Ядерна незалежність України: міф чи реальність?

Як публікується в УНН , посадові особи Міненерго все активніше заявляють про стратегічні плани України нарощувати видобуток урану та навіть збудувати власний завод з виробництва ядерного палива. Все це дозволить значно зменшити залежність країни від поставок твелів з РФ, а також заощадити чималі кошти, які витрачаються щорічно з державного бюджету

Низка експертів, коментуючи ініціативи Міненерго, наголошують на тому, що Україна дійсно має потенціал до розвитку атомної енергетики, яка, до слова, в рази дешевша, за теплову. Головне, — правильно цим потенціалом розпорядитися, заручившись підтримкою потужних приватних інвесторів.

Про чинники, що гальмують шлях України до ядерної незалежності, а також про особливості вітчизняного видобутку уранових руд, УНН поспілкувався з експертом, доктором геологічних наук Анною Калашник.

— Пані, Анно, як ви оцінюєте перспективи розвитку вітчизняної урановидобувної промисловості та ідею забезпечення ядерної енергетики країни власною сировиною?

— Я ставлюсь до цієї ініціативи дуже позитивно. На сьогодні склалася доволі непроста ситуація із ураном в Україні.

Власними силами ми добуваємо лише 37% уранового концентрату, який нам потрібен для забезпечення наших вітчизняних атомних станцій. А це дуже мало. Враховуючи ситуацію з РФ і те, що російська корпорація “ТВЕЛ” являється основним постачальником тепловидільних зборок для наших атомних електростанцій — це з моєї точки зору, несе певну загрозу, оскільки обумовлює вразливість вітчизняної ядерної енергетики до зовнішнього політичного і економічного тиску.

Ми вже втратили можливість мати власний замкнутий ядерно-паливний цикл і зараз це фінансово нам не по кишені. Проте ми маємо зберегти незалежність у забезпеченні вітчизняної ядерної енергетики власною урановою сировиною, розвивати вітчизняну урановидобувну промисловість.

— Чи можете коротко охарактеризувати, якою є ситуація щодо забезпечення урановою рудою потреб ядерно-енергетичних країн на світових ринках?

— На даний час ситуація на світовому ринку урану складається таким чином, що у найближчій перспективі є загроза певного дефіциту урану для забезпечення потреб ядерно-енергетичних країн. Зростаючі потреби світового суспільства в електроенергії енергії в найближчій час без сумніву будуть в значній мірі задовольнятись за рахунок ядерної енергетики. При цьому, більша частина європейських країн вичерпала ресурси урану на своїх родовищах. Яскравим прикладом є Франція, яка вже не має власного ресурсу урану, при цьому 75% електроенергії у цій країні видобувається атомними електростанціями. Тому вона вимушена видобувати його за кордоном, витрачаючи значні кошти. Вільного ринку урану на даний час все рівно немає. Тимчасово, після аварії на стації “Фукусима”, впала ціна на уран, але потреба в урані у світі колосальна. Існує і прогнозується дефіцит урану і відповідно дефіцит ядерного палива.

— Що на Вашу думку, сьогодні гальмує шлях України до самостійного нарощування урановидобутку?

— Україні дійсно вже сьогодні потрібно думати про те, що для подальшого розвитку нашої вітчизняної атомної енергетики вже зараз має бути вирішено питання гарантованого забезпечення її роботи ядерним паливом на значний термін. А для цього ми маємо мати незалежність у її забезпеченні урановою сировиною. Тобто, ми маємо всі зусилля прикласти до того, щоб ми змогли бути самостійними у видобутку урану.

Зараз ми закуповуємо ядерне паливо у російської корпорації “ТВЕЛ” в залежності від поточної вартості тепловидільних зборок на суму від 600 до 630 мільйонів доларів щорічно. І на суму близько 45 мільйонів доларів ми закуповуємо тепловидільні зборки у американо-японської корпорації Westinghouse для потреб Південноукраїнської атомної електростанції.

Але головне завдання — мати довгострокові гарантії на стабільне забезпечення наших АЕС ядерним паливом. А для цього нам, по меншій мірі, потрібно гарантовано забезпечити власне виробництво уранового концентрату у повному обсязі від потреби. Зараз ми забезпечуємо лише трохи більше третьої частини необхідного об’єму уранового концентрату, а потрібно довести цю цифру до 2,5 тис тонн у рік, щоб ми себе забезпечували власним ураном. Потрібно нарощувати обсяги виробництва урану на Новокостянтинівській шахті, але це потребує значних інвестицій і певного часу. Додаткові обсяги урану можна в короткий термін отримати за рахунок введення в експлуатацію родовищ піщаникового типу. На території України 12 родовищ урану піщаникового типу, які можна розробляти так званим методом підземного вилуговування.

— Чи є сьогодні видобуток урану в Україна рентабельним?

— Видобуток урану на родовищах метасоматичного геолого-промислового типу, які зараз експлуатуються в Україні є рентабельним, але з великою собівартістю виробництва уранового концентрату. Внаслідок цього вітчизняна сировинна база урану є дуже вразливою до змін економічних умов. Запаси урану на трьох з чотирьох родовищ урану, які зараз експлуатуються практично вичерпано.

Забезпечення ураном на найближчу перспективу пов’язується головним чином з розробкою Новокостянтинівського родовища урану. І нам потрібно не просто зберегти свою урановидобувну промисловість, а ще й забезпечити її сталий розвиток, тому що ситуація на світовому ринку може змінитись, а ми маємо мати гарантовану забезпеченість власною урановою сировиною, і не залежати від її постачання з зовні.

— Розкажіть, будь ласка, детальніше, про метод підземного вилуговування урану? Чи можна його запровадити у нас?

— Так, можна. І потрібно.

На сьогоднішній день цей метод видобутку урану є найбільш прогресивним і найбільш екологічно чистим. І дійсно, введення в експлуатацію родовищ урану піщаникового типу дозволить і значно підвищити сталість сировинної бази урану України до змін економічних умов на світовому ринку. Для введення в експлуатацію цих родовищ у нас є кадровий потенціал, головним чином, це спеціалісти-уранщики ліквідованих в останні декілька років структурних підрозділів Державного підприємства “Кіровгеологія”.

Саме це підприємство займалось пошуками та розвідкою родовищ урану, брало участь у промисловій розробці Девладівського та Братського родовищ урану піщаникового типу методом підземного вилуговування. Ці люди володіють унікальними знаннями, мають значний виробничий досвід і їх потрібно задіяти саме у цій сфері. Цей кадровий потенціал потрібно зберегти і використовувати за фахом.

Метод підземного вилуговування успішно використовується у для розробки уранових родовищ у різних країнах світу. І його використання динамічно поширюється. Наприклад, обсяги видобутого цим методом урану у світі зросли з 14% у 2005 році до більш ніж 45% у 2015. Лідируючі позиції займає Казахстан, який добуває близько 37% від загального обсягу видобутого методом підземного вилуговування урану у світі, і 8 % це — Узбекистан, США, Росія, Китай, Австралія і Чеська республіка.

І в Україні добре знають цю технологію, вона вперше у світі була використана для розробки Девладівського родовища урану, розташованого у Дніпропетровській області, потім Братського родовища у Миколаївської області. Але розробка останнього родовища цим методом була закінчена в Україні у 1986 році і більше не використовувалась.

На сьогодні ця методика використовується у світі зі значними новими технологічними інноваціями. Це дозволяє виконувати видобуток урану з мінімальним впливом на навколишнє середовище, перш за все, завдяки повній автоматизації виробництва і системи контролю, оптимізації технології буріння свердловин, їх конструкції, використання нових технічних рішень у забезпеченні оптимальних гідродинамічних режимів при видобутку. І порівняно з шахтовим методом тут колосальна кількість переваг, оскільки метод підземного вилуговування виключає із ланцюга виробництва ряд екологічно небезпечних технологічних операцій. Підземне вилуговування — практично безвідходне виробництво, яке здійснюється на місці залягання руд без порушення існуючих природних умов. Шахтних і стічних вод не створюється. Відвали руд, гірських порід — відсутні, осушення водоносних горизонтів не відбувається. При використанні метода підземного вилуговування з сучасними технологічними інноваціями і організацією технологічного та екологічного моніторингу — екологічна небезпека видобутку зводиться практично до нуля.

— Як ви оцінюєте перспективу залучення інвестора в Україну з метою нарощування об’ємів урановидобування?

На мій погляд, залучення вітчизняних інвесторів є цілком прийнятним. Україна у максимально короткий термін повинна провести оцінку власних можливостей та реального часу реалізації власних ресурсних та фінансових витрат, необхідних для забезпечення себе власною урановою сировиною у повному обсязі.

Залучення вітчизняних інвесторів дозволить забезпечити вітчизняну незалежність у видобутку урану. Залучення іноземних інвестицій може привести до часткової втрати контролю над власними родовищами урану і його видобутком.

Підготувала Оксана Батир