Проблема приналежності південних Курильських островів

"Проблема північних територій» - територіальний спір між Японією і Росією, який є неврегульованим з часу закінчення Другої світової війни. Після війни всі Курильські острови були включені до складу СРСР, однак приналежність островів Ітуруп, Кунашир, Шикотан і групи островів Хабомаї оспорюється Японією, яка вважає їх зайнятими у формі, яка не має юридичних підстав. Росія стверджує, що її суверенітет над південними Курильськими островами абсолютно законний і не підлягає сумніву і обговоренню, і заявляє, що не визнає сам факт наявності територіальної суперечки з Японією. Проблема приналежності південних Курильських островів є основною перешкодою для врегулювання російсько-японських відносин та підписання мирного договору.

Природні ресурси

На острові Ітуруп знаходиться найбільше в світі родовище ренію у вигляді мінералу ренііта (відкрито в 1992 році на вулкані Кучерявий), яке має величезне економічне значення. За даними Інституту вулканології і геодинаміки Російської академії природничих наук, вулкан Кучерявий щороку викидає 20 тонн ренію (при тому, що світовий видобуток ренію становить до 30 тонн, а ціна 1 кг ренію - до 3500 доларів). В даний час основним промисловим джерелом ренію в світі служать мідні і молібденові руди, в яких реній є попутним компонентом.

На островах є зони можливого нафтогазонакопичення. Запаси оцінюються в 364 млн тонн у нафтовому еквіваленті. Крім того, на островах можлива наявність золота.

До островів примикає 200-мильна рибальська зона. Завдяки південнокурильським островам ця зона покриває всю акваторію Охотського моря, за винятком площі невеликої прибережної акваторії у о. Хоккайдо. Таким чином, в господарському плані Охотське море фактично є внутрішнім морем Росії з річним уловом риби близько трьох мільйонів тонн.

Базова позиція Японії

Базова позиція Японії з даної проблеми формулюється в 4-х пунктах:

(1) Північні території є віковими територіями Японії, що продовжують перебувати під незаконною окупацією Росії. Уряд Сполучених Штатів Америки також послідовно підтримує позицію Японії.

(2) Щоб вирішити це питання і по можливості швидко укласти мирний договір, Японія енергійно продовжує переговори з Росією.

(3) Згідно японської позиції, в разі підтвердження приналежності Північних територій до Японії, Японія готова гнучко підійти до часу і порядку їх повернення. Більше того, оскільки японські громадяни, які жили на Північних територіях, були насильно виселені Йосипом Сталіним, Японія готова прийти до угоди з російським урядом з тим, щоб проживаючі там російські громадяни не піддались такій же трагедії. Іншими словами, після повернення островів Японії, Японія має намір поважати права, інтереси та бажання нині живучих на островах росіян.

(4) Уряд Японії закликав населення Японії не відвідувати Північні території поза рамками безвізової процедури до вирішення територіального спору. Аналогічно, Японія не може допустити жодної діяльності, включаючи економічну діяльність третіх сторін, яка могла б розглядатися як підпорядкування «юрисдикції» Росії, а також дозволяти діяльність, яка передбачала б «юрисдикцію» Росії над Північними територіями. Японія дотримується політики прийняття відповідних заходів, щоб запобігти такій діяльності.

Оборонний аспект і небезпека збройного конфлікту

У зв'язку з територіальною суперечкою про приналежність південних Курил існує небезпека військового конфлікту Росії з Японією. В даний час Курили захищає 18-а кулеметно-артилерійська дивізія, а Сахалін - мотострілецька бригада. Зазначені з'єднання мають на озброєнні 41 танк Т-80, 120 транспортерів МТ-ЛБ, 20 берегових комплексів протикорабельних ракет, 130 артсистем, 60 зенітних установок (комплекси «Бук», «Тунгуска», «Шилка»), 6 вертольотів Мі-8.

Збройні сили Японії налічують: 1 танкову і 9 піхотних дивізій, 16 бригад (близько 1 000 танків, більше 1 000 БМП і БТР, близько 2 000 артсистем, 90 ударних вертольотів), 200 винищувачів F-15, 50 винищувачів-бомбардувальників F-2 і до 100 F-4.

Тихоокеанський флот Росії нараховує 3 атомні підводні човни з балістичними ракетами, 4 атомні підводні човни з крилатими ракетами, 3 багатоцільові АПЛ, 7 дизельних човнів, 1 крейсер, 1 есмінець, 4 великі протичовнові кораблі, 4 десантних корабля, 14 ракетних катерів, близько 30 бойових кораблів інших типів (тральщики, малі протичовнові і ін.).

Японський флот має у своєму складі 20 дизельних подводніх човнів, легкий авіаносець, 44 есмінця (з них 6 з системою «Іджіс»), 6 фрегатів, 7 ракетних катерів, 5 десантних кораблів і ще близько 40 допоміжних.

С. Клименко