понеділок, 11 листопада 2013 р.

Витребування майна з чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача


«…..перший вид свободи є той, який ми визнаємо як власність…»
(Гегель, «Філософія права»)

«Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним»
(ст. 41 Конституції України)
Механізми захисту права власності закріплені Главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 387 ЦК України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.
Незважаючи на здавалось би досить зрозумілу та просту дефініцію, на практиці при застосуванні даної норми виникають багато питань, судова практика є неоднозначною та, іноді, протилежною.
З контексту вказаної норми та за результатами аналізу судової практики вбачається, що позивачем даної категорії справ може бути лише законний власник, тобто особа, яка володіла майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка безпосередньо заволоділа майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою.
Позов про витребування майна за своєю природою є речово-правовим. Тому, по-перше, об’єктом може бути лише індивідуально-визначене майно (яке існує в натурі на момент подання позову) та в позовній заяві має бути чітко визначено всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що витребовується. По-друге, оскільки, як вже зазначалось, позов про витребування майна має речовий характер, то у випадку попередньої наявності між позивачем та «потенційним» відповідачем зобов’язальних відносин, внаслідок яких до останнього перейшло право власності на спірне майно, то предмет та підстави позову не можуть визначатись, виходячи з положень ст. 387 ЦК України. Зокрема, якщо майно до набувача перейшло за договором із «законним» власником, то необхідно оскаржувати сам договір та застосовувати реституцію.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. У зв’язку з цим, позивач повинен довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном. В свою чергу, і сам позивач повинен підтвердити своє право власності на спірне майно – надати правовстановлюючі документи або інші докази, що підтверджують дійсну належність спірного майна позивачу, та довести факт незаконності вибуття з його власності спірного майна.
У більшості випадків позбавлення права власності є наслідком «незаконного» відчуження майна за відповідними правочинами третіми особами. В свою чергу, ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, а отже, враховуючи дану норму та положення ст. 16 ЦК України, якою закріплено способи захисту прав та інтересів особи, часто позивач оскаржує саме договір, на підставі якого було відчужено майно, власне позовні вимоги «дійсного» власника не рідко обмежуються лише проханням визнати недійсним договір.
В таких випадках суди відмовляють в задоволенні позовних вимог з огляду на невірний вибір позивачем способу захисту порушеного права (навіть незалежно від того, чи відповідає спірний договір закону), враховуючи вимоги ст. 216 ЦК України, якою закріплено правові наслідки недійсності правочинів. Такими наслідками, як правило, є двостороння реституція – повернення сторін договору у стан, який існував до його укладення. Відтак, з подібною вимогою може звернутись лише сторона договору, оскільки правові наслідки недійсності поширюються виключно на сторін оспорюваного договору. Отже, права особи, яка не є стороною такого договору, по суті не будуть поновлені лише в наслідок визнання договору недійсним. Відповідно, права особи, яка вважає себе власником майна, можуть бути захищені шляхом пред’явлення позову в порядку ст.ст. 387, 388  ЦК України або при поєднанні положень ст.ст. 215, 216 ЦК України та ст.ст. 387, 388 ЦК України. Останнє обґрунтовується тим, що двостороння реституція застосовується у випадку, якщо законом не встановлено особливі правові наслідки недійсності правочину. Саме, зокрема, витребування майна можна вважати як один із особливих наслідків недійсності договору (2). Тобто наслідком визнання недійсною угоди, укладеної особою, яка не мала правових підстав відчужувати майно, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (звичайно, якщо набувач не є добросовісним набувачем або, якщо протилежне, - відсутні підстави для витребування майна від добросовісного набувача). В такому випадку позивач повинен довести як відсутність правомочностей у особи, яка відчужило майно, на його відчуження, так і те, що набувач не є добросовісним набувачем або наявні обставин, що дозволяють витребувати майно від добросовісного набувача.   
В свою чергу, добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України є особа, яка придбала майно в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати.
Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить, зокрема, як від умов вибуття майна від законного власника, так і від умов набуття майна таким набувачем.
У добросовісного набувача, який набув майно за відплатним договором, майно може бути витребуване лише у випадках, якщо воно:
  • було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
  • було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
  • вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Зрозуміло, що у недобросовісного набувача майно може бути витребуване в усіх випадках незалежно від умов набуття майна таким набувачем.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Зокрема, визнання недійсними прилюдних торгів, на яких майно було реалізовано (в порядку виконання судового рішення про стягнення заборгованості), проведених з порушенням вимог чинного законодавства, не змінює статусу особи, що придбало таке майно; дана особа не перестає бути добросовісним набувачем майна. Проте, визнання судом порушення порядку продажу майна на прилюдних торгах, є підставою для витребування проданого майна від добросовісного набувача.  
Також, в разі подальшого скасування рішення суду, за яким майно вибуло з володіння «законного власника», таке майно може бути повернуто за позовом про витребування майна.
Наприклад, в разі подальшого скасування рішення суду, яким попередньо визнано недійсним договір, за яким особа («законний власник») набула майно у власність, то вважається, що майно вибуло з володіння такої особи поза його волею. У випадку, якщо скасуванню такого рішення суду передувало відчуження майна на користь третьої особи, то останній не набуває право власності на дане майно, а отже, законний власник має право витребувати майно від такого набувача, який без відповідної правової підстави володіє ним. Більше того, визнання недійсним другого договору не є обов’язковим, та законний власник має звернутись з позовом про витребування майна.
Таким чином, хоча майно і вибуло від законного власника у зв’язку із виконанням рішення суду, проте, оскільки майно вибуло саме за рішенням суду, а отже фактично поза волею законного власника, то це дає можливість законному власнику після скасування такого рішення повернути майно.
Хоча є і протилежна практика, яка вказує, що сам лише факт подальшого скасування рішення суду, яким визнано недійсним перший договір, не впливає на законність другого (який було укладено до скасування такого рішення), оскільки на день його укладення таке рішення було чинним, а отже, відчужувач мав правові підстави розпоряджатись майном.
В аспекті теми даної статті доцільно звернути увагу, зокрема, на наступні висновки:
  • застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином є можливим тоді, коли оспорюється договір, укладений між «законним» власником та набувачем;
  • якщо набувач за «недійсним» правочином в подальшому відчужив майно, то позови власників майна про визнання недійсними наступного(их) правочинів не підлягають задоволенню, – необхідно звертатись із позовом про витребування майна в останнього набувача. Право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
Отже, аналізуючи як судову практику,  рекомендуємо також звертати увагу на те, що позивач має не лише довести незаконність набуття права власності набувачем, недобросовісність набувача, наявність підстав для витребування майна від добросовісного набувача тощо, а й має надати суду безумовні докази на підтвердження свого права власності на майно; та витребуване майно має існувати в натурі на час пред’явлення позову.

Добросовісність чи недобросовісність, 
ось у чому питання.
Конституція України дає нам гарантію того, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Проте, на практиці, виникає чимало ситуацій коли особа проти своєї волі втрачає таке право. Чи то відбувається через недбалість, чи то через протиправні дії третіх осіб, виявляється неважливим, адже право власності втрачене, а це може означати і втрату значних матеріальних цінностей. Оскільки нерухомість є цінним активом, тому підлягає особливому захисту від неправомірних посягань любителів заволодіти чужим.
            Законодавством передбачений один із видів захисту, такий як витребування свого майна з чужого незаконного володіння. На перший погляд все здається просто, звернулися в суд з позовом до особи, яка проти вашої волі заволоділа майном, та відсудити своє майно. Складнішою стає ситуація коли особа, яка не правомірно заволоділа чужим майном, зуміє відчужити таке майно за договором купівлі-продажу, створивши там самим ланцюжок права власності. В будь-якому випадку, найбільших втрат може зазнати саме останній правонабувач, який сплатив кошти за таким договором. Такий покупець вважає себе повноправним володільцем та щасливий від нового придбання. Але, як грім серед ясного неба, з’являється особа, яка в судовому порядку заявляє право на таке майно та вимагає його повернення. .
            При вирішенні судами подібних справ, судді по різному дивляться на такі питання. Оскільки судів на території України багато, і кожен суддя приймає  рішення керуючись власними переконаннями, то відповідно і виникають різні за своїм змістом судові рішення, одні захищають добросовісного набувача, а інші навпаки, позбавляють його права власності без можливості повернути витрачені кошти.
28 січня 2013 року ВССУ підготував такий інформаційний лист № 24-150/0/4-13, для голів апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду  Автономної республіки Крим, «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».
Ми більш детально зупинимося саме щодо питання розмежування добросовісного та недобросовісного набувача.
Так, відповідно до статті 388 Цивільного кодексу (далі – ЦК) набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Тобто, якщо набувач знав про те, що продавець не має законних підстав для того щоб продати таке майно, це буде підставою для того щоб визнати такого набувача недобросовісним. Добросовісність набувача презумується, тобто незаконний набувач буде вважатися добросовісним доки не буде доведено протилежне.
Досить часто, особа яка вважає себе повноправним власником майна, подає позов про визнання недійсним правочину за яким було відчужено її майно, але це не вірно та може бути підставою для відмови судом у розгляді справи. Така особа спочатку має подати позов, про витребування майна з чужого незаконного володіння та довести своє право власності.
Цікаво те, що статтею 16 ЦК не передбачено такого способу захисту, як визнання добросовісним набувачем, тому зазначена вимога не може бути задоволена. Тобто, допоки право власності не оскаржене третьою стороною, набувач буде вважатися добросовісним.
Крім того, у згаданому листі, ВССУ зазначає, що у разі задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд повинен вирішити питання, про відшкодування добросовісному набувачеві його втрат на придбання майна. Наприклад, такі втрати можуть бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або яка є винною у недійсності правочину. Але може виникнути ситуація, коли спірне майно відчужувалося декілька разів і первісний відчужувач, який отримав кошти за незаконний правочин, уже давно помер або ліквідований, як юридична особа. В такому випадку, добросовісний набувач залишається біля розбитого корита, ні коштів ні майна.
Ще сумнішою стає ситуація, коли добросовісний набувач вклав чималі кошти в поліпшення придбаного майна і його не можливо відділити, в такому випадку він зазнає ще більших втрат. Але статтею 390 ЦК передбачено, що добросовісний набувач має право вимагати, від власника, відшкодування здійснених витрат, у сумі на яку збільшилась вартість речі. На відмінно від добросовісного набувача, недобросовісний такого права позбавлений, та не може залишити за собою здійснені ним поліпшення речі.
Проте, необхідно враховувати те, що законний власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи  за наявністю трьох умов:
·      набувач є добросовісним та не знав, що купує майно не у власника;
·      майно було придбане за гроші, тобто було купленим;
·      власник втратив володіння цим майном із власної волі, тобто майно було передане власником за договором (схову, найму) іншій особі, яка продала його добросовісному набувачеві.
            Виходячи з вищенаведеного, якщо майно перейшло за договором дарування або у спадок, то в такому випадку власник майна може його витребувати навіть у добросовісного набувача. Крім того, якщо ви передали квартиру в оренду, орендар незаконним чином спромігся її продати, а покупець не знав та не міг знати про те, що купує майно не у власника, в такому випадку ви не зможете витребувати таке майно у добросовісного набувача. Хіба що зможете спростувати одну із трьох умов, наприклад довести що набувач повинен був знати про те, що купує майно не у власника.
            При вирішені подібних спорів суду обов’язково необхідно встановити, чи був набувач добросовісним. Це може істотно вплинути на те, яку відповідальність понесе такий відповідач. У випадку, якщо суду буде доведено недобросовісність набувача, то він зобов’язаний повернути або відшкодувати власнику усі прибутки, які він отримав або мав отримати за весь час володіння річчю. Як ми розуміємо такі прибутки можуть складати немаленькі суми. Що стосується добросовісного набувача, то він повинен це зробити з моменту, коли він дізнався про неправомірність свого володіння, статтею 390 ЦК передбачено що таким моментом, крім того, визнається момент вручення повістки до суду за позовом власника про витребування майна.
            Проте необхідно враховувати те, що незалежно від того чи набувач добросовісний, чи ні, він має  право вимагати від законного власника компенсації зроблених ним витрат на майно з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або на передання доходів. Під необхідними витратами необхідно розуміти витрати, без яких стан речі істотно погіршився б, внаслідок чого вона не могла б використовуватися за прямим призначенням.
            Отже, при поверненні доходів законному власнику їх суму можна зменшити на суму здійснених витрат. Іноді може виникнути ситуація, коли витрати будуть перевищувати доходи. Наприклад, Ви придбали яхту (не в сезон), звичайно на її утримання необхідно буде витрачати значні кошти (плата за оренду приміщення де вона буде зберігатися) а прибутку ніякого не отримали та отримати не могли.
          Що стосується самих судових спорів, про витребування майна з чужого незаконного володіння, то варто бути досить обережними при укладенні договору купівлі-продажу речей, оскільки можна стати невільним заручником ситуації, наслідки якої можуть потягнути за собою як матеріальну так і моральну шкоду.
Масик В.
Калініченко В.

1 коментар:

  1. Слышала много афер по Киеву с жильем. Особенно при покупке через сомнительные сайты. Но люди, увидев сногсшибательно низкие цены за квадратный метр, просто идут на поводу. Должна отметить, что продажа квартир в Вишневом http://kvartal-avia.com.ua/ проверялась неоднократно. Моя сестра Светлана приобрела квартиру в одной из новостроек у застройщика, и пройдя всю процедуру с документами осталась вполне довольна вложением. В общем, она планирует ее сдавать студентам в аренду, пока не подрастет ее сын. Мне нравится дом в котором Света приобрела жилье, что даже мы с дочкой задумались о переезде в Вишневое...

    ВідповістиВидалити

Коментарі