вівторок, 31 березня 2020 р.

InStrum Fest - фестиваль інструментальної і симфонічної музики у Чернівцях 2020. Висновки.

Відшуміло у Чернівцях унікальне музичне дійство минулого місяця. Фестиваль сучасної камерно- інструментальної та симфонічної музики  InStrum Fest завершився.

Плани на майбутне.

Вже зараз формується команда, яка буде розвивати це дійство у майбутньому. До організаціі фестивалю долучилось багато творчої молоді та волонтерів.

 Відкрився InStrum Fest у Мармуровій залі Чернівецького Національного Університету  імені Юрія Федьковича. А розпочали захід виступом Леонід Дацюк та Віталій Бобровський. Концерт класичної музики, Віталій Бобровський – фортепіано, Леонід Дацюк – скрипка, складався з творів відомих композиторів Бетховен, Бах, Шостакович, Пяцолла та став справжнім подарунком для чернівчан і гостей міста.

У історічній будівлі Чернівецького головпоштамту, з унікальною акустикою, відбувся концерт «Love Letter» - «Листи Кохання» чернівецького струнного квартету «Лавіва».

Для відкриття InStrum Fest було створено авторську марку на пам'ять про подію, яку розробила місцевий дизайнер Ольга Гладій. На марці зображено головний корпус Чернівецького університету та логотип фестивалю. Вона про свято музики, початок потепління та весни і звісно про Чернівці.  Гості мали можливість відправляти листи, наповнені особливою атмосферою та любовю.

Завершився першій день фестивалю концертом гурту «Запал» у незвичній локації у музеї просто неба. Крім прослуховування авторської музики гурту та каверів всесвітньо відомих хітів, глядачі мали змогу насолодитись чудовою прогулянкою музею просто неба та зігрітися смачним глінтвейном.

Другий фестивальний день розпочався з майстер класу гри на бандурі, який проводив композитор, аранжувальник, винахідник цілого ряду новітніх прийомів гри на бандурі Георгій Матвіїв. Музика бандуриста наповнена глибокою образністю, свій стиль він визначає як імпресіонізм, джаз, блюз, нью єйдж. Свою майстерність гри Георгій Матвіїв показав згодом на концерті з гуртом «Belle Vue Band» в Академічному Палаці, де була цікава єскпериментальна та візуальна програма. Справжніми шедеврами стали такі композиціїї, де було незвичне поєднання саксофона та бандури.

Виступ Belle Vue Band став не тільки аудіальним, але й візуальним вибухом на InStrum Fest. Разом з художницею Lena Naidko вони створили шедевр, який надовго залишиться у пам'яті всіх присутніх. Це був не просто концерт, а окрема історія.

Недільний InStrum Fest відзначився чуттєвим і зворушливим концертом "Між небом і землею" – «Double Blast та Чарівні струни», що пройшов у приміщенні Катедрального Собору Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях.

Важко знайти слова, щоб передати враження від події, бо вона начебто за межами звичних земних категорій. Це була чудове взаемодія талановитих музикантів та церкви. Відкритість церкви до проведення події та активне запрошення не тільки прихожан, але й представників інших конфесій.

Не залишилось і без цікавої туристичної програми. На InStrum Fest під час спеціальної екскурсії Акустичний мікс від Людміли Рогової «Ludmila Rogova Czernowitz» знайомила з тонкощами музичного життя Чернівців.  Неймовірні почуття від екскурсії. Це була дуже чудова нагода побачити місто Чернівці в рамках фестивалю.

Фестиваль завершився, але вже складються плани на майбутне.  Добре, що в Україні є фестиваль у Чернівцях, який робить акцент саме на інструментальній і симфонічній музиці та на туристичному аспекті розвитку міста.  Чернівчани та гості міста мають чудову можливість почути, побачити щось нове, насолодитись музикою, потрапити до невідомих куточків міста. Сподіваемося попри всі сьогоденні складнощі, фестивалю 2021 бути. Такий музичний фестиваль заслуговоє на подальше щасливе життя.

Висновки:

InStrumFest  - фестиваль сучасної інструментальної і симфонічної музики. Метою фестивалю є створення знакового українського культурного та туристичного продукту, популяризація інструментальної музики.

 InStrum Fest має на меті промоцію Чернівців як цікавого туристичного та культурного продукту.

InStrum Fest Chernivtsi запрошує найкращих виконавців зі всієї країни та місцевих музикантів для виступів на цікавих локаціях. Концерти відбувається в знакових для Чернівців місцях: в закладах культури, музеї, галереях,  церквах.

InStrum Fest  має на меті не тільки створення музичної події, але й почати реалізацію стратегічних довгострокових цілей розвитку міста і регіону: промоцію, створення нового туристичного продукту, співпраця влади, бізнесу, представників культури, туризму і освіти, міжрегіональна співпраця, розвиток молоді.















Вероніка Приходько

понеділок, 30 березня 2020 р.

Свідок в кримінальному процесі, його моральний обов'язок

Сучасна злочинність не дає підстав для самозаспокоєння.

Стійку тенденцію до зростання мають злочини проти здоров'я і життя людини, корисливі злочини, такі як крадіжка, грабіж, розбій, бандитизм, вимагання у великих розмірах шляхом погроз і насильства (рекет), рейдерство...

Незважаючи на те, що останнім часом зростає кількість розкритих і розслідуваних злочинів, збільшується розкриваність кримінально караних діянь, скоєних у минулі роки, все ще значним залишається відсоток нерозкритих злочинів, великий залишок нерозслідуваних справ.

У справах про тяжкі злочини і які мають відношення до організованої злочинності співробітники органів внутрішніх справ, ДБР, НАБУ, СБУ слідчі, прокурори і судді все частіше стикаються з фактами ретельно продуманої протидії з боку представників кримінального світу і їх зв'язків; шантажу, погроз застосування насильства по відношенню до самих співробітників, їх рідних і близьких, спроб здійснити ці загрози; підкупу, при нездійсненні якого злочинці намагаються залякати, скомпрометувати, обмовити співробітників та їхніх близьких у скоєнні проступків.

Серйозний тиск з боку кримінальних елементів відчувають свідки майже по кожній із вище зазначених справ. Все частіше і частіше фіксуються факти лжесвідчення, відмови свідків від попередніх свідчень або їх зміни, прагнення ухилитись від необхідності участі в кримінальному процесі в якості свідка, небажання з боку свідків виконувати моральний обов'язок і встановлений щодо них законом обов'язок повідомляти про випадки, які стали їм відомими, вчинення злочинів.

З правової точки зору термін «свідок» в давнину мав різні смислові відтінки. Залежно від того, яка роль відводилася свідку в кримінальному судочинстві, правовими нормами в різний час встановлювалося, що свідок - це особа, яка:

безпосередньо спостерігала (особисто бачила) той чи інший факт, була очевидцем;

особисто чула про це від конкретних осіб, йому відомих;

не бачила (не спостерігала особисто) того чи іншого факту і не чуло про нього від конкретних осіб, але в загальних рисах мала уявлення про цей факт і була здатна висловити про нього свою думку.
.
У сучасних уявленнях свідок - це особа:

що має відомості про обставини справи і викликана для дачі свідчень суду або слідства,

якій можуть бути відомі обставини, що підлягають встановленню у даній справі;

викликана як свідок органом, що проводить кримінальний процес, стороною якого дає в якості свідка показання

Свідком є ​​особа, щодо якої є підстави вважати, що йому відомі будь-які обставини у кримінальній справі, викликана органом, що проводить кримінальний процес, для дачі показань або дає показання.

 Свідок в кримінальному процесі - це особа, залучена до участі в справі органами розслідування або судом для того, щоб повідомити відомі йому відомості про фактичні обставини, які можуть мати значення для справи (які вон мав до залучення його до справи в якості свідка), і який не бере участі у даній справі як потерпілий, підозрюваний або обвинувачений. Свідок може повідомити і будь-які відомості, що стали йому відомі після того, як він був викликаний, проте підставою для його виклику є дані, що вказують на те, що він має відомості про обставини, що мають значення для справи, тобто наявність у нього таких відомостей до його виклику.

Потрібно в зв'язку з цим сказати, що найкращим випадком є самостійне, добровільне повідомлення слідству, суду свідком відомостей про обставини справи, вчинене за власною ініціативою свідком, який керується почуттям обов'язку, в тому числі і морального.

Віднісши розглянуту категорію учасників кримінального процесу до осіб, сприяючим здійсненню кримінального судочинства можна відзначити, що свідок - це особа, яка зобов'язана дати показання про відомі йому обставини вчиненого злочину, будь-яких обставин, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про особу обвинуваченого і потерпілого, а також про свої взаємини з ними. В якості свідка підлягає допиту будь-яка особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Свідок - це особа, яка за першою вимогою органів розслідування, прокуратури і суду зобов'язана з'явитися в призначений час і місце і дати в процесі допиту правдиві показання про відомі йому і що мають для справи значення обставини. При цьому деякі процесуалісти, даючи визначення свідка, акцентують увагу на відношення свідка до досліджуваної справи. У фундаментальній монографії колективу авторів з теорії доказів дається визначення поняття «свідчення свідка», під яким мається на увазі повідомлення, що виходить від особи, яка не несе відповідальність за вчинення даного злочину, про обставини, що мають значення для справи, зроблені і зафіксовані у відповідності до встановлених процесуальним законом правил.

Свідками є не тільки ті, хто особисто спостерігав подію злочину, але також люди, які зіткнулися з наслідками злочину, і люди, які, виконуючи свої громадянський обов'язок, затримують особу, яка скоїла злочин.
Свідком у кримінальному процесі може бути будь-яка особа, якій відомі обставини розслідуваної справи, або дані, що характеризують обвинуваченого.

Можна зробити висновок, що свідком у кримінальному процесі може бути будь-яка особа, що має відомості про обставини справи, здатна дати про них показання на слідстві і в суді.

У той же час слід зауважити, що навряд свідком у процесі розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді може бути будь-яка особа, оскільки процесуальне законодавство завжди містило і містить обмеження в цьому плані.

Майже кожен третій з опитаних слідчих вважає, що свідком може бути будь-яка особа, яка має у своєму розпорядженні будь-яку інформацію з будь-якого епізоду (факту) конкретної кримінальної справи. Більшість же слідчих орієнтуються «на звичайну нормальну людину», здатну адекватно сприймати навколишню дійсність і відтворювати особисто бачене або почуте в умовах офіційного допиту.

Слідчі з теплотою згадують про людей, які добровільно приходять на допомогу правоохоронним органам і, незважаючи на неминучі незручності, ризик і моральний дискомфорт, пов'язані з викриттям злочинців, до кінця залишаються на боці істини, добра і справедливості. Найкращий свідок - це очевидець, тобто людина, яка перебувала на місці злочину і особисто спостерігала картину події (сам все бачив, чув, оцінював, може впізнати злочинця, його спільників і т.д.). Але в житті такі ситуації зустрічаються нечасто. Із загального числа злочинів, по лінії карного розшуку протягом останніх років, щорічно понад 80% відбувається в умовах неочевидності.

На підставі аналізу суджень, проведеного навколо поняття «свідок» в кримінальному судочинстві, можна зробити висновок, що свідок - це не будь-яке, а тільки особа; не просто що може знати будь-які обставини, а лише безпосередньо їх сприймати або вказала джерело, з якого про це почерпнуті відомості; не особа, яке «може бути викликана до органів розслідування чи суду», а та, що, будучи туди викликаною (аж до примусового приводу), зобов'язана дати (інакше буде відповідальність за відмову або ухилення від дачі показань, а то і за недонесення про злочин) правдиві свідчення (інакше вона стає лжесвідком з усіма витікаючими з цього наслідками).

Таким чином, свідок у кримінальному процесі - це осудна, що не має обмежень по закону особа, що має особисто сприйняті або почерпнуті з відомих їй джерел відомості про обставини злочину та причетних до нього осіб і дає про це свідчення в процесі розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді.

Логіка заснована на наступних основних посилках:

У діяльності правоохоронних органів по розкриттю злочинів важлива будь-яка «зачіпка», іноді навіть сама поверхнева інформація громадян, яка орієнтує, наприклад, на висунення версій, пошук слідів, перевірку конкретних фактів, осіб тощо. У процесі ж розслідування кримінально караного діяння йде збір доказів, встановлення і перевірка фактичних даних про злочин та осіб, до нього причетних. Тут дуже важливими стають показання тих людей, які або безпосередньо сприймали обставини злочину, або можуть назвати конкретне джерело своєї поінформованості (розповіді осіб, аудіо- та відеозаписи, документи).

 Важливим елементом поняття «свідок" вважається також факт надання свідчень в процесі розслідування кримінальної справи і розгляду його в суді. Ми виходимо з того, що не тільки людина, яка дає свідчення є свідком, а особа, якій «можуть бути відомі будь-які обставини» і вона «може» ( «зобов'язана») дати свідчення, допустимо назвати можливим (потенційним) свідком.

Навряд чи має значення для визначення зазначеного поняття і «ставлення свідка до досліджуваної справи», оскільки якщо він несе «відповідальність за вчинення даного злочину», то є не свідком, а підозрюваним (обвинуваченим). На практиці нерідко підозрюваного спочатку допитували як свідка, попереджаючи його про відповідальність за відмову від дачі показань і дачу неправдивих свідчень.

На перший погляд може здатися, що всі аспекти проблеми свідка в кримінальному процесі знайшли відображення в законодавстві, але порівняльний аналіз норм КПК навіть деяких країн колишнього Союзу РСР показує, що це далеко не так.


Свідком є ​​особа, щодо якої є підстави вважати, що йому відомі будь-які обставини у кримінальній справі, викликана органом, провідним кримінальний процес, для дачі показань або дає свідчення. Свідком є ​​особа, викликана в цій якості органом кримінального переслідування або судовою інстанцією, а також особа, що дає в цій якості свідчення в передбаченому КПК порядку. В якості свідків можуть бути викликані особи, яким відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню у даній справі. Свідком є ​​особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що мають значення для розслідування і вирішення кримінальної справи, і яке викликано для дачі показань. Як свідок може бути викликана будь-яка особа, якщо є дані, що їй відомі обставини, що мають відношення до справи

Свідок має право: - не свідчити проти себе самого, членів своєї сім'ї і близьких родичів; - заявляти відвід перекладачу, який бере участь в його допиті; Свідок має право: - знати, в якій справі він викликаний; - заявляти відвід перекладачу, який бере участь в його допиті; - подавати заяви; Свідок має право: - відмовитися свідчити проти самого себе, своєї дружини (чоловіка) і ін. Близьких родичів; - давати показання рідною мовою або яким володіє; Свідок має право: - давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; - заявляти відвід перекладачу

- власноруч записувати свої показання в протоколі допиту, засвідчувати вірність записаного;

- заявляти клопотання і подавати скарги на дії органу, провідного кримінальний процес, в т. ч. про вжиття заходів безпеки його, членів сім'ї, близьких родичів та інших осіб, яких він обгрунтовано вважає близькими, а також майна;

- отримувати відшкодування витрат, понесені при провадженні у кримінальній справі, і шкоди, нанесеної діями органу, що проводить кримінальне переслідування

- бути поінформованим про всі можливі заходи захисту (безпеки);

- бути поінформованим про можливість допиту за допомогою телеконференції з такою зміною зовнішності і голосу, щоб його неможливо було впізнати;

- вимагати від органу кримінального переслідування приховування відомостей про його особистості в окремий протокол;

- відмовитися від дачі показань (і ін.), Якщо вони можуть послужити доказами проти нього або його близьких родичів;

- давати показання рідною або іншою мовою, знайомитися із записом, вимагати внесення змін і доповнень;

- користуватися документами, нотатками і ін .;

- супроводжуватися за участю в процесуальних діях захисником;

- отримувати назад майно, вилучене у нього;

- заявляти відвід перекладачу, який бере участь в його допиті;

- заявляти клопотання і подавати скарги на дії (бездіяльність) і рішення дізнавача, слідчого, прокурора і суду;

- знати, в зв'язку з чим і у якій справі він допитується;

- власноруч викладати свої показання в протоколі допиту;

- відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів;

- на забезпечення безпеки


Якщо дотримуватися такого підходу, але врахувати запропоновану нами дефініцію «свідок у кримінальному процесі», то можна було б записати: «Свідком є ​​будь-осудна, що не має обмежень по закону особа, що має особисто сприйняті або почерпнуті з відомих їй джерел відомості про обставини злочину і причетних до нього осіб і дає про це свідчення в процесі розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді.

Свідок повинен мати стільки прав, скільки їх реально може бути реалізовано через обов'язки конкретних посадових осіб та інших учасників кримінального процесу.

Свідок зобов'язаний:

- бути за викликами органу, провідного кримінальний процес;

- правдиво повідомити все відоме у справі і відповісти на поставлені запитання;

- не розголошувати відомості про обставини, які стали відомими йому у справі, якщо він був попереджений про це органом кримінального переслідування або судом;

- підкорятися законним розпорядженням органу, провідного кримінальний процес.

Свідок не може бути примусово підданий експертизі.

За розголошення даних попереднього розслідування або закритого судового засідання без дозволу органу, провідного кримінальний процес - відповідальність

Свідок зобов'язаний:

- з'являтися за викликом органу кримінального переслідування, або судової інстанції для дачі показань і участі в процесуальних діях;

- давати правдиві показання, повідомити все, що йому відомо у даній справі, і відповісти на поставлені запитання, засвідчити своїм підписом їх правильність;

- надавати на вимогу органу кримінального переслідування або судової інстанції наявні у нього предмети, документи, зразки для порівняльного дослідження;

- погоджуватися на вимогу органу кримінального переслідування на огляд;

Свідок не має права:

- ухилятися від явки за викликами дізнавача, слідчого, прокурора або до суду;

- давати завідомо неправдиві показання або відмовитися від давання показань;

- розголошувати дані попереднього розслідування, що стали йому відомими в зв'язку з участю у провадденні по кримінальній справі, якщо він був про це заздалегідь попереджений;

Обов'язки свідка:

- особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначене місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі.

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід, або накласти грошове стягнення.

Відповідальність свідка:

- за дачу завідомо неправдивих показань.

- за злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання.


За відмову або ухилення від дачі показань або за дачу завідомо неправдивих показань - до свідка можуть бути застосовані заходи процесуального примусу: зобов'язання про явку, привід, грошове стягнення з свідка, коли є достатні підстави сумніватися; - підкорятися законним розпорядженням представника органу кримінального переслідування і головуючого в судовому засіданні; - не залишати судове засідання без дозволу головуючого; - дотримуватися встановленого в судовому засіданні порядок. За невиконання обов'язків відповідальність згідно із законом. При неявці без поважних причин -привід. За відмову або ухилення від дачі показань, дачу завідомо неправдивих - відповідальність за ст. КК В разі ухилення від явки без поважних причин - привід. За дачу завідомо неправдивих показань або відмова від дачі показань свідок несе відповідальність, за розголошення даних попереднього розслідування.

У КПК обов'язки: 1) з'явитися у вказане місце і час; 2) дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі. наявні у нього предмети, документи, зразки для порівняльного дослідження; погоджуватися на вимогу органу кримінального переслідування на огляд; піддаватися на вимогу органу кримінального переслідування експертизі в амбулаторних умовах, для перевірки його здатності бути свідком, коли є достатні підстави сумніватися в цьому. Заслуговує уваги питання про співвідношення прав і обов'язків свідка, їх оптимальну кількість, а також про види відповідальності за невиконання встановлених законом обов'язків (зокрема, в КПК України передбачена адміністративна відповідальність за злісне ухилення від явки до суду , в органи досудового слідства або дізнання.
Журналісти та лікарі можуть бути викликані і допитані при попередженні та розкритті особливо небезпечних або надзвичайно небезпечних злочинів.

У виняткових випадках можуть допитуватися як свідки захисники, представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, які брали участь у справі, але потім вони не можуть брати участь.

Потрібно відзначити, що свідок дачею своїх показань в більшості своїй виконує свій моральний обов'язок. У чому сутність морального обов'язку людини наукове обгрунтування наведено нижче:

Моральный обов'язок

Інтенція обов'язку, а не її конкретна предметна спрямованість, є визначальною ознакою моральної мотивації (оскільки предметне зміст моральних норм і мотивів може бути об'єктом не тільки морального обов'язку але також і позаморальних спонукань). Моральний обов'язок, за словами Канта, «містить в своєму понятті практично примус, тобто визначений до вчинків, як би неохоче вони не здійснювалися. Також існують колізії боргу і бажання. Примусова імперативність властива не тільки моральним, а й взагалі будь-яким соціальним нормам, які регулюють поведінку людей: правовим, службовим, організаційним, релігійним та іншим - всі вони вимагають погоджувати природні людські бажання з тими чи іншими зовнішніми обмеженнями. Але дієвість позаморальних приписів обумовлена, як правило, цілком очевидними і зрозумілими для потенційного виконавця моральною повинністю - у вигляді зовнішнього поставлення або внутрішнього спонукання (тобто «почуття обов'язку»). У зв'язку з цим в етичної думки з давніх пір йдуть пошуки способів обгрунтування (і, отже, підкріплення) моральної мотивації, в основному - шляхом виявлення «справжніх» мотивів, неусвідомлюваних самими суб'єктами моралі, прихованих за «удаваною» самодостатністю, автономією морального обов'язку. Передбачається, що виявлення цих реальних стимулів, доведення їх до свідомості діячів допоможе відповісти на питання, навіщо, на якій підставі слід чинити морально. Взагалі, моральна норма, як і моральний мотив, включає в себе два обов'язкові елементи: дескриптивний (опис деякого вчинку) і прескриптивний (спонукання до вчинення цього вчинку шляхом зовнішнього поставлення - або внутрішнього прийняття - його як належного). Відповідно, об'єктом раціонального обґрунтування можуть бути - окремо - або змістовна (дескриптивна), або інтенціональна (прескриптивна, імперативна) складові моральної формули. Як показав Кант, саме повинність є основним, за своєю суттю необхідною ознакою моральних мотивів і вчинків, тоді як зміст моральних норм не специфічно виключно для моралі. Ті форми поведінки, які передбачені цим вмістом, можуть бути мотивовані не тільки обов'язком, а й іншими, пощаморальними спонуканнями - страхом покарання, користю, розсудливістю, співчуттям, наслідуванням, і підпорядковані області авторитету та ін. «Про кожний закономірний вчинок, який здійснюють не заради закону , - писав Кант, - можна сказати, що він морально добрий тільки по букві, а не по духу ... ». Тим часом в етичних навчаннях, в тій чи іншій мірі орієнтованих на обгрунтування моралі, основним об'єктом цієї процедури було і залишається саме зміст норм моральності - в неявному припущенні, що інтенція до дотримання норм вже є у суб'єкта і не потребує обґрунтування. При цьому зазвичай не обмовляється, яка ця інтенція - особливе моральне повинність чи будь-яке внеморальной спонукання. Так, у відомих повчальних постулатах, що містять, як прийнято вважати, квінтесенцію моральності, описуються (в найзагальнішому вигляді) і одночасно пропонуються принципи «належного» поведінки; при цьому характер імперативності, її модальність (моральна чи інша) ніяк не акцентується, вона виражається по суті у вигляді чистої побудительности як такої. Наприклад, знаменита формула «золотого правила» ( «Роби так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе»), наказуючи особливого роду вчинки ,. Те ж саме можна сказати і про утилітаристське принципі максимізації щастя, і навіть про вкантовському категоричний імператив ( «Роби так, щоб максима твоєї волі могла в той же час мати силу принципу загального законодавства». Таким чином, сама вже постановка проблеми обгрунтування моралі набуває сенсу за тієї умови, що в якості об'єкта обґрунтування береться не тільки зміст її принципів і норм, а й (причому головним чином) специфічно моральна імперативність
 Один з принципів (послідовно проведений Кантом, а також представлений - хоча і не настільки явно - в працях Спінози, Лейбніца, Гегеля і багатьох інших філософів) заснований на трактуванні морального вимоги як «об'єктивної необхідності», як особливого трансцендентального світовиміру, вільного від «емпірії »людських почуттів і переживань. «По суті, для обґрунтування існування моралі побудована найбільша в історії філософської думки система ... Кант не чимось обґрунтовує мораль, а, навпаки, фактом наявності моралі обґрунтовує необхідну для цього структуру світу» Моральна повинність і моральне схвалення знаходять ефемерне позапсихічне буття, тобто моральна інтенція, моральне почуття фактично трактується як епіфеномен, що не входить необхідним чином до складу моральної позиції і моральної поведінки. Для моральної метафізики, так чи інакше об'єктивує добро, обов'язок, справедливість та ін., Немає потреби вводити в свої уявлення про мораль (про способи її буття і «механізми» її функціовання в свідомості і поведінці людей) будь-які «чуттєві», «емотивні» елементи: пізнаючи ( «осягаючи» або «конституіруючи») об'єктивне добро і обов'язок, людина, мовляв, самим вже цим «знанням» мотивована до добрих і належних вчинків . Повинність, таким чином, набуває статусу позасуб''єктного буття - або в онтологічному (платонізм), або апріорно-епістемологічному (кантіанство) сенсі. Примикає також одна з гілок релігійно-сакрального тлумачення морального закону, а саме - релігійно-філософська концепція, згідно з якою цей закон не є безпосередньо звернене до людини веління Бога, а є таким собі «космічним» початком, закладеним в світоустрій встановленням Бога як творця і вседержителя світу, так що цей закон слід вважати об'єктивним і «природним» в тому ж сенсі, як і інші божественні встановлення, - наприклад, закони природи. Обгрунтування зрозумілого таким чином належного - як об'єктивувати, деперсоналізовані вимоги, що ототожнюються, наприклад, з примусовістю законів природи, світової волі, логіки - вельми опосередковано пов'язано з практичним завданням переконати індивіда «бути моральним». Розум дає закони, які «вказують, що має відбуватися.. Інший підхід до обгрунтування морально належного, що розвивається переважно в понятійної системі філософського натуралізму, виходить із уявлення про те, що феномен повинності - це природна (вроджена або набута) інтенція людської психіки, що має певну (біологічно і / або соціально обумовлену, фіксовану в моральних нормах ) предметну спрямованість. Фундамент є як під зміст моральних вимог, так і під основну моральну інтенцію - почуття обов'язку. Обгрунтування моралі є «спосіб і процедура переконання раціонально мислячого суб'єкта в необхідності прийняття в якості власної внутрішньої установки системи моральних цінностей або окремої моральної позиції, висловленої в імперативній або оціночній формі ... Завдання моральних аргументів полягає в тому, щоб викликати (пробудити, підкріпити, переадресувати) специфічні почуття обов'язку або схвалення (засудження) по відношенню до певних об'єктів або вчинків ». Отже, і обгрунтування моралі постає у вигляді вказівки на те, що морально поступати вигідно людині. Якщо у Канта об'єктивно-безособовий розум є безпосереднім джерелом моральної повинності, то в етичному натуралізмі «природний» людський розум виконує функцію посередника між «природними» спонуканнями і моралеслухняними ( «легальними») вчинками. «Чому я повинен бути моральним?» ( «Why should I be moral?»). Вихідне питання в дещо іншому вигляді, наприклад: «Навіщо бути моральним?» ( «Why be moral?»), «Навіщо поступати морально?» ( «Why act morally?»). "Чому я фактично відчуваю почуття обов'язку, ніж породжена ця моя інтенція, чому вона спрямована саме на ці певні дії»; (2) в логіко-вивідному контексті - «на якій підставі мені хтось ставить (або мені об'єктивно ставиться) (а) інтенція моральної повинності і / або (б) певна предметна спрямованість цієї специфічної інтенції »; (3) в контексті цілепокладання -« навіщо, для чого мені потрібно слідувати букві морального закону ». у першому випадку питання вимагає не логічного обгрунтування морального як належного, а теоретичного пояснення самого факту існування морального мотиву шляхом вказівки природних (соціальних, біологічних), або не-природних, ті, що досягаються розумом, або надприродних (Бог, пантеон) факторів, причин, що породжують цей феномен. У другій інтерпретації запитує очікуєтьсч аргументований доказ) «необхідності прийняття» морального імперативу. У третьому варіанті мова теж йде про обгрунтування, але обґрунтування не морального обов'язку, а деякої позаморальної «потреби» слідувати прийнятим в суспільстві моральним правилам. «Моральна імперативність » допускає, дві різні трактування: у одному випадку «моральність» імперативу вбачається в особливій (специфічно моральноій) інтенції, спрямованій на виконання норм моралі, в іншому випадку ознака «моральності» пов'язується тільки з вказаною предметною спрямованістю імперативу, незалежно від харктеру його інтенціональності, його мотивуючої сили (яка може бути і «позаморальною»). Навіщо потрібно дотримуватися тих, що склалися в соціумі правил моралі. Чи можливо обгрунтувати інтенцію морального обов'язку? Інтерналізм і екстерналізм.
Людина, дотримуючись норм моралі, робить це не з обов'язку, а по «хотінню» (правда, цей мотив часто трактується дуже широко, охоплюючи практично всю гаму позаморальних інтенцій, тобто, крім «хотіння» в вузькому сенсі , також і «любов», «співчуття» та ін.).
 «Навіщо бути моральним?» і «Навіщо поступати морально?». Як обгрунтування вчинків, які кваліфікуються як «моральні», в цьому випадку використовується посилання на передбачувані «бажані» для діяча результати цих вчинків. Інша відповідь на поставлене запитання виходить з визнання моральної повинності «кінцевою» в логічно-доказовій ретроспективі і, отже, в принципі такі, що не підлягає обгрунтуванню. Цей підхід, очевидно, є продовженням кантіанської лінії в розумінні морального обов'язку. Позиції представлені іменами «інтерналізм» і «екстерналізм». «Інтерналісти вважають, що мотивація до моральної дії« є внутрішньою (тобто специфічною для моралі. Таким чином, згідно з екстерналізмом, дотримання моральних вимог може бути мотивоване, наприклад, почуттям симпатії чи егоїстичними інтересами ». Обгрунтування в екстерналістській парадигмі - це підхід , широко практикується в системі морального виховання - державного, конфесійного, побутового; при всій важливості цієї установки на позаморальне стимулювання «законослухняного» (в моральному і правовому смислі) поведінки, вона лише доповнює, але не замінює неінституціонального, в основному стихійне становлення власне моральної мотивації. Повинність, зрозуміла як почуття обов'язку (а не як позасуб'єктна метафізична «необхідність», ніде більше в усій природі не зустрічається - це феномен психіки, що формується в філо- і онтогенезі, що має соціальні (і, можливо, біологічні) передумови, тобто каузально обумовлений, а не породжується будь-якими аргументами, які не виведені логічно з якихось положень, в яких ця обов'язковістт не представлена. Інтенція обов'язку не виникає в ході обґрунтування; якщо вона є в заключному висловлюванні, це свідчить про те, що вона вже присутня в вихідних положеннях. В історії моральної філософії навряд чи можна знайти приклад послідовного трактування морального обов'язку як абсолютно чистого, бездомішкового мотиву, що не залежить від сторонніх (позаморальних) імпульсів, здатних спонукати суб'єкта до підпорядкування вимогам моралі. Навіть Кант у своїй детально відпрацьованої концепції автономної моралі змушений був доповнити (або, скоріше, замінити) об'єктивну повинність, декларовану моральним законом, іншим, суб'єктивним (психологічним) мотивом - «повагою до закону». Обов'язок, писав Кант, «є необхідність [скоєння] вчинку з поваги до закону»; а так як «схильності» не можуть бути моральними максимами, «залишається тільки одне, що могло б визначити волю: об'єктивно закон, а суб'єктивно чиста повага до цього практичного закону ...». Оскільки «повагу» важко тлумачити інакше як певне «почуття», «схильність», Кант намагався надати йому позапсихічний метафізичний сенс. За цією фактичною поступкою «екстерналізм», тобто трактування «поваги» по суті як природної «схильності» до дотримання моральних приписів варто, можна припустити, спроба якось поєднати безтілесну об'єктивну повинність з реальними мотивами людської поведінки. Ту ж функцію виконують і кантові «постулати практичного розуму» про безсмертя душі і буття Бога, які декларують можливість суміщення (хоча і в невизначеній перспективі) чесноти і щастя і тим самим мотивують людину на доброчесну (моралеслузняну) поведінку. Поділяючи традиційну натуралістичну парадигму про те, що немає ніяких підстав визнавати наявність особливого «внутріморального» мотиву, що змушує людей жертвувати своїми «природними» інтересами заради блага інших, він (вже на відміну від більшості представників натуралістичної етики) вважав, що мораль вигідна всім членам Товариство, суспільству в цілому. Для соціалізованого індивида моральний мотив самодостатній, «первинний» в якості реально прийнятої, безсумнівної суб'єктивної підстави, - але не в якості «першопричини»: як і будь-які матеріальні та духовні феномени, він є продуктом дії безлічі каузальних чинників, закономірно (але не цілеспрямовано і в цьому сенсі стихійно) діючих в природі і суспільстві. Почуття обов'язку суб'єктивно переживається як фактична даність, походження (і пояснення) якого цілком може бути предметом інтересу для допитливого індивіда, яка не потребує обгрунтування.

Підготував Олександр Майстренко

середа, 25 березня 2020 р.

В Україні вироблятимуть індійські ліки

Індійський фармацевтичний концерн Genom Biotech побудує фабрику в Україні

Як повідомляє "Дело", індійська фармацевтична компанія Genom Biotech планує налагодити виробництво ліків в Україні. Зараз вона займається пошуком земельної ділянки під будівництво майбутньої фабрики в Сумській області. Як зазначив голова ОДА Сумщини Юрій Чмирь, представники компанії вже проводили переговори з адміністрацією про виділення землі. «Індійська компанія зацікавлена ​​в отриманні 5 га землі для будівництва виробничої площадки», - повідомив він.

В українському представництві Genom Biotech підтвердили, що у компанії є плани по налагодженню виробництва в нашій країні. «Але цей проект вимагає дуже значного фінансування», - зазначив генеральний директор українського представництва Genom Biotech Павло Яровий.

На даний момент українське представництво Genom Biotech працює як імпортер, поставляючи в Україну такі популярні препарати, як «Колдфлю», які виробляються на заводі компанії в Індії.

На думку експертів, налагодження фармацевтичного виробництва в Україні може стати для індійських компаній вдалою з точки зору логістики майданчиком для подальших експортних поставок. Так, вироблені в Україні лікарські препарати можуть поставлятися в країни СНД, ЄС, Азії і на ринки Латинської Америки. «Крім того, ще з часів Союзу в Україні була розвинена
фармгалузь, а отже, у нас багато висококваліфікованих фахівців », - підкреслює директор з маркетингу фармацевтичної маркетингової групи« Бізнес-Кредит », кандидат медичних наук Ірина Дерев'янко.

У Сумській області вже функціонує українсько-індійське фармпідприємство Kusum Pharm. «Наскільки я знаю, коли вони відкривалися в минулому році, то були дуже задоволені роботою з місцевою владою і інвесткліматом в області. Можливо, позитивний досвід колег зіграв свою роль при прийнятті рішення про будівництво заводу компанією Genom », - каже Ірина Дерев'янко. Крім того, земельні ділянки на Сумщині (на території заводу «Свема») отримала компанія «Фармак», яка планує перенести туди частину виробництва з заводу на Подолі в Києві.

Експертам важко оцінити вартість проекту з будівництва фармацевтичного виробництва, вказуючи, що ціна в значній мірі залежить від індивідуальних особливостей кожного проекту. Для порівняння, будівництво проекту Max-Well під Києвом (науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр, включав в себе завод і клініку) в 2008 році обійшлося в $ 100 млн. У той же час інвестиції в проект Kusum Pharm склали до $ 20 млн.

Фармацевтична компанія Genom Biotech створена в січні 2000 року. Почала свою виробничу діяльність в рамках Всесвітньої організації охорони здоров'я. На сьогодні є однією з провідних індійських фармацевтичних компаній. Виробляє широкий спектр продукції, зокрема ін'єкційні препарати, таблетки, мазі, що застосовуються в усіх сферах медицини.

Препарати компанії зареєстровані в Грузії, Азербайджані, Молдові і республіках Середньої Азії. Діяльність Genom Biotech в Україні почалася раніше, ніж в інших країнах колишнього СРСР. На українському ринку представлено близько 100 препаратів, які виробляє Genom Biotech. Серед них «Сіган», «Метрозол», «Колдфлю».

АВТОР: АННА КОВАЛЬЧУК

вівторок, 24 березня 2020 р.

Питання продуктового забезпечення

Великі торгові мережі, в тому числі онлайн-магазини, зафіксували підвищений інтерес українців до круп, макаронних виробів, консервів і засобів гігієни.

У зв'язку з епідемією коронавируса і введенням карантину в Україні,
в країні потрібно терміново створити оперативний запас продовольства на 2-3 місяці через ажіотаж в магазинах

Регіональні оргаи управління агропромислового комплексу мають забезпечити оперативний резерв продовольства на 2-3 місяці. Регіонам слід зобов'язати забезпечити запаси не менше ніж на двомісячний період і в мінімальні терміни забезпечити можливість нарощування сільськогосподарського виробництва в Україні. Відповідно, у Кабміні має бути  оперативний штаб з контролю ситуації з продовольством в Україні. Регіональні штаби повинні бути створені в максимально короткі терміни.

Маючи перед очима досвід Китаю і країн Євросоюзу в боротьбі з поширенням інфекції розпорядження про створення стратегічних запасів продовольства повинно бути віддано заздалегідь.

У сільгоспгалузі і виробництві продовольства окремо вжити термінові заходи щодо стабілізації становища з продовольством в Україні в зв'язку з карантинними заходами.

Заходи, які дозволять наростити обсяги виробництва продовольства насамперед підприємствами сільгосппереробки.  Можлива організація додаткових закупівель продовольства, скажімо, в Канаді чи в інших країнах

У подібних ситуаціях наднормативного попиту виникає нестримна тенденція до підвищення цін. Товари починають пропадати з обороту і продаватися, як то кажуть, з-під поли. Набагато більш дієво в цьому випадку забезпечення пропозиції. Тобто формування комісій, які стежать за фондовим забезпеченням торгівлі.

А накази, особливо з розряду «ціни, стояти!», Зазвичай погано закінчуються. На виході ми дуже легко можемо отримати монополізований кимось продовольчий ринок. Особливо якщо створення стратегічних запасів свідомо буде доручено не всім, а двом-трьом конкретних гравців продовольчого ринку.

Створення запасів продовольства відноситься і до сільського господарства, сільгосппереробки, і до роздрібної торгівлі. Кабмін повинен зараз збирати всіх великих гравців, починаючи від АТБ, Novus і закінчуючи «Ашан», і обговорити заходи недопущення дефіциту в країні.

Вони можуть відповісти, що є терміни реалізації продукції, протягом яких ми повинні розрахуватися за неї з постачальниками. Якщо, наприклад, говорити про молочну продукцію, то це близько 7-10 днів. Так що в категорії швидкопсувних продуктів ніяких тривалих запасів бути просто не може. Мережевики в змозі зробити запас продуктів, які не швидко псуються, але Кабмін повинен виділити кошти для розрахунків з постачальниками.

Тобто створити в ритейлі запаси технічно можна, але для цього потрібно своєчасно вирішити питання їх оплати. А для цього уряд, в свою чергу, повинно виділити додаткові необхідні кошти в потрібному обсязі зі стабілізаційного фонду.

Безумовно, уряд вперше стикається з подібною ситуацією і не має на цей рахунок ніяких затверджених рекомендацій і програм дії. Мало того, Кабміну паралельно доводиться вирішувати якісь інші стратегічні завдання.

Все це валиться в одну купу, а, між тим, члени уряду ще не до кінця визначилися зі своїми повноваженнями, багато справ треба розгрібати одночасно, причому ще і в авральному режимі.

Регіональна влада повинні краще на все реагувати і швидше. Проведуть нараду в ОДА і розберуться, кому що доручити. Локальні розпорядження, які мають серйозну силу, будуть у результаті прийняті.

 Що слід було б зробити в першу чергу уряду, щоб запобігти паніці на внутрішніх продовольчих ринках?

У нашій країні до цих пір відсутні обмеження по торговим націнкам, потрібно ввести обмеження торговельних націнок для рітейлу, що однозначно пішло б на користь не тільки споживачам, але і нашої промисловості.

А, між тим, у уряду є можливість встановлювати граничні націнки на товари першої необхідності. Правда, якщо почати займатися цим прямо зараз, то це якраз підвищить ризик паніки серед населення, яке з подвоєною силою кинеться «обносити» взагалі всі магазини. Хоча і без цього дефіцит продуктів на ринку, звичайно, цілком можливий.

Всі розумні люди, звичайно, розуміють, що в ситуації, що складається створення якихось «стратегічних» домашніх запасів з гречки та інших круп з макаронами цілком виправдано. Це виступить хоч якоюсь гарантією, що люди не помруть з голоду, коли всі сидять в жорсткому домашньому карантині.

 Практика попередніх криз показує, що українцям слід очікувати підвищення рівня цін на найбільш затребувані продукти харчування ...
Ціни на всі продукти харчування зараз в будь-якому випадку полізуть вгору по цілому ряду чинників. Наприклад, тому, що сільгосппром залежить від курсу гривні, так як ті ж комплектуючі для комбайнів все одно доводиться закуповувати за валюту. Крім того, у виробників
через світовий ажіотаж навколо коронавируса виникає додатковий стимул експортувати свою продукцію.

Підготував за матеріалами Інтернет
Олександр Майстренко

пʼятниця, 13 березня 2020 р.

ЛЮБІТЬ ВОРОГІВ ВАШИХ? НЕБЕЗПЕКА ІДЕОЛОГІЇ КОЛИ ВИБ'ЮТЬ ОДНЕ ОКО, ПІДСТАВ ІНШЕ


Біблія вчить тому, що зло має бути покарано справедливо:
"Віддайте їй так, як і вона вам платила, і вдвоє подвойте їй за вчинки її" (Біблія, НОВИЙ ЗАПОВІТ, Одкровення Іоанна Богослова, глава 18, вірші 5-6)
"Око за око, зуб за зуб" (Біблія, Вихід 21:24 Левіт 24:20)
"Опустошитель, хто віддасть тобі за те, що ти нам заподіяв! Блажен, хто візьме і розіб'є дітей твоїх об камінь!" (Біблія, Псалтир 136: 8-9)
Але незважаючи на ці та багато інших очевидних заповідей Біблії, багато християн, вважаючи, ніби Старий Завіт застарів або нібито кимось скасований, вважають, ніби треба бути толерантним до зла. Також і багато інших людей, почавши читання Біблії не з початку - з Старого Завіту, - а з середини - з Євангелія від Матвія - і не дочитавши Біблію до кінця, не розуміють, що означають слова Христа в Євангелії від Матвія "Любіть ворогів ваших" , і тлумачать такі слова Христа як непротивлення злу, пацифізм, пасивність, байдужість до навколишнього життя. Багато малоосвічених людей тлумачать слова Христа "хто вдарить тебе в праву щоку твою, підстав йому й іншу" (Матвія 5: 38-48), як непротивлення злу, бо вважають, ніби Старий Завіт застарів, хоча Ісус Христос багато разів вчив зворотному, і чомусь вони ігнорують навіть вчення Нового Завіту "
Дайте йому так, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його "(НОВИЙ ЗАПОВІТ, Об'явлення 18: 5-6).
Люди з такою ідеологією мазохізму не повинні займати ніякі державні пости. Бо ця ідеологія вже руйнує все. 

Якщо тлумачити вказане вище проблемне місце Нового Завіту "Любіть ворогів" кальвинистским способом (Матвія 4: 7), то всі проблеми відразу вирішуються. Справді, якщо ми звернемося до інших місць Біблії, то ми побачимо, що Ісус багато разів вчив, що Він не намагався скасовувати Моїсеєв Закон. Тому ці Його слова ні в якому разі не можна тлумачити як скасування заповіді Моїсеєвого Закону про справедливість:
"Око за око, зуб за зуб" (Біблія, Левіт 24:20),
яка анітрохи не була скасована в Новому Завіті, бо в Новому Завіті християнам заповідано знищити вавилонську блудницю і віддати їй не тільки "око за око", але вдвічі у справах її:
"Гріхи її дійшли до неба, і Бог згадав про неправди її. Дайте їй так, як і вона вам платила, і вдвоє подвойте їй за вчинки її" (Біблія, НОВИЙ ЗАПОВІТ, Одкровення Іоанна Богослова, глава 18, вірші 5-6)
Тому що в ній "знайдена кров пророків і святих, і побитих усіх на землі" (Одкр. 18:24). Тому ідея про справедливість - що зло має бути покарано - є як в Старому, так і в Новому Завітах, які анітрохи не суперечать один одному. Але єретики відрізняються саме тим, що ніколи не починають читати Біблію з початку (з Старого Завіту) і ніколи не дочитують Біблію до кінця (до книги Одкровення), а видирають з середини Євангеліє від Матвія і тлумачать його у відриві від контексту всієї іншої Біблії , в результаті чого і виникають все єресі.

Зверніть увагу, що Ісус НЕ вчив "хто виб'є у тебе одне око, підстав йому й інше"! Ні, але Він вчив тут лише дипломатії на переговорах, але ніяк не терпимості на полі бою, і що в дрібницях можна і поступитися, щоб не розпалити велику сварку. Так що Ісус не відміняв Старий Завіт, включаючи заповідь "око за око", але навпаки роз'яснив її і змістив нашу увагу у виконанні цієї заповіді Старого Завіту з дріб'язкових цілей на найголовніші.  Ісус говорить про доцільність пошуку досудового примирення - "мирися з суперником твоїм скоріше, поки ти ще з ним у дорозі, щоб суперник не віддав тебе судді" (Матв. 5:25), і багато цивілізованих людей, вихованих в християнській культурі приймають цю істину, і вона навіть відбивається в стандартних юридичних договорах.

Треба розуміти, що Ісус дуже часто говорив до народу притчами, тому слова "підстав іншу щоку" не можна тлумачити буквально - як потурання бандитам і як пропаганду мазохізму. Також як притчу Христа про плевели не можна розуміти буквально як заборона на прополку бур'янів в городі, а притчу про сіяча - буквально як необхідність сіяти на кам'янистому ґрунті, і на дорозі. Адже Бог дав Біблію мислячим людям, тому і до тлумачення треба підходити з розумом. Ісус часто говорив притчами, тому що навіть не намагався звертати фарисеїв. Одного разу слова Христа "стережіться закваски фарисейської" апостоли сприйняли буквально - як заповідь берегтися закваски хлібної (Матв. 16: 5-12), але Ісус сказав їм: "Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської ? Тоді вони зрозуміли, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки. " (Матвія 16: 11-12). Але, на жаль, сьогодні християнам все одно тлумачать багато слова Христа буквально.

І словами "Любіть ворогів ваших", зверненими до євреїв, Ісус виступає, звичайно, не проти таких фундаментальних і очевидних положень Біблії, як покарання зла, справедлива війна проти ворогів, необхідність поліції і армії з метою покарання зла (яка визнана і в Старому і в Новому Завітах (Римлян 13)), а виключно проти ненависті фарисеїв до не-євреїв. У притчі про доброго самарянина (Луки 10: 29-37) і в багатьох інших місцях (Луки 4: 25-28; Матвія 8: 10-12; 19:30; 20:16; 21: 41-46; 23:32 -24: 2) Ісус спростував лжевчення фарисеїв про те, ніби поняття "ближній" не поширюється на неєвреїв. Тому вчення Нагірної проповіді як раз полягає в спростуванні єретичних фарисейських тлумачень, але ніяк не Старого Завіту, даного Богом.