понеділок, 20 вересня 2021 р.

Ржищівське музейне рандеву з Людмилою Смоляковою.










17 вересня на Київщині, в археолого-краєзнавчому музеї міста Ржищева відбулася урочиста подія-презентація: «Музейне рандеву з Людмилою Смоляковою».

Людмила Смолякова – українська мисткиня, власниця і засновниця музею «Дивосвіт Трипілля», народна майстриня, реконструкторка трипільської кераміки, яку почала досліджувати та популяризувати ще з початку ХХІ сторіччя в часи становлення України. Нині про дивовижні надбання трипільської культури завдяки енергійному потенціалу майстрині своєї справи Людмили Смолякової вже відомо не лише в Україні, а й закордоном. 

Ржищівське рандеву почалося з теплого вересневого ранку. Спершу прибула перша група гостей із Києва – представники Спілки жінок міста Києва на чолі з головою Лідією Москаленко та журналісти під керівництвом Ольги Дубовик. У Ржищеві делегацію люб’язно зустріли директорка Ржищівського археолого-краєзнавчого музею Людмила Карпенко та старша наукова спіробітниця Світлана Чміленко. Вони привітали гостей на ржищівській землі та одразу запропонували зануритися в історію та культуру стародавнього Ржищева через тематичну екскурсію «Туристичні мотиви Ржищева». Гостей повезли через алею лип в урочище Липки на оглядовий майданчик, який немов завис над крутим обривистим берегом Дніпра.     

З цієї локації гостям відкрилися чудові краєвиди на широкі води Дніпра,  перша ржищівська фортеця Іван-гора та  піщана Біла (Лиса) гора. Нині ця сакральна гора міститься на одному з дніпровських островів Канівського водосховища, одним з наслідків побудови якого було знищення московитами нашої історії та затоплення водою великої території історичних земель впродовж усього Дніпра. А доти Біла гора містилася на лівому березі Дніпра біля села Гусинці. Пані Світлана Чміленко розповіла чимало цікавинок про заснування Ржищева та урочище Липки, де колись стояв маєток Довгоруких-Фадеєвих. 

Однією із версій назви міста  Ржищева є походження від слів «ржи іще»: коли один чоловік у цих місцях почув іржання коней, то почав кричати «Іржи ще!». Ржищів лежить у гирлі річки Леглич на правому березі Дніпра. Ландшафт довколишній вирізняється численними ярами і пагорбами, головним з яких є Іван-гора.  Кручі стоять на  блакитній глині, що відома лікувальними властивостями.  Іван-гора – це залишки стародавнього міста. Городище Іван-гора датується кінцем 11-13 століття. Згадується в Іпатіївському літописі під 1151 як фортеця, збірний пункт князів, які брали участь під керівництвом Ізяслава Мстиславича у боротьбі з Юрієм Довгоруким. Із гори висотою 170 метрів відкривається панорамний краєвид на околиці міста. 

Далі гостинні господарі повезли киян місцями одноденного туристичного маршруту, розробленого свого часу за участі директорки музею Людмили Карпенко.  Незабаром всі опинилися біля скверу Трипільської культури, який неможливо не помітити завдяки головному символу -  величезному трипільському біноклю. 

Трипільський сквер прикрашений цікавими скульптурами. Це і Трипільський знак бінокулярної форми, який знайдено під час археологічних розкопок поселень трипільської культури (VI - перша половина ІІІ тис. до н.е.). Ця посудина характерна виключно для культури Трипілля і якнайповніше розкриває  той древній світ з його нестандартним мисленням, оригінальним розумінням добра і зла, мети існування людини на Землі. А ще є й інші вельми симпатичні скульптури: «На крилах вічності або Куб кохання», «Камінь Мамая», «Трипільська Тріада», «Праматір всього сущого», «Богиня світанку або Еос», «Дана – богиня води». 

Познайомившись із сквером, група киян рушила до Ржищівського археолого-краєзнавчого музею, де мала відбуватися головна частина свята. Ржищівський археолого-краєзнавчий музей - сучасна пам’ятка з надзвичайними артефактами в експозиції, що були знайдені на території міста археологами під час розкопок. На базі музею щорічно проводяться науково-освітні семінари, конференції, етнографічні, театралізовані дійства. 

Господарі люб’язно пригостили чаєм із ржищівських трав та смачними пирогами, один із яких для гостей приготувала директорка музею пані Людмила. Далі старша наукова співробітниця Світлана Чміленко  провела надзвичайно цікаву  екскурсію музейними залами . Розповіла про те, як була відкрита Трипільська культура Вікентієм Хвойкою та згадала подальших її дослідників, показала унікальні музейні експонати, знайдені на території Ржищева, та розповіла, у який спосіб їх використовували трипільці. 

 Пані Світлана розповідала унікальні таємниці Трипілля, які повністю ламають усталені уявлення. Наприклад, показала червону крашанку - яйце із зображенням трипільської богині - праматері світу, знайдене на розкопках поселень трипільців. Ця крашанка свідчить, що ідея фарбувати яйця на Великдень народилася задовго до виникнення християнства. Ще пані Світлана акцентувала увагу присутніх на тому, що солярний знак сварга – трипільський символ сонця - теж уперше з’явився саме  у трипільців на території України.    

Після екскурсії розпочалася головна частина рандеву - музейна вітальня «7 чудес трипільської культури» в актовій залі, яку урочисто відкрила неймовірна, енергійна, доброзичлива директорка музею Людмила Карпенко.  Вона оголошували імена гостей та запрошувала кожного розповісти про себе. Спершу очільниці столичних гуртів Ольга Дубовик та Лідія Москаленко представили гостей-киян, а далі слово мали заступник начальника управління культури Київської ОДА Сергій Васильонок, помічник ректора Білоцерківського аграрного університету Юрій Балацький, директорка туристичної фірми «Драйвовий равлик» Оксана Саєнко, директорка видавництва «Ярославів вал», українська письменниця Світлана Короненко, поетеса, очільниця творчого об’єднання «Світлина» Лариса Петрова. 

Людмила Карпенко та Світлана Чміленко яскраво презентували «7 чудес трипільської культури», яка хоч і  досліджується більше 120 років, але містить безліч загадок. Зокрема, науковці виокремлюють 7 моментів, що характеризують цю культуру як цивілізаційний вибух, як золотий вік людства в плані технологій, естетики, світогляду. Трипільці володіли технологіями, які не могли бути напрацьовані в ході еволюції і були фундаментами цивілізації. Це технологія створення жител та містобудування, землеробство, мали глинобитні печі, в яких випікали перший хліб, було розвинуте скотарство (вирощували худобу та птицю, а як тяглову силу використовували биків), витончене керамічне виробництво, розмальоване різними фарбами (саме по орнаментах читають історію найдавнішої на території Європи культури), володіли технологіями ткацтва з льону та конопель (виготовляли одяг, прикрашений орнаментами, взуття і шапки), користувалися кремнієвими пластинками та навчилися плавити мідь, що стало поштовхом до подальшого розвитку. 

Як тільки закінчилася презентація семи чудес, до актової зали на рандеву завітала друга група киян - представники Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на чолі з проректором із наукової роботи Ларисою Антонюк. Пані Лариса люб’язно представила свою команду та розповіла, як КНЕУ допомагає майстрині Людмилі Смоляковій пропагувати трипільську культуру, що стала своєрідною візитівкою України у світі. Її виступ перейшов у перегляд фото та великому екрані та розповідь про проекти й результати співпраці. Глядачі  побачили, як  фахівці своєї справи не на словах, а на ділі втілюють велику місію для того, щоб  Україна та українська нація посіли належне нам почесне місце у світі. 

І ось настав апогей свята. До зали завітала головна героїня події, невтомна популяризаторка трипільської культури Людмила Смолякова. Всі присутні гучними оплесками вітали пані Людмилу. Вона у свою чергу  подякувала за участь у музейному рандеву, а господарям заходу вручила цікавий подарунок - трипільську статуетку чоловіка. Як відомо, трипільська культура славиться великою кількістю жіночих фігурок, але інколи знаходять і чоловічі. Копію однієї із таких фігурок - чоловіка з одним оком - пані Людмила і відтворила спеціально для Ржищівського музею. Майстриня зазначила, що Трипілля було великою цивілізацією творців та згадала, як самотужки почала відтворювати фігурки та кераміку трипільської культури, згадала як співпрацювала з керівником студії трипільської кераміки Іваном Трачуком та загалом із археологами-дослідниками у Ржищеві. Трипільська кераміка стала для неї окрасою, що спонукала пані Людмилу до роздумів, пробуджувала енергію душі і надихала на творення знову ж таки краси. 

Після музейної вітальні на подвір’ї музею за участю школярів Ржищева було відтворено обряд трипільського весілля «Стародавні традиції», головним атрибутом якого став трипільсикй трон та запалення сварги живим вогнем . Юні дівчатка та хлопці чудово впоралися із завданням та  викликали шквал аплодисментів присутніх.

Потім на другому поверсі музею за участю головного зберігача фондів музею Ельвіри Кушнір відбулася презентація виставки-інсталяції робіт Людмили Смолякової «Сонячний Ключ» . Майстриня поділилася своїми думками про трипільський світ та розповіла про деякі відтворені фігурки.  Пані Людмила прагне показати всьому світові, як оживає Трипілля в нашому, українському сьогоденні. Це унікальна жінка, наша українська берегиня, яка  вже не один десяток років відроджує смисли Трипільської культури, живе нею і пропагує як  культурне надбання усього людства, що з’явилося  саме на території нашої рідної України. 

Після презентації виставки директорка Ржищівського музею Людмила Карпенко запросила гостей на річкову екскурсію «Спас на воді» до затопленої Спасо-Преображенської церкви. На катері під час подорожі старша наукова співробітниця музею Ольга Іванчук цікавезно розповіла  про історію церкви, затопленого села Гусинці та загалом Ржищева . 

Прогулянка по Дніпру перейшла у дружню вечерю на березі річки Леглич із рибною юшкою, карасями по-ржищівськи та  щирими промовами й чудовими українськими піснями. Усі залишилися задоволеними та покидали святкове дійство із думками про якомога швидше повернення до гостинного Ржищева.

Леонід Коваленко               


Світлини 
Володимира Давиденка

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі