Києві він став «Скульптором року».
Анатолій народився 1957 р. в Києві. У 1978–1984 рр. навчався в Київському художньому інституті (зараз — Академія мистецтв). В 1986–1989 рр. вдосконалював фах в аспірантурі Академії мистецтв СРСР. У 1994–1995 рр. був стажером Академії мистецтв у Екс-ан-Прованс (Франція).
У пошуках свого стилю Анатолій Валієв осмислив, проштудіював, відчув пластику
австралійської автентичності, Давнього Єгипту, мальовані знаки Трипілля і, звичайно ж, давньогрецького канону та поривань середньовічної готики. Їхні архаїчні форми майстер звів до лаконізму модерних зразків, іноді надто декоративного. Його монументальні та паркові скульптури прикрашають
Київ, Суми, Тернопіль, Харків, Швабіш Галь (Німеччина), Спрімонт (Бельгія), Сідней (Австралія). Вони не розчиняються у просторі, а «тримають» його, організовують акценти.
Скульптор охоче працює з бронзою та керамікою — матеріалами цивілізації, але перевагу надає пісковику та мармуру, який,вважає він, «набрав сонця і віддає його своїм кольором і текстурою». Майстер звільняє форму з брили, відчуває її долонею і бачить внутрішнім зором таланту і досвіду. З моноліту, що пригнічує сутність, А. Валієв видобуває енергетику, вкарбовуючи потенціал матеріалу в довершеність образу. Він захоплює глядача летючістю граней і тяжінням
об’ємів, облагороджених силою особистості та магією дару.
Роботи митця експонувалися за кордоном, зокрема в Канаді, США, Фінляндії, Швеції, Італії, що сприяло новим запрошенням. З останніх виставок А. Валієв відзначає виставку портрета у галереї Корк-стріт (Лондон) у 1998 і 2001 рр., експозицію в Палаці Кардена в Парижі на Днях культури України 1999 р., українського мистецтва в Сеулі (Південна Корея, 2000–2001 р.),
де його вразив динамізм розвитку суспільства.
Скульптор представляв мистецтво України на «ЕКСПО-2000» у Ганновері (Німеччина), звідки привіз захоплення «поєднанням неможливого і розщепленням неподільного та стрімкістю подолання людством тисячоліть».
Валієв перформенсує простір у своїх експозиціях та режисирує враження. В галереї «Совіарт» у травні 1999 р. на виставці «Плин часу» Анатолій засипав підлогу піском, «притопив» скульптури. Можливо, таким чином він виявив тезу про могутність Часу стосовно можливостей Людини з погляду Вічності. Саме цими координатами оперує Деміург з плоті та крові —Митець.
Шану психологізму скульптор склав у портреті Миколи Зерова. Бюст встановлено
1992 р. в Університеті імені Монаша м. Мельбурн. Там само, в Австралії, в дарунок від мерії Києва на честь 50-ліття української громади А. Валієв створив пам’ятник «Шевченкові думи».
Своє розуміння титана духу митець явив у образі Данте на IХ бієнале скульптури в Равенні (Iталія). З «Божественної комедії» злетіли валієвські «янголи» і стали своєрідною візитівкою — «їх образи найбільш вільні, дають змогу вільно, пластично мислити». На думку мистецтвознавця Олексія Титаренка, «янголи» Валієва — «летящие, призывающие, задумчивые...
Скульптор убрал форму, осталась музыка...
Он — проникатель в царство теней, сферу чистых звуков и праформ. Валиев — не аналитик. Визионер».
За оцінкою спеціалістів, пластиці Анатолія Валієва властиві гідність і довершеність класики та мислення модерніста. Своїми попередниками у мистецтві майстер вважає Мікеланджело, Врубеля, Бранкузі, Мура та Архипенка. Саме Олександрові Архипенку, своєму співвітчизнику Анатолій Валієв у 1997 р. створив, присвятивши 110-й річниці від дня народження прославленого
скульптора, один з перших модернових пам’ятників у столиці України
«Пробудження».
Не цурається митець малих форм пластики. А. Валієв виконав призи для «Слов’янського базару» у Києві, виготовив гран-прі для Міжнародного конкурсу балету імені Сержа Лифаря, що мало цікаве продовження. Майстрові запропонували взяти участь у конкурсі на спорудження монумента Дягілєву у Парижі, і проект Валієва переміг.
Японські шанувальники балету організували виставку скульптора у Нагої. Він назвав експозицію «Між небом і землею», де виявив поривання духу сучасного слов’янина, чиє коріння сягає пластів Трипільської культури.
Своїм глядачем А. Валієв вважає такого, «який співзвучний душею і налаштований зрозуміти життя, який бере участь у його вдосконаленні, а набутий досвід втілює у вихованні прийдешніх поколінь». Він зазначає, що в цьому процесі «надзвичайна роль Жінки, Матері, яка опікується, щоб діти жили більш одухотвореним життям». Навіть тема «Принцеси» трактується як визрівання майбутньої матері.
Скульптури митця, присвячені Жінці, стверджують її «дорогоцінність» у розвитку цивілізації. Саме так потрібно розуміти коштовності на поверхні фігур. Одна з найбільш акцентованих його робіт має назву «Жінка життя». Вона вслухається у доступну лише їй таїну і випромінює умиротворення, гармонізує простір. Попри всі асоціації, пов’язані з цим твором мистецтва, ця скульптура досить актуальна для найбільш мандруючого світами та континентами скульптора Анатолія Валієва.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі