«Ленд-ліз» - допомога, яку надавали СРСР США та Велика Британія під час Другої світової війни.
Відомо, що наприкінці 30-х років президент США Франклін Рузвельт був одним з небагатьох представників американського істеблішменту, які бачили загрозу з боку нацистської Німеччини, і не виключали можливості майбутньої конфронтації.
Тим не менш, Рузвельт визнавав наявність досить сильних позицій ізоляціоністів, які вважали, що Сполученим Штатам краще триматися осторонь європейської політики. Тому, цей далекоглядний державний діяч обрав шлях обережного залучення США до антинацистських зусиль за допомогою поступового впливу на політикум, засоби масової інформації та різні верстви американського суспільства.
Так, 5 червня 1937 року Рузвельт виступив у Чикаго з так званою «карантинною промовою», в якій, характеризуючи тодішню міжнародну ситуацію, зазначив:
«Здається, на жаль, вірним, що епідемія всесвітніх беззаконь починає розповсюджуватися у ширину. Коли епідемія заразної хвороби починає розповсюджуватися у різні боки, суспільство об’єднаними зусиллями влаштовує карантин для хворих, задля захисту здоров’я інших і запобігання розповсюдженню зарази».
Етапною ж вважається промова Франкліна Рузвельта в червні 1940 року у Шарлотсвіллі, Вірджинія, в якій він наголосив:
«Сьогодні десятого червня 1940 року, у цьому університеті, заснованому першим американським вчителем демократії, ми возносимо наші молитви і шлемо наші найкращі побажання тим, хто за морями веде з великою мужністю битву за свободу».
На думку Рузвельта, несподіване падіння Франції влітку 1940 року, яка мала б битися, однак була деморалізована і капітулювала, означало безпосередню загрозу для безпеки США і він вирішив діяти значно більш активно.
У вересні 1940 року, за ініціативою президента і без погодження з боку Конгресу, Сполучені Штати передали Британії п’ятдесят есмінців за можливість орендувати бази у деяких віддалених володіннях королівства.
Ну й нарешті саме завдяки особистим зусиллям Рузвельта у березні 1941 року Конгресом був прийнятий так званий Закон про «ленд-ліз», що фактично дозволяв Вашингтону допомагати Лондону, який до того вже декілька разів звертався з проханнями про постачання військового спорядження.
23 серпня 1939 року був підписаний радянсько-німецький Договір про ненапад (також відомий як Пакт Молотова-Ріббентропа) і секретний Додатковий протокол до нього, згідно з яким Литва, Латвія, Естонія і Фінляндія переходили до сфери інтересів СРСР. Також, визначався кордон між сферами впливу СРСР і Німеччини в Польщі у разі «територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської держави» та «підкреслювався інтерес СРСР до Бессарабії».
Тобто, цей договір «розв’язав руки» Гітлеру для нападу на Польщу 1 вересня 1939 року і фактичного початку Другої світової війни.
Нарком закордонних справ СРСР Молотов, сподіваючись на міцність домовленостей з Гітлером, у вересні 1939 року лицемірно називав західні країни «підпалювачами війни», а вже влітку 1941 року був змушений разом зі своїм хазяїном домагатися допомоги від Британії і США...
Допомога
Вже 22 червня 1941 року прем’єр-міністр Британії Уїнстон Черчілль, а 24 червня президент США Франклін Рузвельт заявили про готовність підтримати СРСР у війні з Німеччиною.
28 вересня 1939 був підписаний так званий «Московський протокол» - політичне рішення про постачання товарів зі США та Британії до СРСР по програмі «ленд ліз». Історики зазначають, що значну особисту роль у прийнятті та наступній реалізації даного рішення відіграв тодішній спеціальний радник і помічник Президента США Рузвельта – Гаррі Ллойд Гопкінс.
Згідно з документами (Перший московський протокол від 1 жовтня 1941 року) СРСР, зокрема, просив: літаки, включаючи бомбардувальники, танки, зенітні гармати, протитанкові рушниці, польові телефони та кабелі до них, підводні кабелі для телеграфу, алюміній, цинк, олово, нікель, молібден, мідь, феросплави, інструменти для різання металу та інше промислове обладнання, сталь і сплави з неї, колючий дріт, толуол, нітрогліцерин, фенол, фосфор, електроди, гуму, джут, армійське взуття і обмундирування, пшеницю, цукор тощо.
Адже, не є секретом, що в перші місяці війни СРСР втратив близько: 21000 танків, 17000
літаків, 33000 гармат, 6.5 млн. одиниць стрілецької зброї, на Урал були евакуйовані майже 1500 промислових підприємств.
Допомога до СРСР в основному йшла через Північну Атлантику морськими конвоями (в іноземних джерелах вони називаються «Арктичними конвоями» («Arctic convoys») і вказуються окремо від «Атлантичних конвоїв» («Atlantic convoys»), якими направлялися вантажі зі США та Канади до Британії), найбільш відомим з яких є PQ-17, коли військові кораблі супроводу за наказом покинули його і були направлені на перехват лінкора «Тірпіц», а звичайні вантажні судна були змушені відчайдушно відбиваючись від німецьких субмарин, добиратися до Мурманська самотужки.
Хоча, як зазначає відомий британський журналіст і письменник Макс Хастінгс, автор книги «Апокаліпсис, світ у війні 1939-1945 років» (Max Hastings «All hell let loose, the World at War 1939-1945») трагічні випадки і приклади справжнього героїзму мали місце під час практично усіх конвоїв.
Маловідомим є й той факт, що у найсуворіші часи зими 1942 року поставки продовольства по «ленд-лізу» змогли дещо збільшити харчовий раціон населення блокадного Ленінграду.
Вочевидь, небагато росіян знає, що один з найкращих радянських льотчиків-асів Олександр Покришкін воював на американському винищувачі «Аерокобра»
(730 винищувачів з Британії та США було поставлено в СРСР до кінця 1941 року, тобто у найбільш складний для Червоної армії час). Надалі також постачалися бомбардувальники, транспортні літаки (включаючи знаменитий «Дуглас DC-3»), літаки-амфібії (усього близько 18000 літаків.
До речі, за роки війни в СРСР було вироблено 112 000 літаків.
По ленд-лізу було поставлено такі типи літаків:
ВИНИЩУВАЧІ
Белл Р-39 Аерокобра - 4952
Хоукер Харрікейн - 2952
Белл Р-63 Кінгкобра - 2421
Кертісс Р-40 - 2134
Супермарін Спітфайр - 1338
Ріпаблик Р-47 Тандерболт - 195
Норт Амерікен Р-51 Мустанг - 10
БОМБАРДУВАЛЬНИКИ
Дуглас А-20 Бостон - 2771
Норт Амерікен В-25 Мітчелл - 861
Хендлі-Пейдж - 20
ЛІТАКИ-АМФІБІЇ
Консолідейтед PBN-1 Номад - 139
Воут OS2U Кінгфишер - 20
РОЗВІДНИКИ-
КОРЕКТУВАЛЬНИКИ
Кертісс-052 - 19
ТРАНСПОРТНІ ЛІТАКИ
Дуглас С-47 Дакота 707
Армстронг Уітворт Альбі марль - 12
НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНІ ЛІТАКИ
Норт Амерікен АТ-6 Тексан - 82
Було відомо про події 19 вересня 1942 року, коли лейтенант Олександр Павкін саме на американському танку «М3 Стюарт» атакував німецьку танкову колону і знищів 11 танків з 16.
Відомо про встановлення грізних реактивних мінометів БМ-13 (відома «Катюша») на осі повнопривідних американських машин марки «Студебекер» (усього в роки війни було поставлено 470 000 автомобілів різних марок).
Так, окрім літаків, танків, самохідних гармат, бронетранспортерів, артилерійських гармат
14 000, з яких 8600 зенітні гармати, яких в СРСР було вироблено усього 33700) гвинтівок і кулеметів 6 000 000 штук, армійських мотоциклів, локомотивів (1981 штука) 11 075 вагонів (що було в 10,2 рази більше радянського виробництва), 622 000 тон залізничних рейок морських суден, вантажних і легкових автомобілів (включаючи легендарний «Віліс», 51 000 джипів узагалі) до СРСР у великих обсягах постачались запалюючі суміші, високооктановий бензин, пересувні електростанції, порох, покришки алюміній і дюраль алюміній більше 300 000 тон, мідь близько 400 000 тон, кобальт майже 500 000 тон бавовна, військове обмундирування, взуття (15 000 000 пар), тканини, ґудзики (250 000 000 штук) ліки і медичні інструменти, продукти харчування, зокрема м’ясні консерви
(3 000 000 000 банок), цукор, галети.
Можна стверджувати, що поставки по «ленд-лізу» дозволили запобігти паралічу залізничного транспорту СРСР в роки війни. Окрім цього, деякі джерела вказують, що у 1945 році «вага» засобів зв’язку в Червоній армії і флоті зі США та Британії становили близько 80%.
Важко переоцінити поставки англійських і американських радіолокаторів. В СРСР в роки війни було виготовлено лише 775 РЛС всіх типів, а по «ленд-лізу» поставлено більше 2000, у тому числі 373 морських і 580 для встановлення на літаках.
Зі США було також поставлено різного роду промислове обладнання та станки для літакобудівних заводів в Куйбишеві, Орську, Красноводську. Зі сполучених Штатів також постачалося обладнання для нафтопереробки.
При цьому, Вашингтон також поставив Москві 2 300 000 тон сталі, що було достатньо для виробництва 70 000 танків «Т-34»!
Поставки в основному йшли через Північну Атлантику. Однак, окрім цього маршруту, вантажі доставлялися через Тихий Океан (близько 40% від обсягу усіх поставок). Зокрема, з Канади на радянський Далекий Схід морським шляхом постачалася високоякісна пшенична мука. Певна частина вантажів (24%) йшла найбільш довгим маршрутом – через Індійській океан та суходолом через Персію (сучасний Іран) і далі – на Південь СРСР.
Цей шлях виявився особливо важливим у 1943 році під час вирішальних битв на південному фронті, коли до нього щомісячно доставлялось 500 000 тон вантажів. Частина літаків (усього 7908 машин) доправлялась самими радянськими льотчиками від Фербанкса на Алясці до Красноярська.
Міфи та істина
Сьогодні ж дані свідчать, що обсяг поставок в рамках «ленд-лізу» становив:
46 мільярдів доларів, 66% для Британії і 22% для СРСР, 12% для інших країн Антигітлерівської коаліції
Узагалі, зі США до СРСР в рамках програми «ленд-ліз» було поставлено 18 000 000 тон вантажів, з яких 5 000 000 тон - продовольство.
Під час війни СРСР сплатив лише 2 500 000 доларів США у вигляді деревини, хутра і золота.
Дані щодо втрат під час здійснення 77 Арктичних конвоїв - потоплено німцями близько 100 торгових суден та 18 військових кораблів, загинуло 2773 моряка з різних країн-союзників.
Можна також додати, що окрім вже згаданих 730 винищувачів, у 1941, тобто найважчому році, СРСР отримав 750 англійських та 180 американських танків, що за деякими даними, становило близько 50% загальної кількості танків в Червоній армії на той час.
За словами Анастаса Мікояна: "Зараз легко казати, що «ленд-ліз» нічого не значив. Але восени 1941 року ми все втратили, і якби не «ленд-ліз», не зброя і не продовольство ще не відомо, якби пішли справи."
Отже, можна констатувати, що допомога США і Британії зіграла вирішальну роль саме у найбільш критичний момент війни. І ще невідомо, як повернувся би хід військових дій та й сама історія ХХ сторіччя, якби не своєчасна допомога в рамках «ленд-лізу».
Дмитро Куленко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментарі