Захист сил і засобів при активних діях противника

Різко підвищити ефективність ураження і скоротити час виконання вогневих завдань, на думку військових фахівців, дозволяє застосування артилерією самонавідних снарядів типу американського снаряда «Копперхед», а також розвідувально-вогневих та розвідувально-ударних комплексів.

Вогневе ураження противника, який перейшов в атаку, досягається веденням артилерією на найважливіших напрямах масованого зосередженого вогню, а безпосередньо перед переднім краєм - рухомого і нерухомого загороджувального вогню. 

Поряд з дослідженням нових способів нанесення рішучої поразки противнику під час його висування і розгортання велику увагу у всіх сучасних арміях приділяється вдосконаленню наявних і створення нових вогневих засобів для знищення танків та інших броньованих цілей.

Як вважають військові фахівці, ефективну боротьбу із сучасними броньованими цілями в ближньому бою не можна вести одним уніфікованим засобом. Необхідно мати різне по бойових властивостях озброєння, протитанкову артилерію. При цьому особливе значення надається підвищенню влучності, дальності й ефективності вогню протитанкових засобів шляхом використання в тому числі снарядів із лазерним наведенням типу американського ПТУР «Хеллфайр».

В останні роки для боротьби з танками та іншими броньованими цілями все ширше застосовуються бойові вертольоти, озброєні ПТУР та іншими вогневими засобами. Висока ефективність бойових вертольотів досягається раптовістю появи, точністю вогню і короткочасністю перебування машин над полем бою. На озброєння вертольотів також повинні надходити ПТУР з лазерним наведенням.

Ефективним протитанковим засобом залишаються танки. Це обумовлено подальшим вдосконаленням їхніх бойових якостей, що дозволяє не тільки вражати вогнем танки наступаючого противника, але й швидко здійснювати маневр для закриття проломів в бойових порядках, що утворилися в результаті нанесення вогневих ударів, заміни підрозділів, які втратили боєздатність  та проведення контратак. Танки є також ефективним засобом знищення десантів противника, які висадилися у глибині оборони .

Додані мотострілковому батальйону танкові підрозділи зазвичай перепідпорядковуються ротам і займають оборону в їх опорних пунктах. Протитанковий взвод батальйону зазвичай залишається в підпорядкуванні командира батальйону і використовується, як правило, в повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, забезпечення висування і розгортання другого ешелону (резерву) батальйону для контратаки або прикриття відкритого флангу. На закритій і пересіченій місцевості взвод в повному складі або по відділеннях може надаватися ротам першого ешелону.

При організації протитанкового вогню в опорних пунктах рот і батальйонних районах оборони танки, гармати, ПТУР та інші вогневі засоби розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничні дальності і вражати супротивника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати взаємний вогневий зв'язок і створювати вогневі мішки. Лінійне розташування вогневих засобів в опорних пунктах не допускається.

Для кругової оборони ротних опорних пунктів взводам призначаються додаткові сектори обстрілу; для вогневих засобів крім основних готуються запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині опорних пунктів.

Досвід минулої війни свідчить про високу ефективність в боротьбі з великими танковими угрупованнями створюваних вогневих мішків. У сучасних умовах завдяки збільшеній дальнобійності протитанкових засобів і танків вогневі мішки можуть створюватися і в батальйонних районах оборони.

Підвищилася в системі вогню роль танкових засідок, а також засідок підрозділів ПТУР та інших протитанкових засобів. Невеликі за складом підрозділи, виділені в засідку, можуть швидко змінювати свої позиції і раптовим вогнем в короткі терміни наносити значні втрати танкам наступаючого противника, що прорвався в глибину оборони.

З метою введення противника в оману щодо розташування вогневих засобів, досягнення раптовості у відкритті протитанкового вогню важливе значення має застосування кочівних батарей, танків, гармат, бойових машин піхоти. Їх вогонь узгоджується з маневром на рубежі розгортання протитанкових резервів, а також з ударами бойових вертольотів.

СТВОРЕННЯ І РОЗВИТОК ПІДРОЗДІЛІВ, ЧАСТИН СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Перший етап - поява штатних підрозділів, частин і з'єднань спеціального призначення та застосування сил і засобів спеціальної розвідки в рамках розвідувального забезпечення фронтових і армійських операцій.

Цей етап пов'язаний з послідовною появою в складі Збройних Сил окремих рот, загонів і бригад спеціального призначення і розвитком форм їх бойового застосування в умовах оборони.

Своєчасне виявлення і знищення (виведення з ладу) мінометних, артилерійських, ракетних установок, танків та іншої військової техніки, яка завдає істотної шкоди нашим силам і засобам, діючи з тилу противника, в його тилу стали одним з головних завдань бойових дій усіх військ і сил, у тому числі сил і засобів розвідки армій і фронтів. З цією метою при загальновійськових і механізованих арміях, а також на стратегічних напрямках, які не мають армійських об'єднань, має розпочатися формування взводів і рот спеціального призначення.

На основі штатних взводів і відділень для виконання конкретного бойового завдання створюються спеціальні формування - розвідувальні групи спеціального призначення (РГСП) або розвідувальні загони спеціального призначення (РЗСП). Активні обстріли противником оборонних позицій викликало необхідність пошуку ефективних засобів виявлення мінометних, артилерійських, ракетних установок, танків противника і їх негайного знищення. З метою збільшення бойових можливостей оперативно-стратегічних та оперативних об'єднань по виявленню і подальшому знищенню (виведення з ладу) вогневих засобів, інших важливих об'єктів противника створюються окремі загони спеціального призначення. На частини спеціального призначення покладаються як розвідувальні завдання щодо розкриття об'єктів угруповань противника, так і ряд спеціальних завдань, в тому числі сприяння організації та розвитку партизанського руху, знищення або виведення з ладу вогневих засобів і важливих об'єктів у тилу противника та інші.

На даному етапі дії розвідувальних органів спеціального призначення при веденні збройної боротьби проти іррегулярних збройних формувань і при виконанні інших спеціальних завдань роблять якісний стрибок і виходять за рамки розвідувального забезпечення операції (бойових дій). Бойове застосування частин спеціального призначення стає самостійною складовою частиною спеціальних дій Збройних Сил.

Виконання спеціальних завдань з самого початку вимагає спеціальних форм їх виконання.

Сили спеціального призначення також застосовують спеціальну тактику партизанської війни, ухиляючись від відкритого зіткнення з частинами і підрозділами противника, діючи в його тилу. Зробивши раптовий напад на колону із засідки або наліт на стаціонарний об'єкт, завдавши максимальні втрати за мінімально можливий час в живій силі і техніці, групи спеціального призначення негайно покидають район бойових дій. Тому розгром групи спеціального призначення у відкритому бою стає, як правило, неможливим, а оволодіння ділянкою місцевості, де раніше вона перебувала, безглуздим. 

Спеціальна операція - одна з форм спеціальних дій. Крім того, спеціальні дії ведуться у формі систематичних спеціальних дій і спеціальної акції. Сили спеціальних операцій застосовують також таку форму спеціальних дій як диверсійний удар по комунікаціях або по одному або групі важливих об'єктів.

Спеціальні дії з точки зору захоплення і утримання ініціативи, а також способів їх ведення можна розділити на активні і пасивні. До активних спеціальних дій слід віднести ті дії частин і підрозділів, коли їх бойовим завданням є цілеспрямований пошук, блокування та ліквідація (роззброєння) бандформувань опозиції.

У доступних для застосування бойової техніки ділянках застосовуються рейдові дії на бронетранспортерах, БМП, БМД і танках, і формувань спеціального призначення, що діють в пішому порядку. Широке поширення отримують засідки, які стають найбільш ефективним способом боротьби з мінометною, артилерійською, ракетною технікою противника і танками при їх пересуванні. Саме загроза засідки позбавляє бандформування свободи пересування навіть в контрольованих ними районах, а часто змушує відмовлятися від використання того чи іншого маршруту.

Напади частинами спеціального призначення здійснюються шляхом влаштування засідок, проведенням нальотів і здійсненням диверсій ретельно замаскованих формувань спеціального призначення, метою дій яких є нанесення максимально можливого ураження за мінімальний час і швидкий відхід. Застосовуються нальоти на сторожові застави та пости на дорогах, а також на численні невеликі підрозділи, що прикривають різні військові та промислові об'єкти. Особливостями такого бою є його раптовість і швидкоплинність, що не дозволяє використовувати всі вогневі та інші бойові можливості підрозділів і засобів їх підтримки. 
На озброєнні частин і підрозділів частин спеціального призначення повинні бути бойові машини піхоти і десанту, бронетранспортери, навіть танки, ручні протитанкові гранатомети, засоби управління, що забезпечують окремим загонам стійкий зв'язок зі штабом армії, бригади і діючими групами і загонами спеціального призначення. Комплект засобів зв'язку формувань спеціального призначення повинен дозволяти підтримувати зв'язок в реальному масштабі часу зі штабом загону і зв'язок взаємодії з артилерією. При цьому застосовується також супутниковий зв'язок.

Боротьба з поставками озброєння, припинення вільного пересування колон військ противника по території вимагають перекрити основні шляхи та маршрути пересування військової техніки. Такі завдання цілком і повністю відносяться до функцій оперативного управління, інших управлінь, відділів і відділень штабу і управлінь армії. Тому щомісячні плани бойових дій розглядаються і затверджується не начальником розвідки а начальником штабу армії. Безпосереднє керівництво бойовими діями частин спеціального призначення також здійснює не начальник розвідки, а керівник оперативної групи - заступник начальника штабу армії.

Досвід бойових дій показав високу ефективність використання переносних ракетних комплексів з керованими ракетами для знищення діючих мінометних, артилерійських, ракетних установок, танків противника.

Також добре продуманий, підготовлений і негайний потужний вогневий вплив по всім виявленим і можливим місцям розташування позицій реактивних установок, мінометів та інших вогневих засобів противника веде до зриву нападу і зменшує втрати.

Олександр Майстренко