середа, 23 вересня 2020 р.

В Києві відбулась прем'єра фільму "Тарас. Повернення"

22 вересня 2020 року в кінотеатрі "Баттерфляй de Luxe" відбулася довгоочікувана ПРЕМ'ЄРА фільму "ТАРАС. ПОВЕРНЕННЯ" Олександра Денисенка. 

Перший за 50 років фільм про Тараса Шевченка!

38 локацій в Україні та Казахстані!

Масштабна історія про останні місяці заслання Тараса Шевченка в російській царській армії, що окупувала в середині ХІХ ст. казахські степи.

Поет отримує звістку від друзів про помилування його царем Олександром II. Однак військове керівництво Новопетрівського форту не поспішає повідомляти про це Тараса, й не видає наказ про звільнення. Більше того, до форту прибуває таємний агент з Петербурга…

"Учитесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь..."Старі, добрі слова із творчості письменника Т.Г.Шевченка. Крізь призму часу, саме вони стали пророчими для українців, адже таке враження, що більшість із нас відірвані від свого коріння, незнання походження роду, історії краю, звичаїв та традицій свого народу. 

За словами режисера Олександра Денисенка, «реально було показати фільм ще у 2018-му, але він не вийшов через номенклатурні перепони - і це абсолютно незаслужено». Він назвав «великим проривом» те, що була створена група підтримки фільму, до якої долучилися глядачі з різних країн світу, яка зверталася до Держкіно з проханням, аби цей фільм випустили на екрани.

 Романтично-драматична кіносага Олександра Денисенка "Тарас. Повернення" розповідає про Тараса Шевченка на засланні в російській армії, що окупувала всередині ХІХ ст. казахські степи. Цей фільм є дуже важливим для українців. 

Доля фільму, як і доля Тараса, нелегка. Сценарій "Прощання з пустелею" (робоча назва фільму) виграв Міжнародний конкурс кіносценаріїв до 200-річчя Тараса Шевченка в 2012 р. Фільм планувався до 9 березня 2014 року – двохсотліття Тараса Шевченка. Але тодішній режим Януковича вимагав від творців фільму змін у сценарії і вилучення сцен, спрямованих проти російського імперіалізму і шовінізму. На що Олександр Денисенко не погодився. Запустила роботу над фільмом Революція Гідності. В 2016-17рр. відбулися зйомки фільму в Україні та Казахстані. Фільм завершено у грудні 2017р. І тільки зараз він виходить у прокат. Це немислимо, але жоден український дистрибутор не брався за прокат фільму, мотивуючи це тим, що фільм про Шевченка є нецікавим широкому колу глядачів.  Це збурило українську громадськість, яка встала на захист Тараса та мистецького українського національного кіно. 

Ми отримали першу перемогу, виборовши наше законне право (фільм створено за підтримки Держкіно України - 22,4 млн.грн., а це гроші платників податків) дивитися фільм про нашого національного героя в кінотеатрах. Саме такі фільми мають бути в пріоритеті. У прокат виходить версія фільму з овервойсом.

22 вересня 2020 року перед прем'єрою відбувся прес-показ фільму "Тарас. Повернення" та прес-конференція творців фільму.

Журналістам була представлена творча група фільму: автор сценарію та режисер-постановник Олександр Денисенко, актори Борис Орлов (Тарас Шевченко у фільмі), Анна Топчій-Огій (Агата Ускова), Юрій Шульган (комендант Новопетровського укріплення Іраклій Усков), продюсер фільму Володимир Філіппов ІнсайтМедіа, представниця Одеська кіностудія. Також був присутнім представник ДержКіно України.

Журналістів цікавила інформація про створення фільму, локації зйомок, відповідність художнього матеріалу історичним документам, причини затримки виходу фільму у прокат.






понеділок, 21 вересня 2020 р.

Круглий стіл "Електромобілі Made in Ukraine: міф чи реальність?"


15 вересня 2020 року відбувся  круглий  стіл «Електромобілі Made in Ukraine: міф чи реальність?» за організації Федерації автомобільної галузі України та Київського міжнародного економічного форуму.

Захід став платформою для обговорення перспектив щодо перетворення України на хаб з виробництва високотехнологічної продукції, якою, безперечно, є електричний транспорт та елементи його інфраструктури, та надання українцям можливості придбати екологічний транспорт.

Автомобільна індустрія сьогодні переживає кардинальні зміни. 17 країн вже анонсували відмову від продажів автомобілів з ДВЗ, а інвестиції Європи в електромобільність лише за рік зросли у 19 разів до EUR 60 млрд. Галузь, яка генерує більше 7% ВВП Європи, зараз виходить на абсолютно новий технологічний рівень, і це не тільки великий виклик для автовиробників, але і гарна можливість, зокрема для України,  взяти новий вектор розвитку, включитися у світові тренди та перезапустити власну автомобільну промисловість. І першим кроком у цьому напрямку є прийняття законопроектів №3476 та 3477, які забезпечують умови для старту виробництва високотехнологічної продукції в Україні, а саме – електричного транспорту.

Олександр Онищук, помічник-консультант народного депутата України Роберта Горвата:

«Держава сьогодні має підтримувати розвиток електромобільної галузі, оскільки саме вона може стати тим локомотивом, який виведе нашу економіку з того стану, у якому вона тепер перебуває. Перший блок законопроектів – це стимулювання попиту на електромобілі. Другий блок, на який раніше, на жаль, не зверталася увага, - стимули для розвитку виробництва електротранспорту. Це ті преференції, які надають сьогодні практично всі передові країни світу в рамках вільних економічних зон, індустріальних парків тощо. Ми сподіваємося, що ці законопроекти дадуть потужний старт галузі в цілому в Україні та наша країна стане першою в експорті електромобілів, передових та IT-технологій тощо.»

Дмитро Кисилевський, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку:

«Наразі Україна стимулює лише ввезення готових електромобілів – це добре для покупця, але погано для виробника та потенційного інвестора. Завідомо невигідно виробляти в Україні автомобілі, якщо є пільги на ввезення готового автомобіля. З точки зору промислової політики, держава має стимулювати саме виробництво електротранспорту в Україні, тим більше, що ми можемо це забезпечити»

Іван Кузовкін, заступник Голови Правління ПрАТ «Концерн-Електрон»:

«Електромобільний ринок має дуже великий потенціал. І ті держави, які сьогодні подумають про свого виробника, у майбутньому будуть від цього отримувати дивіденди. Україна займає 2-ге місце у світі за кількістю електричних систем для тролейбусів. Використовуючи вже діючу мережу, можна охопити зростаючий старт і з меншими витратами забезпечити мешканців екологічним транспортом. Законопроекти 3476, 3477 – це шанс отримати нові робочі місця та виробництво в Україні.»

Олег Боярин, Голова Федерації автомобільної галузі  України, Голова Наглядової ради Групи компаній «Єврокар»:

«В Україні виробляти автомобілі немає економічного сенсу. Тож коли мова йде про те, що ми якимось чином намагаємося простимулювати виробництво автомобілів в Україні, насправді це не так. Ми намагаємося зробити схожі умови з імпортом, адже імпорт перебуває у більш пільгових умовах. Економіка без власної промисловості, без створення робочих місць не може існувати. Якщо ми хочемо бути країною, яка виробляє електричні автомобілі, а пізніше – автономні автомобілі, ми повинні змінити підхід, змінити мислення. По-перше, виробник має перебувати у більш вигідних умовах, ніж імпорт. І по-друге, ми маємо бути конкурентоздатними порівняно з іншими країнами, які також розуміють, що за електричною, автономною мобільністю – майбутнє і також конкурують і намагаються залучити інвестора та стати майданчиком для виробництва таких транспортних засобів.»

Марина Китіна, експерт транспортних інновацій в Офісі реформ при Міністерстві інфраструктури України:

«У контексті обговорення стратегічного бачення розвитку і бачення електромобільної галузі в цілому, зараз є дуже багато питань та кроків, які належить зробити. Зокрема, як заряджати електромобілі вночі, щоб вирівняти нашу енергосистему. Також, зважаючи на ріст кількості електрозарядних станцій та електромобілів в Україні, необхідно вирішити питання щодо регуляції цього ринку.»

Вадим Ігнатов, заступник Голови Правління Української асоціації учасників ринку електромобілів  EV-UA:

«Кількість електромобілів та зарядних станцій в Україні значно перевищує, ніж у сусідніх країнах Європи. Але ми не можемо стояти на місці, адже за останній рік Польща втричі збільшила кількість електромобілів саме за рахунок державної підтримки. Великий потенціал в Україні я бачу в розвитку легкого комерційного транспорту, який легко освоїти у виробництві. Як показує європейський ринок, цього року продажі такого транспорту склали 150 тис. одиниць, тож тут є потенціал для розвитку.»

Михайло Сокол, Директор із стратегічного планування та розвитку бізнесу ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»:

«Ми любимо виробляти автомобілі, спецтехніку, автобуси, тролейбуси, але за останні роки наша компанія вимушена зменшувати об’єми виробництва через непорозуміння з владою в підтримці національного виробника. Українські заводи готові виробляти будь-яку техніку, а те, що ми не вміємо – навчимось.»

Андрій Боярунець, державний експерт експертної групи з питань формування політики та аналітичної підтримки прийняття рішень директорату промислової політики та стимулювання розвитку регіонів Мінекономіки:

«Мінекономіки підтримує ідею зміщення акцентів з імпорту електромобілів на виробництво в Україні. Якщо оцінювати можливості виробництва, для цього або вже готові елементи виробничого ланцюжку, або вони можуть бути створені – це, зокрема, наявність покладів літієвої сировини, металургійна база, порівняно високий рівень розвитку інфраструктури, автомобільні підприємства, які за сприятливих умов можуть досить оперативно налагодити виробництво електричного транспорту.»

Сподіваємося на швидке прийняття електромобільних законопроектів №3476 та 3477 у другому читанні, а ще більше – на їх імплементацію, що дасть країні реальну можливість стати частиною тих електромобільних змін, яких зазнає світова автомобільна промисловість

неділя, 20 вересня 2020 р.

В Києві відбулась загальнонаціональна акція "Зірка України" - спалахнули нові зірки на Алеї Слави

 
 


 
 
 
 
19 вересня 2020 року в рамках Десятої ювілейної загальнонаціональної акції «Зірка України» «Алеї Зірок» (на новій локації – площа Перемоги, 3) були увічнено імена людей, завдяки яким в історії сучасної української культури з’явились нові яскраві сторінки.

Це – Олександр Злотник, Юрій Рибчинський та Мирослав Вантух з Національним заслуженим академічним ансамблем танцю України імені Павла Вірського.

«Алея Зірок» заснована в 2001 році в рамках загальнонаціональної акції «Зірка України» як символ найвищого визнання.

Лауреатами цієї акції стали найдостойніші, найталановитіші та знакові фігури в галузях культури, мистецтва, спорту, науки, які внесли вагомий внесок в історію України та посприяли піднесенню її міжнародного авторитету.

Першою у 2001 році на «Алеї Зірок» стала іменна зірка Василя Зінкевича, а потім в різні роки лауреатами цієї престижної нагороди стали Софія Ротару, Євгенія Мирошниченко, Сергій Бубка, хор ім. Г.Верьовки та Анатолій Авдієвський, Богдан Ступка, Ада Роговцева, Олег Блохін, Тарас Петриненко, Михайло Воронін, Дмитро Гнатюк та інші.

На урочисту церемонію нагородження лауреатів та відкриття іменних зірок були запрошені відомі діячі культури, представники ділової та політичної еліти, зірки шоу-бізнесу та спорту, журналісти провідних ЗМІ.

Серед почесних гостей: Оксана Білозір, Ольга Сумська, Ніколо Петраш, Володимир Бебешко, Олег Карамазов, Сергій Калантай, Анатолій Гнатюк, Володимир Талашко, Наталя Шелепницька, Наталя Бучинська, Володимир Цибулько та ін.



середа, 16 вересня 2020 р.

Про доброчесність

Доброчесність — чистота духа.

Також, можна почути і більш глибоке трактування доброчесності, а саме — перебувати у чистоті духа, а в сенсі: бути у стані освячуючої ласки, бути без важкого гріха, який позбавляє нас спілкування з Богом. Але й у такому розумінні правдиве, цілісне значення цього слова не є вичерпаним. У словнику можемо зустріти переклад слова «ціломудріє» як невинність, розсудливість. А переклад кореня «ціл», від якого походить це слово, означає — здоровий, непошкоджений, чистий.

Сенс слова «ціломудріє» передбачає повернення до первісної цілісності нашої природи,  покаяння, час, в якому ми змагаємо до віднови первісної цілісності нашого життя.

Доброчесність необхідна і для побудови щасливої сім'ї. Доброчесність породжує смиренномудрість, бо тільки смиренні можуть жити по правді, бачити велич Божу, мати доброту до всіх.

Доброчесність досягається завдяки освіті й вихованню.

Згідно з традицією Святих Отців доброчесність досягається боротьбою із закоренілими в нас наслідками гріхопадіння, з нашими духовними вадами.

…Дух же ціломудрія, і смиренномудрія, терпінія і любве, даждь ми, рабу Твоєму … — молитва Єфрема Сиріна

В контексті боротьби з корупцією доброчесність — це необхідна морально-етична складова діяльності державного службовця, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення до громадян та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та розпорядженні державними ресурсами.

Сьогодні Конституція України встановлює пряму норму щодо морально-етичних стандартів під час формування суддівського корпусу. Зокрема, Основний Закон України передбачає, що суддя має бути доброчесним, а суддя Конституційного Суду України повинен мати високі моральні якості.

Доброчесність як явище, категорія і поняття, термін і загалом дискурс – актуалізується в Україні після подій 2013–2014 рр., акцентуючи на етичному вимірі соціальних перетворень. Доброчесність як принцип правосуддя, доброчесність - нормативно закріплена iнституційна об’єктивація чесноти. 

Доброчесність як один із критеріїв відповідності суддівській посаді.

На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший 30 та не старший 65 років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою (ч. 3 ст. 127 Конституції).

Конституція провадить, що підставою для звільнення судді є виявлення за результатами оцінювання невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання (п. 4 ст. 16-1 Декларація доброчесності

Як превентивний засіб у боротьбі з корупцією Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (2016 р.) запроваджує декларацію доброчесності: судді та кандидата на посадутсудді.

Суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. За відсутності доказів іншого твердження судді в декларації вважаються достовірними (ст. 62 Закону). У декларації доброчесності судді зазначаються прізвище, ім’я, по батькові судді, його місце роботи, займана посада та твердження про:

1) відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім’ї майну і одержаним ними доходам;

2) своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функуій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей;

3) невчинення корупційних правопорушень;

4) відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

5) сумлінне виконання обов’язків судді та дотримання ним присяги;

6) невтручання у правосуддя, яке здійснюється іншими суддями;

7) проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновленняд до судової влади в Україні» та її результати;

8) відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади». Декларація може містити інші твердження, метою яких є перевірка доброчесності судді. Вона єв для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії (пп. 3–4 Закону). Ідентична за змістом декларація кандидата на посаду судді подається до Комісії ус  визначений нею для подання документів для участі у доборі кандидатів на посаду судді або конкурсі на зайняття вакантної посади судді. На практиці декларація (з вересня 2018 р.) – об’ємний документ із 2 розділів і 23 пунктів тверджень (не/підтверджую) і місця для додаткових пояснень. Зазначаються твердження, які мали місце упродовж усього життя декларанта та актуальні на час подання. Зміни, доповнення чи уточнення поданих відомостей не допускаються.

Аналіз змісту декларації та практики варті окремої уваги. Загалом декларація – документ самоперевірки, декларування перед громадськістю із широкої низки питань, якідають широке уявлення про зміст «доброчесності».

2. Наука і освіта

Академічна доброчесність

Академічна доброчесність – це «сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень» (Закон України «Про освіту»).

Це визначення дублюється у Законі України «Про вищу освіту».

Закон України «Про освіту» визначає і ознаки дотримання академічної доброчесності академічними працівниками та здобувачами освіти, 

3. Державні органио

Доброчесність державної установи, оціночна характеристика діяльності. 

Доброчесність як принцип діяльності установи, організації.

Наприклад, «основними принципами діяльності закупівельної організації є: ефективність; прозорість та доброчесність. Принципи прозорості та доброчесності включають, зокрема: доступність та максимальну відкритість інформації про закупівлю; чіткий опис усіх процесів і процедур із зрозумілою структурою організації та чіткими алгоритмами, інструкціями, правилами, обов’язками, стандартними операційними процедурами; мінімізацію впливу людського фактора; використання електронних систем закупівель; регулярний внутрішній та зовнішній моніторинг здійснення закупівель медичних товарів»

Доброчесність – один із принципів організації роботи з повідомленнями про корупцію.

Доброчесність визначається як «поведінка працівників апарату Мінрегіону відповіднод вимог Закону («Про запобігання корупції»), Закону «Про державну службу» та Загальгих правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоарядування, затверджених Наказом НАДС 05.08.2016 № 158»5.

Перевірка на доброчесність

Проведення перевірки на доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачалася низкою заходів із 2014 р., зокрема Планом першочергових заходів з подолання корупції, затвердженим розпорядженням КМ України 02.07.2014 № 647-р. На практиці перевірка на доброчесність кульмінувала у запровадженні декларацій доброчесності та (вибіркових) перевірках останніх. Хоча слід розрізняти подання декларацій та їхню перевірку, перше теж визнається «формою контролю держави за доброчесністю осіб».

При призначенні на посаду в Державне бюро розслідувань (ДБР), НАБУ особа повідомляється про можливість проведення щодо неї перевірки на доброчесність та моніторингу способу життя (ст. 15 Закону «Про ДБР», п. 2 ст. 13 Закону «Про НАБУ»). Моніторинг – обов’язок Підрозділу внутрішнього контролю відповідно ДБР чи НАБУ.

Державна служба

Доброчесність як принцип державної служби

Закон України «Про державну службу» (із 2015 р.) зазначає доброчесність п’ятим принципом і визначає його як «спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень» (ст. 4).

Попередній Закон України «Про державну службу» (2011–2015 рр.) зазначав доброчесність як принцип державної служби, наводив його шостим з-поміж інших (ст. 3).

Доброчесність як принцип етичної поведінки державних службовців

Правила етичної поведінки державних службовців (2016–2017 рр.) зазначали принцип доброчесності третім.

Принцип доброчесності не міститься у чинних Загальних правилах етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом НАДС від 5.08.2016 р. № 158.

Доброчесність як принцип і стандарт етичної поведінки виконання службових повноважень

Доброчесність як один із принципів і стандартів етичної поведінки виконання службових повноважень. Так, наприклад, «працівники системи Міністерства юстиції Українип час виконання своїх службових повноважень зобов’язані керуватися такими принципами: служіння державі і суспільству; пріоритетність інтересів; субординація; толерантність; гідна поведінка; доброчесність; політична нейтральність; прозорість і підзвітність; сумлінність».

Ці принципи дублюються щодо працівників інших міністерств. Наказ, який втратив чинність щодо всіх державних службовців, але продовжує діяти для працівників окремихм  наприклад МВС, деталізує доброчесність, як:

1) спрямованість дій на захист публічних інтересів, пріоритет загального блага громадян над особистими, приватними або корпоративними інтересами;

2) неприпустимість використання державного майна в особистих цілях;

3) недопущення конфлікту між публічними й особистими інтересами;

4) нерозголошення та невикористання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням працівниками (…) своїх обов’язків, у тому числі після припинення своєї діяльності (крім випадків, установлених законом);

5) недопущення надання будь-яких переваг і виявлення прихильності до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій9.

Доброчесність як вимога до самого конкурсу та кандидата – учасника конкурсу

Доброчесність кандидата. У разі конкурсу співбесіда проводиться Комісією з метоюо рівнів компетенцій кандидатів, необхідних для роботи на посаді, а саме:доброчесності. Доброчесність (для цілей конкурсу) визначається як послідовна особиста поведінка відповідно до норм моралі та етики, а також вимог законодавства (уникнення конфлікту інтересів, запобігання корупції), відданість цінностям системи служіння громадськості.

Доброчесність конкурсу. У разі конкурсу (на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я), він проводиться з дотриманням принципів:

1) забезпечення рівного доступу; 2) політичної неупередженості; 3) законності; 4) довіри суспільства; 5) недискримінації; 6) прозорості Україні в 2012–2014 рр. діяв Закон про «Про правила етичної поведінки», який передбачав за порушення таких правил усі види юридичної відповідальності).

Законодавство використовує різні терміни і лексеми «доброчесності»,  зокрема такі, як «доброчесний», «критерій доброчесності», «академічна доброчесність», «перевірка доброчесності», «декларація доброчесності» та інші.

За сферою ці терміни найчастіше використовуються у сферах судочинства (статусу суддів) в частині кваліфікаційних  вимог науки та освіти, державного врядування, зокрема державної служби.

Доброчесність визначається неоднозначно, по-різному, наприклад, як принцип і водночас сукупність принципів («сукупність етичних принципів та визначених законом правил»). Як самостійний принцип доброчесність визначається як «принцип і стандарт поведінки, зокрема державного службовця, вимога до судді (його поведінки) чи кандидата на посаду судді. Інколи доброчесність визначається як вимога до конкурсу, який, для прикладу, повинен проводитися із дотриманням з-поміж інших принципу доброчесності, що є вимогою до його організаторів.

Нерідко принцип доброчесності нумерується з-поміж інших (наприклад, за якими повинні проводитися конкурси на посади на державній службі. 

Наприклад, «академічна доброчесність» – це «сукупність етичних принципів та визначених закономправил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу». 

Огляд змісту «декларації доброчесності» судді (кандидата на посаду) виявляє широкий зміст цього поняття, який, з одного боку, визначений законом, а з другого, – на основі дискреції спеціальною установою, без обґрунтування (громадськості) його обсягу. 

Водночас такий стан є до деякої міри закономірним, оскільки поняття «доброчесності» є певною новелою, що знаходиться «у пошуках власного сенсу», і широким за змістом (для порівняння, законодавство не пропонує визначення і таких понять, як «право», «людина»).  Нерідко це пояснюється доцільністю, функціональністю, оскільки установи, які відповідають за забезпечення вимог законодавства, зобов’язані його виконувати (а відтак тлумачити). 

Наприклад, профільний закон у сфері судочинства – «Про судоустрій і статус суддів»14 наводить термін «доброчесність» 55 разів у 165 статтях 12 розділів, роблячи його одним із ключових термінів.

 Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я, затвердженого постановою КМ України 27.12.2017 № 1094. П. 3.. Див., напр., пункт 3 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я, затвердженого постановою КМ України» 27.12.2017 р. № 1094. Закон «Про судоустрій» у ст. 83 встановлює такі критерії кваліфікаційного оцінювання суддів: (1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), (2) професійна етика та (3) доброчесність. 

Закон встановлює, що Вища рада правосуддя (ВРП) може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду в разі обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики (поняття об’єднуються). Ще один приклад (для порівняння) – «Індикатори визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики», розроблені Громадською радою доброчесності (ГРД) (затверджені рішенням ГРД).

четвер, 10 вересня 2020 р.

Еммануїл та Ірина Віторган дадуть єдиний концерт в Одесі


11 вересня на сцені в одеській вітальні на Преображенській, 11 відбудеться музично-поетичний вечір «За все тобі дякую!»  у виконанні відомого актора Еммануїла Віторгана і його дружини Ірини.

 Це буде єдиний концерт в Одесі і пройде він у затишній камерній атмосфері Odessa Factory Group.

 У програмі вечора - вірші поета, письменника, драматурга, сценариста Олександра Володіна, у виконанні Еммануїла Віторгана.  А також, Еммануїл Гедеонович виступить на одній сцені зі своєю другою половинкою, дружиною Іриною.  Ірина та Еммануїл Віторган записали подвійний музичний альбом «За все тобі дякую!», Куди увійшли 33 пісні відомих авторів і композиторів.

Владислав Пєсков